Рішення

від 15.10.2020 по справі 922/4133/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4133/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства енергетики України, м. Київ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, м. Київ за участю Харківської місцевої прокуратури №2 прокуратури Харківської області, м. Харків до Головного управління ДПС у Харківській області, м. Харків (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", м. Київ (другий відповідач), Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", м. Харків (третій відповідач), Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012", м. Харків (четвертий відповідач), Української Універсальної Біржі, м. Полтава (п`ятий відповідач) про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу за участю представників учасників справи:

позивача - Ткаченко О.Ю.

першого відповідача - Віноградов В.О.

другого відповідача - Ромененко Н.А.

третього відповідача - Кравецький Є.В., Гордейчук В.В.

четвертого відповідача - Надоля Є.В.

п`ятого відповідача - не з`явився

третьої особи (ДМБА) - не з`явився

третьої особи (ФДМУ) - не з`явився

прокурор - Хряк О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Міністерство енергетики та захисту довкілля України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", м. Київ (другий відповідач), Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", м. Харків (третій відповідач), Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012", м. Харків (четвертий відповідач) та Української Універсальної Біржі, м. Полтава (п`ятий відповідач), в якому просить суд:

- визнати недійсним цільовий аукціон з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт", а саме: нежитлових приміщень в літ. А-5, загальна площа (кв.м.): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу № 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № 14, 34, 49: нежитлові приміщення 3-го поверху № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху №1-:-43, 2а, За, 17а, 25а, 25б; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-:-44, 2а, 28а, 28б, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 5, який відбувся 31.10.2019 на Українській Універсальній Біржі, за адресою м. Харків, вул. Лермонтовська, будинок 20, який оформлений протоколом №1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 31.10.2019;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.10.2019 № 1-31/10-19 укладений між Головним управлінням ДПС у Харківській області в особі повіреного - Брокерською конторою № 405 Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" (код ЄДРПОУ 38160780) та ТОВ "Пушка-5" (код ЄДРПОУ 343271974), та боржником - Державним підприємством "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на проведення аукціону з порушенням чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

14.09.2020 до суду від Міністерства енергетики України надійшла заява,в якій останнє вказує на те, що Постановою Кабінету України № 425 від 27.05.2020 "Деякі питання оптимізації системи органів центральної виконавчої влади" прийнято рішення про перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України та встановлено, що Міністерство енергетики України та Міністерство захисту довкілля України є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля України у відповідних сферах.

Як роз`яснено у п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Отже, позивачем у даній справі є Міністерство енергетики України.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

До участі у справі судом в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача були залучені - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та Фонд державного майна України.

Окрім цього, про вступ у справу було заявлено Харківською місцевою прокуратурою №2 Прокуратури Харківської області. Ухвалою суду від 14.01.2020, занесеною до протоколу судового засідання, заява прокурора була задоволена.

Перший відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, вказував на те, що спірний аукціон проводився на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №820/5124/18, яке набрало законної сили та яким був наданий дозвіл на погашення податкового боргу перед державним бюджетом України за рахунок майна боржника, яке перебуває у податковій заставі; норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не розповсюджуються на даний випадок, оскільки погашення податкового боргу ДП "Південдіпрошахт" було здійснено за правилами та процедурами регламентованими Податковим кодексом України та в межах функції органів ДПС, а не державної виконавчої служби; норми Закону України "Про охорону культурної спадщини" не покладають обов`язок з погодження дій з відчуження майна на контролюючий орган, це є обов`язком саме власника майна.

Другий відповідач, ТОВ "Пушка-5", у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, вказував на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №820/5124/18, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, даним рішенням не встановлено обставин, які б перешкоджали б в реалізації майна, що перебуває у податкові заставі; посилання позивача на норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" є необґрунтованими, оскільки, відповідно до цього Закону, під примусовою реалізацією майна розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а спірний договір укладався не у зв`язку із здійсненням його сторонами господарської діяльності щодо вільного розпорядження майном, а у процедурі щодо погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами; ТОВ "Пушка-5" є добросовісним набувачем спірного майна та визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим та таким, що порушує ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Третій відповідач, ДП "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги, підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Четвертий відповідач, Брокерська контора №450 ТОВ "Експерт-2012", у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказував на те, що нормами, що регулюють продаж майна, яке перебуває у податковій заставі на цільовому аукціоні, не передбачено отримання додаткових узгоджень та дозволів, адже такі дозволи потрібні державному підприємству у разі добровільного відчуження, а не продажу нерухомого майна, що перебуває у державній власності в порядку погашення суми податкового боргу за рішенням суду; посилання позивача на норми закону України "Про введення мораторію та примусову реалізацію майна" є невірним тлумаченням законодавчих норм; оскільки відчуження нерухомого майна, що є пам`яткою архітектури, здійснювалось не власником, а контролюючим органом шляхом продажу на цільовому аукціоні, то ні покупці, ні організатори аукціону, ні контролюючий орган, не мали права на звернення за отриманням погодження згідно вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної ради, у письмових поясненнях, наданих до суду, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи свої твердження, третя особа вказує на те, що будівля за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 5 перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення «Заклад «Донвугілля» , охоронний № 602, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 05.03.1992 № 61. Балансоутримувач - Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» . Департаментом, як органом охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації по пам`яткам архітектури та містобудування, питання відчуження нежитлових приміщень у вищевказаній пам`ятці шляхом продажу на аукціоні не погоджувалося. З цього слідує, що реалізація (продаж) спірної будівлі - пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний номер 602) відбулося із грубим порушенням законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, у письмових поясненнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Зокрема, вказував на те, що Фонд не готував рішень стосовно надання погодження на відчуження державного майна, зазначеного у позовній заяві і звернень від ДП "Південдіпрошахт" та Міністерства енергетики України стосовно надання погодження на відчуження такого майна до Фонду не надходили.

Прокурор у письмових поясненнях по справі, наданих до суду, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції прокурор вказує на те, що на спірне майно розповсюджувались вимоги Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"; при проведенні спірного аукціону порушено законодавчо визначений порядок відчуження державного майна та перший, четвертий та п`ятий відповідачі не мали права здійснювати заходи з організації та проведення цільового аукціону з продажу спірного майна, оскільки продаж такого майна мав організовувати Фонд держмайна за наявності законодавчо визначених підстав і відповідного подання ГУ ДФС у Харківській області; відчуження спірного об`єкту здійснено без погодження з органом охорони культурної спадщини.

У судовому засіданні 15.10.2020 позивач підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 15.10.2020 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, вказував на відповідність проведеної процедури з реалізації майна вимогам чинного законодавства.

Присутній у судовому засіданні 15.10.2020 представник другого відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники третього відповідача у судовому засіданні 15.10.2020 позов визнали та просили суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 15.10.2020 представник четвертого відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник п`ятого відповідача у судове засідання 15.10.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Представники третіх осіб у судове засідання 15.10.2020 у судове засідання 15.10.2020 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

У судовому засіданні 15.10.2020 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив наступне.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, частиною 1 статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до пп. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується учасниками справи, з 31.07.2012 Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (далі за текстом - ДП «Південдіпрошахт» ) має податковий борг внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань.

Як платник податків, ДП «Південдіпрошахт» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, що є контролюючим органом та органом стягнення, і в силу ст. 41 Податкового кодексу України зобов`язане здійснювати щодо боржника заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до приписів п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

15.09.2015 року Харківським окружним адміністративним судом у справі №820/6288/15 за позовом Заступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" про стягнення податкового боргу ухвалено постанову, якою позов прокурора задоволений та стягнуто з розрахункових рахунків, відкритих у банках, що обслуговують Державне підприємство "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" на користь Державного бюджету України суму податкового боргу в розмірі 1 614 758,95 грн.

Вказана постанова набрала законної сили.

У п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Матеріалами справи підтверджено, що Головне управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна ДП «Південдіпрошахт» , що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18 позов було задоволено у повному обсязі, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України за рахунок майна Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код 00167606), податкова адреса платника: вул. Пушкінська, буд. 5, м. Харків, 61057, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Положеннями ч. 2 та 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, встановлену законом.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України рішення суду щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Враховуючи викладене та на виконання п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, на адресу ДП «Південдіпрошахт» 29.10.2018 направлено рішення про погашення усієї суми податкового боргу №45140/10/20-40-17-02-12, яке отримане 05.11.2018 ДП «Південдіпрошахт» та не оскаржувалось.

Згідно з ч. 95.12 ст. 95 Податкового кодексу України платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна, контролюючий орган самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.

З метою дотримання вимог п. 95.12 ст. 95 Податкового кодексу України на адресу ДП «Південдіпрошахт» 26.10.2018 направлено лист №44930/10/20-40-17-02-12 з пропозицією вжиття заходів щодо здійснення оцінки майна шляхом укладення договору з оцінювачем.

ДП «Південдіпрошахт» не використано право на самостійне проведення оцінки майна, а тому Головним управлінням ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, укладено договір від 06.08.2019 №2 на проведення оцінки майна ДП «Південдіпрошахт» з суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дорошевим Р.О.

Приписами п. 95.7.3 п. 95.7 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що об`єкти рухомого чи нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах. Положеннями п. 95.13 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що під час продажу майна на товарних біржах контролюючий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням контролюючого органу на умовах найкращої цінової пропозиції.

Головним управлінням ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, укладено договір - доручення на організацію та проведення цільового аукціону від 16.08.2019 №21 з Українською універсальною біржею (уповноваженою біржею з продажу майна, що перебуває у податковій заставі) та договір-доручення на продаж майна на цільовому аукціоні від 16.08.2019 № 22 з повіреним (брокерською конторою) ТОВ «Експерт - 2012» .

Вказані договори в судовому порядку недійсними не визнавались.

Інформацію про факт передачі на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, для розміщення цієї інформації на офіційному вебпорталі ДФС України направлено листом Головного управління ДПС у Харківській області від 19.08.2019 №7215/8/20-40-17-02-09.

Українською універсальною біржею - організатором аукціону не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення цільового аукціону оприлюднено оголошення в засобах масової інформації, а саме у всеукраїнському рекламно-інформаційному щотижневику «Біржовий вісник» від 19.08.2019 № 86 (944) щодо проведення 03.09.2019 цільового аукціону з продажу майна ДП «Південдіпрошахт» .

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з відсутністю заявок від потенційних учасників цільовий аукціон 03.09.2019 та другий цільовий аукціон 08.10.2019 з продажу майна ДП «Південдіпрошахт» визнано такими, що не відбулись. В зв`язку з цим проведено першу переоцінку заставного майна боржника 19.09.2019, згідно з якою вартість майна ДП «Південдіпрошахт» склала 22525,6 тис. грн. (зниження на 15 відсотків від початкової вартості майна, виставленого для продажу на аукціоні), другу переоцінку - 09.10.2019, згідно з якою вартість майна ДП «Південдіпрошахт» склала 16894,2 тис. грн. (зниження на 25 відсотків початкової ціни повторного аукціону), що відповідає вимогам Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244.

Українською універсальною біржею - організатором аукціону, не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення цільового аукціону оприлюднено оголошення в засобах масової інформації, а саме: у всеукраїнському рекламно-інформаційному щотижневику «Біржовий вісник» від 23.09.2019 № 91 (949) щодо проведення 08.10.2019 другого цільового аукціону та від 15.10.2019 № 94 (952) щодо проведення 31.10.2019 третього цільового аукціону.

Харківською філією Української універсальної біржі було проведено цільовий аукціон з реалізації майна платника податків Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» , майно на реалізацію виставлено одним лотом, початкова ціна лоту склала 16894,2 тис. грн., здійснено 5 кроків збільшення ціни лоту, реалізовано майно боржника за остаточною ціною продажу 17738,9 тис. гривень.

Результати проведеного цільового аукціону оформлено протоколом №1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 31.10.2019. Переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Пушка-5» , Протокол проведення цільового аукціону підписаний ліцитатором, представниками переможця аукціону, брокерської контори №405, податковим керуючим та затверджений 31.10.2019 організатором цільового аукціону Українською універсальною біржею та погоджений 31.10.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області.

За результатами проведеного аукціону укладено договір купівлі-продажу від 31.10.2019 №1-31/10-19 між Головним управлінням ДПС у Харківській області в особі повіреного брокерської контори №405 ТОВ «Експерт-2012» (продавець) та переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Пушка-5» (покупець), який також підписаний директором ДП «Південдіпрошахт» .

Відповідно до довідки від 04.11.2019 про розподіл коштів, які надійшли на балансовий рахунок № НОМЕР_1 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету» , в рахунок погашення податкового боргу ДП «Південдіпрошахт» спрямовано кошти на загальну суму 7185,3 тис. гривень. Грошові кошти в сумі 7882,8 тис.г рн. спрямовано на рахунок боржника як повернення різниці суми отриманої від реалізації майна, що перебуває у податковій заставі, та суми податкового боргу.

Повідомлення про реалізацію майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, направлено на адресу ДП «Південдіпрошахт» листом № 8296/10/20-40-57-08-18 від 06.11.2019.

За приписами ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Аналіз правової природи та законодавчого регулювання процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціонах), за результатами проведення якої складається відповідний акт, що є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна, свідчить про те, що аукціон є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу, або не випливає з їхньої суті. Таким чином, наявні правові підстави визнати торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Між тим, судом встановлено, що реалізація майна ДП «Південдіпрошахт» відбулась на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18, яким задоволено позов Головного управлінням ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України за рахунок майна Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код 00167606), податкова адреса платника: вул. Пушкінська, буд. 5, м. Харків, 61057, що перебуває у податковій заставі.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Доказів щодо порушення встановленого законодавством Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №518 від 22.05.2017, чи Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1244 від 29.12.2010, позивачем не надано, а судом не встановлено.

Згідно зі Статутом ДП «Південдіпрошахт» , затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.07.2011 № 285, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановленим цим Статутом, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.

Пунктом 3.6 Статуту Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» , встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.

Вказане відповідає ст. 74 Господарського кодексу України, за якою державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Таким чином, право господарського відання за своєю юридичною природою є речовим правом, що покликане створити майнову базу для самостійної участі в господарському обороті юридичних осіб, які не є власниками майна.

Підприємство при цьому має правомочності щодо самостійного володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває в нього на праві господарського відання, з урахуванням установлених законом (власником майна) обмежень.

Відповідно до матеріалів справи, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, правонаступником якого є Міністерство енергетики України, листом від 14.06.2018 №04/10-4742 повідомило Головне управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, про те, що ДП «Південдіпрошахт» не значиться в Законі України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» , та зазначило, що ДП «Південдіпрошахт» , як суб`єкт господарювання, самостійно визначає майно, необхідне для ведення його фінансово-господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що податковим законодавством не передбачено заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника. Можливість продажу такого майна підтверджується й положеннями пункту 95.9 статті 95 Податкового кодексу України, за змістом якого у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 розділу І Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №518 від 22.05.2017, дія цього Порядку поширюється на майно, яке перебуває у податковій заставі та щодо якого прийнято рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу, за винятком, зокрема, цілісних майнових комплексів підприємств, майно яких перебуває у державній або комунальній власності чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами. Продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням вимог законодавства з питань приватизації.

Таким чином, продаж майна платника податків організовується не контролюючим органом, а державним органом приватизації, виключно у випадках якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, або якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами.

В зв`язку з цим суд зазначає, що Порядок формування державним підприємством цілісного майнового комплексу визначено Положенням про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення вказаної процедури ДП «Південдіпрошахт» щодо нерухомого майна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на цільовому аукціоні 31.10.2019 реалізовано майно, яке не є цілісним майновим комплексом, а становить собою - нежитлові приміщення загальною площею 3418,0 квадратних метра. Вказане підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.01.2005 № 6267788, з якого вбачається, що право власності ДП «Південдіпрошахт» реєструвалось на нежитлову будівлю загальною площею 8 463,0 кв м, а не на цілісний майновий комплекс.

Аудиторський звіт про результати державного фінансового аудиту діяльності ДП «Південдіпрошахт» від 31.05.2019 № 05-10/2, який складено Північно-східним офісом Державної аудиторської служби України та розміщено на офіційному веб-сайті Державної аудиторської служби України за посиланням http://dkrs.kmu.gov.ua/kru/doccatalog/document?id=150163, не містить даних про те, що нежитлові приміщення за адресою вул. Пушкінська, 5, м. Харків є цілісним майновим комплексом.

Майно ДП «Південдіпрошахт» , що внесено в податкову заставу, за даними технічного паспорту, даними обліку та звітності, даними КП «Харківське міське БТІ» , даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є нежитловою будівлею, адміністративним будинком, його частиною.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо, зокрема, на вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

Отже, згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами виключно з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу.

Докази прийняття такого рішення в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами.

Таким чином, вимога про отримання згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном розповсюджується на правовідносини, у яких відчуження здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання. При цьому, порядок погашення податкового боргу унормовано приписами статей 87 - 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин доводи позову про обов`язковість отримання контролюючим органом згоди суб`єкта управління майном не знаходять свого підтвердження у приписах чинного законодавства. Сфера дії Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, не охоплює правовідносини щодо погашення податкового боргу платників податків, що здійснюється на виконання рішення суду в порядку статті 95 Податкового кодексу України.

Такий висновок узгоджується з приписами ч. 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

З цього приводу неодноразово висловлювався Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, у п. 40 якого зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Окремо суд звертає увагу на приписи п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, за якими право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Положеннями п. 87.3 статті 87 Податкового кодексу України чітко визначено перелік майна, яке не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків, при цьому нежитлові приміщення, які було реалізовано на цільовому аукціоні 31.10.2019, не відносяться до цього переліку.

Акти опису майна ДП «Південдіпрошахт» у податкову заставу в судовому порядку не оскаржувались та не скасовувались.

Суд відхиляє доводи про поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» , приписами ст. 1 якого встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України у рішенні від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 зазначив, що під примусовою реалізацією майна підприємств у Законі України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), які належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, у разі, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

- звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою;

- продажу майна в процесі провадження справ про банкрутство, визначеного відповідними статтями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12), щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства» .

Таким чином, сфера дії Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» поширюється виключно на рішення, які підлягають виконанню Державною виконавчою службою. Приписи Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не містять застережень (обмежень) щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, яке здійснюється в іншому порядку, зокрема відповідно до рішень судів за правилами ст. 95 Податкового кодексу України для органів Державної податкової служби.

Висновки суду щодо застосування норм права відповідають правовій позиції Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 24.04.2020 по справі № 822/1262/17), який зазначив, що дія цього Закону застосовувалась до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. З 01.01.2011 питання погашення податкового боргу регулюються Податковим кодексом України, який прийнято 02.12.2010, який і встановлює механізм і процедуру такого погашення. Крім того, дія цього Закону розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.

В матеріалах справи наявний охоронний договір від 02.08.2019, укладений між Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та ДП "Південдіпрошахт" (власник), на пам`ятку культурної спадщини (її частини) №1133, за яким будівля за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 5 є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, прийнятою на облік рішенням Харківського облвиконкому від 05.03.1992 №61, відповідно до якого ДП "Південдіпрошахт" взяло на себе зобов`язання, зокрема, щодо охорони нежитлових приміщень та здійснення продажу або відчуження зазначеного майна за письмовою згодою органу охорони.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Таким чином, обов`язок погодження дій з відчуження вказана норма покладає виключно на власника майна або уповноважений ним орган. Для контролюючого органу законодавство не передбачає вчинення якихось додаткових дій.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.10.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено лист № 3569/9/20-40-10-02 на адресу Української універсальної біржі, яким повідомлено про факт укладення охоронного договору та запропоновано врахувати зазначену інформацію під час організації та проведення цільового аукціону з продажу майна платника податків ДП «Південдіпрошахт» .

Окремо Головне управління ДПС у Харківській області зверталось до Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації листом від 28.10.2019 № 3554/9/20-40-10-02, яким пропонувало скористатись правом на придбання майна шляхом участі у цільовому аукціоні з продажу майна платника податків ДП «Південдіпрошахт» .

Про обізнаність Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації з проведенням цільового аукціону свідчить лист останнього від 04.10.2019 № 01-04/2534-2/2164 на адресу Української універсальної біржі, та не заперечувалось в ході судового розгляду.

Крім того, листом від 16.10.2019 № 289/1 Українська універсальна біржа запропонувала Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації придбати майно ДП «Південдіпрошахт» шляхом прийняття участі у цільовому аукціоні, що узгоджується з вимогами законодавства.

Судом встановлено, що Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації правом прийняти участь у цільовому аукціоні не скористався.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що Головним управлінням ДПС у Харківській області в ході проведення процедури цільового аукціону не було порушено вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» .

Доводів щодо неможливості укладення охоронного договору з новим власником нежитлових приміщень матеріали справи не містять.

Оцінюючи доводи ДП «Південдіпрошахт» про те, що підприємство листом від 28.11.2018 № 28/11-1 повідомляло Головне управління ДФС у Харківській області про здійснення процедури реорганізації, а контролюючим органом не було вжито жодних заходів, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 98.4 статті 95 Податкового кодексу України платник податків, майно якого передане в податкову заставу, або той, що скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов`язаний завчасно повідомити контролюючий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та подати контролюючому органу план такої реорганізації. У разі коли контролюючий орган встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, він має право прийняти одне з визначених у вказаній законодавчій нормі рішень.

Зміст п. 98.4 ст. 98 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець передбачив для контролюючого органу механізм, який би дозволив забезпечити можливість вжиття заходів погашення боргу щодо тих боржників, які можуть скористатись процедурою реорганізації з метою уникнення виконання своїх податкових зобов`язань.

Зазначений механізм застосовується виключно у випадку, коли контролюючим органом буде встановлено, що наданий боржником план реорганізації призводить або може призвести до неналежного погашення податкового боргу, та є правом контролюючого органу, а не обов`язком. Доказів того, що план реорганізації міг призвести до невиконання податкових зобов`язань матеріали справи не містять, у свою чергу, виключно наявність ризиків невиконання податкових зобов`язань може бути підставою для прийняття відповідного рішення в порядку п. 98.4 ст. 98 ПК України.

Щодо доводів про підписання договору купівлі-продажу від 31.10.2019 № 1-31/10-19 особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На підставі наведених норм законодавства суд доходить до висновку, що достовірними можуть вважатися дані щодо уповноважених осіб, які мають право діяти від імені юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, керівник юридичної особи уповноважений діяти від імені юридичної особи за умови наявності про нього відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 віднесено до осіб, що уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності (призначено виконуючим обов`язки директора відповідно до наказу Міненергетики та вугільної промисловості від 21.02.2018 № 23-к/к) - керівник), що свідчить про наявність у вказаної особи достатнього обсягу повноважень для укладення договорів від імені Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» .

За встановлених в ході судового розгляду фактів та з`ясованих обставин суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Міністерства енергетики та захисту довкілля України про те, що внаслідок реалізації майна Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» було порушено інтереси держави, оскільки як метою так і наслідком проведення спірного цільового аукціону було погашення заборгованості з податків і зборів перед Державним бюджетом України, що свідчить про спрямованість такого аукціону безпосередньо на задоволення державних інтересів.

Висновки суду щодо правомірності проведення контролюючим органом цільового аукціону з продажу майна платників податків, які утворені на державній власності, відповідають правовій позиції Верховного Суду (Постанова Верховного суду від 20.02.2020 по справі № 924/440/19).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.10.2019 № 1-31/10-19, укладеного між Головним управлінням ДПС у Харківській області в особі повіреного - Брокерською конторою № 405 Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" (код ЄДРПОУ 38160780) та ТОВ "Пушка-5" (код ЄДРПОУ 343271974), та боржником - Державним підприємством "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" суд зазначає наступне.

Позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення проведенням спірного цільового аукціону інтересів держави і суспільства, його моральних засад, зокрема, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які мають бути застосовані, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу від 31.10.2019 № 1-31/10-19 недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника майна - ТОВ "Пушка-5".

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, справі "Щокін проти України" від 14.10.2010, справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011, справі "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2004) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Також, у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з`ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном.

Констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.

Пунктом 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України" від 22.02.2008 визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, з огляду на відсутність встановлення судом порушень процедури відчуження спірного майна з боку відповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Міністерство енергетики України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, код ЄДРПОУ 37552996).

Перший відповідач - Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704).

Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" (03115, м. Київ, вул. Проспект Перемоги, 136, оф.52, код ЄДРПОУ 43271974).

Третій відповідач - Державне підприємство "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" (61000, м. Харків, вул. Пушкінська, 5, код ЄДРПОУ 00167606).

Четвертий відповідач - Брокерська контора №450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" (61202, м. Харків, пр. Людвига Свободи, 39, кв. 144, код ЄДРПОУ 38160780).

П`ятий відповідач - Українська Універсальна біржа (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 25158707).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ 02498530).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).

Прокурор - Харківська місцева прокуратура №2 прокуратури Харківської області.

Повне рішення підписано 22 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова