Рішення

від 15.10.2020 по справі 825/2305/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 825/2305/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача Шокура А.Ю.,

представника відповідача Жайворонка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 825/2305/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, справу № 825/2305/18 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди направлено на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що оскільки його звільнено незаконно, він має право на стягнення середнього заробітоку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 825/2305/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:

рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 825/2305/18 скасовано;

у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді ухвалено нове рішення;

позовні вимоги ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді задоволено частково.

Вийти за межі заявлених позовних вимог:

визнано протиправним і скасувати розпорядження в. о. голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області від 26 квітня 2018 року № 71-ос Про звільнення ОСОБА_1 ;

поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області;

справу № 825/2305/18 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди направлено на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Верховний суд зазначив, що суди не вирішували питання щодо періоду вимушеного прогулу та суми середнього заробітку за такий прогул у визначеному законом порядку, а суд касаційної інстанції обмежений у додатковій перевірці доказів і їх оцінці.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Середньоденна заробітна плата позивача складає 656,10 грн., розрахована відповідно до архівної довідки (а.с. 169).

Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу: 27.04.2018 по 15.10.2020 становить 616 днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахований з 27.04.2018 по 15.10.2020, становить 656,10 * 616= 404 157,60 грн.

При цьому, пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 вказано, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Вказаний перелік зарахувань є вичерпним.

За даними, які надійшли до суду з витребуваних джерел, вбачається, що за час розгляду справи позивач отримав за вищевказаним переліком наступні виплати:

74 371,72 грн. - соціальних виплат від центру зайнятості;

14 849,29 грн. - заробітної плати від ТОВ Прилуки-Гарантбуд .

Таким чином, сума компенсації складає 314936,59 грн. (404157,60 грн. -74371,72 грн.-14 849,29 грн.) і підлягає стягненню на користь позивача.

За статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У постанові Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 р. №4 зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, якщо наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності.

Судом встановлено , що внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем .

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Прилуцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2018 по 15.10.2020 у розмірі 314936,59 грн.

Стягнути з Прилуцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3171,60 грн.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Заяць