Рішення

від 19.01.2021 по справі 923/766/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/766/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. , розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Міськтеплокомуненерго

про стягнення 1 314 637,71 грн,

за участі:

- секретаря судового засідання - Бєлової О.С.,

- представників:

позивача - Пронюка В.Я.,

відповідача - Блонського Д.М.,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

11.09.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося з позовом до Комунального підприємства Міськтеплокомуненерго про стягнення 1 314 637,71 грн, з яких 1 212 028,52 грн інфляційних та 102 609,19 грн річних.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що, між сторонами 28.12.2012 був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/3057-БО-33, за яким він передав Відповідачу природний газ на загальну суму 4 025 494,56 грн, проте той оплату здійснював несвоєчасно та не у повному розмірі, у зв`язку з чим йому нараховані вказані суми річних та інфляційних у відповідності до розрахунку, доданого до матеріалів справи.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що:

- Позивач звернувся до суду з позовом 11.09.2019, тобто з пропуском строку позовної давності, оскільки попередньо 13.11.2014 він уже звертався з позовом до суду про стягнення заборгованості за цим же договором, що слідує з рішення у справі № 923/1682/14,

- у відповідності до положень статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії на заборгованість, яка виникла станом на 01.07.2016 інфляційні та річні не нараховуються.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження. За результатами розгляду справи 19.12.2019 прийняте рішення, яким позовні вимоги задоволенні частково: стягнуто на користь Позивача 1 000 446,41 грн інфляційних та 98 257,37 грн річних. 09.06.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення місцевого суду залишене без змін. Проте, постановою Верховного Суду від 20.10.2020 вказані судові рішення скасовані в частині позовних вимог про стягнення інфляційних та розподілу судових витрат. Зокрема, Верховний Суд, вказав, що попередніми судами не врахована необхідність нарахування інфляційних з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. У скасованій частині справа передана до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд.

Ухвалою від 12.11.2020 справа прийнята до нового розгляду з призначенням її розгляду у загальному провадженні. Безпосередньо підготовче провадження проведене у підготовчому засіданні 22.12.2020, а розгляд справи по суті 19.01.2021 у режимі відеоконференції.

Установлені судом обставини

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, 11.12.2014 Господарським судом Херсонської області прийняте рішення у справі № 923/1682/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Міськтеплокомуненерго про стягнення 1 382 305,02 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3057-БО-33 від 28.12.2012, за яким з останнього стягнуто 1 058 940,75 грн основної заборгованості, 120 759,73 грн пені, 127 075, 41 грн інфляційних втрат та 35 675,89 грн річних.

У відповідності до постанов Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 та Вищого господарського суду України від 31.03.2015 рішення місцевого суду залишене без змін, у зв`язку з чим воно набрало законної сили.

Зокрема, рішенням суду у справі № 923/1682/14 установлено, що:

- 28.12.2012 між сторонами був укладений договір №13/3057-БО-ЗЗ купівлі-продажу природного газу, за умовами якого Позивач, виступаючий у якості Продавця, зобов`язався передати у власність Відповідача, як Покупця, у 2013 році природний газ, а останній зобов`язався прийняти та сплатити його вартість,

- на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу у 2013 році природний газ на загальну суму 4 025 494,56 грн за актами приймання-передачі природного газу № б/н від 31.01.2013 на суму 934 789,95 грн, № б/н від 28.02.2013 на суму 728 167,84 грн, № б/н від 31.03.2013 на суму 740 596,02 грн, № б/н від 30.04.2013 на суму 43 466,01 грн, № б/н від 31.10.2013 на суму 311 478,99 грн, № б/н від 30.11.2013 на суму 400 198,36 грн, № б/н від 31.12.2013 на суму 866 797,39 грн,

- Відповідачем зобов`язання з оплати переданого природного газу у встановлені строки виконано частково та несвоєчасно.

Отже, вказані обставини не потребують повторного доказування при вирішенні даної справи.

Поряд з цим, суд зазначає, що у рішенні суду у № 923/1682/14 не зазначено періоду, за який стягнуто інфляційні, а здійснене посилання лише на відповідний розрахунок. У рішенні не вказано також сум та дат, здійснених Відповідачем платежів, які б характеризували виконання зобов`язання. Проте, з наданого Розрахунку у даній справі слідує, що за зобов`язаннями листопада та грудня 2013 року інфляційні у справі № 923/1682/14 нараховані по 30.06.2014.

Як слідує із Розрахунку, наданого Позивачем до матеріалів даної справи, нарахування інфляційних здійснене ним:

- за зобов`язаннями листопада 2013 року: у сумі 205 646,07 грн за період з 01.07.2014 по 31.07.2017 від суми заборгованості 192 143,36 грн,

- за зобов`язаннями грудня 2013 року: у сумі 1 006 382,45 грн за період з 01.07.2014 по 31.01.2018 від сум заборгованостей, які існували в цей період, а саме: 866 797,39 грн (у період з 01.07.2014 по 31.07.2014 нараховані інфляційні у сумі 918 149,19 грн), 546 440,75 грн (у період з 01.08.2017 по 30.09.2017 нараховані інфляційні у сумі 29 700,89 грн), 443 940,75 грн (у період з 01.10.2017 по 31.10.2017 нараховані інфляційні у сумі 17 904,64 грн), 238 940,75 грн (у період з 01.11.2017 по 30.11.2017 нараховані інфляційні у сумі 11 744,62 грн), 139 260,75 грн (у період з 01.12.2017 по 31.12.2017 нараховані інфляційні у сумі 12 170,22 грн), 24 260,75 грн (у період з 01.01.2018 по 31.01.2018 нараховані інфляційні у сумі 16 712,89 грн).

Водночас, з Розрахунку за зобов`язаннями листопада 2013 року слідує, що загальна сума вартості переданого газу 400 198,36 грн сплачувалася Відповідачем частково у період з 30.12.2013 по 09.08.2017, а саме сплачено: 30.12.2013 - 178 055 грн, 10.01.2014 - 30 000 грн, та 192 143,36 грн - 09.08.2017.

Разом з тим, з того ж Розрахунку за зобов`язаннями грудня 2013 року слідує, що загальна сума вартості переданого газу 866 797,39 грн сплачувалася Відповідачем частково у період з 09.08.2017 по 06.02.2018, а саме сплачено: 09.08.2017 - 12 856,64 грн, 18.08.2017 - 307 500 грн, 20.10.2017 - 102 500 грн, 07.11.2017 - 102 500 грн, 21.11.2017 - 102 500 грн, 08.12.2017 - 99 680 грн, 22.01.2018 - 115 000 грн та 06.02.2018 - 24.260,75 грн.

У свою чергу Відповідачем не висловлені заперечення стосовно сум та періоду сплати вартості природного газу переданого йому у листопаді та грудні 2013 року.

Водночас, відповідно до Розрахунку Позивачем інфляційні розраховані з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо продажу природного газу у листопаді та грудні 2013 року за договором №13/3057-БО-ЗЗ від 28.12.2012, а також несвоєчасність сплати його вартості.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18.07.2017 № 174 та Додатку до нього Відповідача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії із наявною заборгованістю 4 272 996,50 грн (основної заборгованості) та 581 830,07 грн (неустойки, інфляційних тощо).

Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу.

Зокрема, згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає …майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає … майно (товар) і зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму .

Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1); Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором купівлі-продажу Відповідач зобов`язаний був сплатити вартість отриманого природного газу Позивачу у встановлений договором строк.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач, допустив несвоєчасну оплату вартості отриманого у листопаді 2013 року на суму 400 198,36 грн та у грудні 2013 року на суму 866 797,39 грн природного газу у встановлений договором строк, чим порушив взяте на себе зобов`язання та не довів зворотного.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Зокрема, за абзацом п`ятим пункту 4 цієї Постанови порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у справі № 905/21/19 (постанова від 26.06.2020, пункт 40).

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів, сплатити Позивачу інфляційні.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (надалі - Закон № 1730-VІІІ) виходячи з наступного.

Так, Закон № 1730-VІІІ визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Зокрема, за статтею 2 Закону № 1730-VІІІ його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1730-VІІІ для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (частина 1). Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню). Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частина 2).

У відповідності до статті 5 Закону № 1730-VІІІ реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року (частина 1). Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення (частини 2). На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (частина 3). Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості (частина 8).

Поряд з цим, статтею 7 Закону № 1730-VІІІ встановленого, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості (частина 1). На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (частина 3).

Отже, з викладених правових положень слідує, що:

- для участі у процедурі врегулювання заборгованості підприємства включаються до реєстру,

- для включення до реєстру підприємства подають заяву, до якої додаються необхідні документи,

- рішення про включення до реєстру приймається керівником центрального органу,

- реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року (без урахування інфляційних нарахувань), не погашена станом на 31 грудня 2016 року,

- реструктуризація заборгованості здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення,

- на реструктуризовану заборгованість не нараховуються інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості,

- кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості,

- на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року інфляційні нарахування не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості,

- на заборгованість за природний газ погашену до набрання чинності цим Законом, інфляційні нарахування не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Таким чином, ключовою умовою застосування вказаних правових норм у контексті спірних правовідносин є дотримання процедури реструктуризації заборгованості, а також наявність факту погашення заборгованості за природний газ до набрання чинності вказаного Закону, тобто до 30.11.2016.

У даному випадку Відповідачем не надано доказів реструктуризації заборгованості (у тому числі відповідного договору з Позивачем) за договором № 13/3057-БО-33, а тому відсутні підстави для застосування положень частини 1 статті 7 Закону № 1730-VІІІ стосовно ненерахування інфляційних на таку заборгованість. Поряд з цим, на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини 3 статті 7 цього ж Закону, оскільки заборгованість, на яку нараховані інфляційні, сплачена Відповідачем після набрання чинності цим Законом, тобто після 30.11.2016.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення Закону № 1730-VІІІ в частині стягнення нарахованих Позивачем інфляційних.

Враховуючи заяву Відповідача стосовно застосування строку позовної давності, яка викладена у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 того ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте відповідно до статті 259 позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін.

Зокрема, згідно з пунктом 9.3. укладеного між сторонами договору М13/3057-БО-33 встановлено, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п`ять років.

Як зазначено вище інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом статті 253 ЦК України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як унормовано приписами частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Стягнення інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Такий висновок зазначено у постановах Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 та від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

З аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що строк позовної давності за зобов`язаннями відшкодування інфляційних втрат слід обраховувати за кожен місяць з урахуванням положень частини 5 статті 261 ЦК України, з моменту, коли особа набула права пред`явити вимогу про сплату інфляційних втрат.

У даному випадку, Позивач звернувся з позовом до суду 06.09.2019, що слідує з поштової квитанції № 0100172776170 (т. 1, а.с. 39), та заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат: за зобов`язаннями листопада 2013 року - у сумі 205 646,07 грн за період з 01.07.2014 по 31.07.2017; за зобов`язаннями грудня 2013 року - у сумі 1 006 382,45 грн за період з 01.07.2014 по 31.01.2018 від сум заборгованостей, які існували в цей період.

Таким чином, оскільки невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці, тому право Позивача вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за зобов`язаннями листопада та грудня 2013 року виникло по закінченню липня та серпня 2014 року відповідно з 10.08.2014 та 10.09.2014, оскільки розмір індексу інфляції за липень 2014 року (100,4) опубліковано 09.08.2014 у газеті Урядовий кур`єр № 144, а за серпень 2014 року (100,8) опубліковано 09.09.2014 у газеті Урядовий кур`єр № 164.

Отже, з урахуванням встановленого за домовленістю сторін строку позовної давності у 5 років, Позивачем позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних за липень 2014 року за зобов`язаннями листопада та грудня 2013 року заявлені поза межами такого строку (право вимоги стягнення інфляційних виникло 10.08.2014, а позов заявлено 06.09.2019). Відповідно інфляційні за липень 2014 року Позивачем нараховані: за зобов`язаннями листопада 2013 року у сумі - 1 682,26 грн; за зобов`язаннями грудня 2013 року - у сумі 38 729,25 грн.

За змістом частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення 40 411,51 грн інфляційних за липень 2014 року заявлені поза межами строку позовної давності, а тому задоволенню не підлягають.

Натомість інші вимоги заявлені у межах встановленого строку позовної давності.

Так, розрахунок інфляційних, які підлягають нарахуванню на суми заборгованостей за зобов`язаннями листопада та грудня 2013 року наступний:

1) за зобов`язаннями листопада 2013 року за період з 10.08.2014 по 31.07.2017:

216 600,97 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів) х 100,8 (індекс інфляції у серпні 2014 року) х 102,9 (індекс інфляції у вересні 2014 року) х 102,4 (індекс інфляції у жовтні 2014 року) х 101,9 (індекс інфляції у листопаді 2014 року) х 103 (індекс інфляції у грудні 2014 року) х 103,1 (індекс інфляції у січні 2015 року) х 105,3 (індекс інфляції у лютому 2015 року) х 110,8 (індекс інфляції у березні 2015 року) х 114 (індекс інфляції у квітні 2015 року) х 102,2 (індекс інфляції у травні 2015 року) х 100,4 (індекс інфляції у червні 2015 року) х 99 (індекс інфляції у липні 2015 року) х 99,2 (індекс інфляції у серпні 2015 року) х 102,3 (індекс інфляції у вересні 2015 року) х 98,7 (індекс інфляції у жовтні 2015 року) х 102 (індекс інфляції у листопаді 2015 року) х 100,7 (індекс інфляції у грудні 2015 року) х 101,9 (індекс інфляції у січні 2016 року) х 99,6 (індекс інфляції у лютому 2016 року) х 101 (індекс інфляції у березні 2016 року) х 103,5 (індекс інфляції у квітні 2016 року) х 100,1 (індекс інфляції у травні 2016 року) х 99,8 (індекс інфляції у червні 2016 року) х 99,9 (індекс інфляції у липні 2016 року) х 99,7 (індекс інфляції у серпні 2016 року) х 101,8 (індекс інфляції у вересні 2016 року) х 102,8 (індекс інфляції у жовтні 2016 року) х 101,8 (індекс інфляції у листопаді 2016 року) х 100,9 (індекс інфляції у грудні 2016 року) х 101,1 (індекс інфляції у січні 2017 року) х 101 (індекс інфляції у лютому 2017 року) х 101,8 (індекс інфляції у березні 2017 року) х 100,9 (індекс інфляції у квітні 2017 року) х 101,3 (індекс інфляції у травні 2017 року) х 101,6 (індекс інфляції у червні 2017 року) х 100,2 (індекс інфляції у липні 2017 року) : 100 = 420 564,78 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань).

Таким чином інфляційне збільшення за зобов`язаннями листопада 2013 року складає 203 963,81 грн, з розрахунку: 420 564,78 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 10.08.2014 по 31.07.2017) - 216 600,97 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів) = 203 963,81 грн.

2) за зобов`язаннями грудня 2013 року за період з 10.09.2014 по 31.01.2018 за окремими періодами з урахуванням періодичних оплат:

- за період з 10.09.2014 по 31.07.2017:

967 059,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів) х 100,8 (індекс інфляції у серпні 2014 року) х 102,9 (індекс інфляції у вересні 2014 року) х 102,4 (індекс інфляції у жовтні 2014 року) х 101,9 (індекс інфляції у листопаді 2014 року) х 103 (індекс інфляції у грудні 2014 року) х 103,1 (індекс інфляції у січні 2015 року) х 105,3 (індекс інфляції у лютому 2015 року) х 110,8 (індекс інфляції у березні 2015 року) х 114 (індекс інфляції у квітні 2015 року) х 102,2 (індекс інфляції у травні 2015 року) х 100,4 (індекс інфляції у червні 2015 року) х 99 (індекс інфляції у липні 2015 року) х 99,2 (індекс інфляції у серпні 2015 року) х 102,3 (індекс інфляції у вересні 2015 року) х 98,7 (індекс інфляції у жовтні 2015 року) х 102 (індекс інфляції у листопаді 2015 року) х 100,7 (індекс інфляції у грудні 2015 року) х 101,9 (індекс інфляції у січні 2016 року) х 99,6 (індекс інфляції у лютому 2016 року) х 101 (індекс інфляції у березні 2016 року) х 103,5 (індекс інфляції у квітні 2016 року) х 100,1 (індекс інфляції у травні 2016 року) х 99,8 (індекс інфляції у червні 2016 року) х 99,9 (індекс інфляції у липні 2016 року) х 99,7 (індекс інфляції у серпні 2016 року) х 101,8 (індекс інфляції у вересні 2016 року) х 102,8 (індекс інфляції у жовтні 2016 року) х 101,8 (індекс інфляції у листопаді 2016 року) х 100,9 (індекс інфляції у грудні 2016 року) х 101,1 (індекс інфляції у січні 2017 року) х 101 (індекс інфляції у лютому 2017 року) х 101,8 (індекс інфляції у березні 2017 року) х 100,9 (індекс інфляції у квітні 2017 року) х 101,3 (індекс інфляції у травні 2017 року) х 101,6 (індекс інфляції у червні 2017 року) х 100,2 (індекс інфляції у липні 2017 року) : 100 = 1 862 795,64 грн (сума загальної заборгованості за період з 10.09.2014 по 31.07.2017). Інфляційне збільшення за період з 10.09.2014 по 31.07.2017 склало 895 736,04 грн з розрахунку: 1 862 795,64 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 10.09.2014 по 31.07.2017) - 967 059,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів) = 895 736,04 грн;

- за період з 01.08.2017 по 30.09.2017:

1 862 795,64 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) - 320 356,64 (оплата у серпні 2017 року) = 1 542 439 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань);

1 542 439 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) х 99 (індекс інфляції у серпні 2017 року) х 102 (індекс інфляції у вересні 2017 року) : 100 = 1 557 554,90 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.08.2017 по 30.09.2017).

Інфляційне збільшення за період з 01.08.2017 по 30.09.2017 склало 15 115,90 грн з розрахунку: 1 557 554,90 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.08.2017 по 30.09.2017) - 1 542 439 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) = 15 115,90 грн;

- за період з 01.10.2017 по 31.10.2017:

1 557 554,90 (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.08.2017 по 30.09.2017) - 102 500 ( оплата у жовтні 2017 року) = 1 455 054,90 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань);

1 455 054,90 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) х 101,2 (індекс інфляції у жовтні 2017 року) : 100 = 1 472 515,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.10.2017 по 31.10.2017);

Інфляційне збільшення за період з 01.10.2017 по 31.10.2017 склало 17 460,70 грн з розрахунку: 1 472 515,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.10.2017 по 31.10.2017) - 1 455 054,90 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) = 17 460,70 грн;

- за період з 01.11.2017 по 30.11.2017:

1 472 515,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.10.2017 по 31.10.2017) - 205 000 грн (оплата у листопаді 2017 року) = 1 267 515,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань);

1 267 515,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) х 100,9 (індекс інфляції у листопаді 2017 року) = 1 278 923,20 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.11.2017 по 30.11.2017).

Інфляційне збільшення за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 склало 11 407,60 грн, з розрахунку: 1 278 923,20 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.11.2017 по 30.11.2017) - 1 267 515,60 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) = 11 407,60 грн;

- за період з 01.12.2017 по 31.12.2017:

1 278 923,20 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.11.2017 по 30.11.2017) - 99 680 грн (оплата в грудні 2017 року) = 1 179243,20 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань);

1 179 243,20 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) х 101 (індекс інфляції у грудні 2017 року) = 1 191 035,63 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.12.2017 по 31.12.2017).

Інфляційне збільшення за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 склало 11 792,43 грн, з розрахунку: 1 191 035,63 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.12.2017 по 31.12.2017) - 1 179 243,20 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) = 11 792,43 грн;

- за період з 01.01.2018 по 31.01.2018:

1 191 035,63 (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.12.2017 по 31.12.2017) - 115 000 грн (оплата в січні 2018 року) = 1 076 035,63 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань);

1 076 035,63 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) х 101,5 (індекс інфляції у січні 2018 року) = 1 092 176,16 (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.01.2018 по 31.01.2018).

Інфляційне збільшення за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 склало 16 140,53 грн, з розрахунку: 1 092 176,16 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з 01.01.2018 по 31.01.2018) - 1 076 035,63 грн (сума загальної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань) = 16 140,53 грн.

Таким чином інфляційне збільшення за зобов`язаннями грудня 2013 року за період з 10.09.2014 по 31.01.2018 складає 967 653,20 грн, з розрахунку: 895 736,04 грн + 15 115,90 грн +17 460,70 грн + 11 407,60 грн + 11 792,43 грн + 16 140,53 грн = 967 653,20 грн.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного та за результатами оцінки доказів, суд вважає, що:

- Відповідач, допустив несвоєчасну оплату вартості отриманого у листопаді 2013 року на суму 400 198,36 грн та у грудні 2013 року на суму 866 797,39 грн природного газу у встановлений договором строк, чим порушив взяте на себе зобов`язання та не довів зворотного,

- порушивши грошове зобов`язання Відповідач повинен сплатити Позивачу на підставі статті 625 ЦК України інфляційні, при обчисленні яких до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період,

- строк позовної давності за зобов`язаннями з відшкодування інфляційних слід обраховувати за кожен місяць з моменту, коли Позивач набув права пред`явити вимогу про сплату таких інфляційних,

- з урахуванням встановленого за домовленістю сторін строку позовної давності у 5 років, Позивачем позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних у сумі 40 411,51 грн за липень 2014 року за зобов`язаннями листопада та грудня 2013 року заявлені поза межами такого строку, оскільки право вимоги стягнення інфляційних виникло 10.08.2014, а позов заявлено 06.09.2019,

- на спірні правовідносини не розповсюджуються положення Закону № 1730-VІІІ в частині стягнення нарахованих Позивачем інфляційних.

У зв`язку з наведеними висновками, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1 170 617,01 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, натомість позовні вимоги про стягнення 40 411,51 грн задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору:

- за подачу позову до місцевого суду - відповідно до платіжного доручення № 7008190 від 05.09.2019 Позивачем сплачено 19 719,57 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 19 033,33 грн, що складає 96,52 % (процентного співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом);

- за подачу позову до касаційного суду - відповідно до платіжного доручення № 6767 від 03.07.2020 Позивачем сплачено 6 347,46 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути із Комунального підприємства Міськтеплокомуненерго " (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Покришева, 41, ідентифікаційний код 21284482) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 1 170 617,01 грн інфляційних та 25 380,79 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.01.2021

Суддя М.К. Закурін