Постанова

від 20.10.2020 по справі 2-а-18/10

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 2-а-18/10 пров. № А/857/10515/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Невелич Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року у справі № 2-а-18/10 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління міністерства внутрішніх справ України по Львівській залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення грошового забезпечення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Палюх Н.М. в м. Львові Львівської області 09.07.2020 року о 10:36 год., повний текст судового засідання складено 13.07.2020), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом, до УМВС України на Львівській залізниці в якому просить:

- скасувати наказ Лінійного управління на Львівській залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 01.11.2007 № 55 у частині звільнення його з посади заступника начальника лінійного управління, начальника міліції громадської безпеки Лінійного управління;

- зобов`язати Лінійне управління на Львівській залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті нарахувати і виплатити в повному обсязі ненараховане грошове забезпечення за жовтень - грудень 2007 року у сумі 12775,49 грн., проіндексувавши цю суму станом на день виплати;

- стягнути з Лінійного управління на Львівській залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 скасовано. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2010 у частині стягнення з Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині скасування наказу Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на залізничному транспорті від 01.11.2007 № 55 постанову Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2010 залишено в силі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.03.2020 залучено в якості співвідповідача по справі Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі, що відповідає грошовому забезпеченню, передбаченому для посади полковника міліції заступника начальника лінійного управління - начальника сектору громадської безпеки лінійного управління на Львівській залізниці за період перебування у розпорядженні управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті з 01.11.2007 по 26.12.2007 згідно пунктів 89, 92 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженого Міністром внутрішніх справ України 30.06.2005 №501.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржило ГУНП у Львівській області, яке вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року скасувати, в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що позивач на службу до ГУНП у Львівській області не приймався та жодного дня в трудових відносинах не перебував. В ГУНП у Львівській області немає жодних даних щодо проходження служби позивачем. Відомостями про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу містилися в УМВС України на Львівській залізниці, яке станом на момент винесення оскаржуваного рішення ліквідоване. Також ГУНП у Львівській області не було вищестоящим органом для УМВС України на Львівській залізниці, яке напряму підпорядковувалось МВС, а відтак вчиняти будь-які дії щодо посадової особи ліквідованого органу повноваженнями не наділене. Відтак, ГУНП у Львівській області є неналежним відповідачем.

Щодо грошового забезпечення позивача за період з 01.11.2007 по 26.12.2007 апелянт зазначає, що 30.06.2005 Міністром внутрішніх справ України затверджено Методичні рекомендації про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу. Пунктом 83 вказаних Методичних рекомендацій передбачено, що за час хвороби в період знаходження у розпорядженні органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу виплачується грошове забезпечення у порядку, установленому пунктом 89. Відповідно до п. 89 Методичних рекомендацій особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим з посади, які вони обіймали, за час перебування у розпорядженні відповідних органів внутрішніх справ (при здійсненні організаційно-штатних заходів не більше 15 діб) грошове забезпечення з дня звільнення зі штатної посади виплачується з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки. Згідно п. 92 Методичних рекомендацій при виплаті грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні не зараховується час знаходження на стаціонарному лікуванні. В період з 29 по 31 жовтня, з 01 по 22 листопада, з 23 листопада по 11 грудня, з 13 по 28 грудня 2007 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні. Зазначає, що в п. 92 Методичних рекомендацій міститься спеціальна норма щодо оплати за час знаходження на стаціонарному лікування, яка підлягає застосуванню в даному випадку, а відтак вважає, що з цих підстав у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення грошового забезпечення слід відмовити. У ГУНП у Львівській області відсутні документи щодо отримання позивачем грошового забезпечення у спірний період.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, позивач проти її задоволення заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом УМВС України на транспорті від 25.01.2006 № 7о/с полковника міліції ОСОБА_2 призначено заступником начальника лінійного управління-начальником сектору громадської безпеки лінійного управління на Львівській залізниці.

З наказу від 22.10.2007 № 212 по Лінійному управлінні на Львівській залізниці УМВС України на транспорті Про зменшення додаткових видів грошового забезпечення співробітникам Лінійного управління вбачається, що по підсумках роботи за дев`ять місяців поточного року за незадовільне ставлення до виконання службових обов`язків, зниження особистих результатів оперативно-службової діяльності ОСОБА_2 зменшено щомісячну премію та надбавку за бездоганну та безперервну службу в органах внутрішніх справ на 25% з 01.10.2007.

Наказом УМВС України на транспорті від 29.10.2007 року № 171 (належно засвідчена копія на а.с. 81 т. 1) відповідно до наказу УМВС України на транспорті від 17.09.2007 № 264 Про затвердження штатів апаратів Управління МВС України на транспорті та лінійних управлінь на залізницях позивача зараховано в розпорядження УМВС України на транспорті, звільнивши з посади заступника начальника лінійного управління на Львівській залізниці-начальника міліції громадської безпеки.

Остаточним наказом від 01.11.2007 № 55 о/с по Лінійному управлінню на Львівській залізниці УМВС України на транспорті позивача звільнено з посади відповідно до наказу УМВС України на транспорті від 17.09.2007 за № 264 Про затвердження штатів апаратів Управління МВС України на транспорті та лінійних управлінь на залізницях , зарахувавши в розпорядження УМВС України на транспорті.

З висновку службової перевірки, затвердженого начальником Лінійного управління 09.01.2008, вбачається, що вказаний вище наказ 22.10.2007 № 212 ніким не візувався, тобто прийнятим з порушенням встановленого порядку. Також встановлено, що 29.10.2007 виданий наказ за № 172 о/с під час перебування позивача на лікуванні, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 40 КЗпП України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114). За наслідками перевірки запропоновано привести у відповідність до діючого законодавства наказ в.о. начальника лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті від 01.11.2007 № 55 о/с в частині звільнення позивача з посади заступника начальника лінійного управління-начальника міліції громадської безпеки лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті та наказ від 22.10.2007 № 212 в частині зменшення додаткових видів грошового утримання.

З наказу від 12.02.2008 № 23 по Лінійному управлінню на Львівській залізниці УМВС України на залізничному транспорті слідує, що наказ від 22.10.2007 № 212 скасовано і позивачу доплачено недоотримані кошти в сумі 1173,89 грн. премії та 527,77 грн. надбавки у березні 2008 року, що позивачем не оспорюється.

Вищий адміністративний суду України в ухвалі від 24.09.2015, якою справа направлялась на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення з Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення, зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині виплати грошового забезпечення позивача за час його перебування у розпорядженні органів внутрішніх справ суд невірно розтлумачив норму п. 92 Рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених наказом Міністра внутрішніх справ України 30.06.2005 № 501 (далі - Методичні рекомендації), оскільки у даному випадку мова йде про зарахування періоду перебування у розпорядженні, а не про виплату грошового утримання під час знаходження на стаціонарному лікуванні. Також зазначено, що відповідач не розірвав з позивачем трудовий договір, в тому числі під час виведення його в розпорядження, оскільки останній отримував заробітну плату і продовжував рахуватися співробітником органів внутрішніх справ. Проте при розгляді справи судом не перевірено чи отримував позивач грошове забезпечення за період перебування у розпорядженні і якщо отримував, то в якому розмірі, та чи відповідає розмір вимогам пункту 89 Рекомендацій.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що в період з 01.11.2007 по 26.12.2007 позивач продовжував перебувати на службі в органах внутрішніх справ, а саме знаходився поза штатом в УМВС України на транспорті, яким відповідно до підпункту г пункту 40 Положення № 114 у найкоротший строк після закінчення строку перебування позивача у розпорядженні не було призначено його на іншу посаду, і вини позивача в цьому не виявлено, відтак позивача необґрунтовано позбавили грошового забезпечення за цей період.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII Про міліцію (чинного на час виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням № 114.

Згідно з п. 12 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Підпунктом в пункту 40 Положення № 114 передбачено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

Згідно з пп. г Положення № 114 переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.

У виняткових випадках, пов`язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках /крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною/, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Відповідно до п. 83 Методичних рекомендацій за час хвороби в період знаходження в розпорядженні органу внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу виплачується грошове забезпечення в порядку, установленому п. 89.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 29 по 31 жовтня, з 1 по 22 листопада, з 23 листопада по 11 грудня, з 13 по 28 грудня 2007 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до п. 89 цих Методичних рекомендацій грошове забезпечення у повному обсязі за час перебування у розпорядженні виплачується при здійсненні організаційно-штатних заходів на строк не більше 15 діб.

Згідно з п. 92 Методичних рекомендацій при виплаті грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні не зараховується в тому числі час знаходження на стаціонарному лікуванні.

Апеляційний суд зазначає, що поняття грошове забезпечення є тотожним поняттю заробітна плата .

У випадках, не врегульованих законодавством про публічну службу, підлягають застосуванню норми трудового законодавства, тому при вирішенні даного спору слід застосувати Закон України Про оплату праці .

Статтею 21 названого Закону визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Згідно з п. 91 Методичних рекомендацій, днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі.

З матеріалів справи встановлено, що остаточним наказом від 01.11.2007 № 55 о/с по Лінійному управлінню на Львівській залізниці УМВС України на транспорті позивача зараховано в розпорядження УМВС України на транспорті.

За таких обставин, враховуючи те, що в період з 01.11.2007 по 26.12.2007 позивач продовжував перебувати на службі в органах внутрішніх справ, а саме знаходився поза штатом в УМВС України на транспорті, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивача необґрунтовано позбавили грошового забезпечення за цей період.

Посилання апелянта на відсутність доказів щодо неотримання позивачем грошового забезпечення у спірний період спростовуються матеріалами справи, в яких є довідка про грошове утримання позивача (а.с. 61 т. 2), відповідно до якої ОСОБА_1 грошове утримання у листопаді, грудні 2007 року не отримував.

Доказів на спростування даної довідки позивач відповідач не надав.

Також, суть апеляційних вимог ГУНП у Львівській області зводиться до його категоричної незгоди із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач є правонаступником УМВС України на Львівській залізниці, у якому проходив службу позивач.

Приписами частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частиною 2 статті 81 ЦК юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом (частина 3 статті 81 ЦК).

Відповідно до положень частини 1 статті 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Приписами частини 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно із частиною 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи доводи ГУНП у Львівській області про те, що воно не є правонаступником УМВС України на Львівській залізниці, апеляційний суд з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 23 травня 2018 року у справі № П811/3414/15, від 21 січня 2020 року у справі № 813/4426/18, від 16 серпня 2019 року у справі № П/811/3414/15 вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Ліквідація УМВС України на Львівській залізниці з одночасним створенням іншого органу - ГУНП у Львівській області, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, на переконання апеляційного суду, давало суду першої інстанції належні підстави для висновку про те, що відповідач з огляду на свій правовий статус і обсяг повноважень є фактичним правонаступником ліквідованого УМВС України на Львівській залізниці, а отже покладення на нього обов`язків по відновленню порушених прав позивача відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року у справі № 2-а-18/10 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 22.10.2020