Постанова
Іменем України
15 жовтня2020 року
м. Київ
справа № 748/2803/16-ц
провадження № 61-9895св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Пода ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Іванової Г. П., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., від 26 травня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,25 га, на якій розташований вказаний будинок, є спільною частковою власністю сторін, і кожен з них є власником по 1/2 частині вказаних об`єктів нерухомості. Оскільки домовитися про порядок користування спільним майном сторони не можуть, а виділення йому в користування площі, яка відповідає його частині, є неможливим, з урахуванням висновку експертизи просив визначити встановлений у варіанті № 2 порядок користування, при якому в користування надається менша площа, ніж 1/2 частина, з виплатою відповідної матеріальної компенсації.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визначити між ним та відповідачем порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,25 га, на якій розташований вказаний будинок, відповідно до варіанту № 2, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1786/17-24
від 11 жовтня 2017 року, і стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну компенсацію за неможливість користуватися майном у відповідній його частині в сумі 15 927 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2018 року у складі судді Криворученка Д. Д. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1 у користування без поділу в натурі відповідно
до варіанту № 3, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1786/17-24 від 11 жовтня 2017 року, як другому співвласнику 1/2 частки нерухомості, приміщення в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (приміщення 1-3 площею 13 кв. м; приміщення 1-4 площею 21,6 кв. м).
Виділено ОСОБА_3 в користування без поділу в натурі відповідно
до варіанту № 3, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1786/17-24 від 11 жовтня 2017 року, як першому співвласнику 1/2 частки, приміщення в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (веранда площею 14,2 кв. м; приміщення 1-1 площею 19,5 кв. м; приміщення 1-2 площею 11,8 кв. м; котельня 1-5; гараж; погріб).
Встановлено порядок користування земельною ділянкою по
АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 3, визначеного в додатку № 6 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1786/17-24 від 11 жовтня 2017 року, а саме:
1) виділено ОСОБА_1 як другому співвласнику в користування, без поділу
в натурі, земельну ділянку площею 1 250 кв. м, в тому числі: під будинком
№ 46 кв. м; під двором та садом 450 кв. м; під городом 754 кв. м, яка обмежена лініями розподілу, які проходять через точки 3-4-5-6-7:
від точки 3 до точки 4 довжиною 44,8 м; від точки 4 до точки 5 довжиною 10,1 м; від точки 5 до точки 6 довжиною 26,9 м; від точки 6 до точки 7 довжиною 67,2 м; від точки 7 до точки 3 довжиною 10,5 м;
2) виділено ОСОБА_3 як першому співвласнику в користування, без поділу
в натурі, земельну ділянку площею 1250 кв. м, в тому числі: під будинком
77 кв. м; під будівлями 57,1 кв. м; під двором та садом 258,9 кв. м;
під городом 857 кв. м, яка обмежена лініями розподілу, які проходять через точки 1-2-3-4-5: від точки 1 до точки 2 довжиною 50,8+8 м; від точки 2
до точки 3 довжиною 20,7 м; від точки 3 до точки 4 довжиною 44,8 м;
від точки 4 до точки 5 довжиною 10,1 м; від точки 5 до точки 1 довжиною 10,1+4+6,7 м.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини
не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності, й такий правовий режим майна зберігається, отже суд виділяє в користування сторін частини домоволодіння, що відповідають розміру їх часток у праві спільної часткової власності.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача грошової компенсації в розмірі 15 927 грн, суд першої інстанції виходив із того, що така компенсація можлива лише у випадку поділу будинку в натурі, а не при встановленні порядку користування приміщеннями житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1
до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за переотриману частку у нерухомому майні скасовано.
Позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі
34 203 грн за збільшення частки у нерухомому майні.
В іншій частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у користування позивача виділена частка на 2, 65 кв. м менша від належної йому 1/2 частки у праві спільної часткової власності, тому суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право у відповідності до статей 356, 358 ЦК України на матеріальну компенсацію у визначеному судом розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, відсутність висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги той факт, що з 17 липня 2019 року позивач не є власником 1/2 частини спірного житлового будинку та земельної ділянки, які були відчужені ним на підставі договорів дарування їх сину ОСОБА_4 . Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 358 ЦК України при вирішенні спору.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. ОСОБА_1 вважає, що має право на відповідну компенсацію, хоча і не є вже співвласником спірного майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 03 лютого 2015 року у справі № 750/5154/13-ц визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та право власності по 1/2 частині земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 7425589500:02:000:0067, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у с. Клочків Чернігівського району Чернігівської області.
На підставі зазначеного судового рішення за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,25 га. Інша 1/2 частина зазначеного житлового будинку та земельної ділянки зареєстрована за ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 жовтня 2017 року № 1784-1786/17-24 ринкова вартість житлового будинку
з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 становить 169 064 грн,
а земельної ділянки за вказаною адресою - 126 500 грн. Загальна вартість домоволодіння становить 295 564 грн.
Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 11 жовтня 2017 року № 1784-1786/17-24 містить
три варіанти розподілу житлового будинку та земельної ділянки відповідно до частин співвласників.
Відповідно до варіанту № 3, визначеного у вказаному висновку, який сторони та суди вважали найбільш прийнятним, розподіл нерухомості здійснюється шляхом:
виділення ОСОБА_1 в користування без поділу в натурі 1/2 частки нерухомості - приміщення в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (приміщення 1-3 площею 13 кв. м; приміщення 1-4 площею 21,6 кв. м);
виділення ОСОБА_3 в користування без поділу в натурі 1/2 частки - приміщення в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (веранда площею 14,2 кв. м; приміщення 1-1 площею 19,5 кв. м; приміщення 1-2 площею 11,8 кв. м; котельня 1-5; гараж; погріб).
Відхилення від ідеальної частки другого співвласника складає по площі
на 2,65 кв. м, по вартості приміщень - 34 203 грн.
Встановлення порядку користування земельною ділянкою по
АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 3, визначеного у додатку № 6 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1786/17-24 від 11 жовтня 2017 року,
передбачає:
1) виділення ОСОБА_1 як другому співвласнику в користування, без поділу
в натурі, земельної ділянки, площею 1 250 кв. м, в тому числі: під будинком
№ 46 кв. м; під двором та садом 450 кв. м; під городом 754 кв. м, яка обмежена лініями розподілу, які проходять через точки 3-4-5-6-7:
від точки 3 до точки 4 довжиною 44,8 м; від точки 4 до точки 5 довжиною 10,1 м; від точки 5 до точки 6 довжиною 26,9 м; від точки 6 до точки 7 довжиною 67,2 м; від точки 7 до точки 3 довжиною 10,5 м;
2) виділення ОСОБА_3 як першому співвласнику в користування, без поділу
в натурі, земельної ділянки, площею 1 250 кв. м, в тому числі: під будинком
77 кв. м; під будівлями 57,1 кв. м; під двором та садом 258,9 кв. м;
під городом 857 кв. м, яка обмежена лініями розподілу, які проходять через точки 1-2-3-4-5: від точки 1 до точки 2 довжиною 50,8+8 м; від точки 2
до точки 3 довжиною 20,7 м; від точки 3 до точки 4 довжиною 44,8 м;
від точки 4 до точки 5 довжиною 10,1 м; від точки 5 до точки 1 довжиною 10,1+4+6,7 м.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 15 Цивільного кодексу України та частина перша статті 4 ЦПК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Таким чином, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Необхідно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму.
Спірні правовідносини не стосуються поділу майна з припиненням права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено право співвласника на компенсацію в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.
У той же час розмір компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності з припиненням такого права не є таким, що дорівнює розміру компенсації за надання у володіння і користування частини майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста
статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір та стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за переотриману у користування частку у нерухомому майні у розмірі 34 203 грн, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що визначена сума розрахована експертом, виходячи із вартості житлового будинку з надвірними спорудами, а також вартості виділених учасникам у користування приміщень й вартості 1/2 частки у праві спільної часткової власності, яке продовжує зберігатись за співвласниками . Отже стягнута судом апеляційної інстанції сума не може вважатись компенсацією у розумінні частини третьої статті 358 ЦК України. При цьому позивач, заявивши позовні вимоги про стягнення 15 927 грн, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ця сума є належною й необхідною компенсацією за зменшення його частки при визначення порядку користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою.
Крім того, необхідно врахувати, що відповідно до договорів дарування від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 7425589500:02:000:0067, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Отже, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 вже не був співвласником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на спірне нерухоме майно та не міг нести ймовірних негативних наслідків у зв`язку із користуванням частиною спірного житлового будинку й надвірних споруд, а отже і реалізовувати право на отримання відповідної компенсації.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права і процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення компенсації.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн 40 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2020 |
Оприлюднено | 22.10.2020 |
Номер документу | 92335036 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні