Ухвала

від 31.05.2021 по справі 825/2305/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 825/2305/18

адміністративне провадження № К/9901/17568/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року

у справі №825/2305/18

за позовом ОСОБА_1

до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області

про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконним звільнення та поновити на посаді начальника управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 квітня 2018 року по день остаточного розгляду справи (прийняття рішення) в суді;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року, в позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 825/2305/18 скасовано.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження в. о. голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області від 26 квітня 2018 року № 71-ос Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області.

Справу № 825/2305/18 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди направлено на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Верховний суд зазначив, що суди не вирішували питання щодо періоду вимушеного прогулу та суми середнього заробітку за такий прогул у визначеному законом порядку, а суд касаційної інстанції обмежений у додатковій перевірці доказів і їх оцінці.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Прилуцької районної державної адміністрації на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 квітня 2018 року по 15 жовтня 2020 року у розмірі 314 936,59 грн. Стягнуто з Прилуцької районної державної адміністрації на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України тобто, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В той же час, касаційна скарга містить лише посилання на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів .

Однак, Суд звертає увагу, що в частині четвертій статті 328 КАС України мова йде лише про постанови Верховного Суду , отже обґрунтування підставою для касаційного оскарження судового рішення постановами Пленуму Верховного Суду України не передбачено.

Також, як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Всупереч вищенаведеного, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій неправильно та щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права щодо, якої на думку скаржника, відсутній Висновок Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №825/2305/18 за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди- повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В. Калашнікова