Постанова

від 21.10.2020 по справі 320/803/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/803/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2018 року №0016601304, №0016611304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2018 року №Ф-0016621304 на суму 56172,36 грн.; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2019 року № Ф-288835-50/661 на суму 64 428,64 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та як платник податків перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДФС у Київській області.

Основними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства.

Судом встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримань якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`зкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки від 06 вересня 2018 року № 771/10-36-13/ НОМЕР_1 .

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

- п.177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суми чистого доходу на загальну суму 643340,25 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 115801,24 грн.;

- п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 9650,10 грн.;

- п.п. 2 п.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове не соціальне страхування", а саме занижено суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, з урахуванням меж максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу в сумі 56172,36 грн.;

- п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року на загальну суму 10106 грн.;

- п. 198.3, абзацу "г" 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 придбано товари, які згідно податкового законодавства не пов`язанні з господарською діяльністю платника податків та використовувались у власних цілях та суму податку на додану вартість з придбання яких віднесено до складу податкового кредиту, проте не відображено в складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2824 грн.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неведення ФОП ОСОБА_1 . Книги обліку доходів і витрат (форма 10).

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що надані до перевірки первинні фінансово-господарські документи не підтверджують вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, яку зазначено позивачем у декларації про майновий стан і доходи, зокрема:

- під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років згідно Єдиного реєстру податкових накладних було придбано у ПП Економні Технології Гідросистеми ВЕПР в кількості 14 шт. на суму 10092,02 грн. (без ПДВ), водночас станом на 31.12.2017 року вищевказані гідросистеми ВЕПР не реалізовані та відсутні в залишках товарно- матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 ;

- під час перевірки встановлено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року було придбано у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод Гідроциліндри Ц 110 в кількості 34 шт. та протягом 2017 року - в кількості 24 шт. Згідно наданого розрахунку калькуляції на виготовлення маніпулятора Геркулес позивачем було використано та реалізовано у виробництві готової продукції в 2016 році 36 шт. Гідроциліндрів Ц 110 та протягом 2017 року - 3 шт. Гідроциліндрів Ц110. Згідно акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 року на залишку рахується 12 шт. Гідроциліндрів Ц 110. Водночас Гідроциліндри Ц 110 в кількості 9 шт. на загальну суму 40441,50 грн. без ПДВ (ціна за одиницю 4493,50 грн. без ПДВ) не реалізовані та відсутні в залишках товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2017 року.

- під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу оподаткованого доходу суму дебіторської заборгованості покупців за придбані товари, зокрема запчастини, відходи металу, по якій пройшов термін позовної давності (3 роки) на загальну суму 26245,90 грн. (без ПДВ) по наступним контрагентам: ПАТ Хмільниксільмаш за реалізацію запчастин до с/г техніки за видатковою накладною №РН- 22 від 26.01.2014 року на суму 8145,46 грн. (без ПДВ); ПП Металіст ЛАД за реалізацію відходів металу від виробництва за видатковою накладною №РН- 36 від 19.03.2014 року на суму 17926,20 грн. (без ПДВ); ПП Трейд Сервіс за реалізацію запчастин до с/г техніки за видатковою накладною №РН-0000364 від 01.07.2014 року на суму 174,24 грн. (без ПДВ).

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимоги:

- від 24 вересня 2018 року № 0016601304, яким позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням 115 801,24 грн. та штрафними санкціями - 28 950,31 грн.,

- від 24 вересня 2018 року № 0016611304, яким позивачу збільшено суму військового збору за податковим зобов`язанням 9650,10 грн. та штрафними санкціями - 2412,53 грн.,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 вересня 2018 року № Ф-0016621304 в сумі 56 172,36 грн.,

- рішення № 0016631304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 8 425,85 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачем подано до ДФС України скаргу.

За результатами розгляду вказаної скарги ДФС України було прийнято рішення від 16.11.2018 року, яким залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2018 року № Ф-0016621304 ГУ ДФС у Київській області та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2018 року № 0016631304 ГУ ДФС у Київській області. Зобов`язано ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання вказаного рішення ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-288835-50/661 від 04.03.2019 року про сплату недоїмки на суму 64 428,64грн.

Крім того, рішеням ДФС України від 11.12.2018 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.09.218 року № 0016601304, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Положення пункту 177.4 статті 177 ПК України прямо вказують про можливість віднесення підприємцем до складу витрат звітного періоду виключно витрат, пов`язаних із безпосереднім отриманням доходу. Таким чином, для набуття права на обліковування витрат відповідно до положень зазначеної статті має бути наявним прямий зв`язок між понесеними витратами з отриманим доходом. При цьому зазначені у вказаній правовій нормі види витрат умовно можна віднести до категорій: прямі матеріальні витрати, на оплату праці, на сплату ЄСВ, інші витрати (загальновиробничі, адміністративні тощо).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, прямі матеріальні витрати пов`язані з отриманим доходом, тому такі витрати можуть бути обліковані виключно після того, як буде отримано дохід від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг. Виключенням з цього правила може бути отримання підприємцем доходу від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг раніше за заплановану дату оплати ним придбаних у постачальника товарів, робіт, послуг, які пов`язані з вже отриманим доходом. У такому випадку, і дохід і витрати обліковуються в тому звітному періоді, в якому вони фактично одержані, понесені (відповідно).

З матеріалів справи вбачається, що у 2016 році на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ПП Економічні технології , позивач придбав гідросистему ВЕПР - 4,2П , в кількості 1 шт., вартістю 800,00 грн. (без урахування ПДВ).

За результатом вказаних господарських правовідносин були складені податкова накладна № 23 від 11.03.2016 року та видаткова накладна № 68 від 14.03.2016 року.

Також, у 2016 році позивачем на підставі видаткових накладних № РН-0000080 від 11.10.2016 року, № РН-0000091 від 03.11.2016 року у ФОП ОСОБА_2 було придбано гідросистеми ВЕПР у кількості 6 штук.

Оскільки продавець ФОП ОСОБА_2 не є платником ПДВ податкові накладні не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Придбані гідросистеми були використані позивачем при виготовленні культиваторів ВЕПР - 4,2П від 28.11.2016 року, а також реалізовані ТОВ Техноторг у 2016 році в складі культиваторів ВЕПР-4,2П, в кількості 7 штук, по 1 штуці гідросистеми на 1 культиватор.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виписані ТОВ Техноторг податкові накладні по предоплаті, а саме: № 117 від 26.09.2016 року, № 121 від 27.09.2016 року, № 123 від 29.09.15 року, № 11 від 06.10.2016 року, № 17 від 10.10.2016 року, № 20 від 11.10.2016 року, № 9 від 02.11.2016 року, № 66 від 30.11.2016 року та видаткову накладну № РН-0000997 від 30.11.2016 року на поставку культиватора ВЕПР-4,2П .

Згідно акту звірки взаєморозрахунків з ТОВ Техноторг за 2016 рік у грудні 2016 року Товариство перерахувало часткову попередню оплату за культиватор ВЕПР-4,2П в сумі 83 370,00 грн., а позивачем на суму попередньої оплати була виписана і зареєстрована податкова накладна № 50 від 29.12.2016 року на суму 83 370,00 з урахуванням ПДВ.

Отже, позивачем було виписано податкові накладні станом на дату отримання від ТОВ Технотог авансу на 8 культиваторів ВЕПР-4,2П , реалізація ж 8 культиваторів відбулася у 2017 році.

Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача залишків гідросистем станом на кінець 2016 року.

Також судом встановлено, що у 2017 році позивачем згідно податкових накладних № 18 від 19.06.2017 року, № 49 від 31.08.2017 року було придбано у ПП Економічні технології гідросистеми ВЕПР , у кількості 14 штук, загальною вартістю 10090,00 грн. без урахувань ПДВ.

Крім того, у 2017 році позивачем згідно податкових накладних №18 від 19.06.2017 року, №49 від 31.08.2017 року, №38 від 27.09.2017 року, №23 від 09.10.2017 року, №19 від 11.10.2017 року, №5 від 06.11.2017 року, №6 від 07.11.2017 року було придбано у ФОП ОСОБА_2 гідросистеми ВЕПР 4,2П , у кількості 56 шт. та 5 гідросистем ВЕПР-4,2П згідно видаткової накладної №4 від 17.01.2017 року.

Протягом 2017 року гідросистеми ВЕПР-4,2П у кількості 70 шт. було реалізовано позивачем у складі культиваторів наступним контрагентам:

-ТОВ Техноторг у кількості 55 одиниць, що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними та видатковими накладними;

-ТОВ АНВ-Агро відповідно до податкової накладної №104 від 28.03.2017 року, видаткової накладної №РН-0000258 від 30.03.2017 року;

- ФГ Добробут ОСОБА_3 відповідно до податкової накладної №2 від 03.04.2017 року, видаткової накладної №РН-0000290 від 10.04.2017 рок;

-ТОВ Техніка ПК відповідно до податкової накладної №17 від 07.09.2017 року, видаткової накладної №РН-0000655 від 08.09.2017 року;

- ТОВ Агровінтехпостач відповідно до податкових накладних №40 від 13.09.2017 року та №33 від 17.10.2017 року, видаткових накладних №РН-0000664 від 13.09.2017 року та №РН-0000779 від 18.10.2017 року;

- ФГ Колос-ВМ відповідно до податкової накладної №62 від 21.09.2017 року, видаткової накладної №РН-0000690 від 21.09.2017 року;

- ТОВ Журавлинське відповідно до податкової накладної №76 від 25.09.2017 року, видаткової накладної №РН-0000712 від 25.09.2017 року;

- ТОВ Агрокомерціал відповідно до податкової накладної №34 від 17.10.2017 року, видаткової накладної №РН-0000784 від 20.10.2017 року;

- ПП Агродім-Центр відповідно до податкових накладних №7 від 02.11.2017 року, №10 від 06.11.2017 року, №12 від 07.11.2017 року, №30 від 14.11.2017 року, видаткових накладних №РН-0000818 від 07.11.2017 року, №РН-0000838 від 14.11.2017 року;

-ФГ Агро-Перспектива Божатарника Станіслава Кириловича відповідно до податкової накладної №48 від 23.11.2017 року та видаткової накладної №РН-000855 від 23.11.2017 року; - -ФГ Полісся відповідно до податкової накладної №57 від 28.11.2017 року, видаткової накладної №РН-0000864 від 28.11.2017 року;

-ФГ Артьом-1 відповідно до податкової накладної №8 від 06.12.2017 року, видаткової накладної №РН-0000879 від 06.12.2017 року;

Вказані обставини, як правильно зазначив суд першої інстанції, спростовують доводи контролюючого органу про те, що 17 гідросистем ВЕПР-4,2П не були придбані позивачем, однак були реалізовані.

Також, судом встановлено, що у 2016 року позивачем було придбано у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод гідроциліндри Ц110 в кількості 34 штуки та гідроциліндри Ц80 у кількості 30 шт., що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними та товарно- транспортними накладними.

Вказані гідроциліндри Ц110 та Ц80 були реалізовані позивачем у складі Маніпулятора Геркулес , а саме в кількості 36 одиниць, згідно затвердженої Калькуляції від 15.02.2016 року по 1 гідроциліндру Ц80 або Ц110 на 1 маніпулятор (тобто дані гідроциліндри взаємозамінні). Всього використано 34 гідроциліндра Ц110 і 2 гідроциліндра Ц80 в складі Маніпулятора Геркулес .

Вказані обставини свідчать про те, що станом на 01.01.2017 року залишки гідроциліндрів Ц110 були відсутні.

Крім того, судом встановлено, що у 2017 році позивачем було придбано у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод гідроциліндри Ц110 в кількості 24 шт., що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними та товарно- транспортними накладними.

Вказані гідроциліндри Ц110 у кількості 12 шт. були реалізовані в складі Маніпулятора Геркулес-1000 та Культиваторів ВЕПР-4,2П , а саме:

-у 2017 було реалізовано Маніпулятор Геркулес-1000 в кількості 3 одиниці при виготовленні яких було встановлено по 1 одиниці гідроциліндра Ц110, наступним контрагентам: ТОВ Агрофірма НАСІННЯ-2014 - 1 одиниця; Приватне підприємство АГРОДІМ-ЦЕНТР - 2 одиниці;

- циліндри Ц110 в кількості 9 одиниць на загальну суму 40441,50 грн. було використано у 2017 року у складі Культиваторів ВЕПР-4,2П згідно затвердженої калькуляції від 20.10.2017.

Враховуючи те, що у складі Культиваторів ВЕПР-4.2П та Маніпуляторів Геркулес-1000 у 2017 році було використано 12 гідроциліндрів Ц110, залишок на 31.12.2017 року становив12 шт. (24-12) гідроциліндрів Ц 110, що відповідає акту інвентаризації ТМЗ.

Також судом встановлено, що у 2017 році позивачем було придбано у ТОВ Гідро-сервіс гідроцилінди Ц110 в кількості 166 шт. відповідно до податкових накладних наявних у матеріалах справи, та у ТОВ Торговий дім Вінницький агрегатний завод гідроцилінди Ц80 у кількості 24 шт. відповідно до податкових накладних наявних у матеріалах справи.

Протягом 2017 року конструкція культиватора ВЕРП-4.2П змінювалася з метою оптимізації вартості виробу, оптимізації витрат та покращення якості, зокрема 2 гідроциліндра Ц80 було змінено на 4 тяги.

Так згідно затвердженої калькуляції від 01 серпня 2017 року у складі культиватора ВЕРП-4.2П було 2 гідроциліндра Ц80 або 2 гідроциліндра Ц110, які є взаємозамінні.

З листопада 2017 року відповідно до затвердженої калькуляції від 20 жовтня 2017 року в складі культиватора ВЕРП-4.2П використовувався 1 гідроциліндр Ц80 та 1 гідроциліндр Ц110.

У 70 одиницях реалізованих культаваторів ВЕРП-4.2П протягом 2017 року використані наступні гідроциліндри: на 43 культиваторах встановлено по 4 гідроцилінда Ц80, на 18 культиваторах встановлено по 2 гідроциліндра Ц80, на 9 культиваторах встановлено по 1 гідроциліндру Ц80 та Ц110.

Вказані обставини спростовують доводи апелянта про те, що різниця між закупленими та реалізованими ТМЦ складає 101 одиницю гідроциліндра Ц80, які не були придбані але були реалізовані позивачем, а відтак і порушення позивачем п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України , пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України та Закону №2464-VI.

Крім того, судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не було включено до складу доходу суми дебіторської заборгованості покупців, по якій пройшов термін позовної давності в сумі 26245,90 грн. без ПДВ., оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що дана дебіторська заборгованість визнана безнадійною.

У зв`язку з чим було безпідставно збільшено валовий дохід ФОП ОСОБА_1 на суму 76 777, 42 грн.

Також судом першої інстанції правильно визнано необґрунтованими посилання відповідача на включення в супереч вимогам ст. 177 Податкового кодексу України позивачем до складу своїх витрат документально не підтвердженні витрати, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що у 2016 році позивачем була зроблена попередня оплата постачальникам (Дебет рах. 631 кінець 2016 року, початок 2017 року в сумі 399 222,26 грн. з ПДВ, відповідно 399222,26:1,2=332685,22 грн. без ПДВ) за товар, якій буде поставлений у 2017 році в сумі 332 685,22 грн. без урахувань ПДВ. Тобто, за касовим методом це фактично витрати позивача у 2016 році.

У 2017 році товар на суму 332 685,22 грн. без ПДВ був поставлений постачальниками, тому, при розрахунку витрат у 2017 році кошти в сумі 332685,22 грн. без ПДВ були зняті (відкориговані) з витрат 2017 року оскільки включені до витрат 2016 року.

У 2017 році позивачем здійснена попередня оплата постачальникам (Дебет рах. 631 на кінець 2017 року, початок 2018 року в сумі 26 781,91 грн. з ПДВ відповідно 26 781,91:1,2=22318,26 грн. без ПДВ) за товар, який буде поставлений у 2018 році в сумі 22 318,26 грн. без ПДВ, тобто за касовим методом це фактичні витрати позивача у 2017 році.

Згідно пояснень позивача, алгоритм розрахунку витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та використані у виробництві продукції містить: собівартість реалізації продукції за поточний рік; мінус кредиторська заборгованість по розрахунках з покупцями (рах. 361) на початок поточного року без ПДВ і без торгової націнки попереднього року; плюс кредиторська заборгованість по розрахунках з покупцями (рах. 361) на кінець поточного року без ПДВ і без торгової націнки поточного року; мінус дебіторська заборгованість по розрахунках з постачальниками на початок поточного року без ПДВ; плюс дебіторська заборгованість по розрахунку з постачальниками на кінець поточного року без ПДВ.

Відповідачем не було доведено неправомірність вказаного алгоритму.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що висновок про завищення валових витрат ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 566 562,83 грн. (в т.ч. за 2016 рік в сумі 332 685,22грн., за 2017 рік - 233 877,61грн.) та заниження суми чистого доходу на загальну суму 643 340,25 грн., (в т.ч. за 2016 рік у сумі 332 685,22 грн., за 2017 рік 310 655,03 грн.) здійснено відповідачем без аналізу первинних документів, та пояснень, наданих позивачем, а лише на підставі наявних у Єдиному реєстрі податкових накладних відомостей.

Оскільки за наслідками розгляду цієї справи не встановлено обставин, які б свідчили про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість донарахування відповідачем позивачу податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Щодо нарахування позивачу військового збору та єдиного внеску, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 1.1-1,4 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з частини 3 статті 9 цього Закону, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З огляду на відсутність обставин, які б свідчили про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, донарахування відповідачем позивачу військового збору та єдиного внеску є необґрунтованим, так як вказані зобов`язання визначено позивачу виходячи із позиції контролюючого органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких