Ухвала

від 21.10.2020 по справі 460/141/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

21 жовтня 2020 року м. Рівне №460/141/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Нор У.М., розглянувши клопотання у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сарненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Саренське управління водного господарства, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/141/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сарненської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Саренське управління водного господарства, про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 22 лютого 2019 року № 1142 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 " про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0801 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 .

20 жовтня 2020 року до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про забезпечення позову, за змістом якої останній просить суд постановити ухвалу про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії, які стосуються прийняття рішень про передачу у власність чи користування або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0801 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 , на час розгляду цієї справи та до набрання рішенням у ній законної сили. В обґрунтування вказаної заяви позивач покликається на те, що ході розгляду справи відповідач листом від 12 серпня 2020 року повідомив суд про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівневодбудпроект" на його замовлення виготовлений паспорт водного об`єкта на ставок площею 0,619 га, який межує із спірною земельною ділянкою, та який має бути поданий для погодження до Державного агентства водних ресурсів України. Вказаним листом, на думку позивача, відповідач підтвердив його обґрунтовані побоювання про можливе відчуження чи передачу спірної земельної ділянки іншим особам. Крім того, за наявною у позивача інформацією, розроблення паспорту водного об`єкта на ставок, що межує із земельною ділянкою, на яку він претендує, відповідачем проведено для того аби не дати йому можливості отримати право на цю земельну ділянку, і лише для створення ілюзії законності рішення, яке оскаржується в межах даної адміністративної справи. Тому, позивач вважає, що відповідачем штучно ініційовано процедуру щодо затвердження вказаного вище паспорт водного об`єкта аби в подальшому клопотати перед судом про відмову в задоволенні позову, оскільки в такому разі спірна земельна ділянка буде знаходиться в межах санітарної зони відповідного водного об`єкта. Наведені вище обставини, як стверджує позивача, свідчать про існування об`єктивної імовірність того, що невжиття заходів забезпечення цього позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Більше того, позивач звертає увагу на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій справі зумовлена також тим, що очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача, адже як на час його прийняття, так і на даний час, не існувало та не існує жодних заборон щодо відведення спірної земельної ділянки позивачу у власність чи користування.

Заява підлягає розгляду в порядку письмового провадження згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу заяви про забезпечення позову, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

В свою чергу, частиною другою статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами частини другої статті 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 15 грудня 2017 року) "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ" від 29 вересня 2016 року № 14, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: 1) ускладнення або неможливості виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову 2) очевидності протиправності рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Досліджуючи заяву про забезпечення позову та наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Обґрунтування позивача, викладене у заяві про забезпечення позову, ґрунтується лише на його припущеннях про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень та ймовірності передачі спірної земельної ділянки іншим особам.

Суд зазначає, що з даної заяви, додатків до неї та матеріалів справи не вбачається очевидної протиправності оскаржуваного рішень відповідача від 22 лютого 2019 року № 1142 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ".

Подання адміністративного позову, предметом якого є визнання рішення протиправним, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, правомірність оскаржуваного рішення встановлюється судом лише під час розгляду справи по суті. Тому і висновок суду про відповідність або невідповідність оскаржуваного рішення нормам законодавства, може бути викладено тільки у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду справи по суті.

На переконання суду, задоволення заяви позивача про забезпечення позову з підстав та у спосіб, зазначені останнім у такій заяві, фактично є вирішенням спору по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

В силу вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову в цій справі.

Виходячи з наведеного, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі № 460/141/20, - відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя У.М. Нор