РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
07 грудня 2020 року м. Рівне №460/141/20 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доСарненської міської ради Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарненське управління водного господарства про визнання незаконним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сарненської міської ради Рівненської області, у якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сарненської міської ради від 22.02.2019 № 1142 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 " про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.0801 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 4 грудня 2018 року він вдруге звернувся до Сарненської міської ради Рівненської області із письмовим клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0801 га. для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 та додав до нього відповідні графічні матеріали. Вказане клопотання було розглянуто Сарненською міською радою 22 лютого 2019 року, за наслідками чого прийнято рішення №1142, яким йому було відмовлено у наданні відповідного дозволу, в зв`язку із тим, що дана земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкту. Позивач зазначає, що він, як учасник бойових дій, має право на першочергове отримання земельної ділянки для садівництва відповідно до чинного законодавства, а рішення №1142 Сарненською міською радою прийнято всупереч нормам ст.118 ЗК України, так як відмова у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою не була вмотивованою. Наголосив, що для визначення земельної ділянки під прибережну смугу необхідно її відвести під такі цілі рішенням органу місцевого самоврядування і виготовити щодо неї проект землеустрою, а також наявність поруч з такою ділянкою певного водного об`єкту. Повідомив, що наразі земельна ділянка, на яку він претендує не оформлена належним чином, як прибережна смуга, а тому підстав для відмови у його зверненні у відповідача не було. З наведеного, просив задовольнити позовні вимоги. Також просить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач позов не визнав. Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідно до містобудівної документації міста Сарнибажана позивачем ділянка розташована у 25-метровій прибережній захисній смузі водного об`єкту, яка охороняється законом і садівництво на ній заборонено. Також вказує, що водойма використовується для пожежогасіння, а тому до неї повинен бути вільний доступ пожежної техніки. Крім того зауважує, що для належного оформлення такої водойми і водоохоронних зон навколо неї відповідачем вживаються заходи по виготовленню паспорту водного об`єкту і взяття її на облік в управлінні водних ресурсів. Тому вважає, що при винесенні спірного рішення діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права. З тих підстав просив у позові відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарненське управління водного господарства своїх пояснень до суду не подало.
Позивач подав відповідь на відзив відповідача, в яких більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також, на спростування тверджень відзиву відповідача наводить свої аргументи.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, суть яких зводиться до повторення аргументів вже викладених у відзиві.
Ухвалою суду від 31.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19лютого 2020 року. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сарненське управління водного господарства
Ухвалою суду від 24.02.2020 підготовче засідання призначене на 19.02.2020 відкладено до 11.03.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній оплачуваній відпустці.
Судове засідання, призначене на 11.03.2020, відкладено до 31.03.2020 у зв`язку з неявкою відповідача
31.03.2020 підготовче засідання відкладено до 06.04.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Ухвалою суду від 06.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено судове засідання до 29.04.2020 у зв`язку із встановленням карантинних обмежень.
Ухвалою суду від 29.04.2020 підготовче судове засідання відкладено до 27.05.2020 у зв`язку із встановленням карантинних обмежень.
27.05.2020 підготовче засідання відкладено до 01.06.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Ухвалою суду від 01.06.2020 підготовче судове засідання відкладено до 24.06.2020.
24.06.2020 судове засідання у справі відкладено до 06.07.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Ухвалою суду від 06.07.2020 підготовче судове засідання відкладено до 22.07.2020.
Ухвалою суду, постановленою 22.07.2020, без виходу судді до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд по суті на 19.08.2020.Також витребувано у відповідача додаткові письмові докази.
19.08.2020 судовий розгляд справи відкладено до 28.09.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Ухвалою суду від 28.09.2020 судовий розгляд справи по суті відкладено до 13.10.2020.
13.10.2020 судовий розгляд справи відкладено до 28.10.2020 у зв`язку з неприбуттям в судове засідання учасника справи, щодо якого нема відомостей, про вручення йому повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання.
21.10.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
28.10.2020 судовий розгляд справи по суті відкладено до 25.11.2020.
У судове засідання, призначене на 25.11.2020, представники сторін не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином. До початку судового засідання представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідач подав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.
Враховуючи подане клопотання, відсутність перешкод для розгляду справи по суті та потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 2016 року Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних сил України (а. с. 27).
24 жовтня 2018 року та 4 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав до Сарненської міської ради Рівненської області клопотання з доданими до них графічними матеріалами, згідно з якими виявив бажання отримати безоплатно у власність земельну ділянку для садівництва орієнтовною площею 0,0801 га., розташовану по АДРЕСА_1 , в зв`язку із чим просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність (а.с. 12-13, 15).
У листі Сарненського управління водного господарства від 12 грудня 2018 року №118, наданого на запит позивача, зазначено, що згідно з обліком водних об`єктів Сарненського району Сарненським УВГ та проведеної спільної інвентаризації з управлінням Держземагенства в Сарненському районі Про наявність документів встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та наявність їх в натурі , водних об`єктів (річок, озер, ставків, струмків, джерел) в АДРЕСА_1 немає.
Листом відповідача від 5 грудня 2018 року №02/16-2128 ОСОБА_1 було повідомлено, що за результатами розгляду постійною комісією Сарненської міської ради з питань земельних відносин, житлового-комунального господарства та інвестиційного розвитку клопотання позивача від 24 жовтня 2018 року було винесено на пленарне засідання міської ради, де під час голосування проект рішення не набрав необхідної кількості голосів (а.с. 14).
Надалі, аналогічне клопотання позивача від 4 грудня 2018 року розглядалось на пленарному засіданні Сарненської міської ради 22 лютого 2019 року, на якому був присутній позивач, що підтверджується витягом з протоколу №30 ХХХ чергової сесії Сарненської міської ради (а.с. 75-76).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . 22 лютого 2019 року Сарненською міською радою було ухвалено рішення №1142, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0801 га. для індивідуального садівництва, яка розташована на АДРЕСА_1 . Підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача зазначено розташування земельної ділянки у прибережній захисній смузі водного об`єкту (а.с. 19).
Вказане рішення відповідача від 22 лютого 2019 року №1142 визнане незаконним і скасоване рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 27.08.2019 у справі 572/1045/19 (а.с.24-26). У свою чергу таке рішення суду першої інстанції скасовано ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26.12.2019 у зв`язку з тим, що така категорія справ підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. З цих підстав провадження у справі закрито.
Відповідно до відповіді за №01-132 від 17 липня 2019 року за підписом начальника ДПРЗ-5 ГУ ДСНС України у Рівненській області, наданої на запит міського голови за №02/16-991 від 2 липня 2019 року - вказаний вище водний об`єкт, розташований по АДРЕСА_1 являється природною водоймою, не стоїть на обліку як штучна пожежна водойма та використовується пожежно-рятувальним загоном для заправки водою в цілях пожежогасіння(а.с.79).
Крім того відповідачем долучено паспорт водного об`єкту - ставка площею 0,1619 га, що розташований на території Сарненської міської ради Рівненської області біля якого просить надати земельну ділянку ОСОБА_1 , який виготовлений на його замовлення ТзОВ Рівневодбудпроект у 2020 року (а.с. 203-221). Проте, цей документ не містить підпису замовника голови міської ради ОСОБА_2 , а також не погоджений Державним агентством водних ресурсів України.
Рішенням Сарненської міської ради №214 від 20 липня 2016 року затверджено генеральний план м.Сарни Сарненського району Рівненської області (а.с. 73). При цьому з викопіювання названого вище плану вбачається лише наявність певної водойми поруч з земельною ділянкою, на яку претендує позивач. Водночас графічних позначень прибережних захисних смуг такої водойми у містобудівній документації немає. Відсутність ділянки, яка визначена, як прибережна смуга встановлена також з огляду Публічної кадастрової карти означеної місцевості (а.с.74).
Також судом оглянуті фотознімки земельної ділянки (а.с. 81-82, 89-93), надані сторонами по справі, на яких наочно зображена водойма прямокутної форми поблизу якої бажає отримати землю позивач.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у виділенні йому земельної ділянки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно ч.1 ст.12 ЗК України - до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також організація землеустрою.
Згідно п. "б" ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 5 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-XIIучасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 14 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального законодавства учасникам бойових дій надаються такі пільги як, зокрема, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №825/2228/18
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що дає йому право на першочергове відведення земельної ділянки з земель комунальної власності для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Так, 4 грудня 2018 року позивач подав до Сарненської міської ради Рівненської області клопотання з доданими до них графічними матеріалами (абрисом земельної ділянки) згідно з якими виявив бажання отримати безоплатно у власність земельну ділянку для садівництва орієнтовною площею 0,0801 га., розташовану по АДРЕСА_1 , в зв`язку із чим просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність.
Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 подані всі необхідні документи для ухвалення відповідачем у встановленому законом порядку рішення про задоволення/відмову у задоволенні його клопотання від 04.12.2018, а саме: звернення, в якому зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки
22 лютого 2019 року вказане клопотання позивача розглядалось на пленарному засіданні Сарненської міської ради, що підтверджується витягом з протоколу №30 ХХХ чергової сесії Сарненської міської ради.
За результатами його розгляду у цю ж дату Сарненською міською радою було ухвалено рішення №1142, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0801 га. для індивідуального садівництва, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що основним питанням, яке необхідно перевірити та надати правову оцінку є підстава для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Так зі змісту спірного рішення відповідача встановлено, що підставою для відмови відповідачем визначено те, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем в графічних матеріалах розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкту.
Втім суд не погоджується с такими висновками органу місцевого самоврядування з огляду на наступне.
В обґрунтування правомірності прийняття Сарненською міською радою оскаржуваного рішення №1142, представник відповідача посилалась на ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 Водного Кодексу України, якими встановлено, що до земель водного фонду належать землі: зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Враховуючи наведені обставини, представник відповідача зазначала, що на земельній ділянці, стосовно якої позивачем порушувалось питання, існує водний об`єкт, а тому вказана земельна ділянка не може бути йому передана, так як слугує для його функціонування та належної експлуатації.
На підтвердження заперечень представником відповідача надано викопіювання з генерального плану м.Сарни Сарненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Сарненської міської ради №214 від 20 липня 2016 року. Крім цього, судом оглянуті фотознімки земельної ділянки, надані сторонами по справі.
Вказані докази доводять, що поруч з земельною ділянкою, на яку претендує позивач дійсно розташовано певну водойму.
Разом з тим, водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом України (далі -ВК України), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Згідно з статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зокрема, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами та прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Статтею 1 ВК України визначено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).
Відповідно до ст.88 ВК України - з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Однак, згідно із нормами цієї ж ст.88 ВК України - у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається із ст.87 ВК України - порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
Таким чином, для віднесення земельної ділянки до ділянок захисної смуги водного об`єкта недостатньо лише фактичного розташування відповідного водного об`єкта. В такому випадку прибережна захисна смуга має визначатись проектами землеустрою з урахуванням містобудівної документації і це орган місцевого самоврядування має зафіксувати відповідним рішенням.
Проте, жодного рішення, яким відведена земельна ділянка під прибережну захисну смугу водойми, що розташована по вул. Костомарова у м. Сарни Рівненської області Сарненською міською радою не приймалося, відповідно і не виготовлявся проект її землеустрою.
Генеральний план міста Сарни на дату розгляду звернення позивача також не містив жодних обмежень щодо відведення позивачу ділянки на яку він претендував згідно з поданим клопотанням.
Крім того у листі Сарненського управління водного господарства від 12 грудня 2018 року №118, наданого на запит позивача, зазначено, що згідно з обліком водних об`єктів Сарненського району Сарненським УВГ та проведеної спільної інвентаризації з управлінням Держземагенства в Сарненському районі Про наявність документів встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та наявність їх в натурі , водних об`єктів (річок, озер, ставків, струмків, джерел) в районі вулиці Костомарова м.Сарни немає.
Тому, суд акцентує увагу, що сам водний об`єкт на який посилається відповідач у спірному рішенні належним чином не оформлений і не перебуває на обліку в управлінні водного господарства, що також виключає існування визначеної водоохоронної зони такої водойми.
Посилання відповідача про те, що водойма використовується для пожежогасіння відповідно до листа ДПРЗ-5 ГУ ДСНС України у Рівненській області№01-132 від 17 липня 2019 рокуі ділянки біля неї не повинні забудовуватись є безпідставними, оскільки цей лист був отриманий відповідачем пізніше ніж приймалось рішення по суті звернення позивача, а тому такі обставини не враховувались при винесенні спірного рішення. Також суд зауважує, що використання водойми, як пожежної не є перешкодою для відведення поруч з нею земельних ділянок.
Стосовно доводів міської ради про те, що відповідач під час розгляду справи вживав заходів для належного оформлення означеної водойми і водоохоронних зон навколо неї шляхом виготовлення паспорту цього водного об`єкту, то суд вважає їх непереконливими з наступного.
По перше, знову ж таки, на дату ухвалення спірного рішення (22.02.2019) такого паспорту водного об`єкту не існувало, тому що він був розроблений у 2020 році. Відтак наявність цього документу жодним чином не вплинула на обґрунтованість винесення оскаржуваного позивачем акту.
По друге, долучений до матеріалів паспорт водного об`єкту - ставка площею 0,1619 га, що розташований на території Сарненської міської ради Рівненської області не містить підпису замовника голови міської ради ОСОБА_2 , а також не погоджений Державним агентством водних ресурсів України всупереч приписів п. 5 Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99 Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об`єкта . З огляду на викладене суд критично оцінює цей документ, оскільки без погодження відповідним агентством він не має юридичної сили.
Відтак, бажана позивачем земельна ділянка на дату винесення спірного рішення не знаходилась у прибережній захисній смузі водного об`єкту в зв`язку з відсутністю чіткого встановлення меж і площі останньої у містобудівній та землевпорядній документації відповідача.
З наведеного суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення від 22 лютого 2019 року № 1142, а тому воно є необґрунтованим і підлягає скасуванню у судовому порядку.
Разом з тим, позивачем не заявляється позовна вимога про зобов`язання вчинити певні дії після скасування судом виданого ним акту.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Отже, для повного захисту прав і інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і вирішити незаявлену ним вимогу про зобов`язання надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з поданим ним клопотанням від 04.12.2018.
Суд застосовує частину 4 статті 245 КАС України, якою передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи і не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.
Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
У цих конкретних спірних правовідносинах судом з`ясовано, що на дату ухвалення міською радою спірного рішення, місце розташування земельної ділянки, виділити яку просив заявник відповідало вимогам законів, які регулюють земельні відносини, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також вимогам генерального плану м.Сарни й іншій містобудівній, зокрема, і землевпорядній документації відповідача, яка долучена до матеріалів справи.
З наведеного, враховуючи дотримання суб`єктом звернення всіх необхідних умов для задоволення його заяви, статус позивача - учасника бойових дій, який має право на першочергове виділення йому землі, а також неспроможність відповідача протягом тривалого часу належним чином вирішити неодноразові клопотання позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з поданим ним клопотанням від 04.12.2018.
Окрім того, суд звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає прийняття позитивного рішення про надання її позивачу у власність чи користування, оскільки це є лише одним з етапів процедури отримання громадянами земельних ділянок.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 1520 грн.
На підтвердження понесених витрат представник позивача подав до суду копії:
договору від 02 січня 2020 року про надання правової допомоги адвокатським бюро ТзОВ ЮРІНКОНС ;
акт прийому-передачі послуг від 06.01.2020. Згідно з яким позивачу було надано такі послуги загальною вартістю 1520 грн (за 2 год. 50 хв. роботи): консультування клієнта, опрацювання законодавчої бази, підготовка та складання позовної заяви, заяви про забезпечення позову;
оригінал банківської квитанції №19 від 06.01.2020 на суму 1520 грн.
З огляду на наведене, акт виконаних робіт містить детальний опис робіт, виконаних при надані правничої допомоги позивачу в ході розгляду даної справи, а надані позивачем документи, на переконання суду, у своїй сукупності підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.
Реальність обсягу виконання послуг засвідчується складеними представником позивача документами, які перелічені у акті і є наявними у матеріалах справи, а їх оплата підтверджується належним платіжним документом.
Також суд бере до уваги, що наведені приписи КАС України покладають обов`язок доведення не співмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не заявлялось. Так само суду не надано доказів та не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.
За таких обставин, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу, не зазначення відповідачем обставин щодо понесення позивачем витрат у меншому розмірі та/або не співмірності таких витрат, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи, у розмірі 1520 грн.
Водночас документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сарненської міської ради Рівненської області відповідно до частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Сарненської міської ради Рівненської області (вул. Широка, 31, м. Сарни, Рівненська обл, 34500, код ЄДРПОУ 04057770), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарненське управління водного господарства (вул. Вишнева,61, м. Сарни, Рівненська обл., 34500, код ЄДРПОУ 01033639) про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 22 лютого 2019 року № 1142 Про розгляд клопотання ОСОБА_1 .
Зобов`язати Сарненську міську раду Рівненської області надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0801 га., що розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва згідно з поданим ним клопотанням від 04.12.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Сарненської міської ради Рівненської області понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1520грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Сарненської міської ради Рівненської області судовий збір у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 07 грудня 2020 року.
Суддя У.М. Нор
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.12.2020 |
Оприлюднено | 09.12.2020 |
Номер документу | 93364325 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
У.М. Нор
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні