Постанова

від 19.10.2020 по справі 903/72/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 903/72/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мельник О.В.

судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2020 року у справі № 903/72/20 (суддя Костюк С. В., повний текст рішення складено 26.08.2020 року)

за позовом:

1) Фізичної особи-підприємця Ревін Наталії Ярославівни

2) Фізичної особи-підприємця Криштапюка Миколи Миколайовича

3) Фізичної особи-підприємця Яким`юк Ірини Володимирівни

4) Фізичної особи-підприємця Міснік Олесі Стефанівни

5) Фізичної особи-підприємця Приймачук Анни Миколаївни

до Луцької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Луцькі ринки"

про визнання протиправним та скасування рішення Луцької міської ради

за участю представників:

позивачів - Деркача Д.В.,

відповідача - Іщик В.А.,

третьої особи - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.08.2020 року у справі №903/72/20 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької міської ради № 69/1 від 29.01.2020 "Про припинення права постійного користування комунальному підприємству "Луцькі ринки" земельною ділянкою". Стягнуто з Луцької міської ради на користь позивачів судовий збір.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що відповідач зобов`язанням припинити дію діючих договорів оренди торгівельних місць фактично втрутився в господарську діяльність 3-х осіб, що суперечить ст. 6 Господарського кодексу України, відповідно до положень якої заборонено незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарські відносини.

Пункт 5 оскаржуваного рішення містить зобов`язання Департаменту муніципальної варти міської ради в разі невиконання п.п.4.2 п.4 цього рішення провести демонтаж вказаних об`єктів у визначений законом спосіб та метод з забезпеченням відновленого порушеного благоустрою території після проведення демонтажу.

Суд першої інстанції зазначив, що в даній частині рішення суперечить порядку прийняття рішень органами місцевого самоврядування, зокрема, своїм же рішенням від 29.07.2009 № 44/2 Луцька міська рада затвердила Правила благоустрою міста Луцька, пунктом 9.4 даних Правил передбачено порядок демонтажу малих архітектурних форм, однак виходячи з діючих договорів оренди торгівельних місць факт самовільного встановлення контейнерів відсутній.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Луцька міська рада, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2020 року у справі №903/72/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що твердження суду про те, що КП Луцькі ринки не надавало свою згоду на вилучення земельної ділянки в розумінні ст. 149 Земельного кодексу України, а лише вказало, що не заперечує проти вилучення з постійного користування земельної ділянки є протиправним та спростовується як наявним в матеріалах справи листом КП Луцькі ринки так і поясненнями уповноваженого представника КП Луцькі ринки , що був присутній на засіданні сесії Луцької міської ради.

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення Луцької міської ради в частині припинення права постійного користування земельною ділнкою КП "Луцькі ринки" не порушує прав позивачів, а тому враховуючи приписи ст. ч.2 ст. 4 ГПК останні не наділені правом на звернення до суду з відповідним позовом, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідач вказує, що припинення права постійного користування земельною ділянкою тягне за собою припинення договорів оренди торговельних місць, оскільки відсутні правові підстави для існування таких договорів, в силу застосування аналогії закону. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 50, 164, 219 ГПК України.

Представником позивачів надано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в кому зазначено, зокрема, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від комунального підприємства Луцькі ринки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції було зроблено помилкові висновки щодо ненадання згоди КП Луцькі ринки на вилучення з постійного користування земельної ділянки по вул. Глушець, 1, площею 0,5904 га. Суд також не дослідив та не з`ясував, того факту, чи були розірвані/припиненні договори оренди торговельних місць між КП Луцькі ринки та позивачами, та в результаті не встановив порушеного права останніх, що призвело до винесення незаконного рішення.

Окрім того від комунального підприємства Луцькі ринки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з підстав дії карантину, запровадженого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом також враховано, що норми чинного процесуального законодавства надають учасникам справи можливість брати участь в судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду, повідомивши про це суд не пізніше п`яти днів до судового засідання, у відповідності до ст. 197 ГПК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи наведене, приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що з поданого комунальним підприємством Луцькі ринки клопотання про відкладення не вбачається поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, та те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання та відкладення розгляду справи.

З огляду на вказане, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд визнав за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника комунального підприємства Луцькі ринки .

У відповідності до вимог ст.269 ГПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцької міської ради від 02.09.2009 року надано в постійне користування КП Луцькі ринки земельну ділянку площею 0,5904 га, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Глушець,1. Цільове призначення вказаної земельної ділянки: для обслуговування ринку Центральний . (а.с. 152, т. 1).

Впродовж 2018-2019 років між КП Луцькі ринки та фізичними особами-підприємцями було укладено договори оренди торгових місць.

Зокрема, 04.07.2018 року укладено договір оренди торгівельного місця №966 між ФОП Ревін Наталією Ярославівною (позивач 1) та КП Луцькі ринки , відповідно до якого на земельній ділянці по вул. Глушець, 1, м. Луцьк, кадастровий №0710100000:11:050:0005 було надано фізичній особі-підприємцю у тимчасове платне користування торгівельне місце №966 площею 4 м.кв. Згідно додаткової угоди №2 від 01.07.2019 року було визначено строк дії даного договору до 30.06.2020 року включно (а.с. 17-20, т.1).

04.07.2018 року укладено договір оренди торгівельного місця №838 між ФОП Криштапюком Миколою Миколайовичем (позивач 2) та КП Луцькі ринки , відповідно до якого на земельній ділянці по вул. Глушець, 1, м. Луцьк, кадастровий №0710100000:11:050:0005 було надано фізичній особі-підприємцю у тимчасове платне користування торгівельне місце №838 площею 3,75 м.кв. Згідно додаткової угоди №2 від 01.07.2019 року було визначено строк дії даного договору до 30.06.2020 року включно (а.с. 21-24, т.1).

01.01.2019 року укладено договір оренди торгівельного місця №1204 між ФОП Якимюк Іриною Володимирівною (позивач 3) та КП Луцькі ринки , відповідно до якого на земельній ділянці по вул. Глушець, 1, м. Луцьк, кадастровий №0710100000:11:050:0005 було надано фізичній особі-підприємцю у тимчасове платне користування торгівельне місце №1204 площею 7,95 м.кв. Згідно додаткового угоди №2 від 01.07.2019 року було визначено строк дії даного договору до 30.06.2020 року включно (а.с. 25-27, т.1).

04.07.2018 року укладено договір оренди торгівельного місця №1063 між ФОП Міснік Олесею Степанівною (позивач 4) та КП Луцькі ринки , відповідно до якого на земельній ділянці по вул. Глушець, 1, м. Луцьк, кадастровий №0710100000:11:050:0005 було надано фізичній особі-підприємцю у тимчасове платне користування торгівельне місце №1063 площею 3,3 м.кв. Згідно додаткового угоди №2 від 01.07.2019 року було визначено строк дії даного договору до 30.06.2020 року включно (28-31, т. 1).

04.07.2018 року укладено договір оренди торгівельного місця №1089 між ФОП Приймачук Анною Миколаївною (позивач 5) та КП Луцькі ринки , відповідно до якого на земельній ділянці по вул. Глушець, 1, м. Луцьк, кадастровий №0710100000:11:050:0005 було надано фізичній особі-підприємцю у тимчасове платне користування торгівельне місце №1089 площею 4 м.кв. Згідно додаткового угоди №2 від 01.07.2019 року було визначено строк дії даного договору до 30.06.2020 року включно (а.с. 32-34, т1).

27.01.2020 року виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до комунального підприємства Луцькі ринки з листом, в якому, з метою покращення туристичної та інвестиційної привабливості м. Луцька, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, просить надати згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,5904 га, кадастровий №0710100000:11:050:0005, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець,1, з постійного користування комунального підприємства Луцькі ринки (а.с. 146, т.1).

У відповідь на вказаний лист, 28.01.2020 року комунальне підприємство Луцькі ринки повідомило Луцьку міську раду про те, що не заперечує проти вилучення з постійного користування земельної ділянки площею 0,5904 га, кадастровий №0710100000:11:050:0005, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець,1, та віднесення її до земель запасу Луцької міської територіальної громади, з метою покращення туристичної та інвестиційної привабливості міста. Також повідомило, що на вказаній земельній ділянці здійснюють свою підприємницьку діяльність 360 підприємців, з якими укладено відповідні договори оренди торгових місць, що діють до 30.06.2020 року.

29.01.2020 року Луцькою міською радою прийнято рішення №69/1 "Про припинення права постійного користування комунальному підприємству "Луцькі ринки" земельною ділянкою", згідно вказаного рішення вирішено:

1. Вилучити з постійного користування комунального підприємства Луцькі ринки земельну ділянку на вул. Глушець, 1, що у м.Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 та віднести її до земель запасу Луцької територіальної громади;

2. Припинити комунальному підприємству Луцькі ринки право постійного користування на земельну ділянку на вул.Глушець, 1, що у м.Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11.050:0005, для обслуговування ринку Центральний ;

3. Доручити юридичному департаменту міськради подати документи на проведення державної реєстрації припинення права постійного користування, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в порядку визначеному чинним законодавством;

4. Зобов`язати комунальне підприємство Луцькі ринки : припинити дію договорів оренди торгівельних місць, укладеній з суб`єктами підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність на земельній ділянці на вул. Глушець, 1, що у м.Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, до 02.02.2020 року у зв`язку з вилученням земельної ділянки; очистити шляхом демонтажу земельну ділянку на вул. Глушець, 1, що у м.Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, від розміщених на ній тимчасових споруд та інших конструкцій, в тому числі і паркану, та забезпечити відновлення порушеного благоустрою території до 03.02.2020 року;

5. Департаменту муніципальної варти міської ради в разі невиконання п.п.4.2 п.4 цього рішення провести демонтаж вказаних об`єктів у визначений законом спосіб та метод з забезпеченням відновленого порушеного благоустрою території після проведення демонтажу;

6. Відділу інформаційної роботи невідкладно довести рішення до відома громадськості через засоби масової інформації, а комунальному підприємству Луцькі ринки невідкладно довести до відома суб`єктів господарювання, що мають у користуванні тимчасові споруди та інші конструкції;

7. Контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника міського голови Г. Недопада та постійну комісію міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру (О.Козлюк).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що вказане рішення міської ради є законним, прийнятим у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Повноваження органів місцевого самоврядування визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Частиною 3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом ; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Стаття 149 Земельного кодексу України визначає порядок вилучення земельних ділянок, недодержання якого є підставою для визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним.

Зокрема, за змістом ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 28.01.2020 року комунальне підприємство Луцькі ринки повідомило Луцьку міську раду про те, що не заперечує проти вилучення з постійного користування земельної ділянки площею 0,5904 га, кадастровий №0710100000:11:050:0005, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець,1, та віднесення її до земель запасу Луцької міської територіальної громади, з метою покращення туристичної та інвестиційної привабливості міста. Також повідомило, що на вказаній земельній ділянці здійснюють свою підприємницьку діяльність 360 підприємців, з якими укладено відповідні договори оренди торгових місць, що діють до 30.06.2020 року (а.с. 147, т.1).

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що комунальним підприємством не надавалась згода на вилучення земельної ділянки, оскільки зі змісту вищевказаного листа КП Луцькі ринки від 28.01.2020 року вбачається, що комунальне підприємство в стверджувальній формі висловило своє волевиявлення про відсутність заперечень щодо вилучення спірної земельної ділянки. Вказівка в листі про наявність орендних відносин комунального підприємства з фізичними особами-підприємцями, не змінює оцінку змісту такого листа та не визначає будь-яку умову надання погодження на вилучення земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оцінку спірним правовідносинам необхідно надавати в сукупності з наступним.

Колегією суддів встановлено, що земельна ділянка, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 1, була надана комунальному підприємству Луцькі ринки з метою її використання для обслуговування ринку Центральний , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру (а.с. 152, т. 1).

Використання спірної земельної ділянки комунальним підприємством Луцький ринок з метою обслуговування ринку Центральний , підтверджується також наявними в матеріалах справи договорами оренди торгівельних місць, укладеними між КП Луцький ринок та фізичними особами-підприємцями (а.с. 17-34, т.1), згідно п. 2.1., яких орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торговельне місце, яке знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 1, кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:050:0005, згідно плану-схеми розміщення торгових місць на ринку для розміщення об`єкту торгівлі.

При цьому припинення права постійного користування земельною ділянкою КП Луцькі ринки , за рішенням Луцької міської ради , тягне за собою неможливість для позивачів виконання договорів оренди торгових місць, укладеними між КП Луцький ринок та фізичними особами-підприємцями (а.с. 17-34, т.1), оскільки за змістом п. 2.1. договорів, їх предметом є оренда торгівельного місця саме на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 1, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005.

Враховуючи, що встановлені обставини справи свідчать про здійснення позивачами у даній справі підприємницької діяльності на ринку, що функціонує та розміщений на спірний земельній ділянці, правовідносини, що склались підпадають під правове регулювання, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки № 57/188/84/105 від 26.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за N 288/6576 (надалі - Правила).

Відповідно до пункту 2 вказаних Правил торгівлі на ринках, ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований у встановленому законом порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Визначення поняття ринку міститься також і в Положенні про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.07.2009р. №868 Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків (надалі - Положення), згідно якого ринок - це об`єкт торгівлі, на території якого суб`єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення, реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюються в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців. Суб`єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.

Колегія суддів зазначає, що використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, однак таке використання орендованих торгових площ не можливе без використання й земельної ділянки, на якій ці торгові площі розміщенні.

З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування комунального підприємства Луцькі ринки та припинення орендних відносин з позивачами у даній справі можливе лише за умови дотримання порядку повідомлення орендарів торгових площ про закриття ринку, передбаченого пунктом 7 вищевказаного Положення.

Матеріали справи не містять доказів попередження позивачів за рік до припинення орендних відносин, а також доказів надання пропозицій іншого місця для здійснення позивачами підприємницької діяльності, як це передбачено пунктом 7 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків.

Статтею 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено загальні принципи господарювання, зокрема, захист державою усіх суб`єктів господарювання, заборона втручання органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у господарську діяльність суб`єктів господарювання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою КП "Луцькі ринки" з 29.01.2020 року, тягне за собою неможливість для позивачів виконання чинних договорів оренди торгівельних місць, термін дії яких не закінчився і триває до 30.06.2020 року, що призводить до фактичного втручання в господарську діяльність 3-х осіб в порушення ст. 6 Господарського кодексу України.

З огляду на викладе, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Луцької міської ради від 29.01.2020 № 69/1 прийняте в порушення прав позивачів на здійснення підприємницької діяльності, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування вказаного рішення міської ради підлягає задоволенню.

Окрім того, оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині невірного застосування судом першої інстанції ч.7 ст. 6 Закону України Про судовий збір , та відкриття провадження у справі за умови неналежної сплати позивачами судового збору у повному розмірі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі не звернув уваги на часткову недоплату позивачами суми судового збору. Водночас такий факт не має створювати перешкод у доступі до правосуддя на подальших стадіях провадження у справі . Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із засадою (принципом) верховенства права, закріпленим у п. 1 ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 11 ГПК України, є за даних обставин справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, постанова від 24.07.2018 року у справі №916/3255/17.

Окрім того, якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд наділений повноваженнями стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням ст. 129 ГПК України, також суд наділений повноваженням винести додаткове рішення про розподіл судових витрат з власної ініціативи або за заявою учасника спору, у відповідності до 244 ГПК України, з огляду на що вказані процесуальні недоліки допущенні судом першої інстанції при відкритті провадження у даній справі, не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2020 року у справі №903/72/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Луцької міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.