Постанова

від 22.10.2020 по справі 915/478/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/478/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника учасників справи:

від відповідача 2 - адвокат Бортика Р.О. за свідоцтвом № 791 від 13.09.2019, ордером серії ВЕ № 1022755 від 30.09.2020 та довіреністю № 14/02 від 14.02.2019;

/інші учасники справи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 1.10.2020), але не скористались правом на участь в судовому засіданні/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.19, проголошену суддею Ржепецьким В.О. у м. Миколаїв об 11:09:46, повний текст якої складено 13.06.2019,

про залишення позову без розгляду

у справі № 915/478/19

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави

до відповідачів: 1) Миколаївської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю дитячого спортивно-оздоровчого центру «ВАЛЬМАР»

про визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди зі змінами та зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

07.03.2019 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави до відповідачів: Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю дитячого спортивно-оздоровчого центру (далі - ТОВ ДСОЦ) «ВАЛЬМАР» про визнання незаконними та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди зі змінами та зобов`язання повернути земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом знесення будівельних матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 залишено без розгляду в порядку п. 1 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави. Суд першої інстанції дійшов висновку, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

При цьому, господарський суд зазначив, що повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності міста Миколаєва у відповідності до положень ст. ст. 12, 83 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» наділено міську раду, а тому остання і має звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації своїх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.19 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду її по суті.

Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що в силу положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» безпідставними є доводи суду щодо відсутності у прокурора законних підстав для звернення до суду з цим позовом, оскільки у даному спорі орган місцевого самоврядування, який за законом зобов`язаний захищати інтереси членів територіальної громади, не здійснював належним чином своїх функцій, порушив ці інтереси, та є відповідачем у справі.

При цьому на думку скаржника, прокурор згідно з вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України наділений дієздатністю на звернення до суду з позовами в інтересах держави, а тому вважає, що господарський суд необґрунтовано залишив позовну заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 без розгляду на підставі п. 1 ч. ст. 226 ГПК України.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції зупинялось апеляційне провадження у даній справі, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справах №587/430/16-ц та №912/2385/18.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника ТОВ ДСОЦ «ВАЛЬМАР» у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи без розгляду вказану вище позовну заяву, місцевий господарський суд зауважив про те, що звертаючись із відповідним позовом прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави та зазначив про те, що саме Миколаївська міська рада як розпорядник землями комунальної власності м.Миколаєва має звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації своїх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, що є підставою для залишення позову без розгляду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Господарського суду Миколаївської області з огляду на наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" ( Menchinskaya v. Russia) , заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З позовної заяви прокурора вбачається, що підставою для його звернення до суду з даним позовом є прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваних пунктів рішень, в наслідок чого передано в оренду ТОВ ДСОЦ «ВАЛЬМАР» в поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 560 кв.м., що позбавляє відповідну територіальну громаду правомочностей власника землі в повному обсязі.

Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

При цьому сам факт не звернення до суду Миколаївської міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади м. Миколаїв та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане підтверджується правовими позиціями викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц від 26.06.2019 та у справі №903/129/18 від 15.10.2019.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеній у Великою палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на розгляд господарського суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурору Миколаївської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 про залишення без розгляду позову Заступника керівника Миколаївської міської прокуратури №1 - скасувати

Справу №915/478/19 передати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.10.2020 о 17.50

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Колоколов С.І.