Ухвала

від 22.10.2020 по справі 420/3739/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3739/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевчук О.А.

суддів: Бойка А.В. , Федусика А.Г.

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. у справі № 420/3739/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвод" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. позов задоволено.

На зазначене рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подали апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, просять замінити відповідача у справі Головне управління ДФС в Одеській області на його правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області.

Крім того, апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обгрунтування клопотання зазначається, що апелянтом в межах строку на апеляційне оскарження було подано апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху та 25.11.2019 року повернуто апелянту. Апелянт вказує, що реалізація проголошеного ч.8 ст.169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у термін один рік, з моменту складення повного тексту судового рішення. Апелянт зазначає, що не можливість звернення до суду в строк передбачений КАС України зумовлена відсутністю коштів для сплати судового збору. Просить вважати такі причини пропуску строку поважними та відкрити апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, а саме для надання апелянтом інших поважних підстав, які унеможливили апелянту звернутись до суду вчасно, для поновлення строку та сплати судового збору. Роз`яснено Головному управлінню ДПС в Одеській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині пропуску строку у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, а в частині не сплати судового збору, то апеляційна скарга буде повернута.

Копію вищезазначеної ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху Головне управління ДПС в Одеській області отримали в приміщенні суду 18.09.2020 року (т. 2 а.с. 8).

30.09.2020 року на виконання вимог ухвали Головне управління ДПС в Одеській області надали копію платіжного доручення №2996 від 02.09.2020 р. про сплату судового збору у розмірі 14677,94 грн.

Також, апелянтом надано клопотання в якому просять поновити строк на апеляційне оскарження. Апелянт зазначає, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду. Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Однак, при цьому, таке фінансування фактично не здійснюється. А ті кошти, які були профінансовані за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , підлягали списанню органами Казначейства у безспірному порядку шляхом накладання арештів за рішеннями суду щодо стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області сум судового збору. З огляду на відповідні обставини є підстави вважати, що причини, у зв`язку з якими ГУ ДФС в Одеській області були позбавлені можливості своєчасно сплатити судовий збір та додати до касаційної скарги відповідне платіжне доручення, - є поважними. Так, як вбачається, неможливість сплатити судового збору не залежала від суб`єкта владних повноважень, оскільки пов`язана з ненадходження коштів, зокрема на сплату судового збору, а також наявність постійних арештів рахунків. При цьому, апелянт зазначає, що в ухвалі не зазначається як Головне управління ДФС в Одеській області міг усунути ті перешкоди та труднощі щодо своєчасності сплати судового збору які виникли у наслідок відсутності належного фінансування з боку Кабінету Міністрів України та постійних арештів. Слід зазначити, що податковим органом в продовж року вживались заходи щодо виділення відповідного фінансування, в тому числі і на цю справу, так листами ГУ ДФС в Одеській області від 07.02.2019 №689/8/15-32-10-05-06, від 20.11.2018 №5606/8/15-32-10-05-06, Директора департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС було повідомлено про необхідність виділення додаткових коштів сплати судового збору.

Щодо клопотання про поновлення строку судова колегія вважає за необхідне зазначити настпуне

Колегія суддів звертає увагу, що держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування", про який наголошує ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Крім того, пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2019 року апелянтом було вперше подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2019р. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 року продевжено апелянту строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

27.08.2020 року Головне управління ДПС в Одеській області повторно звернулись до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що реалізація проголошеного ч.8 ст.169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у термін один рік, з моменту складення повного тексту судового рішення. Апелянт зазначає, що не можливість звернення до суду в строк передбачений КАС України зумовлена відсутністю коштів для сплати судового збору.

Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію вищезазначеної ухвали про повернення апеляційної скарги Головне управління ДФС в Одеській області отримали 12.12.2019 року (а.с.224), а з апеляційною скаргою повторно звернулись до суду 27.08.2020 року, тобто через вісім місяців з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.

Наведені обставини та звернення до суду з апеляційною скаргою через вісім місяців не свідчать про вжиття скаржником невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги. Будь-яких доводів та доказів неможливості звернення до суду невідкладно з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги апелянтом не надано. Слід зазначити, що відсутність коштів у державного органу на сплату судового збору, не може слугувати самостійною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне, в клопотанні про поновлення строку, апелянт посилався на рішення Верховного Суду від 15.05.2020 року №820/1212/17, в якій суд дійшов висновку про необхіднісь поновлення пропущеного строку через відсутність коштів на сплату судового збору при першому зверненні до суду.

Проте, колегія суддів зазначає, що в своєму рішенні Верховний Суд зазначив наступне: "Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.".

Тобто, Верховний Суд звернув увагу, що виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги.

Судом встановлено, що в справі №820/1212/17, яка знаходилась на розгляді Верховного Суду, Харківському управлінню ОВПП ДФС України необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3' 200' 807,54 грн., проте , як у цій справі розмір судового збору складає 14677,94 грн., що значно є меншим.

Таким чином, апелянт не довів, що він не зловживав своїми процесуальними правами та не допукав необ`єктивного зволікання з наданням апеляційної скарги.

Отже, наведені обставини свідчать про невжиття скаржником невідкладних заходів щодо подання належним чином оформленої апеляційної скарги, поважних причини пропуску строку не зазначено.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії» , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, зазначений період часу, протягом якого відповідач не подавав апеляційну скаргу є явно перебільшеним для вчинення такої дії і неспіврозмірним із процесуальним строком, встановленим для апеляційного оскарження судового рішення, крім того, апелянтом не наведено об`єктивних підстав пропуску строку .

Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлепних статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Згідно з ч.3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Як зазначено вище, строк на усунення недоліків апеляційної скарги було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тобто останнім днем усунення недоліків є 28.09.2020 р.

Станом на 22 жовтня 2020 року Головне управління ДПС в Одеській області не виконала вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 р., у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, суд. -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя-доповідач Шевчук О.А. Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.