Постанова

від 11.03.2021 по справі 923/159/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/159/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Дичко В.О., посвідчення № 059424, дата видачі: 25.01.21;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Херсонської області від „12" жовтня 2020р., повний текст якого складено та підписано „22" жовтня 2020р.

у справі № 923/159/20

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі

Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

головуючий суддя - Немченко Л.М.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 11.03.2021, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020р. Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер", в якій просив:

- розірвати договір оренди від 28.12.2007 за № 4АА 002162- 040772100039, укладений Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області з ТОВ Партнер , щодо земельної ділянки рекреаційного призначення площею 4,1 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0105, яка розташована в с. Приморське Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області;

- зобов`язати ТОВ Партнер (код ЄДРПОУ 32778636, адреса реєстрації: 03151, м.Київ, вул. Ушинського, буд. 40) повернути земельну ділянку рекреаційного призначення площею 4,1 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0105, яка розташована в с. Приморське (Більшовик) Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, вартістю 7175000 грн. до земель комунальної власності Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (Херсонська область, Голопристанський район, с. Круглоозерка, вул. Центральна, 41, код ЄДРПОУ 04400720).

Позов обґрунтований істотним порушенням відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки щодо щомісячної та у повному обсязі оплати орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 року у справі №923/159/20 (суддя Немченко Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, на день звернення прокурора до суду, не мав заборгованості з орендної плати, відповідно були відсутні порушення підстави істотних умов договору (систематичного порушення виконання грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що прокурором не доведено наявність, визначених прокурором, порушених законних інтересів та прав держави в особі Круглоозерської сільської ради та не доведені належними, допустимими та достовірними доказами позовні вимоги, тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/159/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву прокурора.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до вимог ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції посилаючись на долучені відовідачем до матеріалів справи копії документів, а саме: квитанцію від 11.11.2019 на суму 50 000 грн.; меморіальний ордер від 19.12.2019 на суму 50 000 грн.; платіжне доручення від 06.01.2020 на суму 30 000 грн., робить висновок, що на день звернення до суду 17.02.2020 відповідачем сплачена заборгованість за 2018-2019 рр. Проте, на думку прокурора вказаний висновок є помилковим, оскільки його зроблено судом з урахуванням платежів, зокрема, здійснених в період після 06.12.2019 (дата, на яку податковий орган надав відповідну інформацію) без урахування щомісячного нарахування відповідачу поточних платежів за договором оренди.

Крім того, судом не взято до уваги, що належним доказом про відсутність заборгованості з податків є довідка органів доходів і зборів.

Така інформація міститься в матеріалах справи станом на 19.07.2020 (лист Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області), а не на час заявлення позову.

Прокурор зазначає в апеляційній скарзі, що відповідач не подав суду належних та допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за оскаржуваний період, тобто повного та своєчасного виконання істотних умов.

Також прокурор вказує, що неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку щодо внесення орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ході судового розгляду справи відповідач визнав факт несвоєчасної сплати за договором протягом його дії, зокрема, несплати орендної плати протягом грудня 2018 по жовтень 2019 років.

Прокурор зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Крім того, скаржник зазначає, що суд погодився, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави та визначив позивачем належну особу - Круглоозерську сільську раду, яка є власником земельної ділянки та до місцевого бюджету якої надходять кошти за використання спірної земельної ділянки і яка є розпорядником цих коштів.

Проте зазначив про відсутність права у прокурора звертатися з позовом в інтересах Круглоозерської сільської ради з позовом щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не є стороною договору.

На думку прокурора, висновки суду суперечать один одному, адже погодившись з правомірністю звернення прокурора до суду та достатньою наявністю підстав, суд робить висновок про відсутність у прокурора підстав для ініціювання розірвання договору, укладеного сільською радою, правовий статус якого у справі визначено в якості позивача.

Крім того, в разі незгоди з позовом прокурора Круглоозерська сільрада мала право оскаржити наявність підстав для представництва або висловити свої заперечення та (або) міркування щодо предмету позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 клопотання Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Першому заступнику керівника Херсонської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 року у справі № 923/159/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від „12" жовтня 2020р. у справі №923/159/20; призначено розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на 11 лютого 2021 року о 10:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від „12" жовтня 2020р. у справі №923/159/20 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №923/159/20 відбудеться 11 березня 2021 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 11.03.2020 року представник прокуратури доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а їх явка обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2007 між Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області (Орендодавець) та ТОВ "Партнер" (Орендар) було укладено Договір оренди землі (надалі за текстом - Договір оренди), зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті Украни по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2007 року за №4АА002162-040772100039, відповідно до якого, за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, Орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу громадської забудови села Більшовик під будівництво водноспортивного комплексу та торгівельно-побутового комплексу, яка знаходиться в селі Більшовик, Голопристанського району Херсонської області.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,10 га у тому числі під проїздами, проходами та площадками - 4,10 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 6522383500:02:002::0105.

Відповідно до умов п. 3 Договору на земельній ділянці, яка передається в оренду немає об`єктів нерухомого майна.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 224 122 грн. (п.5 Договору оренди).

Відповідно до умов пункту 8 Договору оренди останній укладено на 25 років.

Відповідно до умов пунктів 9, 10, 11 Договору оренди: орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 11 200 грн. на рік за перші 5 років, що становить 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за наступні роки 22 412,20 грн. на рік, що становить 9% від нормативно-грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України. Орендна плата вноситься у такі строки: - протягом перших 5-ти років оренди щомісячно у розмірі 933,33 грн. за один місяць; - протягом наступних років оренди - щомісячно у розмірі 1 867,68 грн. за один місяць. За умовами п.п. 15-16, 28, 31 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду під будівництво водноспортивного комплексу та торгівельно-побутового комплексу. Цільове призначення земельної ділянки: категорія земель - землі громадської забудови для іншої комерційної діяльності. Круглоозерська сільська рада має право вимагати від ТОВ "Партнер", зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати. ТОВ "Партнер" зобов`язане приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому договором оренди землі, дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди землі державної або комунальної власності надати копію договору до Голопристанської державної податкової служби, у попередньому стані повернути Орендодавцю орендовану земельну ділянку після закінчення строку оренди, утримувати прилеглу територію в належному санітарному стані, здійснювати заходи щодо благоустрою та озеленення прилеглої території, забезпечити об`єкт оренди водопостачанням та каналізуванням, здійснювати вивіз відходів на полігон твердих побутових відходів, забезпечувати фінансування берегоукріплення в дольовій участі на протязі строку оренди, приймати участь в соціальному розвитку села.

Відповідно до умов п.п. 38, 41 Договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється шляхом його розірвання: - за взаємною згодою сторін, - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

На підставі акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 04.01.2008 Круглоозерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області передала, а ТОВ Партнер прийняло земельну ділянку загальною площею 4,10 гектарів на умовах оренди.

Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 11.02.2019 за ТОВ Партнер станом на 08.11.2019 рахується податковий борг по орендній платі у сумі 102 058,79 грн., який виник 30.11.2018 року за рахунок несплати грошових зобов`язань, нарахованих згідно: - податкового розрахунку земельного полатку №1758 від 05.02.2018 на суму 7412,2 грн; - податкового повідомлення-рішення №0036105112 від 22.11.2018 на суму 2473,68 грн.; - податкового повідомлення-рішення №0025995112 від 22.11.2018 на суму 830,39 грн.; - податкового розрахунку земельного податку №9006435677 від 28.01.2019 р. на суму 91 342,57 грн. (т.1 а.с. 18-19).

Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 06.12.2019 за ТОВ Партнер станом на 05.12.2019 згідно інтегрованих карток обліковується податковий борг по орендній платі у сумі 64 961,2 грн. Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб виник починаючи з 30.04.2019 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані згідно: - податкового розрахунку земельного податку №9006435677 від 28.01.2019 на загальну суму 99 646,39 грн. Крім того, відповідно до ст. 129 ПКУ була нарахована пеня в сумі 4 598,54 грн. У зв`язку із частковою сплатою, залишок несплаченого податкового боргу становить 64 961,2 грн. (т.1 а.с. 22-23).

Згідно листів Круглоозерської сільської ради від 08.10.2019 та 26.12.2019р. відносно сплати ТОВ Партнер орендної плати за користування земельною ділянкою повідомлено, що відповідно до п.14.1.147 ст.147 ПКУ України орендна плата являється формою плати за землю (код бюджетної класифікації 18010600). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. №106 Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету органом контролю за вказаним видом платежу є органи ДФС.

Крім того зазначено, що між ТОВ Партнер та Круглоозерською сільською радою не укладались договори щодо забезпечення фінансування берегоукріплення в дольовій участі на протязі договору оренди, здійснення внесків у розвиток курортної зони, соціальної сфери сільської ради. ТОВ Партнер відповідні кошти не сплачувались. (т.1 а.с. 26, 29)

За інформацією Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області відусня інформація щодо реєстрації ТОВ Партнер дозвільних документів на початок будівництва та введення в експлуатацію будівель і споруд на земельних ділянках рекреаційного призначення із земель запасу с. Більшовик (Приморське) площами 11,2227 га та 4,1 га (т.1 а.с.40).

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199401455 від 07.02.2020 у ТОВ Партнер право власності або користування на нерухоме майно відмінне від права користування земельними ділянками комунальної власності на території с. Приморське відсутнє.

Прокурор зазначив, що несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, невикористання земельної ділянки відповідно до мети, визначеної договором, є підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами по справі, у зв`язку з чим звернувся до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Позивач в якості підстави для розірвання Договору в позовній заяві зазначив - не виконання відповідачем договірного зобов`язання щодо забудови орендованої земельної ділянки

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Таким чином законодавець визначив використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з вимогами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою другої сторони договору - орендодавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії встановлено ЗК України.

Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Ураховуючи положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель встановлюється на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням вимог містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку передбачають положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України для самостійного визначення виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії, та необхідність урахування стандартів містобудівної документації та документації із землеустрою.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Стаття 141 Земельного кодексу України є загальною нормою, яка містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Крім того, підстави для припинення договору оренди також визначені статтею 31 Закону України "Про оренду землі", однак таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки не передбачено.

Тобто, таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки, ані законодавством, що регулює орендні правовідносини, ані договором не передбачено.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд (пункт 2.21). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України під час розгляду справи № 3-16бгс15 від 20.05.2015 про те, що підставою для розірвання договору оренди є саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не факт того, що ділянка взагалі не використовувалася.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що прокурором не надано, а матеріали справи не містять доказів порушення цільового призначення використання земельної ділянки, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в частині незабудови відповідачем спірної земельної ділянки.

Стосовно доводів прокурора в частині необхідності розірвання договору оренди, у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17.

Отже, встановлення факту саме систематичної несплати відповідачем орендної плати протягом дії Договору оренди землі є достатньою правовою підставою для розірвання спірного Договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 ЦК України та умов Договору оренди землі.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 14.11.2018 у справі №484/301/18 - аналіз ст. ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі , ст. 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Як зазначалося раніше, сторонами по справі 28.12.2017 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 11 200 грн. на рік за перші 5 років, що становить 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за наступні роки 22 412,20 грн. на рік, що становить 9% від нормативно-грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України. Орендна плата вноситься у такі строки: - протягом перших 5-ти років оренди щомісячно у розмірі 933,33 грн. за один місяць; - протягом наступних років оренди - щомісячно у розмірі 1 867,68 грн. за один місяць.

На підтвердження своїх вимог та в якості доказів систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, прокурором надано листи Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Так, у листі ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08.11.2019 №3017/9/21-22-10-02-02 зазначено зокрема, що за ТОВ "Партнер" (код 32778636) обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у Голопристанській ДПІ Херсонського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, заборгованість склала 102 058,79 грн. (т.1 а.с.18).

У листі ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.12.2019 №3017/9/21-22-10-02-02 зазначено зокрема, що станом на 05.12.2019 заборгованість зменшилась та склала суму 64 961,2 грн. за дві земельні ділянки ( т.1 а.с.22).

За несвоєчасну оплату орендної плати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податковим повідомленням- рішенням від 15.01.2020 № 0011615104 нарахувало штраф у сумі 9999 грн. 98 коп. в розмірі 20% від суми заборгованості 50 000 грн. (т.2 а.с.23).

Колегія суддів зазначає, що протягом певного часу зі сторони відповідача дійсно мала місце несвоєчасна оплата платежів за договором, однак спірні питання щодо оплати врегульовано сторонами шляхом погашення заборгованості відповідачем в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано суму 50 000 грн. в рахунок погашення боргу з орендної плати за дві земельні ділянки 11.11.2019 (т.2 а.с.32), 50 000 грн. 19.12.2019, що підтверджено меморіальним ордером від 19.12.2019 (т.2 а.с.31) та 30000 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1 від 06.01.2020 (т.2 .а.с 30).

Таким чином, станом на 19.12.2019 (на день звернення прокурора до суду із вказаним позовом) у відповідача була відсутня заборгованість, яка склалась за період з 2018 по 2019 включно та штрафні санкції.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем щомісячних платежів орендної плати за січень-квітень 2020 року (т.2 а.с.26-30).

З огляду на викладене відсутні підстави для висновку про наявність істотного порушення умов Договору, тобто позбавлення позивача того, на що він розраховував, укладаючи цей Договір, що могло б бути підставою для розірвання цього Договору, отже господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідних обставин у справі не встановлено та прокурором не доведено. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Апеляційний суд відзначає, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави позивачем, який не вживав заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду.

Також судова колегія зазначає, що у разі виникнення сумнів щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді місцевий суд мав застосувати положення, передбачені ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, колегія суддів зазначає, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави та визначив позивачем належну особу - Круглоозерську сільську раду, яка є власником земельної ділянки та до місцевого бюджету якої надходять кошти за використання спірної земельної ділянки і яка є розпорядником цих коштів.

З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

За таких обставин, апеляційна скарга Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/159/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 по справі №923/159/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020р. у справі №923/159/20 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

15.03.2021р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф.Савицький