Рішення

від 12.10.2020 по справі 916/1852/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1852/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Бондаревський О.М. /посвідчення/;

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача: Іванченко Є.О. на підставі ордеру;

Від третьої особи: Тодорич І.В. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудзв`язок» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області, про зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудзв`язок» (далі по тексту - ТОВ „Рембудзв`язок» ) про зобов`язання відповідача повернути на користь позивача земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,9926 га, вартість якої складає 1 115 658,00 грн. та яка розташована на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області за межами населеного пункту. Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем земельної ділянки державної власності з метою видобування піску за відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 30.06.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області (далі по тексту - Петрівська сільська рада).

ТОВ „Рембудзв`язок» повністю заперечувало проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було наголошено про відсутність у прокурора функцій здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства. Крім того, відповідачем було наголошено про помилкове визначення прокурором у якості позивача - Одеську обласну державну адміністрацію, у зв`язку з недоведеністю факту використання відповідачем земельної ділянки державної форми власності та відсутністю доказів точного місця розташування земельної ділянки, яка використовується відповідачем. ТОВ „Рембудзв`язок» також було вказано, що у 2013р. йому було відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель колективної власності. Наведене, з урахуванням вимог Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018р. № 2498-VIII, свідчить про використання відповідачем земельної ділянки, яка належить до земель комунальної власності.

Петрівська сільська рада заперечувала проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на використання відповідачем земельної ділянки, яка належить до земель комунальної власності. При цьому, сільською радою було повідомлено, що земельна ділянка, яка, за твердженням прокурора знаходиться у користуванні відповідача, не є сформованою. Крім того, Петрівською сільською радою було подано клопотання про застосування інституту позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.

Одеською обласною державною адміністрацією не було надано письмових пояснень на позовну заяву прокурора. При цьому, в процесі вирішення даного спору позивачем у судовому засіданні, яке відбулось 28.09.2020р., було підтримано заявлені прокурором позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

17.10.1995р. Петрівською радою народних депутатів колективному сільськогосподарському підприємству „Абомеліково» було видано державний акт серії ОД-12-13 про право колективної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2867,4 га.

13.06.2007р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано ТОВ „Рембудзв`язок» спеціальний дозвіл на користування надрами №4269, термін дії якого складає 20 років. При цьому, вказаний дозвіл надає право відповідачу здійснювати видобування піску на території Олександрівського родовища, яке розташоване в Одеській області, Кодимському районі, на території південно-західної околиці с. Олександрівка.

19.09.2008р. Одеською обласною радою було видано ТОВ „Рембудзв`язок» акт про надання гірничого відводу з метою видобування пісків Олександрівського родовища.

Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації №735 від 08.09.2008р. було надано ТОВ „Рембудзв`язок» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску в оренду терміном на 10 років для видобування корисних копалин (піску) на території Петрівської сільської ради згідно спеціального дозволу на користування надрами від 13.06.2007р. Крім того, пунктами 2 та 3 вказаного розпорядження ТОВ „Рембудзв`язок» було рекомендовано погодити відведення земельних ділянок з власниками земельних часток (паїв), на яких розташоване Олександрівське родовище піску для подальшого укладення договорів оренди та замовити проект рекультивації порушених земель для повернення власникам земельних часток (паїв) у стані придатному для використання.

Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації №150/А-2009 від 17.03.2009р. пункт 1 розпорядження №735 від 08.09.2008р. був викладений у новій редакції, пункт 2 розпорядження - виключений. Відповідно до п. 1 розпорядження №735 від 08.09.2008р. (в редакції розпорядження №150/А-2009 від 17.03.2009р.) ТОВ „Рембудзв`язок» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску загальною площею 1,8758 га в оренду терміном на 10 років для видобування корисних копалин (піску) на території Петрівської сільської ради згідно спеціального дозволу на користування надрами від 13.06.2007р.

З автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2010р. по справі №24-32/56-06-2282 було затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Абомеліково» (код ЄДРПОУ 03766814), ліквідовано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Абомеліково» , провадження у справі припинено, кредиторську заборгованість списано як безнадійну.

Листом №10 від 21.02.2011р. ТОВ „Рембудзв`язок» звернулось до Одеської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки Олександівського родовища піску площею 1,8758 га /т. 1, а. с. 162/. Вказаний проект згідно листа Одеської обласної державної адміністрації від 29.04.2011р. був повернутий на доопрацювання.

Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації №493/А-2011 від 19.08.2011р. було викладено пункт 1 розпорядження №735 від 08.09.2008р. у новій редакції, відповідно до якої ТОВ „Рембудзв`язок» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску загальною площею 0,9926 га в оренду терміном на 10 років для видобування корисних копалин (піску) на території Петрівської сільської ради згідно спеціального дозволу на користування надрами від 13.06.2007р. Крім того, розпорядженням №493/А-2011 від 19.08.2011р. вирішено вважати розпорядження Кодимської районної державної адміністрації №150/А-2009 від 17.03.2009р. таким, що втратило чинність.

31.01.2013р. між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду №1 про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

Листом №2-10-15/4950 від 03.10.2013р. Головним управлінням Держземагентсва в Одеській області було відмовлено ТОВ „Рембудзв`язок» у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки площею 1,8758 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Петрівської сільської ради з посиланням на включення бажаної земельної ділянки до земель колективної власності, відносно яких видавався державний акт серії ОД-12/13 від 17.11.1995р. /т. 1, а. с. 157/.

Крім того, з плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, складеного інженером-землевпорядником вбачається, що земельна ділянка, яка була запроектована до відведення ТОВ „Рембудзв`язок» згідно розпорядження Кодимської районної державної адміністрації, мала відводитись за рахунок земель колективної власності /т. 1, а. с. 203-205/.

Листом від 25.07.2014р. Головного управління Держземагентсва в Одеській області у відповідь на звернення Одеської обласної державної адміністрації було повідомлено про відсутність інформації щодо припинення дії державного акта про право колективної власності на землю серії ОД-12/13 від 17.11.1995р. у зв`язку із банкрутством КСП „Абомеліково» .

Листом від 28.07.2017р. Одеською обласною державною адміністрацією було повернуто заяву ТОВ „Рембудзв`язок» про укладення договору оренди земельної ділянки Олександрівського родовища піску. При цьому, позивачем було вказано, що згідно наявної у нього інформації бажана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та відводиться за рахунок земель колективної власності, право на розпорядження якою не входить до компетенції обласної адміністрації /т. 1, а. с. 165/.

10.11.2015р. між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду №4 про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

10.02.2016р. між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

16.01.2017р. між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

16.02.2018р. між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

Листами №02-12/139 від 12.12.2018р. та №02-12/200 від 20.12.2019р. Петрівська сільська рада у відповідь на звернення прокурора було повідомлено про укладення з ТОВ „Рембудзв`язок» угоди про тимчасове користування земельною ділянкою з метою промислової розробки родовища піску.

Відповідно до довідки №14 від 30.01.2019р., виданої Петрівською сільською радою, ТОВ „Рембудзв`язок» орендує земельну ділянку площею 0,9926 га, яка належить до земель несільськогосподарського призначення, розташована за межами населеного пункту та надана відповідачу у користування для видобутку піску.

Крім того, листом №02-12/41 від 08.02.2019р. Петрівською сільською радою у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що заходи з метою стимулювання ТОВ „Рембудзв`язок» оформлення права на земельну ділянку (розроблення проекту, укладення договору) сільською радою не вживались, оскільки згідно положень Земельного кодексу України розпорядження землями за межами населеного пункту віднесені до компетенції райдержадміністрації.

Листом №43/109-19 від 08.02.2019р. Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено про надходження 21.08.2013р. від ТОВ „Рембудзв`язок» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8758 га, на який відділом було надано негативний висновок. До вказаного листа Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було додано викопіювання щодо земельною ділянки площею 0,9926 га., на якому Відділом було позначено приблизне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» /т. 1, а. с. 57/.

Листом №01-24/434 від 20.02.2019р. Кодимською районною державною адміністрацією у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що договори оренди земельної ділянки між адміністрацією та ТОВ „Рембудзв`язок» не укладались.

Листом №01-24/549 від 13.03.2019р. Кодимською районною державною адміністрацією у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску, а також проекти рекультивації адміністрацією не затверджувались.

25.06.2019р. між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

Листом №400/109-19 від 19.12.2019р. Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено про ненадходження від ТОВ „Рембудзв`язок» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,9926 на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Листом №3258/9-15-32-55-07-17 від 11.02.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідь на запит прокурора було повідомлено про відсутність у ТОВ „Рембудзв`язок» заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою площею 0,9926 га.

Листом №56/109-20 від 27.02.2020р. Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що земельна ділянка Олександрівського родовища піску площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту віднесена до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами /т. 1, а. с. 50/.

Листом №5295/2/01-46/4379/2-20 від 17.06.2020р. Одеською обласною державною адміністрацією у відповідь на звернення прокурора було повідомлено про надходження від ТОВ „Рембудзв`язок» у 2011р. заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Олександрійського родовища піску, яка була повернута відповідачу на доопрацювання.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №21351287 від 23.06.2020р. вбачається, що ТОВ „Рембудзв`язок» орендує земельну ділянку площею 3,5461 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрівської сільської ради, орендодавцем земельної ділянки виступає ОСОБА_1

01.07.2020р. за участю сільського голови Петрівської сільської ради, депутата сільської ради та спеціаліста-землевпорядника Басюк Л.В. було складено акт обстеження земельної ділянки, з якого вбачається, що ТОВ „Рембудзв`язок» проводить роботи із видобування піску на земельній ділянці державної власності площею 0,9926 га за мажами населеного пункту Олександрівка (Олександрівське родовище піску) /т. 1, а. с. 84/.

Листом №93/109-20 від 13.07.2020р. Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення сільської ради було повідомлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» орієнтованою площею 1,00 га перебуває у комунальній власності.

Листом №02-12/85 від 13.07.2020р. Петрівською сільською радою було повідомлено про допущення в акті обстеження від 01.07.2020р. помилки, оскільки замість правильної форми власності земельної ділянки - комунальна, комісією було помилково зазначено - державна форма власності. При цьому, Петрівською сільською радою також було надано суду викопіювання із планово-картографічного матеріалу сільської ради щодо земельною ділянки, яка перебуває у користування відповідача /т. 1, а. с. 115/. Слід зазначити, що приблизне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» згідно викопіювання, складеного Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, є відмінним від розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» згідно викопіювання, складеного Петрівською сільською радою.

Листом №99/109-20 від 26.08.2020р. Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення ТОВ „Рембудзв`язок» було повідомлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» орієнтованою площею 0,9926 га перебуває у комунальній власності згідно Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018р. № 2498-VIII.

Листом від 16.09.2020р. Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення ТОВ „Рембудзв`язок» було повідомлено, що виїзд спеціаліста, який мав брати участь у слідчих діях з метою визначення точного розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача, не відбувався.

Листом №41/1/4714 від 19.08.2020р. Кодимським відділенням поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області було повідомлено голову Петрівської сільської ради про неможливість надання акту огляду земельної ділянки Олександівського родовища піску від 12.08.2020р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Рембудзв`язок» про зобов`язання повернути земельну ділянку, прокурором було наголошено про відсутність у відповідача права користування земельною ділянкою державної форми власності, що свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути на користь позивача земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,9926 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області за межами населеного пункту.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Так, в силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Враховуючи обґрунтування заявлених прокурором позовних вимог фактом використання ТОВ „Рембудзв`язок» земельної ділянки державної власності за відсутності передбачених чинним законодавством правових підстав, факт приналежності якої до земель державної форми власності, а також використання з боку відповідача заперечувався, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

01.01.2013р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012р., ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з ч. 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012р. у державній власності залишаються а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

01.01.2019р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018р. № 2498-VIII, яким, зокрема, було внесено зміни до Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону № 2498-VIII) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині використання відповідачем земельної ділянки державної форми власності посилається на лист Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №43/109-19 від 08.02.2019р., розпорядження Кодимської районної державної адміністрації №493/А-2011 від 19.08.2011р., а також відповіді Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Одеської обласної державної адміністрації, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарським судом критично оцінюються надані прокурором докази на підтвердження факту використання відповідачем земельної ділянки, яка належить до земель державної власності, оскільки надані прокурором листи, по-перше, не містять відомостей про приналежність спірної земельної ділянки до земель державної власності, по-друге, вказані докази не можуть визнаватись судом належними та достатніми для встановлення обставин, які входять до предмету доказування.

Господарський суд звертає увагу прокурора, що іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме: листом Головного управління Держземагентсва в Одеській області №2-10-15/4950 від 03.10.2013р., листом Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №99/109-20 від 26.08.2020р. та листом Одеської обласної державної адміністрації від 28.07.2017р., спростовується факт приналежності спірної земельної ділянки до земель державної власності, оскільки останні містять інформацію про перебування земельної ділянки у комунальній власності.

Варто також зазначити, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої був наданий ТОВ „Рембудзв`язок» згідно розпорядження Кодимської районної державної адміністрації №735 від 08.09.2008р., виділялась за рахунок земель, наданих колективному сільськогосподарському підприємству „Абомеліково» , що, в тому числі, підтверджується листами Головного управління Держземагентсва в Одеській області. Проте, як було встановлено господарським судом, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Абомеліково» було ліквідовано згідно ухвали суду від 10.03.2010р. по справі №24-32/56-06-2282.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ліквідацію підприємства, за рахунок земель якого ТОВ „Рембудзв`язок» було виділено земельну ділянку та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, господарський суд доходить висновку, що земельна ділянка колективного підприємства згідно вимог Закону від 10.07.2018р. № 2498-VIII може вважатись власністю територіальної громади, на території якої вона розташована (крім земельних ділянок колективного підприємства, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності).

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про недоведеність прокурором факту використання ТОВ „Рембудзв`язок» земельної ділянки, яка належить до земель державної власності, що свідчить про відсутність у Одеської обласної державної адміністрації права розпоряджатись вказаною земельною ділянкою згідно вимог ст. 122 Земельного кодексу України.

Господарським судом відхиляється надане прокурором викопіювання щодо земельної ділянки площею 0,9926 га., на якому Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було позначено приблизне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» , оскільки в матеріалах справи відсутні достеменні докази точного розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача. Навпаки, складеним Петрівською сільською радою викопіюванням спростовується факт використання відповідачем земельної ділянки, позначеної на викопіюванні Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Наявний в матеріалах справи акт обстеження від 01.07.2020р. висновки суду про недоведеність прокурором використання відповідачем земельної ділянки саме державної власності не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Господарський суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити точне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» , її площу та межі. Вказані обставини унеможливлюють як задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути земельну ділянку, так і можливість виконання судового рішення шляхом повернення конкретної земельної ділянки, яка повинна мати точне місце розташування.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи недоведеність прокурором факту використання ТОВ „Рембудзв`язок» земельної ділянки, яка належить до земель державної власності, приймаючи до уваги ненадання прокурором належних до достатніх доказів точного розташування земельної ділянки та її меж, господарський суд доходить висновку про недоведеність прокурором факту порушення прав Одеської обласної державної адміністрації, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених керівником Котовської місцевої прокуратури Одеської області позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи положення ст. 267 ЦК України, господарський суд звертає увагу Петрівської сільської ради, що положеннями цивільного законодавства не передбачено можливості застосування судом інституту позовної давності за заявою третьої особи по справі, оскільки вказана заява має подаватись саме сторонами по справі, якими згідно положень процесуального законодавства виступають лише позивач та відповідач.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності відмови у задоволенні заявлених керівником Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудзв`язок» позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути на користь позивача земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,9926 га, вартість якої складає 1 115 658,00 грн. та яка розташована на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області за межами населеного пункту.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна