Рішення

від 19.10.2020 по справі 922/2403/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2403/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+", м. Харків про стягнення 264627,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Нежельська О.С. (ордер серії АХ № 1023011 від 31.08.2020);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 264627,00 грн., з яких:

190593,54 грн. заборгованості за договором;

29311,73 грн. пені;

24534,45 грн. інфляційних втрат;

7247,28 грн. 3% річних;

12940,00 грн. збитків за пошкодження переданого в оренду обладнання.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди обладнання № 2607-1-AS від 26.07.2018 щодо своєчасної сплати орендних платежів та повернення орендованого майна в стані, придатному для подальшого використання.

Ухвалою господарського суду Харківської від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31.08.2020.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської від 31.08.2020 підготовче засідання відкладено на 21.09.2020.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов в порядку та строк, встановлені ухвалою від 03.08.2020 по даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 05.10.2020.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської від 05.10.2020 розгляд справи по суті відкладено на 19.10.2020 та в порядку, визначеному ч. 5 ст. 161 ГПК України надано позивачу можливість надати письмові пояснення щодо обставин, які мають істотне значення для розгляду даної справи.

На судове засідання 19.10.2020 прибув представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 19.10.2020 свого уповноваженого представника не направив, при причини неприбуття останнього суд не повідомив.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 03.08.2020, від 31.08.2020, від 21.09.2020 та від 05.10.2020, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 62-65, 78-81, 89-92, 96-99).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд також зазначає що в процесі розгляду даної справи представник відповідача звертався до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 19867 від 31.08.2020). Зазначене додатково свідчить про обізнаність відповідача про розгляд даної справи судом.

Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 26.07.2018 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди обладнання № 2607-1-AS (а. с. 7-9; далі за текстом - договір), за умовами якого (п. п. 1.1.-1.2.) орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який про факт і дату передачі обладнання орендарю, відновну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

Відповідно до п. п. 4.1-4.2 договору, початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акта прийому-передачі такого обладнання. Строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями.

Згідно з п. п. 6.1-6.6.2 договору орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно з п. 3.2 договору і закінчується датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно з п. 5.10 договору. Орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, узгодженому та наведеному у акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору та скріплюється їх печатками.

Пунктами 6.3.-6.4. договору передбачено, що якщо строк оренди обладнання складає менше місяця, орендна плата не підлягає індексації. В тому рахунку, коли строк оренди складає більше місяця, орендна плата за другий та кожний наступний місяць оренди підлягає індексації згідно офіційному індексу інфляції гривні, оголошеного Державним комітетом статистики України. Застосування індексації орендної плати є виключним правом, а не обов`язком орендодавця.

Згідно з п. 6.6. договору, Період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Орендар вносить плату в наступному порядку:

- орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього договору і до фактичного отримання обладнання в оренду;

- за другий та кожний наступний період розрахунків орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дні до початку такого періоду розрахунків.

Пунктами 6.12-6.13 договору передбачено, що орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким було надано послуги оренди, направляє орендарю поштою чи кур`єром оригінал акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану орендарем в реквізитах. Орендар зобов`язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги. У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту, такий акт вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).

За змістом п. п. 9.1.1 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань орендаря перед орендодавцем за цим договором, орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення.

Пунктом 9.1.4 договору передбачено, що у випадку пошкодження, втрати (викрадення) орендованого за договором обладнання чи його деталей, орендар зобов`язаний оплатити вартість обладнання та його деталей, втрачених під час оренди, на основі додатково виставленого рахунку орендодавцем і у відповідності з діючими ринковими цінами виробника цього обладнання (деталей) на нове обладнання (деталі) на умовах поставки DDP-Харків (автомобільний транспорт), а також оплачує всі витрати, пов`язані з ремонтними роботами, придбанням нового обладнання або відшкодовує втрачене обладнання ідентичним, яке придбає сам орендар у безспірному порядку. Відшкодування відбувається протягом десяти днів від дати події на підставі виставленого рахунку орендодавця.

Згідно з розділом 15 договору термін дії даного договору становить з дати його укладення до 31.12.2019. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору, договір вважається автоматично продовженим на новий календарний рік на таких же умовах, якщо між сторонами не буде укладено новий договір. Укладання сторонами нового договору поставки автоматично скасовує подальшу дію цього договору з дати набуття чинності новим договором оренди.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу в оренду автонавантажувач Nissan PD01A18Q,б/в, 2005 р за актом прийому-передачі № АР-090818-1 від 09.08.2018 (а. с. 10). Зазначений автонавантажувач було повернути відповідачем з оренди актом повернення обладнання від 31.10.2018 (а. с. 13).

Крім того, позивач на виконання умов договору надав відповідачу в оренду вилковий навантажувач Nissan UD01А15РQ, 2000 р, за актом прийому-передачі № АР-011118-3 від 01.11.2018 (а. с. 12).

Як зазначає позивач, вказаний вилковий навантажувач був повернутий йому з оренди 18.06.2020, про що позивачем в односторонньому порядку складено відповідний акт від 18.06.2020. Проте, на прохання позивача (лист № 1006/1 від 10.06.2020) направити свого представника для його підписання відповідач не відреагував, відповідний акт не підписав.

Крім того, факт надання позивачем відповідачу послуг з оренди вказаних автонавантажувача та вилкового навантажувача також підтверджується складеними між сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000211 від 31.08.2018 (а. с. 16), № ОУ-0000231 від 30.09.2018 (а. с. 17), № ОУ-0000274 від 31.10.2018 (а. с. 18), № ОУ-0000316 від 30.11.2018 (а. с. 19), № ОУ-0000349 від 31.12.2018 (а. с. 20), № ОУ-0000026 від 31.01.2019 (а. с. 21), № ОУ-0000053 від 28.02.2019 (а. с. 22), № ОУ-0000086 від 31.03.2019 (а. с. 23), № ОУ-0000117 від 30.04.2019 (а. с. 24), № ОУ-0000148 від 31.05.2019 (а. с. 25), № ОУ-0000181 від 30.06.2019 (а. с. 26), № ОУ-0000228 від 31.07.2019 (а. с. 27), № ОУ-0000267 від 31.08.2019 (а. с. 28), № ОУ-0000305 від 30.09.2019 (а. с. 29), № ОУ-0000338 від 31.10.2019 (а. с. 30), № 7 від 30.11.2019 (а. с. 31), № 53 від 31.12.2019 (а. с. 32), № 19 від 31.01.2020 (а. с. 33), № 53 від 29.02.2020 (а. с. 34), № 89 від 31.03.2020 (а. с. 35), № 140 від 30.04.2020 (а. с. 36) та актом № 149 від 15.05.2020 (а. с. 37), який не підписаний з боку відповідача, однак, на підставі положень п. 6.13 договору вказаний акт вважається погодженим між сторонами.

Вказані акти містять посилання про кількість часу перебування автонавантажувача та вилкового навантажувача в оренді у відповідача та про вартість наданий позивачем послуг з оренди.

Згідно з вказаними актами за користування автонавантажувачем та вилковим навантажувачем відповідач мав сплатити 398593,54 грн. Проте останнім сплачено на користь позивача лише 208000 грн., що підтверджується копіями наданих позивачем відповідних платіжних доручень та не спростовується відповідачем.

Решту боргу в сумі 190593,54 грн. відповідач не сплатив.

Як свідчать матеріали справи, з метою врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача лист № 2406/1 від 24.06.2020 з вимогою про сплату наявної заборгованості. Проте, зазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Крім того, в процесі виконання умов договору відповідач допускав прострочення оплати орендних платежів. За допущені прострочення позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано відповідачу 29311,73 грн. пені, 24534,45 грн. інфляційних та 7247,28 грн. 3% річних.

Також, як свідчать матеріали справи, при прийнятті працівниками підприємства позивача з оренди вилкового навантажувача згідно з актом від 18.06.2020 було проведено його технічний огляд. За результатами огляду було складено акт технічного огляду № 18/06-20 від 18.06.2020, яким встановлено наявність дефектів, які не можуть бути наслідком нормального зносу обладнання, а саме пошкоджені:

- задня фара, кат. № 2662002К00, вартість 1520 грн.;

- скло переднього вказівного повороту, кат. № 2613131К00, вартість 220 грн.;

- два комплекти вил (4 шт.), кат. № 597103G002, вартістю 2800 грн./шт., всього 11200 грн.

Зазначений акт підписано двома представниками позивача. Як свідчать матеріали справи, на прохання позивача (лист № 1006/1 від 10.06.2020) направити свого представника для підписання цього акта відповідач не відреагував, відповідний акт не підписав.

Згідно з видатковою накладною № РН-06-05 від 06.05.2020 позивач придбав у ФОП Кокоріна А.О. пошкоджене обладнання на суму 12940 грн.

Платіжним дорученням № 1437 від 21.04.2020 зазначене обладнання було позивачем оплачено.

Позивач зазначає, що на підставі п.. 5.8., пп. 9.1.4 п. 9.1. договору відповідач має відшкодувати на його користь вартість пошкодженого обладнання в розмірі 12940 грн.

Обставини щодо стягнення 190593,54 грн. заборгованості за договором, 29311,73 грн. пені, 24534,45 грн. інфляційних втрат, 7247,28 грн. 3% річних, 12940,00 грн. збитків за пошкодження переданого в оренду обладнання стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 901, 903 ЦК України також передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендних платежів за договором в сумі 190593,54 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення заборгованості у вказаній вище сумі з відповідача на користь позивача.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем орендних послуг за договором підтверджується матеріалами справи. Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних за прострочення оплати орендних платежів за загальний період прострочення з 31.08.2018 по 30.06.2020.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24534,45 грн. інфляційних та 7247,28 грн. 3% річних також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, п. 9.1.1 договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань орендаря перед орендодавцем за цим договором, орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендних платежів, зазначене також надає право позивачу на нарахування пені таке прострочення в порядку, визначеному п. 9.1.1 договору.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 29311,73 грн. пені за допущені відповідачем прострочення за загальний період з 09.08.2018 по 28.07.2020 включно .

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що в його здійснено арифметично вірно. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у вказаній сумі також підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків за пошкодження переданого в оренду обладнання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Крім того, пунктом 9.1.4 договору передбачено, що у випадку пошкодження, втрати (викрадення) орендованого за договором обладнання чи його деталей, орендар зобов`язаний оплатити вартість обладнання та його деталей, втрачених під час оренди, на основі додатково виставленого рахунку орендодавцем і у відповідності з діючими ринковими цінами виробника цього обладнання (деталей) на нове обладнання (деталі) на умовах поставки DDP-Харків (автомобільний транспорт), а також оплачує всі витрати, пов`язані з ремонтними роботами, придбанням нового обладнання або відшкодовує втрачене обладнання ідентичним, яке придбає сам орендар у безспірному порядку. Відшкодування відбувається протягом десяти днів від дати події на підставі виставленого рахунку орендодавця.

Як вже зазначалося вище, при прийнятті працівниками підприємства позивача з оренди вилкового навантажувача згідно з актом від 18.06.2020 було проведено його технічний огляд. За результатами огляду було складено акт технічного огляду № 18/06-20 від 18.06.2020, яким встановлено наявність дефектів, які не можуть бути наслідком нормального зносу обладнання, а саме пошкоджені:

- задня фара, кат. № 2662002К00, вартість 1520 грн.;

- скло переднього вказівного повороту, кат. № 2613131К00, вартість 220 грн.;

- два комплекти вил (4 шт.), кат. № 597103G002, вартістю 2800 грн./шт., всього 11200 грн.

Зазначений акт підписано двома представниками позивача. Як свідчать матеріали справи, на прохання позивача (лист № 1006/1 від 10.06.2020) направити свого представника для підписання цього акта відповідач не відреагував, відповідний акт не підписав.

З метою усунення виявлених дефектів вилкового навантажувача позивач поніс витрати на придбання необхідного обладнання на суму 12940,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-06-05 від 06.05.2020 та платіжним дорученням № 1437 від 21.04.2020.

За таких обставин, понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню відповідачем на підставі умов договору та вказаних вище вимог чинного законодавства України.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 12940 грн. вартості пошкодженого обладнання (збитків).

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3969,41 грн.

Суд також зазначає, що на стадії судових дебатів представником позивача в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України заявлено клопотання про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на підставі документів які будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Таким чином, у випадку надання таких документів, зазначені обставини можуть бути підставами для винесення додаткового рішення з цього приводу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" (адреса: 61085, м. Харків, вул. Поздовжня, буд. 1, кв. 79; код ЄДРПОУ: 39186050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (адреса: 61100, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 14, корп. А, кв. 70; код ЄДРПОУ 37094529):

190593,54 грн. заборгованості за договором;

29311,73 грн. пені;

24534,45 грн. інфляційних втрат;

7247,28 грн. 3% річних;

12940,00 грн. збитків за пошкодження переданого в оренду обладнання;

3969,41 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "22" жовтня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак