Ухвала

від 23.06.2021 по справі 923/159/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 923/159/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Чепурна О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 (суддя Немченко Л. М.) у справі

за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

прокурора - Савицької О. В.,

позивача - не з`явився,

відповідача - Луцюка В. В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2020 року заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (далі - Круглоозерська сільрада, позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер (далі - ТОВ Партнер , відповідач) про:

- розірвання договору оренди землі від 28.12.2007 за № 4АА 002162- 040772100039 (далі - договір оренди), укладеного між Круглоозерською сільрадою та ТОВ Партнер щодо земельної ділянки рекреаційного призначення площею 4,1 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0105, яка розташована в с. Приморському Круглоозерської сільради;

- зобов`язання ТОВ Партнер повернути земельну ділянку рекреаційного призначення площею 4,1 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0105, яка розташована в с. Приморському (Більшовику) Круглоозерської сільради, вартістю 7 175 000 грн, до земель комунальної власності Круглоозерської сільради.

2. Позов обґрунтований істотним порушенням відповідачем умов договору оренди щодо щомісячної та повної сплати орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою.

3. Прокурор вважає, що неналежне виконання умов договору, а саме систематичне невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахуванням індексації, є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

4. Крім того, на думку прокурора, відповідачем не вжито першочергових заходів, які б свідчили про його намір виконувати умови договору оренди щодо забудови спірної земельної ділянки, що порушує принцип раціонального використання земель, закріплений статтею 5 Земельного кодексу України.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Господарський суд Херсонської області рішенням від 12.10.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.

6. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2021 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 залишив без змін.

7. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач на день звернення прокурора з позовом до суду не мав заборгованості з орендної плати, відповідно було відсутнє порушення істотних умов договору (систематичне невиконання грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати).

8. З огляду на викладене відсутні підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору оренди, тобто позбавлення позивача того, на що він розраховував, укладаючи цей договір, та що могло б бути підставою для його розірвання.

9. Суд першої інстанції також зазначив, що є недоведеним посилання прокурора щодо невиконання відповідачем договірних зобов`язань стосовно забудови спірної земельної ділянки на день звернення до суду з позовом. При цьому в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач склав проектно-технічну документацію щодо будівництва, а в договорі оренди не зазначені терміни такого будівництва.

10. Апеляційний господарський вказав, яке ні законодавством, що регулює орендні правовідносини, ні договором не передбачено таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки. Разом з тим підставою для розірвання договору оренди землі є саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не факт того, що ділянка взагалі не використовувалася.

11. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави позивачем, який не вживав заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду.

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

12. У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 і рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

13. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 526, 610, 629, 638, 651, 782 Цивільного кодексу України, статей 96, 141, 206 Земельного кодексу України, статей 25, 32 Закону України Про оренду землі без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 та від 14.11.2018 у справі № 484/301/18.

14. Скаржник вважає, що сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки, згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

15. На думку скаржника, той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати, не має правового значення для вирішення даного спору.

16. У судовому засіданні скаржник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.

17. 23.06.2021 (згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) до Верховного Суду від ТОВ Партнер надійшов відзив на касаційну скаргу. При цьому відповідач просить продовжити строк для подання відзиву.

18. Обґрунтовуючи заявлене клопотання ТОВ Партнер вказує, що копію касаційної скарги отримав від Верховного Суду 22.06.2021 після відповідного звернення у зв`язку з неотриманням касаційної скарги у справі № 923/159/20, так як фактично відповідачу надійшла касаційна скарга в іншій справі № 923/158/20.

19. Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

20. Статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, зокрема передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

21. Відповідно до частин першої, другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

22. Ураховуючи конкретні обставини у цій справі, з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне продовжити строк для подання ТОВ Партнер відзиву на касаційну скаргу.

23. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, зокрема, вказує, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також з урахуванням правових висновків щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 912/1385/17, у подібних правовідносинах.

24. На підставі викладеного ТОВ Партнер просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

25. У судовому засіданні представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Як вбачається з касаційної скарги, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог через відсутність систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати.

28. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

30. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

31. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

32. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами вирішено спір про розірвання договору, зокрема, з підстав істотного порушення відповідачем умов договору оренди, а саме внаслідок систематичної несплати орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою.

33. Суди попередніх інстанцій встановили, що 28.12.2007 між Круглоозерською сільрадою (орендодавець) та ТОВ Партнер (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 11 200,00 грн на рік за перші 5 років, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за наступні роки - 22 412,20 грн на рік, що становить 9% від нормативної грошової оцінки (пункт 9 договору оренди).

34. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України (пункт 10 договору оренди).

35. Орендна плата вноситься у такі строки: протягом перших п`яти років оренди щомісячно у розмірі 933,33 грн за один місяць; протягом наступних років оренди - щомісячно у розмірі 1 867,68 грн за один місяць (пункт 11 договору оренди).

36. На підтвердження позовних вимог та як докази систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою прокурором надано листи Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС).

37. Так, у листі ГУ ДПС від 08.11.2019 № 3017/9/21-22-10-02-02 зазначено, зокрема, що за ТОВ Партнер (код 32778636) обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у Голопристанській ДПІ Херсонського управління ГУ ДПС, заборгованість склала 102 058,79 грн.

