Ухвала

від 19.10.2020 по справі 233/1551/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 233/1551/19

провадження № 61-6168св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада

2019 року у складі судді Малінова О. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест (далі - ПрАТ АПК-Інвест ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області,про визнання права користування земельною ділянкою на підставі переукладеного договору оренди землі.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі

від 20 лютого 2014 року передав ПрАТ АПК-Інвест в оренду належну йому земельну частку (пай) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена у межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом строком на 20 років.

У подальшому ОСОБА_1 , набувши право власності на земельну ділянку, яка перебувала в оренді ПрАТ АПК-Інвест , не повідомив про це останнього у порядку визначеному чинним законодавством та після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відмовляється виконувати вимоги законодавства і умови договору та переукладати договір оренди землі відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений.

Посилаючись на вказані обставини, ПрАТ АПК-Інвест просило визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:11:000:0080, площею 6,6358 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку (кадастровий номер 1422481500:11:000:0080, площею 6,6358 га) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (04 травня 2018 року) у запропонованій редакції.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до

ПрАТ АПК-Інвест та просив припинити дію договору оренди землі шляхом його розірвання. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилався на те, що наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року затверджено типовий договір оренди земельної частки (паю), згідно з положеннями якого у разі виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. Про свої наміри щодо припинення договору оренди він повідомив орендаря та вважав договір припиненим. Зміна договору оренди може бути тільки за його згодою та із оформленням права власності на землю змінилася сторона договору оренди і сам предмет договору. Також з підстав зміни статусу сторони договору ОСОБА_1 із володільця земельної частки (паю) на власника вже виділеної земельної ділянки виникли підстави для розірвання договору оренди.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ПрАТ АПК-Інвест відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено дію договору оренди земельної ділянки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , який зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 44, шляхом розірвання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту отримання

ОСОБА_1 статусу власника земельної ділянки змінилася сторона договору та предмет договору, що стало підставою для його розірвання. Умова договору оренди про його переукладення у разі виділення земельної ділянки в натурі не є обов`язком для орендодавця, оскільки не може бути розцінена як примус для власника, волевиявлення якого є вирішальним у договірних відносинах.

Постановою Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ АПК-Інвест задоволено частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2019 року у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПрАТ АПК-Інвест про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, не свідчать про припинення правовідносин оренди та не є підставою для визнання договору припиненим чи розірваним, оскільки це не призвело до порушення прав жодної із сторін, які підтвердили своє волевиявлення укладенням та підписанням договору оренди та фактичними діями направленими на виконання домовленостей досягнутих у договорі оренди, оскільки підтверджено, що ОСОБА_1 і після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) продовжував отримувати орендну плату за договором оренди.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання договору оренди переукладеним на умовах зазначених у позовній заяві, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинне законодавство вимагає згоди сторін правочину на його переукладення, а тому суд позбавлений можливості визначити умови, на яких необхідно вважати договір оренди переукладеним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг

У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду

від 04 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи та не врахував при ухваленні оскаржуваного судового рішення правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 серпня

2019 року у справі № 484/4135/18 (провадження № 61-11820св19), від 30 жовтня

2019 року у справі № 233/4198/18 (провадження № 61-11971св19), від 11 листопада 2019 року у справі № 484/4067/18 (провадження № 61-8657св19), а також в ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 233/2217/19 (провадження

№ 61-2926ск20), згідно з якими після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

У квітні 2020 року ПрАТ АПК-Інвест подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій просило скасувати повністю рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову, в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги ПрАТ АПК-Інвест посилається на правовий висновок Верховного Суду (Касаційний господарський суд), який викладений у постанові від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, згідно з яким оформлення державного акта на право власності на землю, дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню. Припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладання відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України Про оренду землі .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

ПрАТ АПК-Інвест в указаній справі.

У травні 2020 року від ПрАТ АПК-Інвест надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому заявник просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги.

У травні 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ АПК-Інвест , у якому заявник просить залишити без задоволення зазначену касаційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 22 травня 2020 року касаційне провадження у цій справі зупинено на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 233/3676/19.

Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 30 вересня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 233/1551/19.

06 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заперечення проти клопотання ПрАТ АПК-Інвест про поновлення касаційного провадження.

Крім того, 06 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із заявою про зупинення касаційного провадження у цій справі до вирішення справи № 1-25/202 (395/20), що розглядається в порядку конституційного провадження Великою палатою Конституційного Суду України за конституційним поданням 45 народних депутатів України.

Заява мотивована тим, що у Конституційному Суді України вирішується справа за конституційним поданням народних депутатів України щодо невідповідності Конституції України створення та функціонування у складі Верховного Суду окремого органу, а саме Великої Палати Верховного Суду. Конституційний Суд України перейшов до розгляду цієї справи у закритій частині пленарного засідання.

Заявник, посилаючись на пункт 6 частини першої та частину другу статті 251

ЦПК України, вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у цій справі до вирішення Конституційним Судом України справи про конституційність створення Великої Палати Верховного Суду, оскільки рішення Конституційного Суду України буде впливати на вирішення цієї справи, а саме на застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, пов`язаних із подоланням розбіжностей у судовій практиці.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження

Перевіривши доводи клопотання, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цимКодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ між собою полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.

Тобто, у кожному конкретному випадку, учасник справи, який зацікавлений у зупиненні провадження у справі має надати обґрунтування суду, що без результатів розгляду іншої справи, цю справу розглядати об`єктивно неможливо.

Доводи заявника у клопотанні про зупинення касаційного провадження про те, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває справа № 1-25/2020 (395/20) за конституційним поданням щодо невідповідності Конституції України створення та функціонування у складі Верховного Суду окремого органу, а саме Великої Палати Верховного Суду, не свідчать про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, оскільки відсутні підстави вважати, що обставини, які можуть бути встановлені під час розгляду Конституційним Судом України справи № 1-25/2020 (395/20), мають значення для розгляду цієї справи.

Позиція Верховного Суду щодо підстав для призначення справи до судового розгляду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 251, 401, 402, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області,про визнання права користування земельною ділянкою на підставі переукладеного договору оренди землі , за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання , за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року.

Справу за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання права користування земельною ділянкою на підставі переукладеного договору оренди землі, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання , за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року призначити до судового розгляду на 28 жовтня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

Г. В. Коломієць

В. В. Яремко