Постанова

від 21.08.2007 по справі 2/4539

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/4539

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" серпня 2007 р.                                                          Справа №  2/4539

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                    Ляхевич А.А.

при секретарі                                                             Кулик О.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Заруцький П.І., довіреність №640-01-11 від 19.04.2007 року,

від відповідача: Ленський І.О., довіреність №8 від 08.01.2007 року, був присутній в судовому засіданні 16.08.2007 року,  

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплосервіс", м.Коростишів Житомирської області  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "14" лютого 2007 р. у справі № 2/4539 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Комунального підприємства "Теплосервіс", м. Коростишів  

до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів",

м. Коростишів   

про стягнення 4908,18 грн.

з перервою в судовому засіданні згідно ст. 77 ГПК України з 16.08.2007 року по 21.08.2007 року

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року у справі №2/4539 в позові Комунального підприємства "Теплосервіс"  до  Відкритого акціонерного товариства  "Коростишівський завод продовольчих товарів" про стягнення  4908,18грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначений судовий акт, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- судом не взято до уваги порушення відповідачем ч.2 ст.193 ГКУ та ст.ст.7,8 ГПКУ, хоча позивач наголошував на це, а також не застосовано при розгляді справи норм, зокрема, ст.ст.525,526 ЦК України. У порушення вимог ст.43 ГПК України, суд не дав належної оцінки доказам, основаній на повному, всебічному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи;

- відповідач визнає наявність боргу за отримане тепло, про що, зокрема, свідчить гарантійний лист-зобов'язання №72 від 15.08.2006р. за підписом керівника відповідача, а також часткове погашення відповідачем суми боргу згідно платіжного доручення №385 від 06.10.2006р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній  скарзі, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм чинного законодавства, просить його скасувати.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 4908,18грн., з яких 3908,75грн. заборгованості за теплову енергію, 761,56грн. інфляційних та 237,87грн 3% річних (а.с.2-3).

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачу надавались послуги опалення, за які позивачем виставлялись рахунки на оплату. Однак, відповідач виставлені рахунки не оплатив, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на день розгляду справи становить 3908,75 грн. Також, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані відповідачу інфляційні в розмірі 761,56 грн. та 3% річних в сумі 237,87 грн. Як зазначає позивач, договір між сторонами на постачання теплової енергії між сторонами укладений не був у зв'язку з відмовою відповідача.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 14.02.2007р. відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки між сторонами не було укладено договору на постачання теплової енергії, то відповідно до ст.11 ЦК України, у відповідача не виникло обов'язку перед позивачем щодо оплати теплової енергії, однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п 1,6 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 року із змінами та доповненнями "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при відмові або задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Проте поставлене рішення цим вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Судова колегія вважає, що рішення судом першої інстанції прийнято в порушення ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки доводи, належним чином перевірені не були.

Так, згідно розрахунку заборгованості за несвоєчасну оплату спожитої теплоенергії (а.с.9), відповідачу в період жовтень-грудень 2004р. подану теплову енергію  на суму 2280,55грн. та в січні і лютому 2005р. - на суму 1928,20грн.

Як вбачається з листа-зобов'язання №72 від 15.08.2006р., підписаним керівником відповідача, останній зобов'язався погасити борг перед МКП "Теплосервіс" в сумі 4208грн. до 31.12.2006р. (а.с.13).

В підтвердження свого зобов'язання, відповідач перерахував на рахунок КП "Теплосервіс" 300,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №385 від 06.10.2006р. (копія банківської виписки від 06.10.2006р. на а.с.47).

Доказами надання відповідачу послуг з теплопостачання також є: довідка №1231-01-11 від 16.08.2007р.; акт обстеження будинкового обліку теплової енергії по вул.Г.Люксембург, 15/2 від 25.10.2005р.; витяг з журналу обліку тепла по лічильниках 1998р., 1999р.-2007р. (а.с.55,56,62-66), відзив на позов, в якому відповідач визнає факт споживання тепла та частково позовні вимоги (а.с.29).

Крім того, в засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача пояснив, що послуги з теплопостачання дійсно надавались, але за відсутності договору відповідач не повинен за них сплачувати кошти.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського  договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або    суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом  господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок  подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На час розгляду справи відповідач не подав суду доказів проведення розрахунків у повному обсязі. У зв'язку з цим борг відповідача перед позивачем становить 3908,75грн. (розрахунок на а.с.69).

На підтвердження тарифу в сумі 138,72грн. позивачем надані апеляційному господарському суду плановий розрахунок вартості 1 Гігакалорії по підприємству КП "Теплосервіс", вводиться з 15.10.2004р. та калькуляція планових витрат по підприємству "Теплосервіс" ІІ група споживачів (госпрозрахункові організації), вводиться з 15.10.2005р. (а.с.67,68).

Відповідно до ст.625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано, згідно розрахунків, 3% річних в розмірі 237,87грн. та інфляційні в розмірі 761,56грн. (а.с.7-8).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначав позивач, на адресу відповідача неодноразово надсилались претензії про перерахування заборгованості  в сумі 4208грн. (а.с.17-19), які останній залишив без відповіді та без задоволення.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. було зобов'язано позивача надати суду докази направлення відповідачу претензій, рахунків, листів.

В судовому засіданні позивачем надано фіскальний чек на підтвердження направлення відповідачу претензії від 27.10.2006р. (а.с.54), а також розрахунок 3% річних за листопад 2006р. на суму 9,63грн. та грудень 2006р. на суму 9,96грн., а всього 19,59грн. (а.с.60).

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження направлення (вручення) відповідачу рахунків на оплату послуг з теплопостачання, (відповідач їх отримання заперечує), а надав суду лише докази направлення претензії від 27.10.2006р. за №982-01-10, то, з врахуванням вимог ст.530 ЦК України, строк виконання зобов'язання вважається таким, що настав з 05.11.2006р.

Отже, правомірним є нарахування 3% річних за листопад, грудень 2005р. на суму 19,59грн.

Що ж до вимоги про стягнення інфляційних, які нараховані позивачем в сумі 761,56грн. за період з листопада 2004р. по жовтень 2006р., то з урахуванням викладеного вище, вона задоволенню не підлягає.

Колегія суддів враховує, що відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами  у  справі  є  будь-які  фактичні  дані,  на підставі  яких  господарський суд,  у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин,  на яких ґрунтуються вимоги  і  заперечення сторін,  а також інші обставини,  які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія суддів  вважає, що до стягнення на користь позивача з відповідача підлягає сума 3908,75грн. основного боргу та 19,59грн. 3% річних.

В іншій частині позову слід відмовити в зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

З врахуванням викладеного, рішення господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 року необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3908 грн. 75 коп. боргу та 19 грн. 59 коп. 3% річних, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплосервіс", м. Коростишів  Житомирської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року у справі №2/4539  скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3908 грн. 75 коп. боргу та 19 грн. 59 коп. 3% річних, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод продовольчих товарів" (м. Коростишів, вул. Карла Макрса 48, код 00377638) на користь   Комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів, вул. Миру 3, код 32587579) - 3908 грн. 75 коп. боргу, 19 грн. 59 коп. 3% річних, 81 грн. 63 коп. витрат по оплаті держмита та 94 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

4. Справу №2/4539 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий суддя:                                                              Зарудяна Л.О.

 судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Ляхевич А.А.  

Віддрук. 4 прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд