Постанова

від 06.10.2020 по справі 2-432/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-432/11 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/3657/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Провадження № 22-ц/811/3659/19

Категорія: 29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Шеремети Н. О., Мельничук О. Я.

при секретарі: Івановій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2011 року та на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 12 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування та стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

19.11.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики та визнання недійсним договорів дарування , в якому з врахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 730946,31 грн боргу за договором позики, з яких - 575000 грн - неповернута сума позики, 68848,76 грн - проценти за користування позикою, 65550 грн. інфляційні втрати, 21547,55 грн - 3% річних за порушення виконання грошового зобрв`язанння.; визнати недійсним договір дарування будівлі складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 01 грудня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А.; визнати недійсним договір дарування гаража № 97-В за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений 09 грудня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М.

В ході розгляду справи сторони дійшли згоди та подали заяву про укладення мирової угоди, в якій просили визнати мирову угоду, укладену між ними, провадження у справі закрити.

Ухвалою від 7 жовтня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів дарування та стягнення заборгованості за договором позики , відповідно до якої:

1. Заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 за договором позики від 24 лютого 2009 року становить 730 946 (сімсот тридцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 31 (тридцять одна) коп (що складається з 575 000 (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч) грн основного боргу, 68 848 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн 76 (сімдесят шість) коп. процентів за користування позикою, 65 550 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 21 547 (двадцять одна тисяча п`ятсот сорок сім) грн 55 (п`ятдесят п`ять) коп. Вказана заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 в розмірі 730 946 (сімсот тридцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 31 (тридцять одна) коп. добровільно зменшується ОСОБА_3 до 25 000 (двадцять п`ять тисяч) євро, що станом на 07 жовтня 2011 року згідно офіційного курсу НБУ - 10,578976 грн за 1 євро, еквівалентно 264474 (двісті шістдесят чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 40 (сорок) коп.

2. Сторони погодили, що ОСОБА_4 здійснить сплату коштів ОСОБА_3 в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) євро готівкою не пізніше 01 листопада 2011 року. На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_3 надає ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 письмову розписку.

3. Сторони домовились, що добровільно зменшена ОСОБА_3 заборгованість ОСОБА_4 в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) євро є чинною за умови її сплати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до 01 листопада 2011 року. У випадку несплати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно зменшеної заборгованості в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) євро до 01 листопада 2011 року, ОСОБА_3 вправі пред`явити мирову угоду про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 повної суми заборгованості в розмірі 730 946 (сімсот тридцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 31 (тридцять одна) коп до примусового виконання у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

4. Сторони погодили, що до моменту сплати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 коштів за договором позики в розмірі встановленому у п. 1. мирової угоди, як гарантія виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань, покладених на нього цією мировою угодою, залишаються чинними: арешт, накладений ухвалою Сихівського районного суду м. Львова № 2-432/11 від 07 лютого 2011 року на будівлю складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , зареєстровану на праві приватної власності за ОСОБА_5 ; арешт, накладений ухвалою Сихівського районного суду м. Львова № 2-432/11 від 07 лютого 2011 року на гараж № НОМЕР_1 , розташований в автогаражному кооперативі Зубрівський , що по вул. Зубрівська, 1-А у м. Львові, зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_6 ; арешт, накладений ухвалою Сихівського районного суду м. Львова № 2-432/11 від 07 лютого 2011 року на транспортний засіб 307 SW 2.EO , 2003 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

5. Сторони домовились, що в разі неповернення ОСОБА_4 коштів в розмірі, встановленому у п.1 мирової угоди у строк встановлений п. 2 мирової угоди, до ОСОБА_3 переходить право приватної власності на арештовані об`єкти нерухомого майна, що відчужені ОСОБА_4 за оспорюваними договорами дарування на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а саме на: будівлю складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_5 та гараж № НОМЕР_1 , розташований в автогаражному кооперативі Зубрівський , що по вул. Зубрівська, 1-А у м. Львові, зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_6 .

6. Сторони усвідомлюють, що ухвала суду про визнання мирової угоди у відповідності до положень Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом, та у разі її невиконання, підлягає примусовому виконанню Державною виконавчою службою.

7. Наслідки закриття провадження у справі у зв`язку з укладенням мирової угоди, передбачені с. 206 ЦПК України сторонам зрозумілі.

8. Мирова угода укладена у п`яти примірниках по одному для кожної зі сторін Мирової угоди та один примірник для суду, що зберігається у матеріалах справи. Усі примірники Мирової угоди відповідають один одному за своїм змістом та текстом і мають однакову юридичну силу.

9,10 Мирова угода набирає чинності з 31 жовтня 2011 року та може бути пред`явлена до примусового виконання, у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , протягом одного місяця з дня набрання нею чинності .

У зв`язку з укладенням мирової угоди, провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів дарування та стягнення заборгованості за договором позики закрито.

Встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, така позивачем була пред`явлена до примусового виконання. В ході здійснення виконавчого провадження старший державний виконавець Сихівського ВДВС ЛМУЮ М.В. Голенко звернувся до суду з поданням про роз`яснення мирової угоди (судового рішення), оскільки ОКП ЛОР БТІ та ЕО відмовилося проводити реєстрацію права власності за позивачем на підставі мирової угоди з мотивів, що ухвала про затвердження мирової угоди не входить до переліку документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна.

Оскаржуваною ухвалою від 12 березня 2012 р. подання державного виконавця про роз`яснення ухвали суду про затвердження мирової угоди задоволено, роз`яснено, що пунктом 5 ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2011 року встановлено, що в разі неповернення ОСОБА_4 ОСОБА_3 коштів у розмірі 25 000 євро у строк до 1 листопада 2011 року, до ОСОБА_3 переходить право власності на арештовані об`єкти нерухомого майна, що відчужені ОСОБА_4 за спірними договорами дарування на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а саме на: будівлю складу літ Ж-1 , загальною площею 73,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 та гараж АДРЕСА_3 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_7 право власності на будівлю складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 та право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований в автогаражному кооперативі Зубрівський , що по вул. Зубрівська, 1-А у м. Львові .

Ухвали суду оскаржила ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси. Просила поновити їй строк на апеляційне оскарження, оскільки не була залучена до розгляду даної справи, а про зміст оскаржуваних рішень дізналася лише після пред`явлення до неї 30.08.2019 р. представником ОСОБА_3 - адвокатом Оприском М.В. позовуз відповідними майновими вимогами, що виникли у останнього на підставі оскаржуваних ухвал.

Вважає оскаржувані судові рішення незаконними, необґрунтованим, такими, що підлягають скасуванню, з огляду на порушення судом при їх постановленні положень процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, при визнанні мирової угоди, укладеної між сторонами спору, судом не враховано, що відповідно до положень чинної на той час ст. 175 ЦПК України, яка регулювала порядок та наслідки укладення мирової угоди, врегулювання спору на основі взаємних поступок можливе лише щодо предмета позову, а ухвалою про роз`яснення ухвали про визнання мирової угоди, всупереч ст. 221 ЦПК України, суд визнав за позивачем право власності на нерухоме майно, яке не було предметом спору.

Просить оскаржувані ухвали ухвали Сихівського районного суду м. Львова про затвердження мирової угоди від 7 жовтня 2011 року та про роз`яснення судового рішення від 12 березня 2012 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, вирішити питання судових витрат.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 заявою від 09.06.2020 року приєднався ОСОБА_8 , у якій вимоги та підстави заявленої апеляційної скарги підтримав в повному обсязі. Право на подання заяви про приєднання обґрунтовує тим, щопостановляючи оскаржувані ухвали, суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, які випливали з наявності на той момент невиконаних боргових зобов`язань ОСОБА_4 як однієї із сторін мирової угоди на користь ОСОБА_8 , предметом забезпечення яких були земельна ділянка і нерухоме майно, що знаходилося на ній за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судового засідання від 01.09.2020 року Львівським апеляційним судом залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_9 .

Представник ОСОБА_3 - адвокат Оприско М.В. у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення з підстав, що у апелянта відсутнє право на апеляційне оскарження ухвал Сихівського районного суду м.Львова, оскільки ОСОБА_1 не була учасником справи та при постановленні цих ухвал питання щодо прав та обов`язків апелянта судом не вирішувалося, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали суду залишити без змін.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 подав заяву про відкладеня розгляду справи з підстав, що розгляд даної справи судом не розпочато вчасно, та у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи. Враховуючи тривалість розгляду справи апеляційним судом - апеляційне провадження у справі відкрито 18 листопада 2019 року суд відмовив у задоволенні заяви адвоката Опримка М.В. про відкладення розгляду справи. Крім того, суд виходив з того, що представник позивача ОСОБА_10 надав суду письмові запереченя на апеляційну скаргу та на заяву ОСОБА_8 про приєднання до апеляційної скарги, а також надавав пояснення щодо доводів апеляційної скарги, а тому суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч. 3 ст. 31 ЦПК України (в редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень) передбачала, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

При цьому ст. 175 ЦПК України (в редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень), з посиланням на яку суд першої інстанції ухвалою від 7 жовтня 2011 року визнав мирову угоду та закрив провадження у справі, визначала, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

У разі укладення сторонами мирової угоди, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не стосуються предмета спору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 7 жовтня 2011 року про визнання мирової угоди, районний суд не врахував, що предметом спору у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є - стягнення заборгованості за договором позики , укладеним між ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та визнання недійсними договорів дарування будівлі складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 01 грудня 2010 року та договору дарування гаража № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , від 09 грудня 2010 року.

Визнана судом мирова угода стосується прав та обов`язків сторін. які виникли між ними поза межами предмету спору.

Крім того, вийшовши за межі предмета спору, суд належним чином не перевірив, чи не порушуються такою мировою угодою права, свободи та інтересів третіх осіб.

Так, зокрема, з поданих до суду апеляційної інстанції матеріалів встановлено, що будівля складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці, цільове призначення якої: обслуговування складських приміщень площею 0,2484 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 4610136800:02:003:0020 та належала ОСОБА_4 на підставі Державного Акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 341044, виданого 21.12.2005 р. Львівським міським управлінням земельних ресурсів на підставі Договорів купівлі-продажуземельних ділянок від 03.12.2003 р. ВВА № 423469, від 18.02.2004 р. ВВА № 942393, від 29.11.2004 р. ВВО № 868328.

У порядку забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 09.04.2010 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , за яким ОСОБА_4 взяв у борг у ОСОБА_8 4 755 780 (чотири мільйони сімсот п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, що за курсом Національного банку України на день укладення договору становило еквівалент 600 000 (шістсот тисяч) доларів США, позичальник ОСОБА_4 забезпечив повернення позики ОСОБА_8 договором іпотеки нерухомого майна від 09.04.2010 р., укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , а саме: земельної ділянки, цільове призначення якої: обслуговування складських приміщень, площею 0,2484 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 4610136800:02:003:0020 та є власністю Іпотекодавця на підставі Державного Акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 341044, виданого 21.12.2005 р. Львівським міським управлінням земельних ресурсів на підставі Договорів купівлі-продажуземельних ділянок від 03.12.2003 р. ВВА № 423469, від 18.02.2004 р. ВВА № 942393, від 29.11.2004 р. ВВО № 868328; нежитлової будівлі під літерою Д-2 , загальною площею 1070,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності на нежитловий будинок № НОМЕР_3 , видане 31.10.2008 р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 30.10.2008 р. № 1175; нежитлової будівлі під літерою Д-3 , загальною площею 581,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності на нежитловий будинок № НОМЕР_4 , видане 31.10.2008 р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 30.10.2008 р. № 1175.

Зважаючи на те, що у визначений договором позики строк зобов`язання позивачальника - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 не були виконані у повному обсязі, Іпотекодержатель реалізував предмети іпотеки 08.10.2010 р., шляхом укладення договорів купівлі-продажу з ОСОБА_11 .

Для стягнення залишку суми заборгованості, ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та поручителів за договором поруки від 09.04.2011 р. - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2011 р. у справі № 2-246/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.02.2012 р., частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про стягнення боргу та штрафних санкцій; стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 борг за договором позики від 09.04.2009 р. в розмірі 995370 (дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч триста сімдесят) грн, інфляційні в розмірі 255151 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят одну) грн. 32 коп. та неустойку в розмірі 3000000 (три мільйони) грн. 00 коп. На виконання рішення суду видано виконавчий лист.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 6 Закону України Про іпотеку якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов`язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець.

Таким чином, оскільки будівля складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовувалася на земельній ділянці цільове призначення якої: обслуговування складських приміщень, площею 0,2484 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 4610136800:02:003:0020, яка була передана ОСОБА_4 в іпотеку на користь ОСОБА_8 , за належності обидвох об`єктів ОСОБА_4 на моменту укладення договору іпотеки, будівля складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , також підлягала передачі в іпотеку та повинна була бути використана для задоволення майнових вимог щодо стягнення заборгованості за договором позики від 09.04.2010 р. кредитора-іпотекодержателя ОСОБА_8 до ОСОБА_4 .

Відтак, визнана судом мирова угода в частині будівлі складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за якою до ОСОБА_3 перейшло право власності на останню, є такою, що порушує майнові права ОСОБА_8 за пріоритетністю права іпотеки, а тому така мирова угода не могла бути визнана судом.

Згідно зі ст. 221 ЦПК України (в редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень) якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз`яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Заява про роз`яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз`яснення рішення суду.

Ухвала, в якій роз`яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз`яснено за його заявою.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 12 березня 2012 року про роз`яснення ухвали суду про визнання мирової угоди, Сихівський районний суд міста Львова, фактично змінив зміст ухвали про затвердження мирової угоди від 7 жовтня 2011 року та вирішив питання про визнання права власності за позивачем ОСОБА_3 на на будівлю складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 та право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований в автогаражному кооперативі Зубрівський , що по вул. Зубрівська, 1-А у м. Львові , що не було предметом позовних вимог у справі про стягнення боргу за договором позики та визнання недійсними договорів дарування.

Таким чином, суд першої інстанції, у порядку роз`яснення судового рішення, вирішив питання переходу права власності на нерухоме майно поза межами предмету спору.

Що стосується заперечення представника ОСОБА_3 - адвоката Оприска М.В. щодо відсутності у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судових рішень як особи, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої судом не вирішувалося, колегія суддів виходить з наступного.

На даний час ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2484 га, кадастровий номер 4610136800:02:003:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 15 листопада 2018 р. з громадянином ОСОБА_11 , який набув її у власність за договором купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_8 8 жовтня 2010 р., в порядку реалізації останнім, як іпотекодержателем, заставного майна ОСОБА_15 .

Відповідно до інформації продавця, зазначеної у договорах купівлі-продажу, на момент їх вчинення були відсутні будь-які обмеження речових прав продавців, а також відсутні майнові права і претензії третіх осіб на вказане у договорах майно.

З моменту постановлення оскаржуваних ухвал Сихівського районного суду міста Львова, ОСОБА_3 не звертався з вимогами щодо його речових прав до попередніх власників земельної ділянки, на якій розташована будівля складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право на яку перейшло до нього за цими судовими рішеннями .

30.08.2019 р. представник ОСОБА_3 - адвокат Оприско М.В. звернувся з позовом у Сихівський районний суд м. Львова до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки площею 0,2484 га, кадастровий номер 4610136800:02:003:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обгрунтовував належністю ОСОБА_3 на праві власності будівлі складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що виникло у нього на підставі оскаржуваних ухвал Сихівського районного суду м. Львова, постановлених у справі № 2-432/11. Вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,2484 га, кадастровий номер 4610136800:02:003:0020, яка на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2018 р. перейшла у власність ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не визнає право власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки, чинить йому перешкоди у належному користуванні його власністю.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.09.2019 р. у справі № 464/4720/19 (провадження № 2/464/1600/19) відкрито провадження у зазначеній справі.

Відповідно до правововго висновку, висловленого в постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 13 березня 2017 року № 6-1783цс16 та від 06 вересня 2017 року № 6-1099цс17, вважаючи, що саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Зважаючи на досліджені судом обставини справи, пред`явлення ОСОБА_3 позову до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки, що перебуває у її власності, враховуючи, що право власності на будівлі складу літ. Ж-1 , загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 виникло у ОСОБА_3 на підставі оскаржуваних ухвал Сихівського районного суду м. Львова, які постановлені судом з грубим порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначеними судовими рішеннями вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 як добросовісного набувача земельної ділянки площею 0,2484 га, кадастровий номер 4610136800:02:003:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , зазначив, що оскаржуваними судовими рішеннями, з підстав, наведених вище, вирішено питання про його права, свободи, інтереси. Наявність таких судових рішень зумовило складності у можливості подальшого виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 р. про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 за рахунок належного йому майна, встановив додаткові обмеження майнових прав ОСОБА_8 в частині права на земельну ділянку площею 0,2484 га, кадастровий номер 4610136800:02:003:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка була відчужена ОСОБА_8 ОСОБА_11 без застережень щодо обмеження майнових прав та в майбутньому може стати підставою для подальших претензій з боку похідних набувачів до ОСОБА_8 , як первинного продавця спірного майна.

Стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди. Проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду, який вирішить спір щодо їхніх прав та обов`язків цивільного характеру (рішення у справі Зубац проти Хорватії , заява № 40160/12, п. 80).

Право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі Голдер проти Сполученого Королівства , п. 38). Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 п. 1, якщо не переслідує законну мету і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (справа Ashingdane v. the United Kingdom ( Ашинґдейн проти Сполученого Королівства ), заява N 8225/78, п. 57; справа Fayed v. the United Kingdom ( Файєд проти Сполученого Королівства ), заява № 17101/90, п. 65; справа Markovic and Others v. Italy ( Марковіч та інші проти Італії ) [ВП], заява № 1398/03, п. 99).

З наведених мотивів, враховуючи, що оскаржувані судові рішення постановлені судом з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, такі підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367 , ст. 368 , п. 6 ч. 1 ст. 374 , ст. 379, ст. 381 , ст. 382 , ст. 383 , ст. 384 ЦПК України , Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2011 року та ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 12 березня 2012 року скасувати.

Направити справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування та стягнення заборгованості за договором позики для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2020 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Мельничук О. Я.