Постанова

від 13.10.2020 по справі 922/573/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. Справа №922/573/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Сіверін В.І.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

представники учасників справи:

позивача - Горгуль Н.В., посв. №036152 від 29.10.2015,

1-го відповідача - Шафоростової А.А., посв. №2692, довір. №08-21/4299/2-19 від 19.12.2019, розпорядження №550/2к від 24.04.2018,

2-го відповідача - Терпелюка Є.В., адвокат, посв. №1821, ордер АХ№1000548 від 07.05.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх.№1978Х/1 від 11.08.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі №922/573/20 (м. Харків, суддя Ємельянова О.О., повний текст рішення складено 14.07.2020) та на додаткове рішення від 04.08.2020 у справі №922/573/20 (м. Харків, суддя Ємельянова О.О., повний текст рішення складено 10.08.2020),

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м. Харків,

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс , м. Харків,

про визнання незаконним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 - Харківської міської ради, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс про:

- визнання незаконними та скасування пунктів 8, 8.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів від 20.04.2016 №184/16, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земельної ділянки, площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного будинку по вул. Молочній, 8-а м. Харкова, із знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс на праві приватної власності;

- визнання незаконними та скасування пунктів 7, 7.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №262/16 Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку, площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017), із знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А м. Харкова та щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс в оренду вказаної земельної ділянки;

- визнати недійсним договір від 21.10.2016 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017, по вул. Молочній, 8-А м. Харкова, площею 0,1983 га, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс ;

- витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс земельну ділянку за адресою м. Харків, вул. Молочна, 8-А, площею 0.1983 га. Кадастровий номер 6310138800:02:012:0017 та передати Харківській міській раді.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у позові Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 до Харківської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс про подання доказів щодо надання правничої допомоги та постановляння додаткового рішення про розподіл судових витрат - задоволено. Стягнуто з Прокуратури Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн. Ухвалено видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Заступник прокурора Харківської області з вказаними рішеннями не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 та додаткове рішення від 04.08.2020 у справі №922/573/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів; справу розглянути за участю представника Прокуратури Харківської області; про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Прокуратуру Харківської області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Заступник прокурора Харківської області зазначає наступне:

- у порушення норм ст.ст.86, 236 ГПК України, судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо явної невідповідності площі земельної ділянки під об`єктом нерухомості (0,0020 га) площі фактично наданої в оренду землі (0,1983 га) та не враховано висновки Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів;

- отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст.134,135 ЗК України;

- Харківською міською радою незаконно прийнято одночасно рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та земельної ділянки для обслуговування та експлуатації житлового будинку, оскільки отримання права оренди на них, відповідно до законодавчих норм, мало відбуватися в різному порядку;

- висновок суду про відсутність норм, що встановлюють розміри та межі земельних ділянок є безпідставним, оскільки пунком 6.1 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень визначені усереднені розміри земельних ділянок необхідних для обслуговування будівель та споруд;

- звернення прокурора до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо переходу майна, яке становить власність територіальної громади, а тому не порушується принцип справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 поновлено Заступнику прокурора Харківської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/573/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 15.09.2020. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7959 від 26.08.2020), в якому 1-ий відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

У відзиві Харківська міська рада обґрунтовує свою позицію наступним чином:

- норма ст.134 Земельного кодексу України не містить обмежень щодо подальшого використання земельної ділянки, як і не містить застережень щодо розміру земельної ділянки чи порядку його визначення;

- оскаржувані рішення Харківської міської ради були прийняті на підставі ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та керуючись Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а отже відповідають вимогам чинного законодавства та компетенції органу, що його видав;

- межі, площа та цільове призначення земельної ділянки були визначені відповідно до вимог діючого законодавства; проект землеустрою було погоджено відповідними службами в порядку визначеного діючим законодавством та затверджено Харківською міською радою; зазначена земельна ділянка розташована за межами червоних ліній по вул. Молочній; передача в оренду вищевказаної земельної ділянки ТОВ Білий Едельвейс була здійснена за договором оренди землі, укладеного 21.10.2016, що випливає із ст.124 Земельного кодексу України, на підставі рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №262/16; на момент підписання договору оренди землі та проведення державної реєстрації ця земельна ділянка не перебувала у приватній власності або користуванні інших осіб;

- позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Від ТОВ Білий едельвейс надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7966 від 26.08.2020), в якому 2-ий відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора в повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі №922/573/20 залишити без змін; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати зі сплати витрат на правничу допомогу.

У відзиві ТОВ Білий Едельвейс обґрунтовує свою позицію наступним чином:

- 2-ий відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на вже сформованій земельній ділянці;

- станом на час звернення прокурора із даним позовом на наданій в оренду земельній ділянці виконуються будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку за рахунок, здебільшого, коштів фізичних осіб; відповідне в свою чергу буде становити надмірний тягар для 2-го відповідача, оскільки в силу об`єктивних причин та розумної обачності 2-ий відповідач не міг та не повинен був знати про те, що усталена практика застосування ч.2 ст. 134 ЗК України в частині надання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів, у разі розташування на них об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, більш ніж через три роки користування спірною земельною ділянкою, може бути поставлена під сумнів.

- позовна вимога щодо витребування майна на підставі ст.388 ЦК України не може бути задоволена, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.09.2020, у зв`язку з відпусткою судді Склярук О.І., для розгляду справи №922/573/20 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 оголошено перерву до 13.10.2020.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Білий Едельвейс надійшли додаткові пояснення (вх.№9762 від 13.10.2020), до яких надані докази щодо стану виконання будівництва за адресою: м. Харків, вул. Молочна, 8А, а також, укладення з інвесторами договорів купівлі-продажу майнових прав.

В судовому засіданні 13.10.2020 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскаржувані рішення суду - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення прокурора та уповноважених представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Згідно договору купівлі-продажу від 12.04.2016 №552 та договору купівлі продажу від 12.04.2016 №554 нежитлова будівля літ. Е-1 м. Харків, вул. Молочна, 8 загальною площею 20 кв.м. належить Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс (відповідач 2) (т. 1, а.с. 50-51).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс (відповідач 2) 08.04.2016 звернулось до Харківської міської ради (відповідач 1) із листом про надання в оренду земельної ділянки площею 0,1983 га, кадастровий номер №6310138800:02:012:0017 для будівництва багатоквартирного житлового будинку зі зносом нежитлової будівлі літ Е-1 по вул. Молочній, 8-А з визначенням адреси земельної ділянки (т. 1, а.с. 44).

Відповідно до пункту 8.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 20.04.2016 №184/16 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) із земель територіальної громади міста Харкова для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку по вул. Молочній, 8-А, зі знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс на праві приватної власності (т. 1, а.с. 42).

Згідно підпунктів 7.1., 7.2., 7.3., 7.4., пункту 7 додатку рішення Харківської міської ради 7 сесії 7 скликання Про надання земельних ділянок для будівництва від 06.07.2016 №262/16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс для будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирного житлового будинку, за знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А. Змінено цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) на для будівництва багатоквартирного житлового будинку . Переведено земельну ділянку площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) по вул. Молочній, 8-А із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова, площею 0,1983 га (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку, зі знесенням нежитлової будівлі літ. Е-1 по вул. Молочній, 8-А до 31.12.2021 (т. 1, а.с. 43).

21.10.2016 між Харківською міською радою (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс (відповідач 2) було укладено договір оренди землі (т. 1, а.с. 38-40).

Відповідно до пункту 8, договір укладено строком до 31.12.2021.

В оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6310138800:02:012:0017) загальною площею 0,1983 га у тому числі ріллі-га, багаторічних насаджень-га, сіножатей-га, пасовищ-га, лісів-га, під забудовою -га, інших угідь 0,1983 га (площа забудови земельної ділянки зазначена у плані земельної ділянки згідно з експлікацією земельних угідь (пункт 2 договору).

Як зазначає прокурор, площа забудови становить 0,0020 га, при тому що площа земельної ділянки, яка виділена відповідачу 2 становить - 0,1983 га, тобто більше в 99,15 разів.

В землевпорядній документації наявні копії договорів купівлі-продажу, які підтверджують, що відповідач 2 є власником вказаної будівлі, яка розташовано за адресою: м. Харків, вул. Молочна, 8-А. Проте, у зазначених договорах купівлі-продажу будь-які відомості щодо земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля, не вказані. Крім того, з копії технічного паспорту на вказану будівлю, вбачається загальна площа будівлі літ. Е-1 складає 20 кв.м., будь-які дані про земельну ділянку у вказаному технічному паспорті відсутні. Таким чином, на думку прокурора, площа земельної ділянки від вказаною будівлею складає 20 кв.м., що складаю лише 1% від загальної площі земельної ділянки.

У зв`язку із чим, прокурор вважає вказане рішення Харківської міської ради про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 не відповідає вимогам законодавства, зокрема статтям 124, 134, 135 Земельного кодексу України, оскільки право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017 повинно було бути надано на підставі земельних торгів, що стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наступних мотивів: чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах; при цьому, норми чинного законодавства не встановлюють порядок визначення або нормативи визначення розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд; твердження прокурора, про розмір земельної ділянки, на отримання якої має право відповідача 2, не може перевищувати 0,0020 га (виключно площу під будинком) не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Харківської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Такими випадками за змістом ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже, зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано такі об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як вже було заначено вище, на земельній ділянці, наданій у користування ТОВ Білий Едельвейс знаходиться нерухоме майно, належне останньому на праві власності.

Зокрема, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ Білий Едельвейс зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ Е-1 , загальною площею 20,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Молочна, 8 на підставі договорів купівлі-продажу від 12.04.2016 №552 та договору купівлі-продажу від 12.04.2016 №554.

Отже, ТОВ Білий Едельвейс мало у власності нежитлову будівлю за адресою: м. Харків, вул. Молочна, 8, право власності на які було зареєстровано, незаконним не визнано.

Як підтверджується матеріалами справи, вказано самим позивачем, та не заперечується сторонами, об`єкт нерухомого майна, який належить ТОВ Білий Едельвейс знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017.

При цьому, відсутність кадастрового номеру земельної ділянки у договорах купівлі-продажу нежитлової будівлі 2-го відповідача ні в якому разі не може свідчити про те, що спірна будівлі знаходиться на іншій земельній ділянці. Крім того, договір купівлі-продажу будівлі жодним чином не впливає на зміну прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Отже, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність нерухомого майна на сформованій земельній ділянці по вул. Молочній, 8 у м. Харкові станом на дату прийняття Харківською міською радою спірних рішень. Разом з тим прокурором не спростовано встановлених обставин щодо знаходження об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці станом на дату прийняття рішення Харківською міською радою.

При цьому посилання апелянта на те, що площа земельної ділянки значно перевищує площу належної відповідачу будівлі, колегія суддів відхиляє, оскільки ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не ставить підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім того, жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись, певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Водночас прокурор як позивач у справі не підтвердив належними і допустимими доказами свої доводи про безпідставне, значне перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду, порівняно з площею об`єктів нерухомості відповідача і необхідності проведення в такому випадку земельних торгів. Колегія суддів вказує, що нормами чинного законодавства не встановлено порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд, виключно в межах периметру фундаменту такого нерухомого майна. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі (споруди), мало бути визначено прокурором при зверненні до суду з відповідним позовом або визначено шляхом проведення у справі експертизи з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил. Однак прокурор відповідного не зазначив, як і не надав висновків експертизи/не заявляв про її проведення.

Отже, з огляду на викладене, зважаючи на положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та той факт, що на земельній ділянці, переданій Харківською міською радою у користування ТОВ Білий Едельвейс , перебувале належне останньому на праві власності нерухоме майно, суд вважає, що надання спірної земельної ділянки у користування ТОВ Білий Едельвейс не вимагало проведення земельних торгів.

Стосовно доводів апелянта про те, що 1-ий відповідач не міг одночасно прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та земельної ділянки для обслуговування та експлуатації житлового будинку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на такі категорії: б) землі житлової та громадської забудови; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За змістом положень частини 1 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Така містобудівна документація на місцевому рівні відповідно до статті 16 зазначеного Закону розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру, який відповідно до статті 193 Земельного кодексу України є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташованих в межах кордонів України, у якій зазначене їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Так, зі змісту наявної у матеріалах справи пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1983 га за адресою м. Харків, вул. Молочна, 8а, вбачається, що відповідно до затвердженого рішеннями сесій Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04, від 27.02.2013 №1023/13 Генерального плану м. Харкова, зі змінами, ділянка частково розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови, частково в зоні реконструкції.

Згідно з планом зонування територій (зонінгом) міста Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1024/13, земельна ділянка розташована за межами червоних ліній вул. Молочної, у громадській зоні, підзоні Г-5: торгівельна зона, а також в зоні розміщення об`єктів археології.

Відповідно до наявної у справі довідки Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №143/16 від 26.05.2016 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, вбачається, що земельна ділянка за адресою: вул. Молочна 8-А, м. Харків, орієнтовною площею 0,1983 га, обліковується як землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів. Відповідно до висновку №127/16 від 27.05.2016 остаточне віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень

Отже, встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки із категорією - землі житлової та громадської забудови, відбулось саме при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення. При цьому, колегія суддів не вбачає в діях Харківської міської ради порушення вимог чинного законодавства в частині визначення цільового призначення землі.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Оскільки прокурором, як позивачем, не доведено того, що спірні рішення Харківської міської ради були прийняті із порушенням вимог закону, то підстави для визнання їх незаконними та скасування - відсутні, відтак позовні вимоги прокурора у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору від 21.10.2016 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:012:0017, по вул. Молочній, 8-А м. Харкова, площею 0,1983 га, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Білий едельвейс колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.ст.203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Законів України Про власність , Про місцеве самоврядування в Україні власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі №916/2129/15.

Як вже було встановлено судом, підстав для визнання спірних рішень Харківської міської ради незаконними та їх скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні. Отже, позов у частині похідної вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає, як і вимога про витребування земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку заявленому прокурором позову з підстав втручання у право ТОВ Білий Едельвейс на мирне володіння майном та відповідності трьом критеріям правомірності такого втручання відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до ч.1 ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.11 ГПК України).

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і з огляду на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21.02.1986 у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Трегубенко проти України від 02.11.2004, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме:

1) чи є втручання законним;

2) чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес;

3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним , якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

При поданні позову прокурор не обґрунтував дотримання критерію пропорційності, оскільки конкуруючий суспільний інтерес прокурора у витребуванні земельної ділянки не може вважатися домірним із правомірними очікуваннями відповідача щодо використання отриманої земельної ділянки та проведення на ній робіт щодо спорудження житлового будинку, укладення договорів із фізичними особами щодо купівлі майнових прав. Отже справедливий баланс у результаті здійсненого втручання дотриманий не буде, що призведе до порушення Конвенції.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Стосовно стягнення сум втрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З заяви ТОВ Білий Едельвейс вбачається, що між Адвокатським бюро Євгенія Терпелюка та ТОВ Білий Едельвейс укладено договір №07/05/2020-1 про надання професійної правничої допомоги від 07.05.2020.

Відповідно до умов вказаного договору Адвокатське бюро Євгенія Терпелюка зобов`язується надавати замовникові правову допомогу шляхом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності замовника за його дорученням; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру за дорученням замовника; представництва інтересів, захист прав замовника як потерпілого, як юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, як третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництва інтересів замовника у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, зокрема, підписання позовних заяв та інших процесуальних документів (окрім заяви про відмову від позову та укладення мирової угоди), уточнення позовних вимог, тощо, а також в усіх інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами; представництва інтересів замовника в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

В додатку №1 до договору від 07.05.2020 визначено порядок обчислення гонорару у вигляді погодинної оплати за здійснення захисту представництва та надання інших видів правової допомоги Замовнику.

Після закінчення провадження у справі, а отже, надання зазначених послуг сторонами договору було складено акт приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2020, в якому зафіксовано, що послуги надано в повному обсязі і належним чином на суму 21000,00 згідно погодинної вартості послуг.

Судом, здійснено перевірку розрахунків зазначених у акті № 7-1 приймання - передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №07/05/2020-1 від 07.05.2020 від 17.07.2020 на загальну суму 21000,00 грн. та встановлено, що як вбачається із наданого акту адвокатом були надані наступні послуги, попередній аналіз документів, формування письмових та електронних доказів у справі, їх попередня досудова оцінка на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, аналіз законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судової практики (правових висновків Верховного суду), формування правової позиції у справі (кількість годин 5) вартість 5000,00 грн., підготовка додаткового відзиву на позовну заяву (кількість годин 10) вартість 10000,00 грн., підготовка клопотань про долучення до матеріалів справи доказів (кількість годин 3) вартість 3000,00 грн., забезпечення представництва інтересів у 3 судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи час очікування у разі початку розгляду судом справи із запізненням (кількість годин 3) вартість 3000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що загальна сума наданих послуг за актом № 7-1 приймання - передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №07/05/2020-1 від 07.05.2020 від 17.07.2020 складає суму у розмірі 21000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідачів були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять детальні погодинні розрахунки витрат за надані послуги.

Враховуючи те, що відповідачами підтверджено правовий статус адвоката, підтверджено витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідачів на правову допомогу слід покласти на позивача.

Крім того, станом час прийняття додаткового рішення у справі позивачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Інших доводів в апеляційній скарзі позивачем зазначено не було.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для зміни чи скасування додаткового судового рішення - відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі №922/573/20 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/573/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.10.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.І. Сіверін