Постанова

від 13.10.2020 по справі 480/343/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 р.Справа № 480/343/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представника позивача - Брайко Ю.В.,

представника відповідача - Боброва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2020, (головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, повний текст складено 23.03.2020) по справі № 480/343/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифарба"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифарба" (далі - ТОВ " Сумифарба ", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладання штрафу №СМ 2053/1627/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019 у розмірі 125190,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає на протиправність накладення штрафу за допущення до роботи працівника ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оскільки з 10.10.2019 з нею укладено цивільно-правовий договір щодо виконання певного виду робіт, а тому відсутні підстави для застосування штрафу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області №СМ 2053/1627/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019 про накладання штрафу на ТОВ "Сумифарба" у розмірі 125190,00 грн.

Стягнуто на користь ТОВ "Сумифарба" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області судовий збір в розмірі 2732,61 грн.

Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач ), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факт допуску позивачем до роботи працівника без укладання трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади, з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу доведений відповідачем належними доказами, зокрема актом інспекційного відвідування, відеозаписом, а тому постанова про накладення штрафу на підприємство є законною та обґрунтованою. Проте судом не вірно надано оцінку наявним в справі доказам, що призвело до невірного вирішення справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням Держпраці у Сумській області з проведено інспекційне відвідування ТОВ "Сумифарба" щодо дотримання законодавства про працю, за результатами якого складено акт № СМ2053/1627/АВ від 25.10.2019 (а.с. 11-7).

Актом встановлено порушення ТОВ "Сумифарба" ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівника без укладання трудового договору, а саме ОСОБА_1 , яка виконувала роботу прибиральниці в приміщенні Сервісного центру по обслуговуванню автомобілів. Під час інспекційного відвідування директором ТОВ "Сумифарба" ОСОБА_2 не надано документів, які б підтверджували оформлення трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 . Факт порушення вимог законодавства також зафіксовано відеозаписом, про який зазначено в акті та долучено до нього.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем подано відповідачу письмові заперечення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 надавала послуги по прибиранню частини приміщення позивача за цивільно-правовим договором від 10.10.2019, відповідно до якого самостійно організовувала процес надання послуг, з використанням власних засобів та матеріалів, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку з чим позивачем не порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.8).

За результатом розгляду заперечень, останні прийняті відповідачем до уваги, висновки акта інспекційного відвідування залишені в силі, про що повідомлено позивача листом від 04.11.2019 (а.с. 9).

05.11.2019 Управлінням Держпраці у Сумській області складено припис №СМ 2053/1627/АВ/П, яким зобов`язано директора ТОВ "Сумифарба" усунути порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України, виявлені під час інспекційного відвідування (а.с. 10-11).

Зазначений припис не оскаржено, він є чинним.

20.12.2019 постановою Управління Держпраці у Сумській області № СМ2053/1627/АВ/П/ТД-ФС ТОВ "Сумифарба" за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 125 190, 00 грн.

Постановою встановлено, що 24.10.2019 за адресою АДРЕСА_1 у приміщенні Сервісного центру по обслуговуванню автомобілів фактично виконувала роботу прибиральниці ОСОБА_1 . ТОВ "Сумифарба" фактично допущено до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади, з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. (а.с. 12-13)

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фактичного допуску ТОВ "Сумифарба" однієї особи до роботи без укладення трудового договору, а тому оскаржувана постанова є протиправною.

Колегія суддів, не погоджується із висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон № 877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.ст. 1, 3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ч.10, ч.ч. 13, 14 ст. 4, ч.ч. 1- 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1- 4, 6 ст.ст. 7, 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі Порядок № 823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 19 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 509 (далі Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб , які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті Закону України "Про охорону праці" працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

За правилами ст.21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України.

На виконання ч.3 ст. 24 КЗпП України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України, якою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦКУ).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, вбачається, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування ТОВ Сумифарба допущено до роботи в якості прибиральниці ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

В ході інспекційного відвідування ОСОБА_1 була одягнена у спецодяг, надала усні пояснення в яких зазначила, що працює у даному закладі прибиральницею вже деякий час, жодних договорів щодо працевлаштування не укладала, окрім цього приміщення також прибирає приміщення СТО, кафе та магазину, директор підприємства ТОВ "Сумифарба" пояснила, що вказану особу не знає, ця особа зловживає спиртними напоями та приходить на СТО збирати пляшки, чому вона взяла в руки швабру і почала мити підлогу не відомо, що підтверджується відеозаписом.

Колегія суддів зазначає, що під час інспекційного відвідування директор підприємства не надавала пояснень та документів щодо наявності будь-якого договору із ОСОБА_1 , такий договір було надано лише під час подання заперечень на акт інспекційного відвідування (а.с. 14).

Так, відповідно до договору від 10.10.2019 укладеного між ТОВ "Сумифарба" та ОСОБА_1 вбачається, що предметом договору є надання послуг (виконання робіт) по прибиранню в частині приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець ( ОСОБА_1 ) зобов`язується надати послуги (виконати роботи) по прибиранню, а замовник (ТОВ Сумифарба ) зобов`язується прийняти та оплатити їх.( п. п. 1.1, 1.2)

Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.( п. 2.3 )

Аналіз змісту наданого договору, свідчить, що його предметом є сам процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки умовами договору не визначено конкретних фізичних величин або ж об`ємів послуг, їх вартість.

Крім того, за умовами п. 4.1 договору передбачена матеріальна відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених зобов`язань за цією угодою відповідно до чинного законодавства.

Водночас, зі змісту договору неможливо встановити, що саме є належним виконанням обов`язків, обумовлених цим договором, оскільки у договорі не зазначений матеріально-правовий результат, на досягнення якого направлений договір, та критерії його виміру. Фактично предметом договору є виконання фізичною особою робіт по прибиранню, тобто, процес праці, а не її кінцевий результат.

Слід вказати, що наслідком невиконання або неналежного виконання сторонами цивільно-правових зобов`язань, зокрема, за договором про надання послуг, є штрафні санкції, які мають грошове вираження та прописуються у договорі, або дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Однак, про можливість застосування таких санкцій або інші наслідки його невиконання чи неналежного виконання у договорах не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що в користуванні позивача, на підставі договору оренди від 20.11.2016р., за адресою АДРЕСА_1 . Суми перебуває частина Сервісного центру по обслуговуванню автомобілів, загальною площею 368,7 кв.м.(а.с.93)

Наданий позивачем акт приймання виконаних робіт від 08.11.2019, на підтвердження виконання послуг за період з 10.10.2019 до 08.11.2019, не містить зазначення певного обсягу робіт (щодо якої саме частини приміщень здійснювалося прибирання), часу витраченого на надання послуги, що свідчить про виконання робіт за певною посадою, а не за цивільно-правовим договором на виконання конкретного виду робіт.

Відповідно до ст.9 Закону Укроаїни " Про бухгалтерський обілк в Україні" первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, акт приймання виконаних робіт від 08.11.2019 не є належним доказом, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, зокрема змісту та обсягу господарської операції, які саме послуги по прибиранню надавалися, на якій площі, одиницю виміру господарської операції.

Наданий позивачем до суду рахунок від 08.11.2019 виставлен за виконання робіт про прибиранню частини приміщень за період з 10.10.2019 до 08.11.2019 на суму 1 000 грн., що знаходяться за адресою, яка перебуває в користуванні позивача, також не містить відомостей щодо змісту господарської операції.

Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про наявність саме трудових відносин між сторонами, а не цивільно-правових.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена вище угода укладена позивачем з фізичною особою не була спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а була пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України " Про зайнятість населення" роботодавцем забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин.

За таких обставин, відповідачем при проведенні перевірки було вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України було допущено працівника ОСОБА_1 до роботи прибиральниці без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

При вирішенні справи суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 04.07.2018 по справі № 820/1432/17, від 26.09.2018 по справі № 822/723/17, від 13.06.2019 по справі № 815/954/18, від 13.06.2019 по справі № 820/2507/18.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність постанови Управління Держпраці у Сумській області № СМ 2053/1627/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019 про накладення штрафу на ТОВ "Сумифарба" у розмірі 125 190,00 грн, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, та доказам , наданим сторонами, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року по справі № 480/343/20 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифарба" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.10.2020