Постанова

від 23.10.2020 по справі 400/3814/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3814/19 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Димерлія О.О.

суддів: Шляхтицького О.І. , Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі № 400/3814/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж Пром до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж Пром (далі - позивач, ТОВ Престиж Пром ) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.10.2019 року № 1308857/41938393 про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 30.09.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 16 від 30.09.2019 року датою її подання.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято контролюючим органом без належної перевірки достовірності та аналізу наданих позивачем документів, не містить обґрунтувань щодо того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За ствердженням позивача, контролюючому органу надано усі наявні у нього первинні документи щодо оренди приміщень.

Позивач вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про наявність підстав для його скасування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.10.2019 року № 1308857/41938393 про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 30.09.2019 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 30.09.2019 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судовий збір у сумі 1921,00 грн.(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судовий збір у сумі 1921,00 грн.(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй скарзі скаржник зазначає, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної № 16 від 30.09.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних стало ненадання ТОВ Престиж Пром необхідних документів (первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку).

Також, Головне управління ДПС у Миколаївській області посилається на те, що при зверненні з позовом до суду ТОВ Престиж Пром не заявлено вимогу про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної. А відтак, предметом доказування у справі не є вирішення питання, чи були у контролюючого органу підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.

Скаржник вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на недостатню деталізацію переліку первинних документів, що підлягають наданню до контролюючого органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що одним із видів діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).

01.04.2019 року між ТОВ Престиж Пром та ТОВ "Практик Тайм" (ЄДРПОУ 41552709) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01-16, відповідно до умов якого орендар (ТОВ "Престиж Пром") зобов`язувався передати, а суборендар (ТОВ "Практик Тайм") зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, визначене договором, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач передав ТОВ "Практик Тайм" у суборенду нежитлове приміщення, що підтверджується актом надання послуг № 136 від 30.09.2019 року.

Передане в суборенду майно орендовано позивачем у ПП "Нікос-Люкс" (ЄДРПОУ 42614870) відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень від 12.03.2019 року № 12/03-19.

02.10.2019 року ТОВ "Престиж Пром" за результатами надання послуг із передання у суборенду нежитлового приміщення складено податкову накладну № 16 та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН).

Згідно із квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.10.2019 року, реєстрація податкової накладної № 16 на суму 1000 грн. була зупинена.

У квитанції зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК від 30.09.2019 року № 16 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена.

Обсяг постачання товару/послуги 68.20 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач, скориставшись своїм правом на надання пояснень, направив засобами електронного зв`язку повідомлення від 09.10.2019 року № 16-09 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Разом з поясненнями, на підтвердження виконання умов договору суборенди нежитлових приміщень № 01-14 від 01.04.2019 року ТОВ Престиж Пром надало: податкову накладну № 16 від 30.09.2019 року; квитанцію до податкової накладної; копію договору суборенди № 01-16 від 01.04.2019 року; копію акту надання послуг № 136 від 30.09.2019 року; копію витягу з ЄДР ПП ТОВ "Рента-Н"; копію договору оренди №12/03-19 від 12.03.2019 року; копію акту надання послуг № 1044 від 30.09.2019 року; копію податкової накладної № 1230 від 30.09.2019 року; копію акту прийому-передачі майна від 26.02.2019 року; копію витягу з Єдиного реєстру прав на нерухоме майно; копія витягу з ЄДР ТОВ Престиж Пром .

За наслідками розгляду поданих документів, комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 17.10.2019 року № 1308857/41938393 про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 30.09.2019 року.

Підставою для відмови вказано ненадання платником податку розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов підприємства, виходив з того, що в оскаржуваному рішенні відсутня будь-яка конкретизація, яких саме документів не вистачило для прийняття комісією ДПС України рішення про реєстрацію податкової накладної.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до положень частин 1 та 5 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, як зупинення реєстрації податкової накладної, так і відмова в її реєстрації є складовими частинами (етапами) загального процесу реєстрації податкових накладних, який є обов`язковою передумовою для віднесення покупцем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Разом з тим, зазначені етапи та рішення, прийняті під час їх реалізації, є, в розумінні адміністративного судочинства, окремими процедурними діями та/або індивідуальними актами, що можуть змінювати правовий стан платника податків і впливати на його права та інтереси, а тому можуть бути оскаржені окремо в судовому порядку.

Наведені висновки щодо можливості оскарження дії податкового органу по зупиненню реєстрації податкової накладної також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 грудня 2018 року справа № 813/3731/17.

Касаційним судом по вказаній справі було зазначено, що в остаточній редакції адміністративного позову позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним дій ДФС щодо зупинення реєстрації податкової накладної та похідні від цього вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з не проведення її реєстрації та про зобов`язання ДФС здійснити реєстрацію податкової накладної. При цьому позивач як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи стверджував, що підстав для зупинення реєстрації податкової накладної відповідач не мав та наводив свої обґрунтування щодо цього.

Відтак, предметом доказування у справі, що розглядається (Верховним Судом), є вирішення питання, чи були у ДФС підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд наголосив, що ДФС повинна надати належні та достатні докази, що дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16. статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених Критеріями оцінки ступеня ризиків.

Суд касаційної інстанції зазначив, що натомість суди попередніх інстанцій вдались до з`ясування питань, які не відносяться до предмета та обґрунтування заявленого адміністративного позову, в той час як мали надати оцінку правомірності дій відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної у контексті наявності для цього законодавчо визначених підстав.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ "Престиж Пром", як в частині обґрунтування позову, так і в прохальній частині, просило скасувати рішення Державної податкової служби України від від 17.10.2019 року № 1308857/41938393 саме щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 16 від 30.09.2019 року, тобто позивач самостійно визначив саме такий предмет позову та відповідне обґрунтування, яке не містить доводів щодо незаконного зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, в тому числі як підставу скасування спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Таким чином, з урахуванням того, що судовому захисту підлягають лише заявлені вимоги, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини підлягають дослідженню виключно в площині та межах відмови податковим органом в реєстрації спірної податкової накладної, в тому числі обґрунтування та процедури прийняття відповідачем такого рішення.

Водночас прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.

Вказана правова позиція неодноразово викладена у Постановах Верховного Суду (справи №822/1817/18,№ 821/1173/17 та ін.).

Отже, під час розгляду справи у межах означеного предмету спору, слід надати правову оцінку й рішенню відповідача про зупинення реєстрації податкової накладної виключно в аспекті вимог, не виконання позивачем яких, слугувало підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117, чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно із пунктами 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку № 117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Критерії ризиковості здійснення операцій/Критерії ризиковості платника податку визначаються листом Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 (попередня редакція лист № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року) та з 08.08.2019 року введені в дію вказані Критерії згідно листа № 1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій/критерії ризиковості платника податку, які визначалися листами ДФС.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, у квитанції, якою зупинено реєстрацію спірної податкової накладної, критерії ризиковості визначені виключно на підставі листа ДФС, при цьому, взагалі без зазначення номеру та дати цього листа.

Так, податковим органом лише вказано, що реєстрацію податкової накладної зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв`язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості операцій.

Також, в направленій позивачу квитанції зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що акти, які затверджують критерії ризиковості господарських операцій/критерії ризиковості платника податку мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

В свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 09 липня 2019 року у справі № 140/2093/18, від 30 липня 2019 року у справі № 320/6312/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості.

Так, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Також, колегія суддів вказує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Відсутність посилань на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної, призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, у квитанції, якою зупинено реєстрацію спірної податкової накладної, жодного посилання на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної, не наведено, а так само податковим органом конкретного переліку документів при надісланні повідомлення про надання пояснень щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, не витребовувалось.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної у квитанції вказано те, що податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Проте, у зазначеній квитанції взагалі не вказано, яке саме з перерахованих положень п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, та якими саме Критеріями ризиковості керувався податковий орган.

Також, посилаючись, як на підставу для зупинення спірної податкової накладної, на пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості операцій та зазначаючи про те, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, контролюючий орган не вказав, у чому саме виникла невідповідність показників обсягів постачання з обсягами придбання позивачем товару.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, після зупинення реєстрації спірної податкової накладної, позивачем були подані до Комісії документи, передбачені пунктом 14 Порядку № 117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку № 117, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір визначено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України Про судовий збір , частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові № 640/21330/18 від 12 листопада 2019 року та № 280/4269/18 від 25 листопада 2019 року.

Так, позовна вимога про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є передумовою для застосування такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну, у реєстрації якої відмовлено оскаржуваним рішенням.

З наведеного убачається, що ТОВ Престиж Пром заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру (друга є похідною), за яку з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн. солідарно.

Решта у сумі 1921, 00 грн. є надмірно сплаченим судовим збором та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір може бути повернута судом першої інстанції за клопотанням позивача.

Оскільки, як зазначалось вище, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідачів солідарно у розмірі, значно меншому (судовий збір 1921 грн.), ніж визначено судом першої інстанції, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст.311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі № 400/3814/19 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром" судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), сплачений платіжним дорученням № 205 від 30.10.2019 року та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром" судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), сплачений платіжним дорученням № 301 від 26.11.2019 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром" (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 41938393) судовий збір у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром" (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 41938393) судовий збір у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.).

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Шляхтицький О.І. Єщенко О.В.