Рішення

від 22.10.2020 по справі 360/3476/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3476/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Головченка Артема Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Головченка Артема Олександровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо призупинення нарахування компенсації за житлово-комунальні послуги учаснику бойових дій ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області поновити нарахування компенсації за житлово-комунальні послуги учаснику бойових дій ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення від 17 січня 2008 року внесений до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, які мають право на пільги.

З 1996 року позивач користувався пільгами, визначеними статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме:

75-процентною знижкою плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. м. загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. м. на сім`ю);

75-процентною знижкою плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. м. опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10.5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. м. на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю);

75-процентною знижкою вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

06 вересня 2012 року позивач знявся з реєстрації місця проживання у місті Кремінна Луганської області і 27 жовтня 2012 року зареєстрований за адресою; АДРЕСА_1 . Проте, на облік як особа, яка має право на пільги, за новою адресою місця проживання позивач не звертався, а продовжував перебувати на обліку як особа, яка має право на пільги, у відповідача.

29 січня 2015 року позивач зареєстрований в Управлінні соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області як внутрішньо перемішена особа за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає і по сьогоднішній день.

За весь цей час оплата пільг за комунальні послуги проводилися вчасно. Також позивачу відповідачем кожного року до 05 травня виплачувалася одноразова грошова допомога у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, остання виплата була проведена 08 квітня 2020 року у розмірі 1390,00 грн.

В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" телефоном повідомило позивача про виникнення заборгованості за поставлену електричну енергію з підстав не внесення компенсації за пільги відповідачем.

20 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу письмового рішення щодо припинення оплати компенсації за комунальні послуги з посиланням на законодавство України, яке надає право органам Управління праці та соціального захисту населення припиняти дію пільг учасникам бойових дій.

07 вересня 2020 року на адресу позивача від відповідача надійшов лист від 28 серпня 2020 року за № 3179 про те, що в ході проведення перевірки бази внутрішньо переміщених осіб встановлено, що місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_1 , а тому нарахування пільг було призупинено з 01 грудня 2019 року з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 2003 року № 117.

Рішення про зупинення пільг учаснику бойових дій відповідачем надіслано не було.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 1, 2, 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2003 року № 117, представник позивача вважає протиправними дії відповідача щодо припинення позивачу нарахування компенсації за житлово-комунальні послуги як учаснику бойових дій та просить задовольнити позовні вимоги.

Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області позов не визнало, про що 09 жовтня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 41155/2020 подало відзив на позовну заяву від 07 жовтня 2020 року за № 3665 (арк. спр. 50-56).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивач з 01 січня 2003 року перебуває на обліку в управлінні як особа, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (учасник бойових дій) та Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117.

Позивач отримував пільги до грудня 2019 року. З грудня минулого року нарахування пільг було призупинено, оскільки працівниками управління у листопаді минулого року виявлено невідповідність інформації, що міститься у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, відомостям Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. А саме, працівниками відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління соціального захисту населення райдержадміністрації під час надання консультацій щодо нарахування пільг позивачу в усній розмові було виявлено, що останній з 2012 року зареєстрований в іншій адміністративно-територіальній одиниці за межами Луганської області (на даний час непідконтрольна Україні територія), але за інформацією Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, позивач отримував пільги па оплату житлово-комунальних послуг за зареєстрованим місцем проживання у м. Кремінна Луганської області з 2003 року.

У зв`язку з виявленим фактом невідповідності інформації начальником відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління соціального захисту населення зроблено додаткову перевірку інформації у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та встановлено, що позивач з 29 січня 2015 року має статус внутрішньо переміщеної особи, був зареєстрований та фактично проживав у м. Сніжному Донецької області.

З посиланням на положення пунктів 1-4, 7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, відповідач зазначив, що позивач має право на пільги або за адресою зареєстрованого місця проживання, або за адресою фактичного місця проживання.

29 січня 2015 року позивач набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Тобто подання громадянином заяви про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, фактично є підтвердженням проживання на території, з якої було здійснено переміщення у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, а саме у м. Сніжному Донецької області.

Як стверджує позивач, з 29 січня 2015 року він продовжував отримувати компенсацію за житлово-комунальні послуги як внутрішньо переміщена особа. Дане твердження позивача є хибним, оскільки надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг до грудня 2019 року, за інформацією Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та матеріалів справи, проводилось за місцем реєстрації саме у м. Кремінній Луганської області. Позивач з 2012 року не вчинив жодних дій для повідомлення управління про зміну свого місця реєстрації. До того ж позивач фактично проживав за місцем реєстрації, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

З огляду на наведене, підтверджується та обставина, що, змінивши місце реєстрації, позивач фактично змінив місце проживання, однак управління не було повідомлено про наявність таких обставин, а тому мало законні підстави для призупинення надання пільг позивачу.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою від 22 вересня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 21-23).

Ухвалою від 22 жовтня 2020 року визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у адміністративній справі № 360/3476/20 (арк. спр. 59-60).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) є учасником бойових дій та з 01 січня 2003 року перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 15 липня 1996 року, довідкою Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про внесення до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, які мають право на пільги, від 17 січня 2008 року, персональною обліковою карткою від 18 січня 2008 року та довідкою Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 05 жовтня 2020 року № 3631 (арк. спр. 10, 36, 38, 47).

Відповідно до персональної облікової картки від 18 січня 2008 року та копії паспорту серії НОМЕР_3 позивач був отримувачем пільг за зареєстрованим місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 33-34, 38).

З 27 грудня 2012 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (арк. спр. 7).

Відповідно до довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, від 29 січня 2015 року № 7449, виданої Управлінням соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання позивача з 29 січня 2015 року є: АДРЕСА_2 . Також в довідці зазначено, що позивач постійно проживав у АДРЕСА_1 (арк. спр. 8).

Зазначена інформація також підтверджується скріншотом особової картки про взяття на облік позивача у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та довідкою Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 07 жовтня 2020 року № 3664 (арк. спр. 41, 48).

26 грудня 2019 року начальником відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення на ім`я начальника Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області складено службову записку, у якій зазначено, що у листопаді 2019 року під час особистої розмови з позивачем з`ясовано, що позивач з 2012 року знятий з реєстрації у Кремінському районі, проте ним не повідомлено відповідача про цей факт. Також з`ясовано, що з 29 січня 2015 року позивач є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Спеціалістом відділу здійснено перевірку в базі внутрішньо переміщених осіб та підтверджено з`ясовану інформацію. У зв`язку з неповідомленням позивачем про зміну місця проживання спеціалісти не зробили відповідні запити до іншого органу соціального захисту населення за місцем реєстрації даного громадянина, а отже, на даний час у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б невикористання пільг особою за зареєстрованим місцем проживання з 2012 року. Також у службовій записці запропоновано припинити надання пільг на житлово-комунальні послуги позивачу з грудня 2019 року (арк. спр. 42-43).

Листом від 17 грудня 2019 року № 5000 відповідач повідомив позивача, що для вирішення питання по наданню пільг на житлово-комунальні послуги останньому необхідно з`явитися до Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та мати при собі довідку про склад сім`ї, ксерокопії паспорту, ідентифікаційного номеру, посвідчення, яке дає право на пільги (арк. спр. 39).

20 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 20 серпня 2020 року, зареєстрованою за № 2865, якою просив надіслати письмове рішення щодо припинення нарахування і оплати компенсації за житлово-комунальні послуги (арк. спр. 11, 44).

Листом від 28 серпня 2020 року № 3179 відповідач на заяву позивача повідомив, що в ході проведення перевірки встановлено, що за даними бази внутрішньо переміщених осіб місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_1 . У зв`язку з викладеним, нарахування пільг з 01 грудня 2019 року призупинено, про що позивача повідомлено листом від 17 грудня 2019 року № 5000 (арк. спр. 45).

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 05 жовтня 2020 року № 3631 з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 припинено надання пільг на житлово-комунальні послуги за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 47).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Частиною першою статті 12 Закону № 3551-ХІІ встановлено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги:

75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю) (пункт 4);

75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю) (пункт 5);

75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення (пункт 6).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117).

Відповідно до пункту 1 Положення № 117 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 2 Положення № 117 до Реєстру вноситься така інформація про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 2018 р., № 37, ст. 1311), - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується.

За змістом пункту 3 Положення № 117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики;

ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 4 Положення № 117 уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України Про інформацію і Про захист персональних даних мають право: отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги; проводити перевірку достовірності поданих документів; отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги, житлово-експлуатаційних організацій та державних органів реєстрації актів цивільного стану, зокрема про осіб, які померли, на паперових та електронних носіях в установленому форматі з питань, пов`язаних з формуванням та веденням Реєстру; використовувати під час наповнення Реєстру інформацію з інших баз даних щодо персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги; надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі, підприємствам та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами, пільговикам, Пенсійному фонду України (посадовим особам) та його органам для здійснення ними своїх повноважень.

Для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин і працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу) уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується (абзац перший пункту 5 Положення № 117).

Пунктом 7 Положення № 117 передбачено, що у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово. У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Отже, Положенням № 117 чітко передбачений обов`язок пільговика, у разі зміни місця проживання, повідомити про це уповноважений орган, який в свою чергу, за умови такого повідомлення, зобов`язаний зняти таку особу з обліку задля взяття на облік за новим місцем проживання.

Судом установлено, що при зміні місця реєстрації з 27 жовтня 2012 року позивач не повідомив відповідача про зміну місця реєстрації. Таким чином, у відповідача не було законних підстав для зняття позивача з обліку. Крім того, з 29 січня 2015 року позивач зареєстрований та перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац другий частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частинами першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

На думку відповідача, у разі якщо пільговик не повідомив про зміну місця проживання є підстави для припинення надання пільг. Проте, така думка є помилковою.

Повідомлення про зміну місця проживання у розумінні пункту 7 Положення № 117 має значення та відповідні правові наслідки виключно при вирішенні питання щодо включення або виключення особи до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач наразі перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій. Проте, з 01 грудня 2019 року відповідач припинив надання пільг позивачу у зв`язку зі зміною місця реєстрації. Доказів того, що позивач отримував пільги як учасник бойових дій за новим місцем реєстрації, відповідачем також не надано.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення надання пільг на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , учаснику бойових дій ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року та зобов`язати Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області поновити надання пільг на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , учаснику бойових дій ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими і позовні вимоги слід задовольнити повністю лише зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту порушених прав.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 138 КАС України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частин першої, дев`ятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки позивач відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат в цій частині суд не вирішує.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

З системного аналізу вищевказаних положень КАС України суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Такі документи повинні містити відомості, що безперечно свідчать про здійснення позивачем відповідних витрат, пов`язаних із розглядом в суді даної справи. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача до позовної заяви додано лише копію прибуткового касового ордеру від 10 вересня 2020 року № 145, відповідно до якого адвокат Головченко Артем Олександрович отримав від ОСОБА_1 4000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 10 вересня 2020 року (арк. спр. 16).

Проте, ані договору про надання правової допомоги від 10 вересня 2020 року, ані інших документів, які підтверджують розрахунок таких витрат, суду не надано.

Окрім того, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 26 лютого 2013 року є адвокатом та обліковується у Раді адвокатів Донецької області, про що свідчить інформація з Єдиного реєстру адвокатів України (арк. спр. 20).

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Головченка Артема Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196937, місцезнаходження: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, вул. Побєди, буд. 1-А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення надання пільг на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , учаснику бойових дій ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області поновити надання пільг на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , учаснику бойових дій ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року.

Відмовити у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська