Рішення

від 22.10.2020 по справі 826/5256/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 жовтня 2020 року справа №826/5256/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства Ф. Формула (далі по тексту - позивач, ДП Ф. Формула ) до 1. Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ДПС у м. Києві) 2. Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКСУ в м. Києві) 3. Головного управління ДФС у Житомирській області (далі по тексту - відповідач 3, ГУ ДФС у Житомирській області) 4. Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (далі по тексту - відповідач 4, УДКСУ у м. Житомирі) 5. Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі по тексту - відповідач 5, ГУ ДКСУ у Житомирській області) про 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання до органу казначейської служби висновку про повернення надмірно сплаченого податку на прибуток у сумі 2 630 316,00 грн.; 2) стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 2 630 316,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що вважає протиправною бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань, у зв`язку із тим, що за ДП Ф. Формула обліковується сума надмірно сплачених коштів в розмірі 2 630 316,00 грн. з податку на прибуток підприємств, що підлягають поверненню позивачу з відповідного бюджету згідно зі статтею 43 Податкового кодексу України.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яка виразилась у ненаданні до органу казначейства висновку про повернення Дочірньому підприємству "Ф. Формула" надміру сплачених сум податку на прибуток у розмірі 2 630 316,00 грн., в решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 січня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року в частині відмови у задоволені позовних вимог скасовано, а справу в цій частині направлено до на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року адміністративну справу №826/5256/15 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року залучено до участі у справі Головне управління ДФС у Житомирській області та Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області в якості співвідповідачів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року замінено первинного відповідача 1 - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу №826/5256/15 до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в якості співвідповідача.

В судове засідання 17 лютого 2020 року представники сторін не прибули; суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про безпідставність позовних вимог, у зв`язку із тим, що позитивне сальдо, яке на даний час обліковується в картці платника не є надміру сплаченими коштами в розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, оскільки позивач визначив певну суму грошових зобов`язань до сплати і таку ж суму зменшив, у зв`язку з чим з`явилась звичайна переплата, а не н6адміру сплачена сума коштів.

Відповідач 2 у письмових поясненнях на позовну заяву зазначив, що висновок про повернення надміру сплачених до бюджету коштів готується органами ДФС, а тому підстави для стягнення таких коштів з Державного бюджету України відсутні.

Від відповідачів 3-5 відзивів чи письмових пояснень на позов до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що протягом 2013-2014 року ДП Ф. Формула сплачено авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 2 630 316,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 17 січня 2013 року №100277671, від 20 лютого 2013 року №100302001, від 25 березня 2013 року №100317729, від 26 квітня 2013 року №100336461, від 23 травня 2013 року №100348003, від 26 червня 2013 року №100367074, від 23 липня 2013 року №100378565, від 22 серпня 2013 року №100396015, від 26 вересня 2013 року №100413463, від 24 жовтня 2013 року №100428910, від 08 листопада 2013 року №100435720, від 20 листопада 2013 року №100439825, від 25 грудня 2013 року №100460654, від 28 січня 2014 року №100475987, від 24 лютого 2014 року №100490381.

ДП Ф. Формула звернулось до відповідача 1 із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток від 15 січня 2015 року №15/01, у якій просив зарахувати суму надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 630 316,00 грн. на його поточний рахунок.

У відповідь на вказану заяву, податковий орган листом від 26 січня 2015 року №1021/10/26-57-20-04-39 повідомив, що остаточний висновок щодо повернення коштів буде зроблено після підтвердження нарахувань по декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

09 лютого 2015 року, позивач повторно звернувся до ДПІ у Святошинському районі із заявою №09/02 про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Листом від 24 лютого 2015 року №2714/10/26-57-20-04-39 позивачу відмовлено у поверненні надміру сплачених коштів та зазначено, що позитивне сальдо, яке обліковується в картці платника не підпадає під законодавчо визначені терміни надміру або зайво сплачені кошти, та потребує документального підтвердження.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, визначає Порядок повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державних або місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім`я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є відсутність у платника податків податкового боргу, воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Факт надмірної сплати суми податку на прибуток за рахунок авансових внесків, сплачених протягом 2013-2014 років у розмірі 2 630 316,00 грн. підтверджується актом від 21 січня 2015 року №5098-20.

При цьому, факт наявності надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 2 630 316,00 грн. відповідачами не заперечується та не спростований. У свою чергу, будь-яких доказів, які б свідчили про невизнання показників податкових декларацій з податку на прибуток за 2013-2014 роки щодо збиткової господарської діяльності, неприйняття декларацій, визначення позивачу грошових зобов`язань за результатами перевірки відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Як встановлено вище, ДП Ф. Формула подало до відповідача заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів; доказів наявності у відповідача податкового боргу відповідачем до суду не надано.

Наведене свідчить, що позивач має право на повернення з бюджету надмірно сплаченої суми по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 630 316,00 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що ним складено висновок про повернення ДП Ф. Формула надмірної сплати суми податку на прибуток за рахунок авансових внесків, у розмірі 2 630 316,00 грн., та подано його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Наведене, на думку суду, свідчить про допущення відповідачем 1 протиправної бездіяльності щодо не вчинення дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань на підставі відповідних заяв.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачами не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.

Доводи відповідача про те, що повернення коштів можливо після проведення відповідних розрахунків в інтегрованій картці платника податків, визначення фактичної суми переплати та здійснення контрольно-перевірочних заходів, є безпідставними, оскільки такі обставини не спростовують права платника податку на повернення надміру сплачених сум податків в порядку, визначеному статтею 43 Податкового кодексу України, та не звільняють контролюючий орган від обов`язку вчинити дії щодо повернення позивачу надміру сплачених сум.

Крім того, норми Податкового кодексу України та Порядку не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування помилково або надміру сплачених до бюджету коштів обов`язкового проведення документальної перевірки, про що наголошено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №805/2908/17-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не подання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення позивачу суми надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 2 630 316,00 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 2 630 316,00 грн., суд дійшов таких висновків.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що для ефективного способу захисту порушених прав позивача у даному випадку необхідно задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДП Ф. Формула надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 2 630 316,00 грн.

Правовий висновок аналогічного змісту викладено Верховним Судом в постанові від 03 березня 2020 року у справі №814/3691/15, зокрема, зазначено: Вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму надмірно сплачених авансових внесків у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП Ф. Формула підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору у розмірі 487,20 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства Ф. Формула задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо не подання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення Дочірньому підприємству Ф. Формула суми надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 2 630 316,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Ф. Формула суму надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 2 630 316,00 грн.

4. Стягнути на користь Дочірнього підприємства Ф. Формула понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві .

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дочірнє підприємство Ф. Формула (10001, м. Житомир, вул. Вітрука, 9-А; ідентифікаційний код 32112642);

Головне управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267);

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783);

Головне управління ДФС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, буд. 7; ідентифікаційний код 39459195);

Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 12/5; 38035726);

Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 24; ідентифікаційний код 37976485).

Суддя В.А. Кузьменко