Рішення

від 12.10.2020 по справі 742/41/20

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/325/20

Єдиний унікальний № 742/41/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Коваленко А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., Сіра І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивачів - ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Прилуцької районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , третя особа : державний нотаріус Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Наталія Сергіївна, про визнання дій нотаріуса незаконним, скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскарження дій нотаріуса в частині прийняття спадщини, та відшкодування майнової та моральної шкоди,-

встановив:

I. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У січні 2020 року позивачі звертаючись до суду після уточнення позовних вимог просять суд, визнати дії державного нотаріуса Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С. в частині визнання ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном - неправомірним.

Скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №240/01-16 від 10.02.2017 року, держаного нотаріуса Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С.

Скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №3133/02-31 від 01.11.2017 року державного нотаріуса Прилуцької районної держаної нотаріальної контори Охріменко Н.С.

Стягнути з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 9446 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_6 кошти в сумі 4723 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 / 2 частки розміру орендних платежів за 2014-2019 рік включно, як відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_6 кошти у розмірі 1 / 2 частки розміру орендних платежів за 2014-2019 рік включно, як відшкодування майнової шкоди.

Аргументує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який приходиться позивачу ОСОБА_1 , відповідачу ОСОБА_3 батьком, а ОСОБА_6 дідом.

За життя ОСОБА_7 належало право на земельну частку (пай), у землі, що перебуває у колективній власності КСП Нива , житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та грошові вклади.

Після смерті ОСОБА_7 прийняв спадщину ОСОБА_8 , як рідний син спадкодавця, та маючи обов`язкову частку у спадщині як інвалід 2 групи з дитинства, звернувшись 26 грудня 1996 року до нотаріуса через представника ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої і була відкрита спадкова справа.

ОСОБА_3 не надав нотаріусу заяву про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк.

Натомість ОСОБА_1 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки протягом шести місяців він отримав у володіння ощадні книжки, що належали спадкодавцю, утримував житловий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , який постійно проживав та був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 , після його смерті відкрилася спадщина єдиною спадкоємицею якої за заповітом, посвідченого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 31 серпня 2000 року, є ОСОБА_6 , яка звернулась з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 2002 року після смерті ОСОБА_8 .

07 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Прилуцької районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті його батька ОСОБА_7 .

07 травня 2014 року державний нотаріус Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області Халімон О.А., видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі дублікату заповіту, посвідченого Сергієнко Т.М. секретарем виконкому Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 06 травня 1997 року, де вказано, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , 1924 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається із житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

04 листопада 2015, 12 листопада 2015, 24 листопада 2016 позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, але йому неодноразово відмовляли у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що нібито ОСОБА_7 склав заповіт від 20.02.1991 року на ім`я ОСОБА_3 , який був посвідчений головою виконкому Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 12 лютого 1991 року.

27 вересня 2016 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видані 07 травня 2014 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон Оксаною Анатоліївною за реєстровими номерами 2-271 та 20274 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_3 , недійсним.

08 лютого 2017 року та 25 жовтня 2017 ОСОБА_1 звернувся до Прилуцької районної державної нотаріальної контори з заявою про оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. За результатами розгляду його заяви державний нотаріус виніс постанови, що якими відмовив у вчиненні нотаріальної дії, в зв`язку з тим, що прийняли спадщину діти спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Нотаріус при вчиненні нотаріальної дії послався на довідку Канівщинської сільської ради №74 від 06.05.1997 року, що містить інформацію, що ОСОБА_3 після смерті спадкодавця провів ремонт будинку, а саме зробив побілку, пофарбував та перекрив дах, як на доказ того, що ОСОБА_3 вступив в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців, що є незаконним, оскільки були здійсненні з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У вищевказаній довідці відсутня головна інформація коли саме були проведені ремонтні роботи ОСОБА_3 в будинку спадкодавця, з огляду на те, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а довідка видана 06.05.1997 року, тобто після збігу шести місяців з дня смерті спадкодавця. Тому у нотаріуса Охріменко Н.С. не було законних підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину.

Нотаріус відмовляючи ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право на спадщину не врахував довідки №315 від 08.09.2017 виданої Канівщинською сільською радою Прилуцького району Чернігівської області в якій зазначено, що ОСОБА_1 допомагав по господарству своєму батькові ОСОБА_7 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , а після смерті батька ОСОБА_1 до кінця 2015 року доглядав за житловим будинком, обробляв земельну ділянку, в якій спростовуються відомості, що містяться в довідці Канівщинської сільської ради №74 від 06.06.1997 року.