38. У листі ГУ ДПС від 06.12.2019 № 3017/9/21-22-10-02-02 зазначено, зокрема, що станом на 05.12.2019 заборгованість зменшилась та становить суму 64 961,20 грн за дві земельні ділянки.

39. За несвоєчасну сплату орендної плати ГУ ДПС податковим повідомленням- рішенням від 15.01.2020 № 0011615104 нарахувало штраф у сумі 9999,98 грн, тобто в розмірі 20% від суми заборгованості 50 000 грн.

40. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначив, що протягом певного часу відповідач дійсно несвоєчасно оплачував платежі за договором, однак згодом відповідачем заборгованість погашена в повному обсязі.

41. Так, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано суму 50 000 грн в рахунок погашення боргу з орендної плати за дві земельні ділянки 11.11.2019 (квитанція від 11.11.2019), 50 000 грн - 19.12.2019 (меморіальний ордер від 19.12.2019), 30 000 грн - 06.01.2020 (платіжне доручення від 06.01.2020 № 1).

42. Таким чином, станом на 17.02.2020 (на день звернення прокурора до суду із вказаним позовом) у відповідача була відсутня заборгованість з орендної плати, яка утворилась за 2018- 2019 роки, та сплачено штрафні санкції.

43. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи містяться докази про сплату відповідачем щомісячних платежів орендної плати за січень-квітень 2020 року.

44. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

45. Разом з тим, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, суди вказали, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

46. З урахуванням зазначеного, оскільки відповідач на день звернення прокурора до суду не мав заборгованості з орендної плати, суди дійшли висновку, що відсутні підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору оренди, тобто позбавлення позивача того, на що він розраховував, укладаючи цей договір оренди, що могло б бути підставою для його розірвання.

47. При цьому, як вбачається з постанови від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, Великою Палатою Верховного Суду було встановлено, що на момент подання міськрадою позову про розірвання договору оренди заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, а навпаки, враховуючи наданий позивачем розрахунок, мала місце переплата.

48. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 та від 14.11.2018 у справі № 484/301/18, в яких містяться висновки щодо розірвання договору у випадку систематичного порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати у подібних правовідносинах, не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанови Верховного Суду у вказаних справах ухвалені хоча й за однакового правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі , статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України), що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

49. Так, у справі № 925/549/17 Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернулася з позовом до Приватного підприємства Інда про стягнення заборгованості у сумі 212 649,64 грн, в тому числі 162 585,04 грн боргу з орендної плати, та розірвання договору оренди землі.

50. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та вчасної сплати орендних платежів за спірним договором оренди землі і на час звернення з позовом за ним залишається заборгованість з орендної плати в розмірі 162 585,04 грн. У зв`язку з цим прокурор вважав підставним розірвання спірного договору оренди та повернення земельної ділянки власникові.

51. Господарський суд Черкаської області рішенням від 07.07.2017 у справі № 925/549/17 позов задовольнив частково, ухвалив розірвати договір оренди землі, в решті позову провадження у справі припинив.

52. Рішення місцевого господарського суду мотивовано встановленням факту систематичного невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині несплати орендної плати, що є самостійною підставою для його розірвання. Припиняючи провадження в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд виходив з того, що станом на момент розгляду справи, наявну заборгованість відповідачем повністю погашено.

53. Київський апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2017 рішення Господарського суду Черкаської області скасував частково в частині задоволення позову про розірвання договору оренди землі від 24.03.2006, в частині припинення провадження у справі - залишив без змін.

54. Верховний Суд постановою від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції у цій справі.

55. У справі № 484/301/18 за позовом фізичної особи до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких (далі - ТОВ Агрофірма Корнацьких ) про розірвання договору оренди земельної ділянки позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач на порушення укладеного між сторонами договору оренди землі з 2013 року систематично не сплачує орендну плату, що є підставою для розірвання договору.

56. Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 484/301/18 судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову залишено без змін.

57. Судові рішення мотивовані тим, що у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати протягом 2013- 2017 років ТОВ Агрофірма Корнацьких порушило умови договору оренди землі, що є підставою для розірвання договору. При цьому орендна плата за 2015- 2017 роки сплачена лише 27.03.2018 під час розгляду справи.

58. З вищевикладеного вбачається, що у справах № 925/549/17 та № 484/301/18 заборгованість з орендної плати була наявна на час подання позову про розірвання договору та фактично сплачена відповідачами вже під час розгляду справи.

59. Разом з тим у справі № 923/159/20, що розглядається, судами попередніх інстанцій за матеріалами справи встановлено, що станом на 17.02.2020 (на день звернення прокурора до суду із вказаним позовом) у відповідача була відсутня заборгованість з орендної плати, яка склалась за 2018- 2019 роки, та сплачено штрафні санкції.

60. Крім того, в матеріалах справи містяться докази про сплату відповідачем щомісячних платежів орендної плати за січень-квітень 2020 року.

61. Звідси правовідносини у справі № 923/159/20, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, та у справах № 925/549/17 та № 484/301/18 не є подібними. Отже, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

62. Інші підстави відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог прокурор не оскаржував.

63. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

64. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

65. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

66. Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

67. Згідно зі статтею 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

68. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

69. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

70. У рішенні ЄСПЛ у справі Ґарсія Манібардо проти Іспанії ( Garcia Manibardo v. Spain від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі Helmers v. Sweden від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с.15, п.31).

71. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.

72. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 і рішення Господарського суду Херсонської області від 12.10.2020 у справі № 923/159/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов