Ухвала

від 21.10.2020 по справі 640/2787/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/2787/19

адміністративне провадження № К/9901/25529/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 640/2787/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

установив:

ТОВ ДФ Плюс звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 №0672651206, відповідно до якого до позивача застосовано штраф на загальну суму 21899,03 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.05.2019 адміністративний позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.09.2020 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження - відмовив.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та встановлено судом апеляційної інстанції, до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з тим, що апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

На виконання цієї ухвали до суду надіслано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано обмеженим фінансуванням для сплати судового збору та вказано, що відповідачем вживаються заходи з метою сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн, а саме, на вимогу ухвали суду направлено лист про сплату суми судового збору, що потребує певного часу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та надано апелянту строк для усунення недоліків до 06.08.2019.

З огляду на те, що станом на 12.08.2019 скаржник не усунув зазначені в ухвалі від 20.06.2019 недоліки апеляційної скарги, документ про сплату судового збору до суду не подав, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повернуто особі, яка її подала.

05.05.2020 ГУ ДПС у місті Києві, як правонаступник відповідача, повторно звернулося до суду першої інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтей 295 та 296 КАС України.

Апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документу про сплату судового збору у сумі 2881,50 грн, а також надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку із зазначенням інших причин поважності такого пропуску, достатніх для його поновлення та належні докази.

На виконання вимог ухвали скаржником надано докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване обмеженим фінансуванням для сплати судового збору та великим навантаженням.

З огляду на те, що скаржником не було виконано вимоги ухвали від 15.06.2020 та не було усунено недоліки апеляційної скарги, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також статті 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою І розділу 3 КАС України.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Маючи намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи, особа повинна забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого повинна вчиняти усі належні дії й використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якими, крім іншого, визначено, що кошториси бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, Головне управління ДПС у м. Києві не було позбавлене можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У касаційній скарзі відповідач посилається на положення Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Разом з тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантинні заходи у вигляді припинення діяльності (роботи) не поширювалися на державні органи. Введення карантину не позбавляло скаржника вчасно усунути недоліки касаційної скарги, оскільки зазначене ніяким чином не впливає на блокування рахунків податкового органу.

Посилання скаржника на велике навантаження на одну штатну одиницю, великий обсяг роботи та малу чисельністю відповідальних осіб за супроводження судових справ, через що не вдалося своєчасно виявити пропущений строк на апеляційне оскарження, і лише під час інвентаризації справ стало відомо, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 у справі № 640/2787/19 не оскаржено в апеляційному порядку, є безпідставними.

Так, судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам скаржника, та вірно зазначено, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є лише недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах та не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23.10.1996, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19.12.1997, заява 26737/95).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За приписами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зогляду на наведене, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у цьому випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 640/2787/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко