Постанова
від 13.10.2020 по справі 910/4050/17
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4050/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто"

1) на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 (суддя Ярмак О. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (головуючий суддя Попікова О. В., судді Корсак В. А., Пашкіна С. А.)

2) і на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 (суддя Ярмак О. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (головуючий суддя Попікова О. В., судді Корсак В. А., Пашкіна С. А.)

у справі № 910/4050/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 42 801 340 грн

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 17 083,92 грн

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 48 343 976,24 грн

(у судовому засіданні взяли участь представники відповідача Гук Р. А, Волков О. Ю. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Байнер Груп (далі ТОВ Байнер Груп ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Санофі-Авентіс Україна (далі ТОВ Санофі-Авентіс Україна ) про стягнення 42 801 340,00 грн заборгованості за договором про надання послуг № СА-1357 від 17.01.2012 (далі договір від 17.01.2012).

2. Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ Санофі-Авентіс Україна свої зобов`язання за договором від 17.01.2012 належним чином не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, право вимоги якої перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю Хоса-Плекс Україна (далі ТОВ Хоса-Плекс Україна ) до ТОВ Байнер Груп на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 21.02.2017 № 21-02/17.

3. ТОВ Хоса-Плекс Україна також звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ТОВ Санофі-Авентіс Україна про стягнення 17 083,92 грн заборгованості за договором від 17.01.2012, зокрема, за актом приймання-передачі від 27.03.2015 № 26.

4. 27.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ ФК Авісто про стягнення з ТОВ Санофі-Авентіс Україна 48 343 976,24 грн, з яких 32 198 736,06 грн основний борг, 6 736 152,00 грн пеня, 7 405 709,29 грн інфляційні втрати, 2 003 378,89 грн - 3 % річних.

5. ТОВ ФК Авісто стверджує, що на виконання умов договору від 17.01.2012 ТОВ Хоса-Плекс Україна було надано ТОВ Санофі-Авентіс Україна послуги у період з 23.03.2015 по 27.03.2015 загальною вартістю 32 215 819,98 грн, що підтверджується підписаними (за допомогою факсиміле зі сторони ТОВ Санофі-Авентіс Україна ) представниками та скріпленими печатками сторін цього договору актами приймання-передачі наданих послуг. ТОВ Хоса-Плекс Україна направило на адресу ТОВ Санофі-Авентіс Україна вказані акти приймання-передачі, а також рахунки-фактури до них для оплати послуг за цими актами приймання-передачі наданих послуг. Їх отримання ТОВ Санофі-Авентіс Україна підтверджує у листі від 28.04.2015 № 7039.

6. Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ Санофі-Авентіс Україна не оплатило отримані у березні 2015 року послуги за договором від 17.01.2012, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, право вимоги на стягнення якої перейшло від ТОВ Хоса-Плекс Україна до ТОВ ФК Авісто згідно з договором факторингу від 25.04.2017 № 1 (далі - договір факторингу № 1) з моменту укладення цього договору та письмового повідомлення його стороною ТОВ Санофі-Авентіс Україна про відступлення права грошової вимоги.

Первісний розгляд справи

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, у задоволенні позову ТОВ Байнер Груп відмовлено. Позов ТОВ Хоса-Плекс Україна задоволено, стягнуто з ТОВ Санофі-Авентіс Україна на користь ТОВ Хоса-Плекс Україна 17 083,92 грн заборгованості. Позов ТОВ ФК Авісто задоволено частково, стягнуто з ТОВ Санофі-Авентіс Україна на користь ТОВ ФК Авісто 32 198 736,06 грн заборгованості, 7 405 709,29 грн інфляційних втрат, 2 003 378,89 грн 3% річних. В іншій частині позову ТОВ ФК Авісто відмовлено.

8. Постановою Верховного Суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі № 910/4050/17 в частині вирішення позову ТОВ Хоса-Плекс Україна до ТОВ Санофі-Авентіс Україна про стягнення 17 083,92 грн та позову ТОВ ФК Авісто до ТОВ Санофі-Авентіс Україна про стягнення 48 343 976,24 грн і розподіл судового збору скасовані, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішення по суті спору

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 (повний текст складено 24.12.2019) в задоволенні позову ТОВ ФК Авісто відмовлено, на ТОВ ФК Авісто покладені витрати по сплаті судового збору за розгляд його позову судом першої інстанції, вирішено стягнути з ТОВ ФК Авісто на користь ТОВ Санофі-Авентіс Україна судові збори за розгляд апеляційної та касаційної скарг на позов ТОВ ФК Авісто , вирішено стягнути з ТОВ ФК Авісто на користь ТОВ Санофі-Авентіс Україна 41 814 383,12 грн в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/4050/17.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Верховний Суд у своїй постанові від 19.04.2018, передаючи на новий розгляд справу № 910/4050/17 в частині позовів зазначених третіх осіб, вказав, що при новому розгляді цієї справи слід: належним чином дослідити, чи узгоджено сторонами (шляхом укладення угоди) відповідно до вимог частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України від (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України) використання факсимільного відтворення підпису; чи були укладенні між сторонами договору від 17.01.2012 Додаткові угоди № 4 та № 5 до цього договору, чи були прийнятті відповідачем на підставі цього договору послуги за актами приймання-передачі послуг № 5, № 6, № 7 від 23.03.2015, № 8, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15 від 26.03.2015, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 24, № 25, № 26 від 27.03.2015 (далі - Акти до договору від 17.01.2012); надати належну оцінку всім доказам у справі, а також при необхідності обговорити питання про призначення у справі необхідних судових експертиз документів, підписання яких заперечує відповідач і на підставі яких з нього стягнута заборгованість, та належним чином встановити чи виник у відповідача обов`язку з оплати вказаних у зазначених актах послуг. Висновки Верховного Суду, у зв`язку з якими скасовано попередні судові рішення у цій справі в зазначеній частині, та ці вказівки враховуються судом першої інстанції як обов`язкові при новому розгляді справи у зазначеній частині відповідно до частини п`ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України.

11. Відповідач у своїх поясненнях неодноразово наголошував на тому, що дія договору від 17.01.2012 ним не пролонгувалась до 31.12.2015 згідно з додатковою угодою № 5 від 05.09.2014 (далі - Додаткова угода № 5) та зазначені ТОВ ФК Авісто акти приймання-передачі наданих послуг ним не укладались та не підписувались, оскільки сторонами договору від 17.01.2012 не було узгоджено використання факсимільного підпису. В цьому питанні відповідач посилається на пояснення Генерального директора ТОВ Санофі-Авентіс Україна (в період з 21.11.2008 до 29.02.2016) п. Шоера, заяву свідка від 21.06.2018, висновки експертного дослідження № 8-4/27 від 11.09.2017, висновок експерта № 8-4/1034 від 24.05.2018, виконані та надані на замовлення відповідача, які свідчать про високу ймовірність підробки Додаткової угоди № 5, зазначає про необхідність проведення експертизи підписів з витребуванням оригіналів.

12. З метою виконання зазначених вказівок Верховного Суду судом першої інстанції за клопотанням відповідача було неодноразово витребувано у ТОВ ФК Авісто відповідно до статті 81 ГПК України оригінали додаткової угоди № 4 від 13.07.2014 (далі - Додаткова угода № 4) та Додаткової угоди № 5 до договору від 17.01.2012 та Актів до договору від 17.01.2012. Також зобов`язано ТОВ Хоса-Плекс Україна в порядку статті 74 ГПК України надати докази вчинення дій або наявності подій, зокрема щодо підписання Додаткової угоди № 5 та Актів до договору від 17.01.2012 особисто уповноваженими представниками ТОВ Хоса-Плекс Україна та ТОВ Санофі-Авентіс Україна . Але ці вимоги не були виконані. Майже через рік після призначення розгляду цієї справи по суті ТОВ ФК Авісто надало пояснення про неможливість виконання відповідної вимоги суду першої інстанції через втрату оригіналів відповідних запитуваних судом першої інстанції документів.

13. Отже, 15.07.2019 адвокатом ТОВ ФК Авісто з власної необережності були втрачені саме ті документи, проти яких заперечує відповідач, які витребовувались судом та не були надані суду ТОВ ФК Авісто . За таких обставин суд був позбавлений можливості вирішити питання призначення судових експертиз за клопотаннями відповідача та самого ТОВ ФК Авісто .

14. Посилання представника ТОВ ФК Авісто в судовому засіданні на огляд та засвідчення копій Додаткової угоди № 5 та спірних Актів до договору від 17.01.2012 суддею апеляційної інстанції при попередньому апеляційному перегляді справи судом першої інстанції не приймаються в якості доказів доведеності укладення та підписання цих документів, враховуючи що Верховний Суд скасував попередню постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у цій справі в частині позовів третіх осіб. Отже, тому ТОВ ФК Авісто не звільняється від необхідності виконання вимог суду та обов`язку доказування своїх доводів в розумінні статті 74 ГПК України.

15. З урахуванням статей 207 та 208 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання ТОВ ФК Авісто на вчинення конклюдентних дій, що всі акти приймання-передачі послуг до договору від 17.01.2012 у період 2012-2014 років постійно підписувались за допомогою факсиміле підпису Генерального директора ТОВ Санофі-Авентіс Україна Шоера Ж. П., після чого оплачувались, є безпідставним, оскільки вказані дії стосувались інших актів, які були узгоджені відповідачем та оплачені і не можуть підтверджувати факт прийняття послуг ним за березень 2015 року. Існування усталеної практики між відповідачем та ТОВ Хоса-Плекс Україна щодо використання відповідного факсиміле, без дотримання вимог частини третьої статті 207 ЦК України, якою визначено порядок його використання, не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках, коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу.

16. З урахуванням частини другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , частини другої статті 87 ГПК України факт укладення господарського договору не може підтверджуватись показаннями свідка, заява свідка не замінює первинних документів щодо виконання договору.

17. Посилання ТОВ ФК Авісто на лист ТОВ Санофі-Авентіс Україна від 28.04.2015 № 7039 на адресу ТОВ Хоса-Плекс Україна як на доказ замовлення та виконання послуг ТОВ Санофі-Авентіс Україна в березні 2015 року є безпідставним, оскільки в цьому листі викладені заперечення ТОВ Санофі-Авентіс Україна стосовно отриманого 23.04.2015 пакету документів.

18. Отже, при новому розгляді справи суду першої інстанції не надано належних доказів укладення та підписання відповідачем Додаткової угоди № 5, прийняття відповідачем наданих ТОВ Хоса-Плекс Україна послуг та підписання відповідачем Актів до договору від 17.01.2012.

19. Враховуючи зазначене, суд першої інстанцій дійшов висновків, що Додаткова угода № 5 між ТОВ Хоса-Плекс Україна та ТОВ Санофі-Авентіс Україна не укладалась, а відтак дія договору від 17.01.2012 на 2015 рік не була продовжена, послуги відповідачу в березні 2015 не надавались, тому обов`язок ТОВ Санофі-Авентіс Україна з оплати ТОВ Хоса-Плекс Україна цих заявлених ним послуг був відсутній.

20. Враховуючи відсутність обов`язку ТОВ Санофі-Авентіс Україна з оплати спірних послуг, суд першої інстанції також дійшов висновку про безпідставність стягнення з ТОВ Санофі-Авентіс Україна пені відповідно до умов договору від 17.01.2012 та застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

21. Враховуючи умови договору факторингу № 1, частину першу статті 514, частину другу статті 1081 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що в момент укладення договору факторингу № 1 не існувало жодних грошових вимог до відповідача і ТОВ Хоса-Плекс Україна не могло передати ТОВ ФК Авісто зазначене право вимоги до відповідача за договором від 17.01.2012, а сама відповідна вимога є недійсною в силу того, що в момент укладення договору факторингу № 1 ТОВ Хоса-Плекс Україна були відомі обставини, внаслідок яких ТОВ Санофі-Авентіс Україна має право не виконувати передану вимогу.

Додаткове рішення

22. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 частково задоволена заява ТОВ Санофі-Авентіс Україна про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ Санофі-Авентіс Україна у справі № 910/4050/17: 1) вирішено стягнути з ТОВ ФК Авісто на користь ТОВ Санофі-Авентіс Україна витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 184 979,95 грн; 2) в іншій частині вимог заяви ТОВ Санофі-Авентіс Україна відмовити.

23. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням пункту 4 частини першої статті 1, статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон про адвокатуру), частин першої-другої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України аналіз статей 123, 126, 129, 221 та 244 ГПК України, встановлених обставин справи та оцінки наданих відповідачем належних та допустимих доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/4050/17 в частині позову ТОВ ФК Авісто до ТОВ Санофі-Авентіс Україна в їх сукупності, враховуючи доводи ТОВ ФК Авісто , дають підстави для висновку про те, що відповідна вимога ТОВ Санофі-Авентіс Україна підлягає частковому задоволенню у сумі 1 184 979,95 грн.

24. Зокрема суд першої інстанції дослідив копію договору про надання юридичних послуг від 25.01.2017 № 30/2017, укладеного між ТОВ Санофі-Авентіс Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма АНТЕ (далі договір про надання юридичних послуг від 25.01.2017 та ТОВ ЮФ АНТЕ відповідно), довіреності відповідача на представників, звіти затраченого часу на надання послуг відповідачу, акти наданих відповідачу послуг, рахунки на оплату цих послуг, платіжні доручення про відповідну оплату, копію договору про надання юридичних послуг від 31.03.2015 № СА-22545/1, укладеного між Адвокатським об`єднанням Арцінгер (далі - АО Арцінгер ) та ТОВ Санофі-Авентіс Україна , відповідні рахунки-фактури, акти на надання юридичних послуг.

25. Разом з тим, дослідивши обставини справи та надані докази суд першої інстанції вважає спростованими заперечення ТОВ ФК Авісто щодо неспіврозмірності суми покладення на нього витрат на професійну правову допомогу та відповідної наявності підстав для зменшення розміру цих витрат до суми у 100 000,00 грн.

26. При цьому, суд першої інстанції враховує, що заявлені ТОВ Санофі-Авентіс Україна витрати на професійну правничу допомогу були понесені у зв`язку із розглядом трьох позовів у даній справі, в яких ТОВ Санофі-Авентіс Україна виступало відповідачем, а заявлена сума у 509 233,20 грн витрат відповідача за договором про надання юридичних послуг від 31.03.2015 № СА-22545/1, укладеного між АО Арцінгер та відповідачем не підтверджена обґрунтуванням необхідності їх надання.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постанова по суті спору

27. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (повний текст складено 09.06.2020) апеляційна скарга ТОВ ФК Авісто залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 без змін .

28. Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, здійснюючи новий розгляд справи в частині позову ТОВ ФК Авісто до ТОВ Санофі-Авентіс Україна , врахував висновки та вказівки Верховного Суду, викладені ним у його постанові від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17. Апеляційний суд не знайшов помилок у встановленні судом першої інстанції обставин справи та погодився з висновками суду першої інстанції, в тому числі з неможливістю для суду першої інстанції вирішення питання призначення у даній справі судових експертиз стосовно підписання зазначених спірних документів, оскільки їх оригінали суду першої інстанції ТОВ Хоса-Плекс Україна та ТОВ ФК Авісто надані не були, а були втрачені представником ТОВ ФК Авісто , встановив, що доводи ТОВ ФК Авісто щодо наявності підстав для висновку щодо доведеності вимог до ТОВ Санофі -Авентіс Україна визнаються непереконливими.

29. Додатково апеляційний суд зазначив, що в силу принципу змагальності, передбаченого ГПК України, саме позивач має довести наявність заборгованості відповідача за надані послуги за договором від 17.01.2012 на суму 32 198 736,06 грн, а перекладання цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.

30. Доводи ТОВ ФК Авісто щодо преюдиційності факту укладання Додаткової угоди № 5, апеляційний суд з урахуванням статті 75 ГПК України вважає помилковими з огляду на те, що Господарським судом міста Києва при розгляді справи № 910/5052/19 надавалась оцінка вимогам щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 21.02.2017 № 21-02/17, укладеного між ТОВ Хоса-Плекс Україна до ТОВ Байнер Груп , а правовідносини ТОВ Хоса-Плекс Україна та ТОВ Санофі-Авентіс Україна щодо укладання Додаткової угоди № 5 та її виконання не були предметом розгляду та не досліджувались судом під час розгляду справи № 910/5052/19, а тому це рішення не має преюдиційного значення для розгляду цієї справи № 910/4050/17.

31. У відповідності зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції прийняв та дослідив додаткові докази, які не подавалися з поважних причин до суду першої інстанції: копію листа та відповіді Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у місті Києві) від 12.05.2020, роздруківки податкових накладних № 1 від 23.03.2015, №№1-8 від 20.04.2015, №№ 1-16 від 17.04.2020 ТОВ Хоса-Плекс Україна .

32. З урахуванням пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI апеляційний суд встановив, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Сама по собі роздруківка податкових накладних ТОВ Хоса-Плекс Україна від 23.03.2015 № 1, від 20.04.2015 №№ 1-8, від 17.04.2020 №№ 1-16 за відсутності квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не доводить, що складені ТОВ Хоса-Плекс Україна податкові накладні прийняті контрагентом ТОВ Санофі-Авентіс Україна та задекларовані останнім суми ПДВ за послуги згідно оспорюваних актів приймання-передачі. При цьому в залучених податкових накладних міститься посилання на договір про надання послуг від 17.01.2012 № SA-1357, що ускладнює його достеменне ідентифікування. Враховуючи це, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтвердження отримання відповідачем послуг за спірними Актами до договору від 17.01.2012.

33. Суд апеляційної інстанції також дослідив доводи ТОВ ФК Авісто щодо вимоги про скасування рішення суду першої інстанції щодо обставин, які свідчать, на думку ТОВ ФК Авісто , про наявність підстав для відводу судді Ярмак О. М., який був заявлений ТОВ ФК Авісто та не був задоволений, зокрема неможливості подання експертного висновку у суді першої інстанції та неправомірності залишення без розгляду заяви ТОВ ФК Авісто про поновлення процесуального строку для подання доказів.

34. Апеляційний суд, вивчивши процесуальні дії суду першої інстанції (зокрема протоколи судових засідань) з урахуванням статей 13, 42 та 43 ГПК України, правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18 щодо зловживання процесуальним правом, окремої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не знайшов підтвердження обґрунтованих підстав для відводу судді суду першої інстанції та погодився з висновками суду першої інстанції, що доводи ТОВ ФК Авісто про відвід судді Ярмак О. М. є завідомо необґрунтованими та направленими на затягування судового процесу, що є зловживання процесуальними правами ТОВ ФК Авісто відповідно до пункту 2 частини другої статті 43 ГПК України.

35. Додатково суд апеляційної інстанції послався на практику ЄСПЛ стосовно того, що обґрунтованість рішення суду не може трактуватись як обов`язок суду дати детальну оцінку буквально кожному заявленому аргументу сторін. Суд має визначити розумну міру такої оцінки, яка не ставить під сумнів обґрунтованість його рішення. Тому всі інші аргументи ТОВ ФК Авісто апеляційний суд відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, та не підтверджуються наявними матеріалами цієї справи.

Постанова щодо додаткового рішення

36. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (повний текст складено 09.06.2020) апеляційна скарга ТОВ ФК Авісто залишена без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 без змін .

37. Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини справи, дослідивши доводи сторін спору, враховуючи статті 124, 126, 129 ГПК України, статтю 1 частину першу статті 26 Закону про адвокатуру суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

38. Апеляційний суд проаналізував додані до поданої до суду першої інстанції 22.12.2018 заяви ТОВ Санофі-Авентіс Україна документи, та встановив, що вони охоплюють період надання послуг ТОВ Санофі-Авентіс України з квітня 2017 року по грудень 2018 року. Апеляційний суд, здійснивши власний перерахунок відповідно до вказаних документів прийшов до висновку про правильність представленого ТОВ Санофі-Авентіс Україна розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, без включення до цієї суми витрат на допомогу, яка надавалася іншими особами не адвокатами при підготовці документів, скарг, та вчиненні інших дій, пов`язаних із розглядом справи № 910/4050/17, оскільки стаття 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу відносить лише допомогу адвокатів.

39. ТОВ Санофі-Авентіс Україна належним чином виконало вимоги частини восьмої статті 129 ГПК України, подавши 19.12.2019 до суду першої інстанції заяву про наміри подати докази щодо розміру судових витрат після ухвалення рішення та протягом п`яти днів з дня винесення судом першої інстанції рішення по суті цієї справи подавши 23.12.2019 заяву щодо додаткових витрат на правничу допомогу, до якої додало належні докази наявності таких витрат.

40. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши документи, додані до поданої ТОВ Санофі-Авентіс Україна суду першої інстанції 23.12.2019 заяви, встановив з урахуванням додаткових угод № 7 та № 8 до договору про надання юридичних послуг від 25.01.2017, якими зокрема, продовжено строк дії цього договору до 31.12.2019 та змінено вартість години роботи юристів на 5 200,00 грн за годину, що вони підтверджують та охоплюють період надання ТОВ Санофі-Авентіс України юридичних послуг ТОВ ЮФ Анте з січня 2019 року по грудень 2019 року.

41. Разом з тим, апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, встановив що серед них містяться документи, які підтверджують повноваження адвокатів Гука А. Р. та Сторонського Р. Я. на вчинення ними дій як адвокатів від імені ТОВ Санофі-Авентіс Україна .

42. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що ТОВ Санофі-Авентіс Україна дотримано вимоги частини третьої статті 126 ГПК України щодо подання до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами та здійснених ТОВ ЮФ Анте витрат, необхідних для надання правничої допомоги, так само, як і надано достатньо доказів на підтвердження повноважень у адвокатів Гука А. Р. та Сторонського Р. Я. на представництво інтересів ТОВ Санофі-Авентіс Україна при розгляді справи № 910/4050/17.

43. Судом апеляційної інстанції також враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 щодо критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

44. Апеляційний господарський суд, врахувавши: надані ТОВ Санофі-Авентіс Україна документи на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу; співмірність суми позову ТОВ ФК Авісто та розміру витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення ТОВ Санофі-Авентіс Україна ; складність справи №910/4050/17; факт того, що понесені ТОВ Санофі-Авентіс Україна витрати на правничу допомогу були понесені ним у зв`язку із розглядом позовів у даній справі, в яких ТОВ Санофі-Авентіс Україна виступало відповідачем; заяву ТОВ ФК Авісто про зменшення судових витрат, погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви ТОВ Санофі-Авентіс Україна та стягнення з ТОВ ФК Авісто витрат на правничу допомогу у сумі 1 184 979,95 грн., зі зменшенням заявленої до стягнення суми, більше ніж на 50 відсотків (51,36 %).

45. Стосовно доводів ТОВ ФК Авісто про безпідставне включення до звітів підготовку правових висновків, фіналізацію правових висновків тощо, колегія суддів зазначає, що ГПК України не містить переліку конкретних видів правових послуг, що надають адвокати і які компенсуються за рахунок іншої сторони. Виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

46. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТОВ ФК Авісто не повинно відшкодовувати ТОВ Санофі-Авентіс України витрати на правничу допомогу, понесені останнім до 03.05.2017, оскільки саме з цієї дати ТОВ ФК Авісто набуло статусу сторони у цій справі, апеляційний суд зазначає, що заявлені до стягнення витрати ТОВ Санофі-Авентіс України на правничу допомогу зменшені судом більше ніж на 50 відсотків від заявленої суми, і до стягнутої суми витрат не включені витрати, понесені ТОВ Санофі-Авентіс Україна до 03.05.2017.

47. ТОВ ФК Авісто не наведено підстав, передбачених частиною другою статті 202 ГПК України, які зобов`язували б суд першої інстанції відкладати розгляд справи в межах питання відшкодування судових витрат ТОВ Санофі-Авентіс України . Більше того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколу судового засідання від 24.12.2019 та оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, в судовому засіданні 24.12.2019 був присутній представник ТОВ ФК Авісто адвокат Спектор А. С., який надавав пояснення щодо заяви ТОВ Санофі-Авентіс Україна про розподіл судових витрат, а також подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Тобто, апеляційний суд не вбачає порушення судом першої інстанції прав скаржника щодо участі у судовому засіданні, наданні усних та письмових пояснень та клопотань. Більш того, судом першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат ТОВ Санофі-Авентіс Україна на правничу допомогу, було враховано відповідне клопотання ТОВ ФК Авісто про їх зменшення з урахуванням суми позову ТОВ ФК Авісто та розміру фактичних витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ Санофі-Авентіс Україна .

48. Апеляційний суд не погодився з доводами ТОВ ФК Авісто про необхідність скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції через порушення судом першої інстанції статті 80 ГПК України. Апеляційний суд встановив, що ТОВ Санофі-Авентіс Україна дотримано умови частини восьмої статті 129 ГПК України щодо вчасного подання доказів на доведення понесення відповідачем судових витрат.

49. Додатково суд апеляційної інстанції послався на практику ЄСПЛ стосовно того, що обґрунтованість рішення суду не може трактуватись як обов`язок суду дати детальну оцінку буквально кожному заявленому аргументу сторін. Суд має визначити розумну міру такої оцінки, яка не ставить під сумнів обґрунтованість його рішення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Касаційна скарга на судові рішення по суті спору

50. 30.06.2020 ТОВ ФК Авісто надіслало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/4050/17, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права .

51. У зазначеній касаційній скарзі ТОВ ФК Авісто просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ ФК Авісто та стягнути з ТОВ Санофі-Авентіс Україна на користь ТОВ ФК Авісто заборгованість у сумі 32 198 736,06 грн, інфляційні витрати у сумі 7 405 709,29 грн, 3 % у сумі 2 003 378,89 грн, також стягнути з ТОВ Санофі-Авентіс Україна на користь ТОВ ФК Авісто витрати по судовому збору, сплаченому ТОВ ФК Авісто за розгляд справи № 910/4050/17 з урахуванням вирішення справи у касаційній та апеляційній інстанціях.

Касаційна скарга на судові рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

52. 30.06.2020 ТОВ ФК Авісто надало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/4050/17, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права .

53. У касаційній скарзі ТОВ ФК Авісто просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у частині стягнення з ТОВ ФК Авісто на користь ТОВ Санофі-Авентіс Україна витрат на зазначену професійну правничу допомогу у сумі 1 184 979,95 грн та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, прийняти у зазначеній частині оскарження відповідного додаткового рішення суду першої інстанції нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ Санофі-Авентіс Україна про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/4050/17 та стягнення цих витрат з ТОВ ФК Авісто , в іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Щодо суті спору

54. ТОВ ФК Авісто у своїй касаційній скарзі на зазначені рішення суду першої інстанції від 19.12.2019 та постанову апеляційного суду від 24.12.2019 обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права (частину першу статті 92 і частину другу статті 207 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 та від 07.11.2019 у справі № 754/15193/16-ц.

55. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ ФК Авісто зазначає, що в ухваленні оскаржуваного рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено відвід, у задоволенні якого було безпідставно відмовлено. На думку ТОВ ФК Авісто суддя Ярмак О. М. упереджено досліджувала докази у справі та не врахувала позицію Верховного Суду, викладену у пунктах 15-16 постанови від 02.12.2019 у справі № 910/6915/19, а суди попередніх інстанцій розглядаючи підстави її відводу не врахували один з аргументів ТОВ ФК Авісто щодо відводу. ТОВ ФК Авісто посилається на те, що у судовому засіданні суддя висловилась щодо відмови у поновленні процесуального строку на подання доказів, що, зокрема відповідно до частин сьомої та восьмої статті 119, частини четвертої статті 233 ГПК України вимагає оформлення такої ухвали окремим документом та її постановлення у нарадчій кімнаті, чого не було зроблено. Однак в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідна заява ТОВ ФК Авісто від 08.11.2019 про залучення до справи доказів залишена судом без розгляду на підставі частини другої статті 207 ГПК України.

56. ТОВ ФК Авісто також вважає, що суд апеляційної інстанції вирішуючи питання преюдиції обставин справи № 910/5052/17 щодо Додаткової угоди № 5 не врахував правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

57. У своїй касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, ТОВ ФК Авісто , обґрунтовуючи підставу подання касаційної скарги, зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові і додатковій постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 740/2428/18, додатковій постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18 і додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12 (що за такого формулювання означає застосування пункту 1 частини другої ГПК України).

58. Також ТОВ ФК Авісто зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі висновків та вказівок Верховного Суду, викладених ним у його постанові від 19.04.2018 у цій справі. Зокрема , Верховний Суд не передавав цю справу на новий розгляд у частині, що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

(2) Позиція ТОВ Санофі-Авентіс Україна

59. 28 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви ТОВ Санофі-Авентіс Україна на зазначені касаційні скарги позивача, у яких відповідач просить залишити касаційні скарги ТОВ ФК Авісто без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Щодо суті спору

60. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 та від 07.11.2019 у справі № 754/15193/16-ц, зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин справи № 910/4050/17, та не протирічать висновкам судів попередніх інстанцій у цій справі. Отже, наявні підстави для закриття касаційного провадження згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України.

61. Щодо доводів по відводу судді Ярмак О. М. відповідач звертає увагу, що пункт 2 частини 1 статті 310 ГПК України передбачає, що касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з цієї підстави за умови задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень передбачає лише передачу справи на новий розгляд, а не прийняття нового рішення, як того вимагає ТОВ ФК Авісто . Отже, ТОВ ФК Авісто лише формально посилається на цю підставу без мети її фактичного застосування. Доводи щодо відводу судді суду першої інстанції були необґрунтованими та направленими на затягування судового процесу, а суди попередніх інстанцій правильно встановили зловживання ТОВ ФК Авісто процесуальними правами.

62. ТОВ Санофі-Авентіс Україна вважає, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив питання відсутності преюдиції встановлених обставин справи № 910/5052/17, оскільки ТОВ ФК Авісто не є її учасником, а укладеність Додаткової угоди № 5 не є обставиною справи, оскільки до предмету доказування не входила оцінка укладення чи дійсності Додаткової угоди № 5, а є правовою оцінкою обставин, яка не може мати преюдиціного значення.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

63. ТОВ ФК Авісто не наведено конкретних норм права, які в оскаржуваних додатковому рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду застосовані відмінно від правових висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові і додатковій постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 740/2428/18, додатковій постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18 і додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12. Крім того, апеляційний суд врахував постанову Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, про що прямо зазначив у своїй постанові від 04.06.2020.

64. Передаючи справу на новий розгляд в частині позову ТОВ ФК Авісто до ТОВ Санофі-Авентіс Україна Верховний Суд не міг вирішувати питання про розподіл судових витрат відповідно до ГПК України, але наявність у резолютивній частині його постанови від 19.04.2018 слів і розподілу судового збору , не означає, що при новому розгляді суд не може здійснювати розподіл інших судових витрат сторін у справі.

65. Апеляційний суд чітко вказав, що до стягнутої суми відшкодування судових витрат ТОВ Санофі-Авентіс Україна включені лише витрати, понесені відповідачем з 03.05.2017 (з цієї дати ТОВ ФК Авісто набуло статусу сторони спору). Розмір витрат на професійну правничу допомогу є реальним та розумним, що було належним чином встановлено судом першої інстанції. ТОВ Санофі-Авентіс Україна подано належні та допустимі докази на підтвердження понесених ним судових витрат, що було правильно встановлено апеляційним судом.

66. Окремі доводи касаційних скарг ТОВ ФК Авісто зводяться до вимоги переоцінки Верховним Судом обставин справи та доказів у ній. Касаційна скарга зводиться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та одночасного наведення ТОВ ФК Авісто власного бачення обставин справи. Доводи касаційної скарги вже заявлялись в межах апеляційного перегляду справи.

(3) Позиція інших учасників справи

67. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України це не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

68. 17.01.2012 між ТОВ Санофі-Авентіс Україна (замовник) та ТОВ Хоса-Плекс Україна (виконавець) було укладено договір від 17.01.2012, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику комплекс послуг, які відносяться до Програм (програми просування, направлені на збільшення продажу фармацевтичної продукції групи Санофі-Авентіс в аптечній роздрібній мережі), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в строки і умови, передбачені цим договором.

69. Сторонами договору від 17.01.2012 вносились зміни до нього, які оформлялися відповідними додатковими угодами.

70. Пунктом 1.2.1. договору від 17.01.2012 в редакції додаткової угоди № 1 від 13.09.2012 (далі - Додаткова угода № 1) передбачено, що ТОВ Хоса-Плекс Україна зобов`язується надавати замовнику послуги, в тому числі послуги маркетингового характеру з метою підвищення продажу продуктів, які включені у певну програму. Послуги складатимуться, але не обмежуватимуться вказаними нижче послугами: організація контролю та забезпечення інформацією замовника про постійну наявність товарів замовника в місцях реалізації (аптеках) в необхідній кількості; розміщення інформаційних друкованих матеріалів стосовно продуктів та торгових марок замовника (листівки, буклети та інші); організація викладки та розміщення необхідної кількості продукції замовника у відповідних асортиментних групах в місцях, доступних для огляду покупцями, характерних для кожного із місць реалізації продуктів замовника в аптеках з метою підвищення продажу продуктів замовника споживачам.

71. Згідно із пунктом 1.4. договору від 17.01.2012 в редакції Додаткової угоди № 1, надання ТОВ Хоса-Плекс Україна послуг оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг, згідно форми, затвердженої в Додатку 1 до договору від 17.01.2012. Одночасно з підписанням актів, виконавець зобов`язується надати замовнику копії документів, вказаних в пунктах 1.2.2., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.5. договору від 17.01.2012 у разі, якщо такі документи не надавалися раніше.

72. Пунктом 1.5. договору від 17.01.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 передбачено, що акти, в яких затверджуються виплати у вигляді компенсації вартості послуг аптек (згідно із пунктом 3.1.1 цього договору) і винагороди виконавця (згідно зі пунктом 3.1.3 цього договору) повинні містити наступну інформацію: дати і реквізити документів, підтверджуючих перерахування виконавцем винагород аптекам згідно із пунктом 1.2.3. цього договору, повну і достовірну інформацію про надані послуги і об`єми наданих послуг згідно із пунктом 1.2.1 цього договору, інформацію про вартість послуг.

73. Пунктом 2.2.4 договору від 17.01.2012 передбачено, що замовник зобов`язується протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання підписати акт, наданий виконавцем разом з підтверджуючими документами, або ж надати вмотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, відступлень, змін чи доповнень , які необхідно виправити/внести.

74. У відповідності з пунктом 2.2.5. договору від 17.01.2012 в редакції Додаткової угоди № 1, ТОВ Санофі-Авентіс Україна зобов`язується протягом 5 робочих днів після отримання рахунку, виставленого виконавцем стосовно компенсації вартості послуг, придбаних виконавцем у аптек, здійснити виплати згідно цього рахунку.

75. Згідно із пунктом 3.2.1. договору від 17.01.2012 в редакції Додаткової угоди № 1, оплата вартості послуг в розмірі суми компенсації вартості послуг, придбаних виконавцем у аптек (згідно із пунктом 3.1.1. цього договору) і винагороди виконавця (згідно із пунктом 3.1.3. цього договору) здійснюється після отримання повного пакету документів, наданих виконавцем згідно із пунктами 1.2.2., 2.1.1.-2.1.3. договору від 17.01.2012 на підставі рахунку, наданого виконавцем.

76. У відповідності з пунктом 3.2.2. договору від 17.01.2012 в редакції Додаткової угоди № 1, оплата вартості послуг виконавця (згідно із пунктом 3.1.2. цього договору) здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем після прийняття замовником наданих послуг на підставі відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

77. Пунктом 3.1. договору від 17.01.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 та Додаткової угоди № 3 від 10.06.2013, встановлено, що винагорода ТОВ Хоса-Плекс Україна за надання за цим договором послуг складається з наступних елементів: сума компенсації вартості послуг, виплачених виконавцем аптекам за послуги, надані у відповідності до умов цього договору (пункт 3.1.1); вартість послуг виконавця, не перелічених в пункті 1.2.1. цього договору, розмір яких залежить від обсягу фактично наданих послуг і належить погодженню сторонами шляхом підписання відповідного акту (пункт 3.1.2); винагорода виконавця за організацію, забезпечення і контроль надання послуг аптекам в розмірі 3,5 % від загальної суми винагороди, виплаченої виконавцем аптекам.

78. Відповідно до змісту додаткових угод № 2 від 20.12.2012, № 3 від 10.06.2013, № 4 від 13.07.2014 (Додаткова угода № 4) сторони договору від 17.01.2012 домовились продовжити строк дії цього договору відповідно до 30.06.2013, до 30.06.2014, до 30.09.2014. Відповідно до змісту додаткової угоди № 5 від 05.09.2014 (Додаткова угода № 5) строк договору від 17.01.2012 продовжено до 31.12.2015.

79. 25.04.2017 між ТОВ Хоса-Плекс Україна (клієнт) та ТОВ ФК Авісто (фактор) було укладено договір факторингу № 1 (договір факторингу № 1), згідно із пунктом 1.1. якого ТОВ ФК Авісто зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ Хоса-Плекс Україна , а ТОВ Хоса-Плекс Україна зобов`язується відступити ТОВ ФК Авісто свої права грошової вимоги до ТОВ Санофі-Авентіс Україна (замовник, боржник) за договором від 17.01.2012 (включаючи всі зміни, додатки та додаткові угоди до нього).

80. Згідно із пунктом 1.2 договору факторингу № 1 відступається право вимоги на оплату боргових зобов`язань в розмірі 43 135 826,11 грн, що включає в себе 32 198 736,06 грн основного боргу, 3 117 106,75 грн інфляційних втрат, 1 083 831,30 грн 3 % річних від простроченої суми та 6 736 152,00 грн пені за договором від 17.01.2012, що виникло на підставі наступних актів приймання-передачі наданих послуг, укладених між ТОВ Хоса-Плекс Україна та ТОВ Санофі-Авентіс Україна : акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 23.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 23.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 7 від 23.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 8 від 26.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 26.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 11 від 26.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 12 від 26.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 13 від 26.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 14 від 26.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 15 від 26.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 16 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 17 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 18 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 19 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 20 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 21 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 22 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 24 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 25 від 27.03.2015, акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 27.03.2015.

81. Згідно із пунктом 1.3 договору факторингу № 1, права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору факторингу № 1. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги.

82. Пунктом 1.4. договору факторингу № 1 передбачено, що одночасно та разом із правом грошової вимоги до фактора переходить право на нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій за порушення боржником умов договору від 17.01.2012, інфляційних втрат та 3 % річних з простроченої заборгованості.

83. 25.04.2017 сторонами договору факторингу № 1 підписаний Акт приймання-передачі документів, згідно якого на виконання договору факторингу № 1 ТОВ Хоса-Плекс Україна передало, а ТОВ ФК Авісто прийняло наступні документи: договір від 17.01.2012 разом з додатками, додаткові угоди № 1 від 13.09.2012, № 2 від 20.12.2012, № 3 від 10.06.2013, Додаткові угоди № 4 та № 5 до нього; акти приймання-передачі наданих послуг № 5 від 23.03.2015; № 6 від 23.03.2015; № 7 від 23.03.2015; № 8 від 26.03.2015; № 10 від 26.03.2015; № 11 від 26.03.2015; № 12 від 26.03.2015; № 13 від 26.03.2015; № 14 від 26.03.2015; № 15 від 26.03.2015; № 16 від 27.03.2015; № 17 від 27.03.2015; № 18 від 27.03.2015; № 19 від 27.03.2015; № 20 від 27.03.2015; № 21 від 27.03.2015; № 22 від 27.03.2015; № 24 від 27.03.2015; № 25 від 27.03.2015; № 26 від 27.03.2015; рахунки - фактури № СФ-0000005 від 23.03.2015, № СФ-0000006 від 23.03.2015, № СФ-0000007 від 23.03.2015, № СФ-0000008 від 26.03.2015, № СФ-0000010 від 26.03.2015, № СФ-0000011 від 26.03.2015, № СФ-0000012 від 26.03.2015, № СФ-0000013 від 26.03.2015, № СФ-0000014 від 26.03.2015, № СФ-0000015 від 26.03.2015, № СФ-0000016 від 27.03.2015, № СФ-0000017 від 27.03.2015, № СФ-0000018 від 27.03.2015, № СФ-0000019 від 27.03.2015, № СФ-0000020 від 27.03.2015, № СФ-0000021 від 27.03.2015, № СФ-0000022 від 27.03.2015, № СФ-0000023 від 27.03.2015, № СФ-0000024 від 27.03.2015, № СФ-0000025 від 27.03.2015; чек і опис вкладень до поштового відправлення; первинні документи щодо співробітництва з аптеками (договори та додаткові угоди до них, акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки та інше).

84. ТОВ Санофі-Авентіс Україна визнає факт існування договору від 17.01.2012 та те, що строк дії цього договору продовжувався його сторонами додатковими угодами № 2, № 3 та Додаткової угоди № 4, тобто визнає, що договір від 17.01.2012 діяв до 30.09.2014, а також факт направлення ТОВ Хоса-Плекс Україна листа від 28.04.2015 № 7039.

85. У листі та відповіді ГУ ДПС у місті Києві від 12.05.2020 зазначено, що за інформацією ДПС України, а саме, Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.03.2015 по 15.05.2015 ТОВ Хоса-Плекс Україна складено та зареєстровано податкові накладні щодо взаємовідносин з ТОВ Санофі-Авентіс Україна , по взаємовідносинах задекларовано податкові зобов`язання на суму 5 459 793,11 грн.

Щодо заявлених відводу і клопотань, на які посилається скаржник, та втрати оригіналів документів

86. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 суд першої інстанції, зокрема витребував в порядку статті 81 ГПК України від ТОВ ФК Авісто оригінали Додаткових угод № 4 та № 5 та Актів до договору від 17.01.2012, зобов`язав ТОВ Хоса-Плекс Україна в порядку статті 74 ГПК України надати докази вчинення дій або наявності подій, зокрема щодо підписання Додаткової угоди № 5 та Актів до договору від 17.01.2012 особисто уповноваженими представниками як ТОВ Хоса-Плекс Україна , так і ТОВ Санофі-Авентіс Україна . Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 судом першої інстанції повторно витребувано в порядку статті 81 ГПК України у ТОВ ФК Авісто оригінали зазначених документів, та повторно зобов`язано ТОВ Хоса-Плекс Україна в порядку статті 74 ГПК України надати докази вчинення відповідних дій або наявності подій. Ці вимоги суду першої інстанції виконані не були.

87. У судовому засіданні 04.09.2018 ТОВ ФК Авісто , зокрема, просило суд визнати поважними причини неподання учасником справи оригіналів документів та встановити додатковий строк для надання витребуваних судом першої інстанції документів. 18.07.2019 ТОВ ФК Авісто були подані до суду першої інстанції письмові пояснення щодо відсутності можливості виконати зазначену ухвалу суду першої інстанції від 24.07.2018 та надання оригіналів вказаних документів у зв`язку з повідомленням представника ТОВ ФК Авісто адвоката Земляної І. О. щодо втрати документів, перелік яких зазначено в заяві Земляної І. О . до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - Деснянське управління поліції ГУ НП у місті Києві).

88. У своєму клопотанні від 19.11.2019 ТОВ ФК Авісто повідомило про те, що під час ведення даної справи зазначені документи знаходились у адвоката Земляної Ірини Олександрівни, що використовувались для формування правової позиції, частину з яких було втрачено адвокатом Земляною І. О . , про що остання зверталась до органів внутрішніх справ України. До цього клопотання, зокрема додано копію її заяви від 15.07.19 на ім`я начальника Деснянського управління поліції ГУ НП у місті Києві Косовського Олександра Григоровича, зареєстровану 15.07.19 за № 3-2951 та копію Довідки за результатами перевірки Деснянського управління поліції ГУ НП у місті Києві від 08.08.2019.

89. В зазначеній заяві Земляної І. О. вказано, що вона є представником (адвокатом) ТОВ ФК Авісто та звернулась до начальника відділку поліції з метою поновлення втрачених фінансово-господарських документів ТОВ ФК Авісто , які були укладені між ТОВ Санофі-Авентіс Україна та ТОВ Хоса-Плекс Україна , наведено перелік документів (59 позицій), серед яких зокрема Додаткова угода № 5 на 1 аркуші, а також Акти до договору від 17.01.2012. В цій заяві зазначено, що вказані документи втрачені 15.07.2019 з власної необережності за адресою: місто Київ, вулиця Вікентія Беретті, 5.

90. У Довідці за результатами перевірки від 08.08.2019 зазначено, що 15.07.2019 до Деснянського управління поліції ГУ НП у місті Києві надійшла заява громадянки Земляної І. О. про те, що 15.07.2019 за адресою: місто Київ, вулиця Вікентія Беретті, 5, вона виявила відсутність документів, що належать ТОВ ФК Авісто та були в її розпорядженні , а саме документів, що наведені в переліку, який є додатком до цієї довідки, які були укладені між ТОВ Санофі-Авентіс Україна та ТОВ Хоса-Плекс Україна . З метою встановлення обставин пропажі документів, зазначених особою у її заяві, а також місця їх знаходження, була проведена бесіда з працівниками ЖЕД № 310, на обслуговуванні якого знаходиться будівля № 5 по вулиці Беретті в місті Києві та опитані мешканці мікрорайону. При проведенні вищевказаних заходів позитивного результату отримано не було. До Деснянського управління поліції ГУ НП у місті Києві з заявою про факт знайдення таких документів ніхто не звертався. При цьому капітани поліції довідкою за власними підписами засвідчили зникнення саме тих документів, які вказала в своїй заяві Земляна І. О .

91. ТОВ ФК Авісто в своїх поясненнях не заперечує та її представник підтвердив, що зазначені спірні документи містили факсимільні підписи Генерального директора ТОВ Санофі-Авентіс Україна , при цьому письмова згода ТОВ Санофі-Авентіс Україна на використання факсиміле не надавалась.

92. У листі ТОВ Санофі-Авентіс Україна від 28.04.2015 № 7039, направленого на адресу ТОВ Хоса-Плекс Україна , зазначено, що з урахуванням продовження сторонами строку дії договору від 17.01.2012, цей договір припинив свою дію 30.09.2014. Всі замовлені та надані послуги були належним чином оплачені ТОВ Санофі-Авентіс Україна в повному обсязі. Разом з тим, надіслані на адресу ТОВ Санофі-Авентіс Україна документи були складені (датовані) в період з 24.03.2015 по 01.04.2015, тобто в період, в який між ТОВ Санофі-Авентіс Україна та ТОВ Хоса-Плекс Україна вже не існувало (та не існує після цього) жодних договірних відносин щодо надання будь-яких послуг.

93. Суд апеляційної інстанції встановив, що після закриття підготовчого провадження у цій справі, до початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.11.2018 представником ТОВ ФК Авісто подане клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, а саме копії договору від 23.08.2018 № 23-СЕ-08 про проведення почеркознавчого та технічного дослідження документів, укладеного між ТОВ ФК Авісто та Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, яке не прийняте судом на підставі частини 8 статті 80 ГПК України. Після відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви ТОВ ФК Авісто про перевірку повноважень представника відповідача, поданої у судовому засіданні 20.11.2018, ТОВ ФК Авісто заявило відвід судді суду першої інстанції. 23.11.2018 після розгляду зазначеної заяви про відвід судді було поновлено провадження у цій справі.

94. У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 910/4050/17 до суду першої інстанції, цю справу в частині позовних вимог ТОВ Фінансова компанія Авісто до ТОВ Санофі-Авентіс Україна суд першої інстанції призначив до розгляду по суті у судовому засіданні з викликом сторін на 19.11.2019. Цього дня через відділ діловодства суду першої інстанції від ТОВ ФК Авісто надійшло декілька клопотань, зокрема заява про поновлення процесуального строку для подання доказів, в якій ТОВ ФК Авісто просить поновити процесуальні строки для подання доказів, та прийняти до розгляду його заяву від 08.11.2019, подану 08.11.2019 до суду першої інстанції, щодо долучення до матеріалів справи доказів: заяву свідка в порядку статті 88 ГПК України з додатками, висновок експертного дослідження Українського науково дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 26.12.2018 № 3030/304/1. В судовому засіданні представником відповідача через дії ТОВ ФК Авісто подана заява про зловживання процесуальними правами. Судом першої інстанції було оголошено перерву до 03.12.2019 .

95. У судове засідання 03.12.2019 жоден з представників ТОВ ФК Авісто , на яких оформлені діючі довіреності, не з`явився. Один з представників ТОВ ФК Авісто подав клопотання про відкладення розгляду справи через особисто його незадовільний стан здоров`я. 03.12.2019 суд розглянув, зокрема зазначену заяву ТОВ ФК Авісто про долучення до матеріалів справи доказів та залишив її без розгляду відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України.

96. 18.12.2019 представником ТОВ ФК Авісто подано заяву про відвід судді Ярмак О. М. від розгляду справи № 910/4050/17, в якій підставами для відводу визначено саме те, що судом не було розглянуто клопотання ТОВ ФК Авісто у судових засіданнях, які заявлялися у процесі розгляду справи, натомість їх розгляд здійснено за відсутності представника заявника, що позбавило його права на висловлення своїх доводів, а розгляд клопотань, заявлених відповідачем та заслуховування його доводів свідчить про допущення судом зловживання представником відповідача своїми процесуальними правами. Заявник зазначав, що вказані обставини, а також відмова у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 03.12.2019 викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

97. Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.12.2019 визнав подання ТОВ ФК Авісто заяви про відвід судді Ярмак О. М. від розгляду справи № 910/4050/17 зловживанням процесуальними правами, заяву про відвід судді залишив без розгляду.

98. 19.12.2019 ТОВ ФК Авісто до суду першої інстанції було подано заяву про розгляд питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження та залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ ФК Авісто ТОВ Хоса-Плекс Україна . У судовому засіданні 19.12.2019 після оголошення судді про судові дебати представник ТОВ ФК Авісто наполягав на поверненні до стадії підготовчого провадження та необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника ТОВ Хоса-Плекс Україна . Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.12.2019 визнав подання ТОВ ФК Авісто заяви про розгляд питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження та залучення до участі у справі зазначеної третьої особи без самостійних вимог зловживанням процесуальними правами, залишив подану заяву ТОВ ФК Авісто без розгляду відповідно до положень частини третьої статті 43 ГПК України.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

99. У судовому засіданні 22.12.2018 представник ТОВ Санофі-Авентіс Україна подав заяву щодо доказів у справі № 910/4050/17, в якій повідомив про орієнтовну суму судових витрат 3 000 000,00 грн, які понесені та очікуються понести відповідачем у зв`язку із розглядом цієї справи, яка була заявлена у відзиві, поданому до суду 09.07.2018, зазначив, що докази понесення заявлених судових витрат відповідача будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду першої інстанціі, та просив призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.

100. 28.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ Санофі-Авентіс Україна про розподіл судових витрат, в якій відповідач просить стягнути з ТОВ ФК Авісто судові витрати у сумі 2 629 095,00 грн, у т.ч. 557 280,00 грн судового збору та 2 071 815,00 грн витрат на правову допомогу адвокатів. До цієї заяви додано договір про надання юридичних послуг від 25.01.2017 № 30/2017, укладений між відповідачем та ТОВ ЮФ АНТЕ (договір про надання юридичних послуг від 25.01.2017), звіти затраченого часу та наданих послуг, акти наданих послуг, рахунки на оплату, платіжні доручення про сплату ТОВ Санофі-Авентіс України грошових коштів ТОВ ЮФ АНТЕ за цим договором. Доданий також договір про надання юридичних послуг від 31.03.2015 № СА-2245/1, укладений між ТОВ Санофі-Авентіс Україна та АО Арцінгер , відповідно до якого АО Арцінгер за дорученням ТОВ Санофі-Авентіс Україна зобов`язується надати юридичні та консультаційні послуги; додаткову угоду №4 до цього договору від 31.03.2015; рахунки-фактури на сплату юридично-консультаційних послуг, деталізації сум порахункам; платіжні доручення; акти надання юридичних послуг.

101. Відповідно до розділу С договору про надання юридичних послуг від 25.01.2017 вартість послуг ТОВ ЮФ Анте (фірма) розраховується виходячи із часу, витраченого на надання послуг та на підставі погодинних ставок юридичного персоналу, залученого фірмою для їх подання (пункт 8). Відповідно до пункту 9 розділу С цього договору поточна погодинна ставка юристів фірми становить 180,00 Євро на годину (в тому числі і ПДВ) та у пункті 11 цього ж розділу С сторони узгодили, що фірма має право час від часу змінювати годинні ставки юридичного персоналу фірми, попередивши про це клієнта за 60 днів. Крім того, у пункті 22 договору про надання юридичних послуг від 25.01.2017 сторони погодили, що фірма має право для надання послуг клієнту залучати адвокатів, адвокатські об`єднання.

102. Апеляційний суд проаналізував додані до поданої до суду першої інстанції 22.12.2018 заяви ТОВ Санофі-Авентіс Україна документи, та встановив, що вони охоплюють період надання послуг ТОВ Санофі-Авентіс України з квітня 2017 року по грудень 2018 року. Апеляційний суд, здійснивши власний перерахунок відповідно до вказаних документів витраченого часу саме адвокатами Гуком А. (партнер, адвокат) та Сторонським Р. (старший юрист, адвокат) на підготовку документів, та вчинення інших дій, пов`язаних із розглядом справи № 910/4050/17, враховуючи вартість години роботи, визначеної у договорі, про надання юридичних послуг від 25.01.2017 прийшов до висновку про правильність представленого ТОВ Санофі-Авентіс Україна розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, без включення до цієї суми витрат на допомогу, яка надавалася іншими особами не адвокатами при підготовці документів, скарг, та вчиненні інших дій, пов`язаних із розглядом справи № 910/4050/17.

103. У судовому засіданні 19.12.2019 до закінчення судових дебатів представниками ТОВ Санофі-Авентіс Україна подано заяву про намір подати докази щодо розміру судових витрат після ухвалення рішення у справі відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.

104. 22.01.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва ТОВ ФК Авісто подано заперечення на заяву ТОВ Санофі-Авентіс Україна про розподіл судових витрат.

105. 23.12.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва ТОВ Санофі-Авентіс Україна подано заяву щодо додаткових доказів витрат на правничу допомогу, відповідно до якої відповідач просить суд першої інстанції додатково стягнути на свою користь з ТОВ ФК Авісто судові витрати у сумі 2 435 733,00 грн, а саме: 1 926 499,80 грн витрат на професійну правничу допомогу, наданих адвокатами Гуком А. Р. та Сторонським Р. Я. та 509 233,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, наданих АО Арцінгер .

106. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши документи, додані до поданої ТОВ Санофі-Авентіс Україна суду першої інстанції 23.12.2019 заяви, встановив, що вони підтверджують та охоплюють період надання ТОВ Санофі-Авентіс України юридичних послуг ТОВ ЮФ Анте з січня 2019 року по грудень 2019 року. Крім того, ТОВ Санофі-Авентіс Україна додало до вказаної заяви додаткові угоди № 7 та № 8 до договору про надання юридичних послуг від 25.01.2017, якими зокрема, продовжено строк дії договору про надання юридичних послуг від 25.01.2017 до 31.12.2019 та змінено вартість години роботи юристів зі 180,00 Євро за годину на 5 200,00 грн за годину.

107. Апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують повноваження адвокатів Гука А. Р. та Сторонського Р. Я. на вчинення ними дій як адвокатів від імені ТОВ Санофі-Авентіс Україна , а саме: довіреність ТОВ Санофі-Авентіс Україна від 22.03.2017 на адвокатів строком дії до 23.03.2018, від 13.02.2018 строком дії до 13.02.2019, від 04.07.2017 строком дії до 04.07.2018, від 18.02.2019 строком дії до 18.02.2020; свідоцтва адвокатів про право на заняття адвокатською діяльністю; ордери адвокатів на надання правової допомоги ТОВ Санофі-Авентіс Україна , а також, договори про надання правової допомоги між адвокатами та ТОВ Санофі-Авентіс Україна .

108. ТОВ ФК Авісто подало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача, до 100 000,00 грн відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

109. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

110. У касаційних скаргах позивач оскаржує зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

111. Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України (пункт 4).

(1.1) Щодо касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, прийнятої за результатами його перегляду в апеляційному порядку

(1.1.1) Щодо застосування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

112. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується в касаційному порядку. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення, лише якщо правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих правовідносин, які склалися між сторонами в іншій справі, в якій Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування норми права, на який посилається скаржник у касаційній скарзі.

113. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

114. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Це відповідає правовим висновкам, зробленим Верховним Судом, зокрема викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 372/4583/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11.

115. Отже, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

116. У справі № 910/4050/17 в межах позову ТОВ ФК Авісто до ТОВ Санофі-Авентіс Україна розглядається спір щодо оплати наданих послуг за договором надання послуг від 17.01.2012. Оскаржується дійсність підписання окремих документів з застосуванням факсиміле підпису представника ТОВ Санофі-Авентіс Україна . Встановлена втрата оригіналів цих документів.

117. У справі № 918/780/18 товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до приватного акціонерного товариства щодо визнання недійсним договору про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 24.02.2014. На момент підписання цього договору діяла редакція частини другої статті 207 ЦК України, яка передбачала печатку як обов`язковий елемент підтвердження укладання правочину юридичної особи у письмовій формі (має місце різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин). У цій справі не встановлено неможливість дослідити оригінали документів та підписи на них, не застосовано факсиміле підпису, відсутні висновки Верховного Суду щодо необхідності такого дослідження.

118. Враховуючи зазначене відсутні підстави говорити про подібність правовідносин у справі № 910/4050/17 та у справі № 918/780/18. Це означає, що відсутні підстави стверджувати про незастосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, в контексті пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

119. У справі № 754/15193/16-ц фізична особа звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) та іншої фізичної особи про зобов`язання вчинити дії з ремонту автомобіля та стягнення пені за невчасне надання послуг. Договір ремонту транспортного засобу з ФОП та супровідні документи укладались 25.03.2014, на той момент печатка відповідно до редакції частини другої статті 207 ЦК України була обов`язковим елементом підтвердження укладання правочину юридичної особи у письмовій формі (має місце різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин), а відповідно до статті 51 ЦК України ця вимога розповсюджувалась і на договори з ФОП. Суди встановили, що вимоги позивача підпадають під дію Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів . У цій справі не встановлено неможливість дослідити оригінали документів та підписи на них, не застосовано факсиміле підпису, відсутні висновки Верховного Суду щодо необхідності такого дослідження.

120. Отже, у цьому випадку також відсутні ознаки подібності правовідносин, що спростовує посилання на незастосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 754/15193/16-ц, у контексті пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

121. Крім того, доводи ТОВ ФК Авісто з приводу того, що суди попередніх інстанцій замість дослідження факсиміле підпису представника відповідача у відповідності до вказівок Верховного Суду, викладених у його постанові від 19.04.2018, мали б надати перевагу вивченню факту наявності печаток відповідача на копіях Додаткової угоди № 5 та Актів до договору від 17.01.2012 суперечить його власним доводам, викладеним у касаційній скарзі на оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду від 04.06.2020, згідно з якими суди попередніх інстанцій мали право розглядати виключно розподіл судового збору у справі, оскільки відповідно до резолютивної частини постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у цій справі вона передається на новий розгляд зокрема у частині розподілу судового збору.

122. Враховуючи зазначене, Верховний Суд після відкриття касаційного провадження не знайшов підтвердження підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки ТОВ ФК Авісто послалось на правові висновки Верховного Суду, зроблені у правовідносинах, що не можуть бути визнаними подібними до правовідносин справи № 910/4050/17.

(1.1.2) Щодо застосування пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та інших доводів касаційної скарги

123. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, зокрема якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України).

124. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо зокрема є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України).

125. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частина друга статті 39 ГПК України).

126. Приймаючи постанову від 02.12.2019 у справі № 910/6915/19 Верховний Суд зробив висновок, щодо можливості викласти усно в судовому засіданні підстави поновлення строку подання зустрічного позову, висловлені у той же день, в який заявник подавав зустрічний позов. Враховуючи зазначені обставини справи № 9109/4050/17 цей висновок не може бути застосований до заяви ТОВ ФК Авісто від 08.11.2019. ТОВ ФК Авісто , спотворюючи цей висновок, намагається інтерпретувати його на свою користь.

127. ТОВ ФК Авісто не надає належних пояснень , яка саме норма права була неправильно застосована або порушена судами попередніх інстанцій в контексті пунктів 15-16 постанови Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/6915/19. ГПК України не містить обов`язку суду передбачати , які додаткові процесуальні дії планує здійснити представник сторони у майбутньому щодо заяви, яку подає. Суди виходять зі змісту такої заяви (клопотання) та вимог ГПК України.

128. Тому відсутні підстави говорити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували або безпідставно не застосували висновки Верховного Суду, викладені у його постанові від 02.12.2019 у справі № 910/6915/19.

129. Суд першої інстанції у своєму рішенні пояснив, на підставі якої процесуальної норми (частина друга статті 207 ГПК України) залишив без розгляду зазначене клопотання ТОВ ФК Авісто про продовження процесуального строку, позивач не спростовує застосування цієї статті в касаційній скарзі, а намагається тлумачити вислови судді у судовому засіданні на користь створення процесуального порушення для цілей касаційного оскарження. Якщо суддею було допущено словесну помилку у судовому засіданні, яка не вплинула на правильність судового рішення про правильність залишення без розгляду зазначеного клопотання ТОВ ФК Авісто про продовження процесуального строку, то це не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 309 та частини третьої статті 311 ГПК України.

130. Отже, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку вимозі про відвід судді, звернувши увагу на процесуально значимі моменти цього питання (пункти 33-35, (опосередковано пункти 86-93) 94-97 цієї постанови). Те, що позивач не погоджується з їх оцінкою лише суб`єктивний погляд позивача.

131. Щодо доводів касаційної скарги, викладених у пункті 56 цієї постанови, Суд зазначає таке.

132. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

133. Протилежні висновки судів попередніх інстанцій в цій частині прямо б суперечили висновкам і вказівкам Верховного Суду у цій справі, викладеним у постанові від 19.04.2018, якою справа направлялася на новий розгляд і в якій, прямо зазначено: при новому розгляді суду слід належним чином дослідити, чи була укладена між сторонами, зокрема, додаткова угода № 5 (при цьому на справу № 910/5052/17 скаржник посилався і під час первісного розгляду справи, а суд апеляційної інстанції брав її в основу своїх висновків у постанові від 05.10.2017, яка була скасована зазначеною вище постановою Верховного Суду).

134. Окрім цього, Суд зазначає, що відповідні доводи скаржника не обґрунтовані посиланнями на частини першу, третю статті 310 ГПК України.

135. У справі № 910/11164/16 громадська організація та національний парк звернулись до суду з позовом до міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. У цій справі Верховний Суд врахував у якості преюдиції факти, які прямо досліджувались у інших судових справах та не врахував факти, які визнав як юридичну оцінку, здійснену судами у інших справах. У цій справі також не встановлено неможливість дослідити оригінали документів та підписи на них, не застосовано факсиміле підпису, відсутні висновки Верховного Суду щодо необхідності такого дослідження.

136. Враховуючи зазначене відсутні підстави говорити про подібність правовідносин у справі № 910/4050/17 та у справі № 910/11164/16.

137. Крім того, Суд відзначає, що ТОВ ФК Авісто , посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, не вказує, яку саме норму права було застосовано судами попередніх інстанцій без його урахування. Посилання на констатацію практики ЄСПЛ та загально-юридичні категорії, які присутні у постановах Верховного Суду як елемент його правового аналізу справи з метою формування правового висновку, та якими Верховний Суд пояснює суть інституту преюдиції, не є самі по собі правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норми права.

138. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не знайшов підтвердження підстав, зазначених у цьому розділі постанови, для скасування оскаржуваних судового рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

139. Верховний Суд при оцінці доводів скаржника звертається до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Пономарьов проти України , у справі Рябих проти Росії ), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Тому усі інші доводи ТОВ ФК Авісто , яким апеляційним судом було надано належну та вичерпну оцінку в межах апеляційного перегляду справи, а самим скаржником не обґрунтовано підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не приймаються Судом до уваги. Так само не приймаються Судом до уваги доводи, не здатні вплинути на висновки Верховного Суду, зокрема відповідно до положень статті 300 ГПК України, а також припущення сторін з тих чи інших питань.

(1.2) Щодо касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, прийнятої за результатами його перегляду в апеляційному порядку

140. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина п`ята статті 129 ГПК України).

141. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

142. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи (стаття 316 ГПК України).

143. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

144. Враховуючи, що Верховний Суд відповідно до статті 129 ГПК України при передачі справи на новий розгляд не здійснює розподіл судового збору за подання касаційної скарги хоча в силу вимог пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України ознайомлений з його розміром та фактом сплати, він може вказати на момент передачі справи на новий розгляд про розподіл судового збору, який він не здійснює. Така вказівка не є обмеженням нового розгляду справи судом, якому справа передана на новий розгляд, в контексті вирішення питання розподілу судових витрат.

145. Тому доводи ТОВ ФК Авісто щодо можливості вирішення судом першої інстанції при новому розгляді цієї справи в межах позову ТОВ ФК Авісто до відповідача питання відшкодування судових витрат лише в межах судового збору є безпідставними.

146. Попри твердження ТОВ ФК Авісто , що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у його постанові від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, це не відповідає дійсності, оскільки апеляційний суд прямо зазначив своє посилання на правові висновки Верховного Суду, зроблені у цій справі.

147. У відповідності до зазначеного висновку Верховного Суду у справі № 905/1795/18, апеляційний суд у своїй постанові від 04.06.2020 конкретно вказав, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навів мотивацію такого рішення та правові підстави його ухвалення. Зокрема апеляційний суд підтримав висновок суду першої інстанції, що викладений у пункті 26 цієї постанови. Також апеляційний суд встановив, що розрахунки витрат ТОВ Санофі-Авентіс Україна на професійну правничу допомогу, здійснені без включення до цієї суми витрат на допомогу, яка надавалася іншими особами не адвокатами при підготовці документів, скарг, та вчиненні інших дій, пов`язаних із розглядом справи № 910/4050/17, оскільки стаття 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу відносить лише допомогу адвокатів. Крім того, апеляційний суд чітко вказав, що до стягнутої суми відшкодування судових витрат ТОВ Санофі-Авентіс Україна включені лише витрати, понесені відповідачем з 03.05.2017 (з цієї дати ТОВ ФК Авісто набуло статусу сторони спору). Розмір витрат на професійну правничу допомогу є реальним та розумним, що було належним чином встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом.

148. Враховуючи, що у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено аналогічний зазначеному у пункті 148 цієї постанови правовий висновок, відсутні підстави говорити про можливість неврахування його судом апеляційної інстанції за визначенням.

149. ТОВ ФК Авісто посилається ще на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18. Але це посилання зводиться до цитування частини тексту цієї постанови зі згадуванням практики ЄСПЛ, яка стосується загальних зобов`язань суду оцінити обґрунтованість фактично понесених витрат на правову допомогу. По-перше, суть змісту цих положень також цитується апеляційним судом у його оскаржуваній постанові від 04.06.2020. По-друге, ці положення дублюють положення постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18. В зв`язку з цим відсутні підстави говорити про невідповідність висновків апеляційного суду цим висновкам.

150. Разом з тим, Суд звертає увагу, що не є аргументом у розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України цитування загальних елементів правового аналізу Верховним Судом справи, які зводяться фактично до обов`язку суду здійснити належну оцінку обґрунтованості фактично понесених судових витрат, за умови, що суд апеляційної інстанції не проігнорував таку оцінку. В справі № 910/4050/17 апеляційний суд не проігнорував таку оцінку, а посилання ТОВ ФК Авісто на додаткову постанову Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 фактично зводиться до спроби обґрунтувати перегляд касаційною інстанцією обставин справи відповідно до побажання касатора, що ГПК України не передбачено.

151. Враховуючи, що у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц викладено аналогічний зазначеному у пункті 151 цієї постанови правовий висновок, відсутні підстави говорити про невідповідність йому постанови суду апеляційної інстанції.

152. ТОВ ФК Авісто у своїх посиланнях на додаткову постанову Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, додаткову постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12 та постанову Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 740/2428/18 не вказує чітко ані норму права, щодо застосування якої сформовано правовий висновок та яка може бути застосована до обставин справи № 910/4050/17, ані зміст такого висновку. Фактично ТОВ ФК Авісто з метою аргументації свого бачення оцінки доказів та обставин справи № 910/4050/17 цитує окремі уривки їх тексту щодо аналізу Верховним Судом встановлення судами попередніх інстанцій у цих справах їх конкретних обставин та фактів, надаючи цим цитатам власну інтерпретацію.

153. Посилання ТОВ ФК Авісто на додаткову постанову Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, додаткову постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12 та постанову Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 740/2428/18 не можуть зводитись до прихованої вимоги про переоцінку Судом доказів у справі № 910/4050/17.

154. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палата Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

155. Об`єктивність, повнота та всебічність дослідження доказів судом не визначається стороною судового спору та не є предметом суб`єктивних поглядів такої сторони. У разі наявності сумнівів сторони спору у належному дослідженні судом доказів ця сторона спору має навести об`єктивні аргументи цього. Сама по собі незгода сторони спору з оцінкою судом обставин справи та доказів не є таким аргументом.

156. Інші доводи скаржника щодо стягнення витрат на правничу допомогу не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, а тому не беруться Судом до уваги, як і клопотання скаржника про приєднання судової практики від 22.09.2020, оскільки таке клопотання подане ним після закінчення строків на касаційне оскарження (і за своєю суттю могло би бути розцінене як доповнення до касаційної скарги) без будь-якого обґрунтування поважності неподання такої практики разом із касаційною скаргою. Окрім цього, із самого клопотання не вбачається, на підтвердження яких доводів і обставин воно подане. Судові рішення, копії яких додані скаржником до цього клопотання , були ухвалені до подання ним касаційної скарги, а тому з урахуванням принципу змагальності господарського судочинства та меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України) не повинні прийматися Судом до уваги.

157. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ ФК Авісто не містить належних аргументів щодо скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, в зв`язку з чим ця касаційна скарга не підлягає задоволенню.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

(2.1) Щодо суті касаційних скарг

158. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

159. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

160. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження. Враховуючи це та керуючись пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ ФК Авісто на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/4050/17 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України .

161. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

162. Зважаючи на викладене, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та відсутність порушення норм процесуального права, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

(2.2) Щодо судових витрат

163. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають з виконання договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача (пункт 2 частини четвертої статті 129 ГПК України).

164. ТОВ ФК Авісто заявило у касаційній скарзі вимогу про стягнення відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд цієї справи з врахуванням її вирішення у касаційній та апеляційній інстанціях. Інші сторони спору не заявляли суду касаційної інстанції вимоги про відшкодування судових витрат.

165. Враховуючи зазначене, оскільки за результатами касаційного розгляду відмовлено у задоволенні касаційних скарг ТОВ ФК Авісто , а по суті позовних вимог відмовлено у задоволенні позову, то відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених сторонами спору в судах попередніх інстанцій. Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ТОВ ФК Авісто .

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/4050/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/4050/17 залишити без змін.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/4050/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення13.10.2020
Оприлюднено26.10.2020
Номер документу92384953
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/4050/17

Ухвала від 20.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 10.12.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 10.12.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 30.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 30.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Постанова від 13.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 30.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 22.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 04.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 06.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні