Постанова

від 20.10.2020 по справі 372/2650/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2650/17

провадження № 61-12760св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , державний реєстратор речових прав Центру надання адміністративних послуг Обухівської районної державної адміністрації ,

треті особи: Долинянська сільська рада Обухівського району Київської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав Центру надання адміністративних послуг Обухівської районної державної адміністрації, треті особи: Долинянська сільська рада Обухівського району Київської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування права власності на земельну ділянку та проведення державної реєстрації земельної ділянки.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, ФОП ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав Центру надання адміністративних послуг Обухівської районної державної адміністрації, треті особи: Долинянська сільська рада Обухівського району Київської області, ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування права власності на земельну ділянку та проведення державної реєстрації земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області позивачу відмовлено у внесенні відомостей до державного земельного кадастру (далі - ДЗК) у зв`язку з перетином його земельної ділянки з ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_3 . Отриманий ним державний акт на право приватної власності на землю від 11 червня 1997 року містить помилку в частині зазначення розміру земельної ділянки замість 0,33 га вказано 0,449 га. В 2007 році з метою усунення вказаної помилки позивач звернувся до Долинянської сільської ради, рішенням якої йому було надано дозвіл на розробку інвентаризації земельної ділянки. Однак, голова Долинянської сільської ради не дочекавшись затвердження технічної документації та узгодження площ та меж між сусідніми землеволодіннями, передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3223183402:05:004:0022, площею 0,1412 га, та відповідні відомості внесено до ДЗК.

Вважав, що наявність запису в ДЗК про належність ОСОБА_3 права власності на суміжну ділянку перешкоджає йому в реєстрації права власності на належну йому земельну ділянку.

Позивач просив суд зобов`язати державного реєстратора речових прав Обухівської районної державної адміністрації скасувати запис про право власності № 15165318 на земельну ділянку № 3223183402:05:004:0022, площею 0,1412 га; зобов`язати державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області скасувати реєстрацію земельної ділянки № 3223183402:05:004:0022, площею 0,1412 га, та внести відповідні відомості до ДЗК; зобов`язати державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області за допомогою програмного забезпечення ДЗК надати кадастровий номер земельній ділянці № 3В-3209208022016 та внести відомості до ДЗК; зобов`язати ФОП ОСОБА_2 внести зміни в контури земельної ділянки ОСОБА_3 , які мають відповідати існуючим характеристикам ділянки у натурі (на місцевості) та привести у відповідність проект відведення земельної ділянки, що межує із сусідньою ділянкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року у складі судді Потабенко Л. В. позов задоволено частково.

Зобов`язано державного реєстратора речових прав Обухівської районної державної адміністрації скасувати запис про право власності № 15165318 на земельну ділянку № 3223183402:05:004:0022, площею 0,1412 га, що на праві власності належить ОСОБА_3 .

Зобов`язано державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області скасувати реєстрацію земельної ділянки № 3223183402:05:004:0022, площею 0,1412 га, що на праві власності належить ОСОБА_3 та внести відповідні відомості до ДЗК.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що при формуванні (створенні) земельної ділянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 3223183402:05:004:0022, розробником ФОП ОСОБА_2 були порушенні норми законодавства, що призвели до негативних наслідків, а саме накладення координат на суміжну земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача ОСОБА_1 на підставі державного акта серії КВ, зареєстрованого за номером 217 від 11 червня 1997 року та внесення до ДЗК відомостей, які є недостовірними.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Київській області задоволено.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, ФОП ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав Центру надання адміністративних послуг Обухівської районної державної адміністрації, треті особи: Долинянська сільська рада Обухівського району Київської області, ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування права власності на земельну ділянку та проведення державної реєстрації земельної ділянки відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, що відбулося фактичне накладення меж земельних ділянок, яке призвело до порушення його права власності щодо виділеної в натурі земельної ділянки, площею 0,33 га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Обухівського районного суду Київської області.

13 жовтня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка, площею 0,1412 га, накладається на ділянку позивача, а тому порушує його право володіти земельною ділянкою, яка була передана йому раніше ніж ОСОБА_3 .

У касаційній скарзі зазначається, щоземельна ділянка ОСОБА_3 буде накладатися на його ділянку і після проведення інвентаризації зі зміненою конфігурацією.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_3 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам законодавства, а також судом правильно встановлено обставини справи. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно рішення Долинянської сільської ради Обухівського району Київської області від 11 квітня 1996 року № 8 ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,33 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

11 червня 1997 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю, серії КВ, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 217, відповідно до якого позивачу передано у приватну власність земельну ділянку, розташовану на території Долинянської сільської ради, площею 0,449 га, з яких 0,25 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, 0,199 га для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням від 29 листопада 2007 року № 154 десятої сесії п`ятого скликання Долинянської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення інвентаризації зі змінами конфігурації та площі земельної ділянки розміром з 0,449 га на 0,33 га, яка належить йому на підставі державного акту на праві приватної власності на землю, та подальшого виготовлення державного акту. Вказаним рішенням зобов`язано земельну організацію внести зміни в державний акт.

На підставі зазначеного рішення ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які належать ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту встановлення та погодження на місцевості зовнішніх меж землеволодіння від 05 вересня 2011 року площа земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до земельно-кадастрової документації становить 0,3282 га. З вказаного акту також вбачається, що межі із сусідніми землевласниками за підписом сільського голови погоджено і будь-яких питань чи претензій у жодної сторони не виникало при погодженні меж (т. 1 а. с. 75).

12 серпня 2014 року державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області розглянуто заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру від 12 серпня 2014 року (реєстраційний № ЗВ-3203293722014) та винесено рішення № РВ-32000077952014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до ДЗК з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 вересня 2016 року за ОСОБА_3 21 червня 2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223183402:05:004:0022, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 № 308, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

З 01 січня 2013 року набули чинності зміни до Закону України Про державний земельний кадастр , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Повноваження територіальних органів Держгеокадастру у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земель, права сервітуту, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), які передбачалися постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі з 01 січня 2013 року припинилися.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

За приписами статті 1 Закону України Про державний земельний кадастр Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до ДЗК, передбачених законом відомостей, про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Аналіз вказаних положень закону дозволяє зробити висновок, що правові підстави у територіальних органів Держгеокадастру в частині скасування записів про державну реєстрацію державного акта в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відсутні (оскільки вказані Книги не ведуться і на даний час закриті), а скасування записів реєстрації прав не здійснюється Головним управлінням.

Статтею 9 Закону України Про державний земельний кадастр визначено, що внесення відомостей до ДЗК і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Крім того, згідно пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: зберігаються в ДЗК постійно разом з відомостями відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Також, у разі виявлення помилок в ДЗК, такі помилки підлягають виправленню, відповідно до вимог, встановлених вищевказаним Порядком.

Таким чином, наведені положення закону свідчать про те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК не призведе до скасування права власності на земельну ділянку, а також те, що виправлення відомостей про земельну ділянку не є тотожним до внесення змін чи доповнень до реєстру речових прав.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що до державного акту серії КВ, зареєстрованого за номером № 217 від 11 червня 1997 року, в якому помилково зазначено площу земельної ділянки 0,449 га, вносилися зміни, зокрема щодо зміни розміру земельної ділянки з 0,449 га на 0,33 га.

Також, матеріали справи не містять доказів, в якому саме місці відбулося накладення земельних ділянок.

Наведені фактичні обставини свідчать, що ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, площею 0,33 га, та відмовлено в реєстрації земельної ділянки на підставі державного акту від 11 червня 1997 року № 217, в якому зазначено площу земельної ділянки 0,449 га, у зв`язку з перетином меж ділянки (0,449 га), що передбачалася для реєстрації з межами земельної ділянки, належній ОСОБА_3 (площа співпадає на 5,9865%).

Доводи про те, що межі земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , будуть накладатися і в разі інвентаризації зі зміною конфігурації, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи на підтвердження вказаних доводів не містять доказів та фактично такі доводи є припущеннями позивача.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд зробив правильний висновок, що позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, що відбулося фактичне накладення меж земельних ділянок, яке призвело до порушення його прав власності щодо виділеної в натурі земельної ділянки, площею 0,33 га.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення апеляційного суду виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська