Ухвала

від 22.10.2020 по справі 160/3036/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 160/3036/19

провадження № К/9901/25082/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/3036/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство ГАСІ до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови,

у с т а н о в и в:

У квітні 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство ГАСІ до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 14/1688 від 30.08.2018.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06.08.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство ГАСІ задовольнив, внаслідок чого суд визнав протиправною та скасував постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області № 14/1688 від 30.08.2018.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області оскаржив його в апеляційному порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2020 визнав неповажними причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження й залишив без руху його апеляційну скаргу. Одночасно суд запропоновав Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у Дніпропетровській області протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши інші поважні причини для поновлення такого процесуального строку.

Ухвалою від 11.08.2020 Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2019, з тієї підстави, що наведені скаржником причини для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними.

Вважаючи означену ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

Перевіряючи правильність висновків суду апеляційної інстанції та обґрунтованість аргументів касаційної скарги, Верховний Суд керується такими мотивами.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що ухвалою від 30.03.2020 апеляційна скарга залишена без руху через недоведення заявником поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, а у заяві про поновлення відповідного процесуального строку інших поважних причин скаржник не навів.

Слід зазначити, що у своїй заяві, поданій до суду апеляційної інстанції, скаржник просив поновити йому строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що 16.07.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області змінив адресу місцезнаходження на нову, яку було зазначено у запереченнях від 29.07.2019, що містяться в матеріалах справи. Водночас заявник вказав, що суд першої інстанції надіслав копію повного тексту рішення на попередню адресу Департаменту, а саме: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29.

У цьому контексті колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби.

Тлумачення наведеної норми свідчить про те, що, зокрема, на юридичну особу, яка є учасником справи, покладений обов`язок повідомляти суд про зміну свого місцязнаходження, якщо саме це місцезнаходження надалі є адресою для листування з такою особою.

Третій апеляційний адміністративний суд встановив, що поштове відправлення із копією рішення суду першої інстанції на виконання вимог статті 251 КАС України повернулося на адресу суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання 13.12.2019, а апеляційну скаргу на це рішення заявник подав 19.03.2020.

Водночас досліджуючи обставини щодо належного інформування заявника про ухвалене в справі рішення, апеляційний суд з`ясував, що відповідач у праві - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, розташовується за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29, і згідно з матеріалами справи саме ця адреса є контактною адресою відповідача. Третій апеляційний адміністративний суд також встановив, що згадана адреса зазначена, зокрема, у направленні для проведення перевірки, акті проведення заходу державного нагляду № 122, постанові про накладання штрафу виданих відповідачем, а також у відзиві на позовну заяву.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain зазначається, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (від 07.07.1989, № 11681/85, Series A no. 157).

Також Європейський суд з прав людини у пункті 69 рішення в справі Смірнова проти України зробив висновок, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (від 08.11.2005, № 36655/02).

З огляду на наведене колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що відповідач зобов`язаний був повідомити суд про зміну адреси свого місцязнаходження і таке повідомлення повинно було відбутися способом подання до суду відповідної заяви довільної форми із зазначенням обставин зміни адреси місцезнаходження та зазначенням нової адреси, яка є актуальною для листування з цим учасником судового процесу.

Своєю чергою зазначення заявником нової адреси свого місцезнаходження у такому процесуальному документі як заперечення, які він подав до суду 29.07.2019, не є аналогічним факту повідомлення суду про зміну місця знаходження , оскільки зазначені заперечення не містять інформації про зміну місця знаходження відповідача та вимог щодо надсилання судової кореспонденції за адресою, зазначеною у цих запереченнях. Наведене свідчить про невиконання відповідачем вимог частини першої статті 131 КАС України та про відсутність у суду першої інстанції обов`язку надсилати судову кореспонденцію за адресою, вказаною у названих запереченнях.

Одночасно Верховний Суд звертає увагу на те, що стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні апеляційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведені положення КАС України чітко окреслюють характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні апеляційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передовсім щодо дотримання строку на апеляційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Водночас тлумачення приписів частини третьої статті 295 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Важливість дотримання строків звернення з апеляційною скаргою зумовлена також й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення тільки задля повторного слухання справи й ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з апеляційною скаргою.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в апеляційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Утім обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску ним строку на подання апеляційної скарги, не дають підстав для того, щоб вважати їх об`єктивними та непереборними.

Зокрема, беручи до уваги правила статей 44, 45 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що невиконання заявником вимог процесуального закону щодо інформування суду про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження), та, як наслідок, надсилання стороні копії судового рішення не за її актуальною адресою місцезнаходження, не належить до об`єктивних обставин особливого та непереборного характеру й не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження ініціювати апеляційний перегляд судового рішення.

Зазначене дає підстави вважати, що скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження саме з суб`єктивних причин, які не можуть вважатись поважними, оскільки останній не вжив достатніх заходів для того, щоб належно виконати свій процесуальний обов`язок, передбачений частиною першою статті 131 КАС України, що мало наслідком його необізнаність про ухвалене в справі судове рішення.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду апеляційної інстанції у строк, встановлений частиною першою статті 295 КАС України, скаржник не зазначив.

Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції під час розв`язання питання про взяття до провадження апеляційної скарги надав правильну оцінку матеріалам апеляційної скарги з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми та змісту відповідного процесуального документа, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/3036/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб