Ухвала

від 23.10.2020 по справі 910/16875/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16875/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ"

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ",

про стягнення 334 266,85 грн ,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 910/16875/19.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/16875/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які набрали чинності з 08.02.2020.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом N 460-IX не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

У цій справі предметом спору є стягнення 334 266,85 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 500 = 1 051 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України рішення у справі № 910/16875/19 не підлягає касаційному оскарженню.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи оскарження судових рішень у цій справі у випадках, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки судів попередніх інстанцій, викладені у оскаржуваних рішеннях, суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02.10.2012 у справі № 3-42гс12.

Водночас з огляду на зміст касаційної скарги, наведені скаржником у ній доводи, у контексті прийнятих у даній справі судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес , а зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає, а тому і підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі не має.

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 910/16875/19, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 910/16875/19 .

2. Матеріали касаційної скарги на 39 (тридцяти дев`яти) аркушах, у тому числі платіжне доручення від 07.10.2020 № 3960 про сплату судового збору, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