Рішення

від 05.10.2020 по справі 910/17598/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020Справа № 910/17598/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Петроліум"

2) ОСОБА_1

про стягнення 2 475 337,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Драненко Я. В.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - банк, позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Петроліум" (далі - ТОВ "СП Петроліум", відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про стягнення заборгованості у сумі 3 278 367,04 грн. за кредитним договором № LV/U/03-2-0459 від 13.11.2018 р. та договором поруки № LV/U/03-2-0459/P1 від 13.11.2018 р.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 - ТОВ "СП Петроліум" (позичальником) умов кредитного договору № LV/U/03-2-0459 від 13.11.2018 р. в частині своєчасного повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними, внаслідок чого у ТОВ "СП Петроліум" утворилась заборгованість. Також позивач вказує, що солідарний обов`язок повернути вказану заборгованість виник і у поручителя (фізичної особи) - ОСОБА_1 (відповідача-2) в силу договору поруки № LV/U/03-2-0459/P1 від 13.11.2018 р., яким забезпечувалось повернення кредиту.

У позові банк просив солідарно стягнути з ТОВ "СП Петроліум" та ОСОБА_1 прострочену заборгованість за кредитом в сумі 3 033 650,01 грн., прострочену заборгованість за відсотками у сумі 12 297,87 грн., пеню сумі 232 419,16 грн., що разом становить 3 278 367,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 р. вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

У підготовчому засіданні від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із частковою сплатою ТОВ "СП Петроліум" кредитної заборгованості на суму 962 553,14 грн., а тому вимогою банку стало солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитом у сумі 2 071 116,87 грн., простроченої заборгованості за відсотками у сумі 69 037,23 грн. та пені у сумі 335 183,18 грн., що разом склало 2 475 337,28 грн. Вказана заява була подана з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Крім того, до початку розгляду справи по суті (04.06.2020) представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором та договором поруки у загальній сумі 2 763 537,02 грн. Указана заява була повернута позивачу ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 р., як така, що подана з порушенням ст. 46 ГПК України.

Представник відповідача-1 - ТОВ "СП Петроліум" належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, продовжений на час карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р., відзиву не надав. Позиція відповідача-1 щодо заявлених вимог суду невідома.

Представник відповідача-2 - ОСОБА_1 у встановлений законом строк надав суду свій відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що ОСОБА_1 договір поруки № LV/U/03-2-0459/P1 від 13.11.2018 р. не підписував, а тому обов`язок відповідача-2 погашати кредит відсутній та підстав для задоволення позову немає.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів-1, 2 в судове засідання повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Установлено, що 13.11.2018 між Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (кредитор) та ТОВ "СП Петроліум" був укладений кредитний договір № LV/U/03-2-0459 (далі - кредитний договір). Відповідно до умов цього договору кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти на цілі, зазначені в п. 2.2 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредитні кошти за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені цим договором, а також виконувати інші умов цього договору (п. 1.1 кредитного договору).

Погашення основної заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до графіка зменшення ліміту заборгованості, а у випадку, якщо такий не укладений - не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в п. 2.3 договору (п. 1.3 кредитного договору).

Ліміт кредитної лінії складає 3 775 000,00 грн. (п. 2.1 кредитного договору). Кредитні кошти надаються на термін з 13.11.2018 р. по 12.11.2019 р. (п. 2.3 кредитного договору). Процентна ставка за користування кредитними коштами складає 24 % річних (п. 2.4 кредитного договору).

Днем надання траншів вважається день оплати розрахункових документів позичальника або перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника (п. 2.9 кредитного договору).

Сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів здійснюється щоденно за фактичне число календарних днів користування кредитом в періоді (28-29-30/360) на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повного погашення кредиту. Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитних коштів в повному обсязі (п. 2.11 кредитного договору).

Позичальник зобов`язаний забезпечити повернення одержання кредитів та сплату нарахованих процентів у порядку, визначеному цим договором (п. 3.4.1 кредитного договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до остаточного виконання прийнятих сторонами на себе зобов`язань (п. 5.3).

У додатку № 1 до кредитного договору сторони погодили термін користування кредитною лінією - по 12.11.2019 р. та графік зменшення кредитного ліміту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору банк надав ТОВ "СП Петроліум" грошові кошти в межах встановленого кредитного ліміту, зокрема, у період з червня 2019 р. по листопад 2019 р. на рахунок позичальника перерахував кошти у сумі 3 775 000,00 грн.

Проте, відповідач-1 (позичальник) неналежним чином виконав покладені на нього зобов`язання, у строк, визначений договором (12.11.2019 р.), кредит у сумі 2 071 116,87 грн. та проценти за користування кредитом з червня 2019 по лютий 2020 р. у сумі 69 037,23 грн. банку не повернув.

Оскільки у відповідача виник обов`язок сплатити вказану заборгованість, 15.11.2019 р. позивач звернувся до ТОВ "СП Петроліум" (позичальника) про повернення кредиту та процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Проте, вказана вимога була залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що у позичальника виник обов`язок сплатити кредитну заборгованість.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми кредиту та процентів за користування ним з червня 2019 по лютий 2020 р., суд дійшов висновку, що з позичальника підлягає стягненню заборгованість за неповернутим кредитом у сумі 2 071 116,87 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 69 037,23 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Крім того, за прострочення зобов`язання (сплату кредиту та відсотків) позивач нарахував пеню у сумі 335 183,18 грн., яку просив стягнути з відповідачів.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов`язань за цим договором за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми штрафних санкцій, вважає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 335 183,18 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № LV/U/03-2-0459 від 13.11.2018 р. між Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № LV/U/03-2-0459/P1 від 13.11.2018 р. (далі - договір поруки). Відповідно до умов цього договору поручитель зобов`язується перед кредитором в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору та усіх додаткових договорів до нього (п. 2.1 договору поруки). При цьому сторони домовляються про відсутність необхідності додаткового погодження з поручителем внесення будь-яких змін до кредитного договору (п. 2.2 договору поруки).

Сторони договору визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та неустойки, передбачених кредитним договором, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу та інших збитків кредитора, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань позичальника (п. 4.1 договору поруки).

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Виходячи з умов договору та наведених приписів закону, у поручителя - ОСОБА_1 виник солідарний обов`язок сплатити наявну у ТОВ "СП Петроліум" за кредитним договором заборгованість за тілом кредиту у сумі 2 071 116,87 грн., за процентами, нарахованими з червня 2019 по лютий 2020 р., у сумі 69 037,23 грн., та за пенею у сумі 335 183,18 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що договір поруки він не підписував, враховуючи, що у матеріалах справи наявний договір поруки № LV/U/03-2-0459/P1 від 13.11.2018 р., у графі "поручитель" якого міститься підпис ОСОБА_1 .

Також у матеріалах справи наявні копії власноруч завіреного ОСОБА_1 паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 24.09.2001 р., а також підписаного опитувальника клієнта фізичної особи-підпириємця, наданих ОСОБА_1 банку під час укладання договору поруки, оригінали яких банк надав на дослідження суду у судовому засіданні.

Отже, доводи відповідача-2 щодо непідписання договору поруки № LV/U/03-2-0459/P1 від 13.11.2018 р. спростовуються матеріалами справи.

Згідно з п. 4.2 договору поруки у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у встановлений договором строки, поручитель зобов`язується сплатити заборгованість позичальника в десятиденний строк з дати пред`явлення кредитором вимоги. Датою пред`явлення кредитором вимоги про оплату заборгованості боржника є день вручення кредитором вимоги поручителя особисто або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку.

Також суд встановив, що строк поруки, згідно із п. 6.2 договору, становить 15 років з дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що позивач 15.11.2019 р. звертався до поручителя ( ОСОБА_1 ) з вимогою про повернення кредиту та процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, проте, вказана вимога була залишена поручителем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі доказів, які б підтверджували належне виконання ними своїх зобов`язань з повернення банку наданих коштів та зі сплати відсотків за користування ними суду не надали, доводів позивача не спростували, відтак суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками та пенею є обгрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову також покладаються солідарно на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Петроліум" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 2 475 337,28 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Петроліум" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7, офіс 39/4, ідентифікаційний код 40305188) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8, ідентифікаційний код 26547581) заборгованість за простроченим кредитом у сумі 2 071 116 (два мільйона сімдесят одна тисяча сто шістнадцять) грн. 87 коп., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 69 037 (шістдесят дев`ять тисяч тридцять сім) грн. 23 коп., пеню у сумі 335 183 (триста тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 18 коп., судовий збір у сумі 37 130 (тридцять сім тисяч сто тридцять) грн. 06 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 5 жовтня 2020 року.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.