Постанова

від 20.10.2020 по справі 923/766/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/766/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвина П.В.,

відповідача - комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 (суддя Нікітенко С.В.) та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (головуючий суддя Богатир К.В., судді Бєляновський В.В. і Мишкіна М.А.)

зі справи № 923/766/19

за позовом Компанії

до комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" (далі - Підприємство)

про стягнення 1 314 637,71 грн.,

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення заборгованості у розмірі 1 314 637,71 грн., з якої: 102 609,19 грн. - 3% річних та 1 212 028,52 грн. "інфляційних втрат".

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3057-БО-33 (далі - Договір) у частині своєчасної оплати отриманого за Договором природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 у справі № 923/766/19, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 1 000 446,41 грн. "інфляційних втрат", 98 257,37 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 16480,56 грн.; у іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Прийняті судові акти мотивовані тим, що: Підприємство не виконало свої зобов`язання за Договором, дана обставина підтверджена рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 у справі № 923/766/19, доданим до матеріалів справи сальдо Підприємства та операціями по рахунку відповідача; позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем помилково проведено розрахунок "інфляційних втрат", тому що інфляційні нарахування Компанією здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу "інфляційних втрат" за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено; також підлягає врахуванню клопотання відповідача про застосування позовної давності, що мало наслідком зменшення строку, за який нараховувалися 3 % річних та "інфляційні втрати".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови позивачу в стягненні "інфляційних втрат", вважає, що рішення судів у оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та просить: рішення господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №923/766/19 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення "інфляційних втрат" у сумі 211 582,11 грн. скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Компанії щодо стягнення "інфляційних втрат" у розмірі 211 582,11 грн., у задоволенні яких було відмовлено, задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. За доводами касаційної скарги:

- відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення "інфляційних втрат" у сумі 211 582,11 грн., суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19;

- Компанія у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р при здійсненні розрахунку "інфляційних втрат" використовує методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу, збільшена на індекс інфляції попереднього місяця;

- таким чином, судами попередніх інстанцій було здійснено невірний перерахунок "інфляційних втрат".

Доводи іншого учасника справи

7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень зі справи встановили та зазначили, зокрема, таке.

9. У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 у справі № 923/1682/14: позовні вимоги Компанії задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 1 058 940,75 грн. основного боргу, 120 759,73 грн. пені, 127 075,41 грн. "інфляційних втрат", 35 675,89 грн. - 3% річних та 27 646,10 судового збору .

Оскільки рішення господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 у справі № 923/1682/14 зі спору між тими ж сторонами, що і у справі № 923/766/19, набрало законної сили, спірні відносини виникли з одного Договору, то обставини, які встановлені рішенням суду у справі № 923/1682/14, є доведеними та не підлягають доказуванню у цій справі № 923/766/19.

10. Згідно з умовами Договору:

- Компанія (продавець) взяла на себе зобов`язання передати у власність Підприємству (покупцю) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Компанією, за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ Про засади функціонування ринку природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами; в свою чергу, покупець взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (пункт 9.3).

11. На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня 2013 року - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 025 494,56 грн., що підтверджено відповідними актами приймання-передачі.

12. Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 у справі № 923/1682/14 стягнуто з Підприємства на користь Компанії 1 058 940,75 грн. основного боргу, 120 759,73 грн. пені; 127 075,41 грн. "інфляційних втрат" та 35 675,89 грн. - 3% річних за прострочення оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у січні - грудні 2013 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов`язання з 14.02.2013 по 17.07.2014.

13. Основна заборгованість була сплачена 06.02.2018.

14. Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання за Договором у частині своєчасного погашення суми заборгованості, позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом у цій справі з вимогами про стягнення 102 609,19 грн. - 3% річних та 1 212 028,52грн. "інфляційних втрат" за період з 18.07.2014 по 05.02.2018.

15. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, а також умов пункту 9.3 Договору, положень статті 259 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що позовна заява подана до суду 06.09.2019, "інфляційні втрати" та 3% річних правомірно стягнути лише за період з 06.09.2014 по 05.02.2018 включно. Період нарахування відповідних сум позивачем з 18.07.2014 по 05.09.2014 перебуває поза межами 5 річного строку позовної давності для правовідносин сторін у даній справі; у зв`язку з цим необхідно зменшити період, за який нараховувалися 3 % річних та "інфляційні втрати";

- інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання;

- розрахунок "інфляційних втрат" позивачем виконано невірно, оскільки інфляційні нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу "інфляційних втрат" за попередній місяць;

- за перерахунком суду стягненню з Підприємства на користь Компанії підлягають 1 000 446,41 грн. "інфляційних втрат" та 98 257,37 грн. - 3% річних за період прострочення з 06.09.2014 по 05.02.2018.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Цивільний кодекс України:

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

17. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300);

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

18. Предметом касаційного оскарження є незгода Компанії з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови їй у стягненні "інфляційних втрат". В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються жодною із сторін.

19. Верховний Суд зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про порядок нарахування "інфляційних втрат" на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання з огляду на таке.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

20. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

21. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

22. Проте суди попередніх інстанцій не здійснили перерахунку "інфляційних втрат" з урахуванням того, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період здійснюється з урахуванням саме збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

23. Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням "інфляційних втрат", суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості та "інфляційних втрат"), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З урахуванням викладеного та відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині позовних вимог про стягнення з Підприємства на користь Компанії "інфляційних втрат" та в частині розподілу судових витрат зі справи, а справа - передачі на новий розгляд у тих же частинах.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних правильність висновків господарських судів не оскаржується, а відтак, відповідно до статті 300 ГПК України, не є предметом касаційного перегляду.

У новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 ГПК України, встановити розмір заборгованості, на яку необхідно нарахувати "інфляційні втрати" за спірний період, зробити належний перерахунок заявлених позивачем "інфляційних втрат" за спірний період з урахуванням заявленої позовної давності, навести в рішенні арифметичний розрахунок "інфляційних втрат", враховуючи правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 і постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, та на підставі дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, у залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення зі справи.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у ній.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 зі справи №923/766/19 скасувати в частині позовних вимог про стягнення з комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" "інфляційних втрат" та в частині розподілу судових витрат зі справи.

Справу в цих частинах передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

У решті зазначені рішення та постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова