Рішення

від 12.10.2020 по справі 923/159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Херсон Справа № 923/159/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. , за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу

за позовом: Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача: Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (75654, Херсонська область, Голопристанський район, с. Круглоозерка, вул. Центральна, буд. 41, код ЄДРПОУ 04400720)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" (03151, м. Київ, вул.Ушинського, буд. 40, код ЄДРПОУ 32778636)

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

за участю прокурора Волкової Н.М., посвідчення № 046508 від 29.03.2017;

представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Ігнатов Д.І., адвокат, довіреність від 13.07.2020.

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" (надалі - відповідач), яким просить суд:

- розірвати договір оренди від 28.12.2007 за № 4АА 002162- 040772100039, укладений Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області з ТОВ Партнер , щодо земельної ділянки рекреаційного призначення площею 4,1 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0105, яка розташована в с. Приморське Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області;

- зобов`язати ТОВ Партнер (код ЄДРПОУ 32778636, адреса реєстрації: 03151, м.Київ, вул. Ушинського, буд. 40) повернути земельну ділянку рекреаційного призначення площею 4,1 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0105, яка розташована в с. Приморське (Більшовик) Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, вартістю 7175000 грн. до земель комунальної власності Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (Херсонська область, Голопристанський район, с. Круглоозерка, вул. Центральна, 41, код ЄДРПОУ 04400720).

Ухвалою суду від 04.03.2020 постановлено відкрити провадження, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.03.2020.

Ухвалами суду від 26.03.2020, 24.04.2020, 04.06.2020, 13.07.2020, 29.07.2020 розгляд справи відкладено, призначено підготовче засідання на 18.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.10.2020.

Розгляд справи розпочатий 06.10.2020 з перервою до 12.10.2020 відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні справа була розглянута по суті, оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

В судове засідання не з`явився представник позивача, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду по суті, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення позивачу ухвали від 18.08.2020 з проставленою датою - 25.08.2020 та підписом його уповноваженої особи про одержання (т. 2 а.с. 120). При таких обставинах, суд вважає, що позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При таких обставинах, суд вважає, що позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд вважає, що справа розглянута з дотриманням принципу розумності строків, відповідно до ст.2 ГПК України. Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288..... продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови КМУ України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 на території країни введено карантин з 16.03.2020 , який діє на день розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

28.12.2007 Круглоозерською сільською радою Голопристанського району та товариством з обмеженою відповідальністю Партнер укладено договір оренди земельної ділянки із земель запасу громадської забудови с. Більшовик (Приморське) площею 4,1 га кадастровий номер 6522383500:02:002:0105 під будівництво водноспортивного та торгівельно-побутового комплексів.

Договір оренди земельної ділянки укладений строком на 25 років зареєстровано у Голопристанському відділі Херсонської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2007 за № 4АА 002162-040772100039.

За умовами договору (п.п. 9-12) орендна плата за перші п`ять років вноситься щомісячно рівними частинами виключно у грошовій формі у розмірі 11,2 тис. грн., що становить 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за наступні 20 років (починаючи з 28.12.2012) - 22,412 тис. грн., що становить 9 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.8 договору він укладений на строк 25 років.

За п.38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає в її використанні, а також в інших випадках передбачених Законом.

Відповідно до п.39 договору розірвання договору оренди в одностороньому порядку неможливе.

Також згідно з п.21 договору оренди земельної ділянки після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199401455 від 07.02.2020 у ТОВ Партнер право власності або користування на нерухоме майно відмінне від права користування земельними ділянками комунальної власності на території с. Приморське відсутнє.

Відповідачем були долучені до матеріалів справи копії документів, які підтверджують погашення заборгованості по орендній платі, зокрема, це підтверджується наступними документами:

- квитанція від 11.11.2019 на суму 50000 грн;

- меморіальний ордер від 19.12.2019 на суму 50000 грн.

- Платіжне доручення від 06.01.2020 на суму 30000 грн.

Також були внесені платежі по оренді землі і на 2020 рік наступними транзакціями:

- квитанція від 19.02.20 на суму 30000 грн.;

- меморіальний ордер від 28.02.20 на суму 12000 грн.;

- меморіальний ордер від 15.04.20 на суму 4000 грн.;

Таким чином, на день звернення до суду 17.02.2020 відповідачем сплачена заборгованість за 2018-2019 р.р, сплачені штрафні санкції та сплачені поточні платежі орендної плати за січень-квітень 2020 рік.

Виклад позиції прокурора

Прокуратурою Херсонської області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлені порушення вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України) під час використання товариством з обмеженою відповідальністю Партнер земельної ділянки комунальної власності рекреаційного призначення площею 4,1 га, розташованої на території с. Приморське (Більшовик) Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, що стало підставою для ініціювання питання про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки власнику в судовому порядку.

Прокурор доводить, що відповідно до інформації Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за №3017/9/21-22-10-02-02 від 08.11.2019 та №3852/9/21-22-10-02-02 від 06.12.2019 вбачається, що ТОВ Партнер з 30.11.2018 утворено заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку комунальної власності рекреаційного призначення площею 4,1 га, яка розташована на території с. Приморське Круглоозерської сільської ради Голопристанського району.

Сплата орендної плати за договором оренди у період з 30.11.2018 по 10.11.2019 не здійснювалась, часткова оплата заборгованості на суму 50 тис. грн. здійснена до бюджету Круглоозерської сільської ради Голопристанського району 11.11.2019.

Прокурор доводить, що Орендарем, незважаючи на щорічне подання звітності з плати за землю та декларування сум податкових зобов`язань, не сплачується оренда плата за користування спірною земельною ділянкою за період грудень 2018 - жовтень 2019 року взагалі, а після часткового погашення заборгованості сума недоїмки зі сплати орендної плати станом на 06.12.2019 склала 60362,66 грн.

На думку прокурора, вказане свідчить, що відповідач з 30.11.2018 до цього часу не сплачує у передбачені законом та умовами договору строки орендну плату у належному розмірі за користування земельною ділянкою рекреаційного призначення загальною площею 4,1 га на території с. Приморське Круглоозерської сільської ради Голопристанського району.

Прокурор доводить, що встановлено факт систематичної несплати упродовж 15 місяців, або 15 платежів підряд, відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою та невиконання умов договору оренди від 28.12.2007.

Прокурор звернув увагу, що часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахуванням її індексацій також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям на підставі ст.24 ЗУ "Про оренду землі" вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

На думку прокурора, належним способом захисту та відновлення порушеного права місцевої територіальної громади є як припинення договірних відносин шляхом розірвання договору оренди так і повернення предмет спору його законному володільцю.

У зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Круглоозерської сільської ради про дострокове розірвання договору оренди від 28.12.2007 № 4АА 002162-040772100039 та зобов`язання орендаря повернути земельну ділянку позивачу.

Свої вимоги прокурор обґрунтував нормами ст. ст 96, 141, 206 Земельного кодексу України, ст.ст.16,36, 285-287, пп. 14.1.147 Податкового кодексу України, ст.ст. 526,530, 610,611,629,ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст.15, 21, 24, 32, 34, 36 Закону України Про оренду землі .

Також прокурор акцентував увагу суду на судовій практиці, зокрема зазначив, що відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 2010 - 2011 роки від 1 червня 2012 року, у спорах, що виникають із земельних правовідносин, у разі систематичного невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161- XIV Про оренду землі та умовами договору оренди земельної ділянки, несплати орендної плати в установлений договором строк позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню (постанова Верховного Суду України від 25 червня 2011 року в справі № 6-17цс11).

Пунктом 2.23 розділу 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1,13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Також, Верховний Суд у справі № 318/433/18 (постанова Касаційного цивільного суду від 04.12.2019) зробив висновок, що часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахуванням індексації дає право орендодавцям вимагати розірвання договорів попри те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Тлумачення п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України дає можливість зрозуміти, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату в розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Розглядаючи справу № 318/433/18, Касаційний суд звернувся до попередніх рішень Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення подібних питань (постанови від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс 17, від 06.03.2019 у справі № 1 83/262/17). З укладенням договору сторони набувають не лише суб`єктивних прав, а й обов`язків, які вони мають виконувати.

Також прокурор звернув увагу суду, що незважаючи на те, що з часу укладення договору минуло вже 11 років, відповідачем не вжито першочергових заходів, які б свідчили про його намір виконувати договір.

Доказом відсутності намірів забудови спірної земельної ділянки є інформація управління ДАБІ у Херсонській області 13.12.2019 № 05/2-549 вих.-19 про відсутність відомостей у органу Держархбудінспекції щодо наявності у ТОВ Партнер дозвільних документів на початок будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд на ділянці площею 4,1 га у с. Приморське.

Вказане, на думку прокурора, також порушує принцип раціонального використання земель, закріплений ст. 5 ЗК України, оскільки земля як основне національне багатство, як власність Українського народу, повинна використовуватись найефективнішим способом для задоволення потреб громадян.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач доводить, що в порушення вимог ст.15 Закону України Про оренду землі п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України Постановою КМУ №220 від 03.03.2004 в договорі оренди землі №4АА 002162-040772100038 від 28 грудня 2007 року, не визначено умови щодо способу внесення орендної плати, не визначено умови, на яких проводяться розрахунки з орендної плати.

Таким чином, при укладенні договору оренди, з боку Орендодавця, як органу місцевого самоврядування, не було виконано вимог закону, та не включено до договору істотні умови щодо способу внесення та умов розрахунків по орендній платі.

Протягом дії договору оренди Орендодавець неодноразово змінював банківські реквізити для оплати орендної плати за землю, у зв`язку із чим Орендар, був позбавлений можливості своєчасно здійснювати внесення орендної плати.

Відповідач вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду.

Відповідач доводить, що сама по собі оренда земельної ділянки передує здійсненню господарської або іншої діяльності.

Оренда землі не спрямована на виготовлення та реалізацію продукції чи надання послуг вартісного характеру.

В договорі оренди землі, укладеному між Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ Партнер , земельна ділянка надана для будівництва певного об`єкта, тобто не для здійснення самої господарської діяльності.

Верховний суд України у своїй постанові від 09.10.2019 року по справі № 361/1478/17 зазначив, що (п.7.8) у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, на думку відповідача, спір, який виник між сторонами, не є господарським. Дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також відповідач доводив, що у прокурора відсутності повноважень звертатись до суду за захистом прав Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Відповідач посилається на правову позицію, яка висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17,від 21.12.2018 у справі №922/901/17, рішенні від 15.01.2009 Європейський Суд з прав людину справі Менчинська проти Російської Федерації , рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону .

Відповідач доводить, що заступник прокурора Херсонської області не надав документального підтвердження щодо неналежного виконання або бездіяльності Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області своїх функцій та повноважень. Наведені прокурором обґрунтування щодо наявності підстав для такого представництва, а саме: бездіяльність Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області не є достатньою підставою для звернення до суду в інтересах держави саме прокурора.

Крім того, не зазначено причин неможливості Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області, яка є самостійною юридичною особою здійснювати захист своїх прав та інтересів у судовому порядку.

Також відповідач доводить, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду в аналогічних справах при вирішенні справ про розірвання договору оренди земельної ділянки необхідно керуватись п.2 ст.651 ЦК України, а саме визначати чи мало місце істотне порушення договору.

Відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, при розгляді даної справи необхідно встановити наявність або відсутність обставин, визначених в ч.2 ст.651 ЦК України, а саме :

- наявність порушення;

- наявність завданої порушенням шкоди;

- наявність того, що внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На думку відповідача, прокурором не доведено наявність істотного порушення умов договору, оскільки :

- відсутні належні та допустимі докази на підтвердження шкоди, заподіяної інтересам Орендодавця;

- відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, на що Орендодавець розраховував при укладенні договору;

- відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що Орендодавець був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору;

- відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що Орендодавець саме в значній мірі був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Відповідач заперечує доводи прокурора щодо належного використання земельної ділянки.

Він доводить, що після укладення договору оренди земельної ділянки, ТОВ Партнер вчинено наступні дії по його виконанню.

Заявою від 11.10.2017 на адресу сільського голови Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ТОВ Партнер просило надати дозвіл на виготовлення детального плану території для отримання містобудівних умов та обмежень забудов земельних ділянок: щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Партнер під будівництво бази відпочинку, площею 4,1 га в с. Більшовик із земель запасу Круглоозерської сільської ради, кадастровий номер ділянки - 6522383500:02:002:0105.

Листом від 02.11.2017 року №876/02.11 Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області повідомлено ТОВ Партнер про Рішення двадцять шостої сесії сьомого скликання №289 від 26.10.2017 про надання дозволу на розробку детального плану території площею 11,2227 га для містобудівних потреб для будівництва бази відпочинку по вул. Таврійській в селі Приморське, Голопристанського району Херсонської області.

Відповідно до Договору №37. 04.2018, укладеному між замовником Круглоозерською сільською радою та Виконавцем - ФОП Мерзлика Л.К., Виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавчих актів, будівельних норм та правил діючих на даний час виготовлення містобудівної документації: детального плану території частини кварталу села з метою удосконалення планувальної структури та визначення параметрів земельних ділянок в оренді ТОВ Партнер .

В 2018 році вказана містобудівна документація була виготовлена.

29.10.2019 Рішенням П`ятдесятої сесії сьомого скликання Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №631 вказана містобудівна документація була затверджена.

В 2019 році ТОВ Партнер залучило інвесторів до будівництва об`єкта нерухомості, що підтверджується відповідними договорами від 15 травня 2019 року, укладеними з громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також, в 2019 році ТОВ Партнер отримало Містобудівні умови та обмеження Для проектування об`єкта будівництва за реєстраційним номером №МБ-190-11.

22 листопада 2019 року ТОВ Партнер (замовник) уклало Договір на розробку проектної документації №22/11-19 з виконавцем - ФОП Чикиш Віталій Олександрович.

Також, в 2020 році ТОВ Партнер отримало Інвестиційний проект будівництва бази відпочинку.

Також, в 2020 році ТОВ Партнер отримало від ПП Інжгеосервіс Висновок про інженерно - геологічні умови майданчику об`єкту, що проектується: Будівництво бази відпочинку Гаваї по вул. Таврійська, б/н в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області .

Відповідач доводить, що зазначені вище документи свідчать про те, що ТОВ Партнер вживаються заходи, які свідчать про намір підприємства виконувати умови Договору оренди земельної, ділянки.

Відповідач надав докази, що орендна плата була погашена відповідачем до звернення заступником прокурора з позовом про розірвання договору оренди (17.02.2020). Позов будується на тому, що оскільки за відповідачем станом на 06.12.2019 утворилася заборгованість з орендної плати, яку він не погасив, то договір оренди підлягає розірванню. Оскільки відповідач повністю сплатив орендну плату за договором ще до звернення з цим позовом, то застосування положень ст. 651 ЦК України в даному випадку виключається, адже усунуті підстави вважати, що Круглоозерська сільська рада позбавлена значною мірою того, на що розраховувала при укладенні договору. Ця норма передбачає, що умовою розірвання договору в такому випадку слугує завдана шкода, внаслідок якої друга сторона позбавлаяється істотною мірою того, на що розраховувала. Навпаки, в разі розірвання договору Круглоозерська сільська рада буде позбавлена можливості отримувати кошти за оренду земельної ділянки, враховуючи і відсутність будь-яких інших зацікавлених осіб в цій оренді.

Велика Палата ВС у своїй постанові від 28.11.2018 по справі № 912/1385/17, розглядаючи аналогічний спір, зазначила, що до таких правовідносин застосовуються положення ч. 2 ст. 651 ЦК. Виходячи з того факту, що на момент подачі позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави систематичного порушення умов щодо несплати орендної плати заборгованість по таким платежам відсутня, то ВП ВС зробила висновок про відсутність підстав для розірвання такого договору.

Також відповідач не погоджується з твердженнями прокурора що сільська рада розраховувала не тільки на отримання орендної плати, а й на те, що відповідач здійснить відповідне будівництво. Адже, на думку відповідача, умовами договору оренди не передбачений обов`язок відповідача перед сільською радою збудувати відповідний комплекс, тим більше договором не встановлені і строки такого будівництва. Єдиною умовою в цьому контексті є використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням жодними доказами не підтверджено.

Відповідач надав суду докази, які свідчать про оформлення документації щодо будівництва відповідних об`єктів. Додатково відповідач додає і договір про виконання

будівельних робіт на підтвердження факту здійснення будівництва.

Правові висновки та мотивувальна частина рішення

Підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави, що виразилась у користуванні ТОВ "Партер" земельною ділянкою комунальної власності рекраційного призначення без здійснення плати за неї у обсязі та в строки передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.

В ході розгляду справи відповідач заперечував право прокурора пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Системне тлумачення ст. 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п.35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частина 2 статті 129 Конституції України).

Вищевикладене надає підстави для висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

З огляду на наведені обставини, враховуючи обставини справи, суд зазначає, що в даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо законного використання земельної ділянки комунальної власності та отримання грошових коштів від її використання у вигляді орендної плати, яка має надходити до місцевого бюджету.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Компетентним суб`єктом у даних правовідносинах є Круглоозерська сільська рада, оскільки земельна ділянка належить до комунальної власності, розташована на території цієї ради. Крім того, рада є стороною оскаржуваного договору - орендодавцем.

За змістом ст. 14.1.147, ст. 265.1.3, ст. 10.1.1 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком, який відповідно до приписів ст. 69 Бюджетного кодексу України зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцем розташування земельних ділянок. Землі, надані у користування ТОВ Партнер за оскаржуваним договором перебувають на адміністративній території Круглоозерської сільської ради, яка з огляду на вищезазначені вимоги податкового законодавства, є отримувачем коштів за її використання.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України, спільного майна територіальних громад. Кожне порушення закону та незаконне користування об`єктами комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності селища та держави в цілому.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до вимог ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

За даними прокурора на день звернення до суду, відповідно до відомостей фіскальної служби з 30.11.2018 за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати за землю, надану йому користування за оскаржуваним договором, розмір якої постійно зростає.

Прокурор, звертаючись до суду, вважав, що такі обставини порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Круглоозерської сільської ради, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.

Круглоозерська сільська рада відповідно до п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності та ч. 1 ст. 122 ЗК України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірних земельних ділянок.

На день звернення до суду, прокурором встановлено, що, незважаючи на те, що ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.

Звертаючись до суду, прокурор прийняв до уваги ту обставину, що, будучи обізнаною про порушення умов договору землекористувачем, наявність самоврядних повноважень до припинення порушень вимог земельного законодавства, у тому числі будучи поінформованою листами прокуратури області від 19.09.2019 №05/2-428вих.-19 та від 13.12.2019 №05/2-550вих.- 19, Круглоозерською сільською радою не вжито заходів реагування щодо припинення речового права на земельну ділянку у судовому порядку.

Прокурор доводив, що зі змісту відповідей Круглоозерської сільської ради за №02.11/712 від 08.10.2019 та 02.11/898 від 26.12.2019 на вищевказані лист, вагомих причин не застосування заходів до розірвання договору оренди, а так само обставин, які перешкоджали застосування заходів позовного характеру позивачем не встановлено.

На думку прокурора, вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів держави та місцевої територіальної громади та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для їх представництва.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави та визначив позивачем належну особу - Круглоозерської сільської ради, яка є власником земельної ділянки та до місцевого бюджету якої надходять кошти за використання спірної земельної ділянки і яка є розпорядником цих коштів.

Частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, що суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси позивача, якими, зокрема, є розірвання договорів.

Належним способом захисту слід вважати спосіб, який прямо передбачений законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Статтею 15 ЦК України також передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Між тим, як відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами у судовому процесі -позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ст.4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при його звернені з позовом до господарського суду.

Судом при розгляді спору по суті досліджувалось питання порушених прав позивача, наявність яких, надає право прокурору звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі цього позивача - Круглоозерської сільської ради.

Прокурором надані докази, що станом на 08.11.2019 згідно інтегральних карток за ТОВ " Партнер" (код 32778636) обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у Голопристанській ДПІ Херсонського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, заборгованість склала 102 058,79 грн. (т.1 а.с.18), а станом на 05.12.2019 заборгованість зменшилась та склала суму 64 961,2 грн. за дві земельні ділянки, що підтверджено листом, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( т.1 а.с.22).

За несвоєчасну оплату орендної плати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податковим повідомленням- рішенням від 15.01.2020 № 0011615104 нарахувало штраф у сумі 9999 грн. 98 коп. в розмірі 20% від суми заборгованості 50 000 грн. (т.2 а.с.23).

Відповідачем перераховано суму 50 000 грн. в рахунок погашення боргу з орендної плати за дві земельні ділянки 11.11.2019 (т.2 а.с.32), 50 000 грн. 19.12.2019, що підтверджено меморіальним ордером від 19.12.2019 (т.2 а.с.31) та 30000 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1 від 06.01.2020 (т.2 .а.с 30).

Таким чином, станом на 19.12.2019 (на день звернення прокурора до суду) у відповідача була відсутньою заборгованість, яка склалась за період з 2018 по 2019 включно та штрафні санкції.

Також в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем щомісячних платежів орендної плати за січень-квітень 2020 року (т.2 а.с.26-30).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що на день звернення прокурора до суду 17.02.2020 права позивача - Круглоозерської сільської ради щодо законного використання земельної ділянки комунальної власності та отримання грошових коштів від її використання у вигляді орендної плати, яка має надходити до місцевого бюджету не були порушені, оскільки відповідачем протягом листопада 2019 - січня 2020 була погашена заборгованість з орендної плати та сплачені, нарахований штраф як відповідальність за несвоєчасну проведену сплату боргу.

У зв`язку з цим, у прокурора були відсутні підстави звертатись до суду за захистом визначених в позовній заяві прокурором, як порушених, інтересів держави в особі позивача - Круглоозерської сільської ради.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди, суд прийшов до наступних висновків.

Спеціальною нормою, яка регулює порядок укладення, виконання та розірвання договору оренди землі є Закон України Про оренду землі .

Згідно вимог ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, в додаткових поясненнях послався постанову від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду Верховного суду (т.2 а.с.106-108).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду зазначає, що у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.13 закону Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.15 в редакції Закону України Про оренду землі , яка діяла на час укладення спірного договору істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК та іншими законами (ч.1 ст.32 закону Про оренду землі ).

Відповідно до п. д 4.1 ст.141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематичне невнесення орендної плати.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематичне невнесення орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичного невнесення (два та більше випадків) орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку щодо внесення орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з цим, прокурор прийшов до висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо невнесення орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Суд погоджується з даними доводами. Однак, при цьому зазначає, що, як витікає із наведених вище норм у згаданій постанові касаційної інстанції чинне законодавство не передбачає обов`язку сторін розірвати договір оренди у разі систематичної несплати орендної плати орендарем. Орендодавець як сторона договору наділений таким правом, однак, визначити чи він скористується таким правом вирішує безпосередньо сам Орендодавець.

В матеріалах справи відсутні докази, що Круглоозерська сільська рада приймала рішення про дострокове розірвання спірного договору та що вона зверталась до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору. Позовну вимогу про дострокове розірвання договору оренди заявив безпосередньо заступник прокурора Херсонської області. В той час як прокуратура Херсонської області не є Орендодавцем за спірним договором, тому заявляючи таку вимогу прокурор перевищив свої повноваження, вирішивши за Орендодавця заявити позов про дострокове розірвання договору за яким він не є стороною.

В той час Велика Палата ВС у своїй постанові від 28.11.2018 року по справі № 912/1385/17, розглядаючи аналогічний спір, коли відповідачем сплачена заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою зазначила, що до таких правовідносин застосовуються положення ч. 2 ст. 651 ЦК. В постанові зазначено, що у зв`язку зі сплатою боргу відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору.

Тобто, якщо на момент подачі позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави систематичного порушення умов щодо несплати орендної плати, заборгованість по таким платежам відсутня, то ВП ВС зробила висновок про відсутність підстав для розірвання такого договору.

Таким чином, відповідач, на день звернення прокурора до суду, не мав заборгованості з орендної плати, відповідно були відсутні порушення підстави істотних умов договору (систематичного порушення виконання грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати).

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що прокурором не доведено наявність, визначених прокурором, порушених законних інтересів та прав держави в особі Круглоозерської сільської ради та не доведені належними допустимими та достовірними доказами позовні вимоги, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Що стосується доводів прокурора щодо не виконання відповідачем договірного зобов`язання щодо забудови орендованої земельної ділянки, то суд не надає оцінку даному факту, оскільки в позовній заяві прокурором не обґрунтовані позовні вимоги цими обставинами та нормами чинного законодавства. Між тим, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач склав проектно-технічну документацію щодо будівництва. Крім того, в договорі оренди не зазначені терміни такого будівництва, тому є недоведеним докази прокурора щодо невиконання відповідачем договірних зобов`язань на день звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати суд покладає на прокурора

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення оформлено і підписано 22.10.2020

Суддя Л.М. Немченко