Також державний нотаріус Охріменко Н.С. не врахувала, що листом Прилуцької районної державної нотаріальної контори №94 від 19 квітня 1997 року ОСОБА_3 було повідомлено про пропущений 6 місячний строк для прийняття спадщини та необхідність продовжити його в судовому порядку. Цим листом до 06 травня 1997 року ОСОБА_3 було надано строк для повідомлення нотаріальної контори про прийняте рішення, але останній ніякої відповіді не надав.

Позивачі вважають, що державний нотаріус неправомірно відмовив у видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 .

Крім того, внаслідок неправомірних дій нотаріуса, ОСОБА_3 одноособово отримавши свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування після смерті батька, переоформив на своє ім`я земельні ділянки належні спадкодавцю та передав їх в оренду ТОВ Агрікор-Холдинг та з 2014 по 2019 рік отримував орендну плати. Інші спадкоємці були позбавлені права на отримання частини орендної плати за вищевказані земельні ділянки. Тим самим від неправомірних дій нотаріуса позивачі зазнали матеріальну та моральну шкоду.

29 січня 2020 року ОСОБА_3 надав пояснення у справі, в якому зазначає, що державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С. правомірно видано йому свідоцтво про право на спадщину, оскільки виходила з того що він фактично вступив у спадщину після смерті батька - ОСОБА_7 . Крім того постанови нотаріуса про відмову ОСОБА_1 видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька є чинними. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог(том 1 а.с.73,74).

06 лютого 2020 року Головне управління державної казначейської служби України в Чернігівській області надав відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог(том 1 а.с.145-147).

02 березня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що дублікат заповіту ОСОБА_7 не містить посвідчувального напису та складений з порушеннями, нотаріус відмовляючи у вчиненні нотаріальних дій послався на пункт 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тобто не надано нотаріусу всіх необхідних документів, але не зазначив які саме потрібно надати документи. Зі змісту оскаржуваних постанов, підставою відмови є той факт, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини не належав до числа осіб, які мали право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька, чим було порушено ч.4 ст.49 Закону України Про нотаріат . Тому постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконними і підлягають скасуванню. Дії щодо прийняття спадщини повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної дії, що свідчить про прийняття спадщини. В спадковій справі відсутнє рішення суду про надання ОСОБА_3 додаткового строку для прийняття спадщини. Він же як спадкоємець прийняв спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном після смерті батька, оскільки протягом шести місяців отримав ощадні книжки, що належали спадкодавцю. Після смерті ОСОБА_7 утримував належний йому будинок, про що Канівщинською сільською радою видано відповідну довідку. Вказане свідчить про вступ ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців після смерті спадкодавця (том 1 а.с.164,165)

20 березня 2020 року Прилуцька районна державна нотаріальна контора надала відзив на позовну заяву, в якій не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, при цьому зазначає, що позивач ОСОБА_6 повинна в позасудовому порядку звернутися до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, де заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_8 та отримати належну їй частку у майні, яке за життя належало ОСОБА_8 , тому не може бути позивачем за цим позовом. Позивач ОСОБА_1 на підставі довіреності звернувся до нотаріуса з заявою від ОСОБА_8 , інваліда 2 групи, про прийняття спадщини на обов`язкову частку. В заяві він зазначив, що після смерті батька залишився заповіт на ім`я ОСОБА_3 . Позовні вимоги про відшкодування позивачам шкоди не підлягають задоволенню оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями нотаріуса та орендною платою, яку отримав ОСОБА_3 (том 1 а.с.187-190).

12 червня 2020 року позивачі надали відповідь на відзив в якому зазначають, що в матеріалах спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_7 відсутні матеріали, що надавав ОСОБА_1 протягом 1996-2020 років. Нотаріусом не виконано вимоги ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.02.2020 року щодо надання вищевказаних документів.(том 2 а.с.12)

02 липня 2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що позивач ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька звернувся після спливу 18 років після смерті спадкодавця, При наявності заповіту на ім`я ОСОБА_3 нотаріус правомірно відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог(том 2 а.с.31-33)

06 липня 2020 року Прилуцька районна державна нотаріальна контора надала пояснення, в якому зазначає, що на даний час відсутні будь-які судові рішення, якими б підтверджено незаконні дії або недбалість Прилуцької районної державної нотаріальної контори, що спричинило шкоду позивачам, відсутні докази самої шкоди, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог(том 2 а.с.37,38).

28 серпня 2020 року позивачі надали відповідь на відзив в якому зазначають, що на сьогоднішній день відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 07.04.2014 року існують різні заповіти, а саме : заповіт від 20 лютого 1991 року посвідчений 12 лютого 1991 року, що знаходиться в матеріалах спадкової справи, заповіт від 12 лютого 1991 року приєднаний ОСОБА_3 до зустрічного позову про встановлення факту, заповіт від 04 січня 1991 року наданий до відзиву Прилуцькою районною державною нотаріальною конторою, що має юридичне значення. В постановах нотаріус зазначив, що ОСОБА_3 прийняв спадщину, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою сільської ради від 06.05.1997 р. №74, в той час коли строк прийняття спадщини закінчився 03.03.1997 року(том 2 а.с.53-56)

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 13 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого розгляду на 09 год. 00 хв. 10 лютого 2020 року(том 1 а.с.63-64).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 10 лютого 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду на 09 год. 00 хв. 11 березня 2020 року(том 1 а.с.157).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 10 лютого 2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів з Прилуцької районної державної нотаріальної контори.( том 1 а.с.158)

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 11 березня 2020 року оголошено перерву до 09 год. 02 квітня 2020 року(том 1 а.с.176,177)

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці розгляд справи відкладено до 10 год. 00 хв. 06 травня 2020 року(том 1 а.с.219).

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 10 год.30 хв. 27 травня 2020 року(том 1 а.с.226).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 17 червня 2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 (том 2 а.с.25)

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 17 червня 2020 року замінено неналежного відповідача Головне Управління в Чернігівській обласьті Державної казначейської служби України в частині позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди на неналежного відповідача Прилуцьку районну державну нотаріальну контору розгляд справи відкладено до 10 год. 09 липня 2020 року(том 2 а.с.26-29)

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 11 год.00 хв. 23 липня 2020 року(том 2 а.с.42).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 23 липня 2020 року відкладено розгляд справи до 09 год.00 хв. 14 вересня 2020 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 14 вересня 2020 року відкладено розгляд справи до 11 год.00 хв. 30 вересня 2020 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 30 вересня 2020 року відкладено розгляд справи до 11 год.30 хв. 12 жовтня 2020 року.

ІІІ. Позиції сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали зявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити. Представник позивача зазначив, що нотаріус відмовляючи ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька взяв до уваги довідку Канівщинської сільської ради №74 від 06.05.1997, яка не містить головного факту, а саме вчинення дій протягом шести місяців. В своїх постановах нотаріус зазначає, що ОСОБА_3 прийняв спадщину і є спадкоємцем за заповітом, при цьому послався на дублікат заповіту, в якому маються неточності, чим порушив ст.47 Закону України Про нотаріат . В інформаційній довідці із Спадкового реєстру від 07.04.2014 року зазначено дату заповіту ІНФОРМАЦІЯ_5 , ця інформація виключала можливість прийняття рішення. Після скасування свідоцтв про право на спадщину на ім`я ОСОБА_3 нотаріус виніс постанови про відмову у видачі свідоцтва позивачу, чим завдав моральну шкоду починаючи з 2014 року. Нотаріус сам виявив помилку, але не вчинив виправлень і не скасував видані свідоцтва, що не дало можливості позивачам оформити спадкове майно після смерті батька. На протязі чотирьох років він переконує нотаріуса, що він є спадкоємцем. Нотаріус не взяв до уваги довідки Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, що ОСОБА_1 до часу смерті доглядав за батьком і його господарством, користувався будинком. Після отримання неправомірно виданих свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_3 уклав договір на оренду та отримав орендну плату, таке отримання доходів пов`язане з неправомірними діями нотаріуса.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що його брати проживали в Києві і ніякої допомоги не надавали. Він весь час опікувався батьком та здійснював догляд за його господарством. Після смерті батька він вирішив зайнятися фермерським господарством, він перекрив шифером дах, 2 вересня 1996 року встановив огорожу будинку і на даний час він користується даним будинком та зберігає там пасіку.

Представник відповідача Прилуцької районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, але надав заяву в якій позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, але була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_8 , його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (том 1 а.с.35)

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_1 , його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (том 1 а.с.105)

ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (том 1 а.с.113)

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 в с.Канівщина, Прилуцького району, Чернігівської області(том 1 а.с.18)

Відповідно до дублікату заповіту від 20 лютого 1991 року посвідченого головою виконкому Канівщинської сільської ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області Кривич О.В., зареєстрованого в реєстрі №01, ОСОБА_7 на випадок смерті зробив розпорядження, яким на випадок його смерті заповів все своє майно ОСОБА_3 (том 1 а.с.106)

Згідно з сертифікату на земельну частку (пай) серія ЧН №0279318 від 19 березня 1997 року ОСОБА_7 належить право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Нива розміром 6,54 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі (на місцевості)( том 1 а.с.118)

Відповідно до свідоцтва №179 від 14 травня 1997 року про право власності на житловий будинок виданного виконавчим комітетом Канівщинської сільської ради, ОСОБА_7 належить право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.121)

Згідно з довідки № 637 від 22 квітня 2014 року виданої Комунальним підприємством МБТІ , станом на 31.12.2012 року, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на ім`я ОСОБА_7 (том 1 а.с.123)

Відповідно до листа Прилуцької районної державної нотаріальної контори №94 від 19.04.1997 року, ОСОБА_3 як спадкоємця за заповітом після смерті його батька ОСОБА_7 , повідомлено, що іншими спадкоємцями подано заяви про прийняття спадщини. В зв`язку з тим, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, йому необхідно такий продовжити, шляхом звернення з відповідною заявою до суду та повідомити про результати Прилуцьку районну державну нотаріальну контору до 06 травня 1997 року(том 1 а.с.22)

28 грудня 1996 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_8 , інваліда 2 групи, на підставі наданої останнім довіреності від 27 грудня 1996 року, звернувся до Прилуцької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини на обов`язкову частку, в якій зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , який залишив заповіт на ім`я ОСОБА_3 (том 1 а.с.37,38)

Відповідно до заповіту від 31 серпня 2000 року посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., ОСОБА_8 на випадок смерті зробив розпорядження, яким на випадок його смерті заповів все своє майно ОСОБА_6 (том 1 а.с.40)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 в м.Києві(том 1 а.с.39)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 2002 року, спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 (том 1 а.с.41)

07 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Прилуцької районної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом(т.1, а.с124).

Згідно з довідки Канівщинської сільської ради №74 від 12.02.2014 року, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_9 до часу смерті. Проживав один.( том 1 а.с.116)

Згідно з довідки Канівщинської сільської ради №74 від 06.05.1997 року, ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , провів ремонт будинку, а саме зробив побілку, пофарбував та перекрив дах(том 1 а.с.108)

07 травня 2014 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на підставі дублікату заповіту, посвідченого Сергієнко Т.М. секретарем виконкому Канівщинської сільської ради, Прилуцького району, Чернігівської області, зареєстрованого в реєстрі за №01, оригінал якого посвідчений Кривич О.В. головою виконкому Канівщинської сільської ради. Прилуцького району, Чернігівської області 12 лютого 1991 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_3 . Спадщина на яку видано свідоцтва складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та з права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Нива с.Канівщина, Прилуцького району, Чернігівської області, розміром 6,54 га в умовних кадастрових гектарах, що належало спадкодавцеві на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0279318, виданного Прилуцькою районною державною адміністрацією 19 березня 1997 року, на підставі рішення Прилуцької районної державної адміністрації від 06 серпня 1996 року №310, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 20 квітня 1997 року за №329(том 1 а.с. 45,46.)

12.01.2016 року Прилуцька районна державна нотаріальна контора надіслала лист № 26/01-16 на адресу Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, в якій просить повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_7 , про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видані державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. 07 травня 2014 року за реєстровими номерами №№2-271, 2-274 після смерті ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 не відповідають законодавству, у зв`язку з чим вони можуть звернутись до суду з приводу визнання таких свідоцтв недійсними(том 1 а.с.129).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2016 року визнано свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані 07 травня 2014 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. за реєстровими номерами №№2-271, НОМЕР_1 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_3 , недійсними(том 1 а.с.130-132).

Прилуцька района державна нотаріальна контора надіслала лист від 24.12.2015 року № 2417/02-14 та №3449/02-14 від 16.12.2016 на адресу ОСОБА_3 в якому повідомила останнього, що видані на його ім`я 07 травня 2014 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстровими номерами № №2-271, 2-274 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 не відповідають законодавству та скасовані (том 1 а.с.128, 136)

12.11.2015 року Прилуцька районна державна нотаріальна контора надіслала лист №2/26/01-16 на ім`я ОСОБА_1 в якому його повідомила про неможливість видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті його батька ОСОБА_7 , оскільки останній залишив заповіт на все майно на іншу особу( том 1 а.с.27)

28.11.2016 року Прилуцька районна державна нотаріальна контора надіслала лист № 3501/02-17 на ім`я ОСОБА_1 в якому його повідомила про неможливість видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті його батька ОСОБА_7 , оскільки останній залишив заповіт на все майно на іншу особу.( том 1 а.с.30)

10.02.2017 Прилуцька районна державна нотаріальна контора винесла постанову №240/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Нива , яка належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова аргументована тим, що ОСОБА_1 не належав до числа осіб, які мали право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки спадщину прийняв ОСОБА_3 прийняв спадщину за заповітом.(том 1 а.с.32).

01.11.2017 Прилуцька районна державна нотаріальна контора винесла постанову №3133/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова аргументована тим, що ОСОБА_1 не належав до числа осіб, які мали право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки спадщину прийняв ОСОБА_3 прийняв спадщину за заповітом. (том 1 а.с.34).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 28.11.2016 року, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 заведено спадкову справу №476077 в Прилуцькій районній державній нотаріальній конторі, видане на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2016 року визнано недійсним(том 1 а.с.133)

Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 07.04.2014 року, в спадковому реєстрі міститься інформація про заповіт №38020986 ОСОБА_7 посвідчений Канівщинською сільською радою Чернігівської області 04 січня 1991 року, номер 01 в реєстрі нотаріальних дій. Дублікат заповіту ОСОБА_7 №55794111 посвідчений Канівщинською сільською радою Чернігівської області 06 травня 1997 року, номер 06 в реєстрі нотаріальних дій.( том 1 а.с.110,111)

08 вересня 2017 року Канівщинською сільською радою Прилуцького району Чернігівської області видано довідку №315 про те, що ОСОБА_1 допомагав по господарству своєму батькові ОСОБА_7 , 1924 року народження, до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав один за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька, ОСОБА_1 до кінця 2015 року доглядав за житловим будинком, обробляв земельну ділянку спадкодавця(том 1 а.с.21)

Згідно з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.07.2014 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2014 року, право власності на земельну ділянку загальною площею 6,23 га кадастровий номер 7424184000:06:000:0287, яка знаходиться на території Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 (том 1 а.с.88-89)

Відповідно до договору оренди землі від 26 вересня 2014, акту приймання -передачі земельної ділянки (об`єкта оренди), що надається в оренду від 26 вересня 2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Холдинг (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець), останній передав орендарю земельну ділянку загальною площею 6,23 га кадастровий номер 7424184000:06:000:0287, яка знаходиться на території Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 5 років, за орендну плату 6903 грн. 01 коп.( том 1 а.с.82-87)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 01.04.2015 року до реєстру внесено запис про право оренди земельної ділянки загальною площею 6,23 га кадастровий номер 7424184000:06:000:0287, яка знаходиться на території Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди землі від 26.09.2014 року укладений між ТОВ Агрікор Холдинг та ОСОБА_3 строком на 5 років(том 1 а.с.93)

Згідно з довідками про доходи виданих ТОВ Агрікор Холдинг №66/1 від 20.01.2020 року, №66/2 від 20.01.2020, №66/3 від 20.01.2020, №66/4 від 20.01.2020, №66/5 від 20.01.2020, №66/6 від 20.01.2020, ОСОБА_3 отримав дохід за період з жовтня по грудень 2014 року у сумі 5867 грн. 56 коп., з січня по грудень 2015 - 8794 грн. 29 коп., з січня по грудень 2016 року - 10180 грн. 69 коп., з січня по грудень 2017 року - 10690 грн., з січня по грудень 2018 року - 10180 грн. 69 коп., з січня по грудень 2019 року -10180 грн. 69 коп.( том 1 а.с.94-99)

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок правового регулювання діяльності органів та посадових осіб нотаріату в Україні визначено Законом України Про нотаріат від 02.09.1993 року.

Частиною 1 ст.1 Законом України Про нотаріат встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст.1 Закону України Про нотаріат передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Закон України Про нотаріат поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч.3 ст.49 Закону України Про нотаріат , де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, визначено ст.49 Закону України Про нотаріат і він не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених ст.49 Закону України Про нотаріат , на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.50 Закону України Про нотаріат , право на оскарження нотаріальної дії чи акта або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з п.п.4.12 п.4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22.02.2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину визначено, що нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно ст.68 Закону України Про нотаріат , нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.

Статтею 524 ЦК Української РСР у редакції, чинній на час відкриття спадщини, встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не

змінено заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК Української РСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Згідно до статті 535 ЦК Української РСР ,неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР у редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, зокрема, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, яка була чинною на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Щодо позовних вимог про визнання дії державного нотаріуса Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С. в частині визнання ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном - неправомірними.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_8 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_1 , 28 грудня 1996 року заведена спадкова справа № 496/1996. В даній заяві зазначено, що ОСОБА_7 за життя склав заповіт на ім`я сина ОСОБА_3 . Враховуючи, що ОСОБА_8 є непрацездатним то має право на обов`язкову частку у спадковому майні.

(том 1 а.с.40)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 після смерті якого прийняла спадщину за заповітом ОСОБА_6 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкодавцем ОСОБА_7 складено заповіт на все спадкове майно на ім`я його сина ОСОБА_3 , посвідчений Кривич О.В., головою виконавчого комітету Канівщинської сільської ради 04 січня 1991 року, зареєстрований в реєстрі за №1, дублікат якого виданий Сергієнко Т.М. , секретарем виконавчого комітету Канівщинської сільської ради 6 травня 1997 року , зареєстрований в реєстрі за №6.

19.04.1997 року Прилуцька районна державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_3 , як спадкоємця за заповітом після смерті його батька ОСОБА_7 , що іншими спадкоємцями подано заяви про прийняття спадщини. В зв`язку з тим, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, йому необхідно такий продовжити, шляхом звернення з відповідною заявою до суду та повідомити про результати Прилуцьку районну державну нотаріальну контору до 06 травня 1997 року .

07 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Прилуцької районної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та надав на підтвердження факту прийняття спадщини довідку Канівщинської сільської ради №74 від 06.05.1997 року, про те, що він після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , провів ремонт будинку, а саме зробив побілку, пофарбував та перекрив дах).

07 травня 2014 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Нива с.Канівщина, Прилуцького району, Чернігівської області, розміром 6,54 га в умовних кадастрових гектарах.

24 грудня 2015 року Прилуцькою районною державною нотаріальною конторою було повідомлено спадкоємця ОСОБА_3 про те, що видані на його ім`я 07 травня 2014 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстровими номерами №№2-271, 2-274 після смерті ОСОБА_7 не відповідають законодавству.

12.01.2016 року Прилуцька районна державна нотаріальна контора надіслала лист № 26/01-16 на адресу Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, в якій просить повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_7 , про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видані державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. 07 травня 2014 року за реєстровими номерами №№2-271, 2-274 після смерті ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 не відповідають законодавству, у зв`язку з чим вони можуть звернутись до суду з приводу визнання таких свідоцтв недійсними.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2016 року визнано свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані 07 травня 2014 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. за реєстровими номерами №№2-271, НОМЕР_1 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_3 , недійсними.

28 листопада 2016 року державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С. на підставі вищевказаного рішення суду в Спадковому реєстрі здійснена державна реєстрація визнання недійсним вищевказаних свідоцтв про право на спадщину.

01 грудня 2016 року державним реєстратором -державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.с. на підставі вищевказаного рішення суду, та за заявою уповноваженої особи ОСОБА_1 про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснено скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться з адресою : АДРЕСА_1 .

16 грудня 2016 року ОСОБА_3 , на ім`я якого нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Халімон О.А. 07 травня 2014 року були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом рекомендованим листом було надіслано повідомлення за № 3749/02-14 про скасування виданих на його ім`я свідоцтв про право на спадщину за заповітом та терміново з`явитись до Прилуцької районної державної нотаріальної контори з паспортном та свідоцтвами про право на спадщину.

Досліджені в судовому засіданні докази, а саме заява подана позивачем ОСОБА_1 від імені ОСОБА_8 про прийняття спадщини, а також довідка надана нотаріусу ОСОБА_3 про прийняття спадщини в зв`язку з фактичним вступом у володіння майном на момет видачі свідоцтва про право на спадщину , яке було скасоване рішенням суду, свідчило про відсутність спору про прийняття спадщи ОСОБА_3 , а тому на переконання суду нотаріус правомірно прийняв дану довідку.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що довідка не містила відомостей про час здійснення будівельних робіт в шестимісячний строк після відкриття спадини не свідчать про протиправність дій нотаріуса, оскільки жодних вимог до довідок органів місцевого самоврядування щодо прийняття спадщини чинним законодавством не передбачено, а заперечення позивачів про прийняття спадщини ОСОБА_3 свідчить про існування спору між спадкоємцями про право на спадкове майно ОСОБА_7 , який виник лише в 2015 році після звернення позивача ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на спадкове майно, який підлягає вирішенню у встановленому законом порядку, та не є предметом розгляду у даній справі , оскільки такі вимоги позивачами не заявлялися.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.50 Закону України Про нотаріат , право на оскарження нотаріальної дії чи акта або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Прийняття нотаріусом довідки , яка підтверджує прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном не є нотаріальною дією чи актом, який може бути оскаржений у відповідності до вимог ст. 50 Закону України Про нотаріат .

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання дій державного нотаріуса Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С. щодо визнання ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном - неправомірними , не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №240/01-16 від 10.02.2017 року, держаного нотаріуса Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Н.С. та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №3133/02-31 від 01.11.2017 року державного нотаріуса Прилуцької районної держаної нотаріальної контори Охріменко Н.С. суд зазначає:

Судом встановлено, що 10.02.2017 Прилуцька районна державна нотаріальна контора винесла постанову №240/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Нива , яка належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадкодавець ОСОБА_7 за життя склав заповіт, посвідчений секретарем Канівщинської сільської ради, за яким все своє майно заповів сину ОСОБА_3 .

01.11.2017 Прилуцька районна державна нотаріальна контора винесла постанову №3133/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 оскільки спадкодавець ОСОБА_7 за життя склав заповіт, посвідчений секретарем Канівщинської сільської ради, за яким все своє майно заповів сину ОСОБА_3 .

Однією з з підстав визнання незаконною постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачі зазначають, незаконність дій нотаріуса щодо визнання ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Аналіз даної обставини судом надано вище і констатовано, що не визнання одним із спадкоємців довідки про прийняття спадщини свідчить про наявність спору щодо спадкового майна і повинен вирішуватися в установленому порядку шляхом звернення до спадкоємців з позовними вимогами і на переконання суду не є підставою для скасування постанови нотаріуса.

Також позивачі, посилаються як на підставу скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій на неправомірні дії нотаріуса в частині прийняття дублікату заповіту, оскільки маються розбіжності в даті посвідчення заповіту зазначеній в реєстрі заповітів та самому дублікаті.

Так, судом встановлено, що дійсно в дублікаті заповіту та в реєстрі заповітів зазначені різні дати посвідчення заповіту, але дані обставини нотаріусом з`ясовувалися і було встановлено, в дублікаті заповіту допущено описку, а тому з урахуванням того, що заповіт існує, в установленому порядку він не скасований суд не знаходть підстав для скасування постанов нотаріуса з цих підстав.

Натомість, посилання позивачів та ставлення під сумнів законність заповіту лише посилює переконання суду про існування спору щодо спадкового майна, який не є предметом даного розгляду.

За таких обставин, суд приходитьдо висновку про відсутність підстав для скасування постанов нотаріуса, оскільки за наявності спору про спадкове майно він не мав можливості видати спадкоємцю свідоцтво про право власності в порядку спадкування .

Тому відмова у видачі позивачу свідоцтва про отримання спадкового майна є законною та обґрунтованою, а порушень законодавства, які б тягли за собою підстави для скасуванння постанов нотаріуса, судом не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22 січня 2020 року в справі № 743/173/19, провадження № 61-16937св19.

Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 9446 грн. як відшкодування моральної шкоди, суд зазначає.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Судом доведено, що в діях відповідача Прилуцької державної нотаріальної контори, щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_7 , порушень законодавства немає, а між спадкоємцями існує спір про право, з метою вирішення якого позивачі на протязі понад 20 років після відкриття спадщини до суду не зверталися , тому підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди не має.

Щодо позовних вимог про стягнення з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_6 кошти в сумі 4723 грн. як відшкодування моральної шкоди, суд зазначає.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 31 серпня 2000 року ОСОБА_8 зробив розпорядження, яким на випадок його смерті заповів все своє майно ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 є єдиною спадкоємицею належного йому майна, в тому числі і на належну спадкодавцю частину спадкового майна, що залишилась після смерті його батька ОСОБА_7 .

Матеріали справи не містять відмов нотаріуса видати ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , яке складається з частини спадкового майна, що успадкував ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7 . Позивачем не було надано суду доказів щодо завдання їй моральної шкоди від неправомірних дій нотаріуса.

Крім того, судом встановлено, що між спадкоємцями існує спір про право, який підлягає вирішення шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач на протязі майже 20 років з моменту прийняття спадщини до суду для вирішення спору не звертався, а у нотаріуса за наявності спору щодо спадкового майна вісутні правові підстави для видачі свідоцтва на право власності.

Посилання позивача на неправомірність дій нотаріуса в частині видачі свідоцтва на право власності за заповітом відповідачу ОСОБА_3 та необхідність їй звертатися до суду для скасування незаконних свідоцтв, на переконання суду не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за відсутністю інших доказів заподіяння такої.

Крім того, нотаріусом самостійно виявлено порушення законих підстав для видачі свідоцтва про проаво власності за заповітом на ім`я ОСОБА_3 та повідомлено спадкоємцям.

У зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині ,тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 / 2 частки розміру орендних платежів за 2014-2019 рік включно, як відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з Прилуцької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на користь ОСОБА_6 кошти у розмірі 1 / 2 частки розміру орендних платежів за 2014-2019 рік включно, як відшкодування майнової шкоди, суд зазначає.

Загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі цієї статті настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

За загальним правилом, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення, виключає настання цивільної відповідальності. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.07.2014 року, на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 6,23 га кадастровий номер 7424184000:06:000:0287, яка знаходиться на території Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку ОСОБА_3 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_7 .

На підставі договору оренди землі від 26 вересня 2014, акту приймання -передачі земельної ділянки (об`єкта оренди), що надається в оренду від 26 вересня 2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Холдинг (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець), останній передав орендарю земельну ділянку загальною площею 6,23 га кадастровий номер 7424184000:06:000:0287, яка знаходиться на території Канівщинської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 5 років, за орендну плату 6903 грн. 01 коп. та починаючи з 2014 по 2019 отримував орендну плату.

Свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом видані на ім`я ОСОБА_3 рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 27 вересня 2016 року визнані недійсними.

Судом встановлено, що між спадкоємцями ОСОБА_7 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на даний час існує спір з приводу спадкового майна, який не є предметом даної справи, а тому нотаріус позбавлений можливості видати спадкоємцям свідоцтва на право власності на спадкове майно, а позивачі, як спадкоємці на протязі понад 20 років з моменту відкриття спадщини не звернулися до суду з відповідними позовами для вирішення спору щодо спадкового майна.

За наявності спору щодо спадкового майна, судом не встановлено , а позивачами не надано належних та допустимих доказів щодо направомірності дій нотаріуса та причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою нотаріуса і вини в заподіянні шкоди.

Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_3 .

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК україни кожна сооба має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч.1 ст.42 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно зі ст.175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові.Якщо позов подано до кількох відповідачів - зазначає зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 17.06.2020 року задоволено клопотання позивачів та залучено до справи в якості відповідача ОСОБА_3 .

Натомість, позивачами не подано уточненої позовної заяви з зазначенням позовних вимог до ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що належним віповідачем щодо заявлених позовних вимог є Прилуцька районна державна нотаріальна контора.

За таких обставин, оскільки окремі позовні вимоги до ОСОБА_3 позивачами не заявлялися, а щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_3 є неналежним відповідачем , а тому дані обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову до ОСОБА_3 .

VІІ. Розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Прилуцької районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , третя особа : державний нотаріус Прилуцької районної державної нотаріальної контори Охріменко Наталія Сергіївна, про визнання дій нотаріуса незаконним, скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскарження дій нотаріуса в частині прийняття спадщини, та відшкодування майнової та моральної шкоди -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Коваленко