Ухвала

від 22.10.2020 по справі 808/4123/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 жовтня 2020 року

Київ

справа №808/4123/16

адміністративне провадження №К/9901/16481/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (суддя: Лазаренко М.С.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (головуючий - суддя Олефіренко Н.А. (доповідач), судді: Малиш Н.І., Білак С.В.)

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство Запоріжвогнетрив (надалі також - Позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (надалі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 вересня 2016 року №0000451403, №0000461403.

В обґрунтування позову зазначало, що висновки Відповідача про порушення Позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки зміст відповідних доказів, що подавались під час перевірки та до суду повністю підтверджують фактичний рух активів у процесі здійснення операцій між Позивачем та ТОВ Українська нафто-газова компанія , ТОВ Астенбуд .

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, які слугували підставою прийняття оскаржуваних у справі індивідуальних актів, вмотивовано зокрема також тим, що господарські операції Позивача з ТОВ Українська нафто-газова компанія з постачання природного газу фактично не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки в ході проведення перевірки не було встановлено зв`язок між показниками податкових декларацій, регістрами бухгалтерського обліку та наданими до перевірки первинними документами, а вказаний контрагент відсутній за місцезнаходженням та його свідоцтво платника ПДВ анульовано.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ Запоріжвогнетрив відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ПАТ Запоріжвогнетрив , скасовано ухвалені у справі судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Запорізького окружного адміністративно суду від 23 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року №0000451403, №0000461403.

Висновок судів про обґрунтованість і доведеність позовних вимог мотивований тим, що досліджені документи, складені за результатом проведених операцій між Позивачем та контрагентами, відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який, на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд ухвалою від 21 липня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

З огляду на зміст касаційної скарги, підстава касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обґрунтована тим, що позиція суду апеляційної інстанції суперечить висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 8 серпня 2019 року №826/19975/15.

Також Відповідач посилається на правову позицію, висловлену Верховний Судом України у постанові від 29 березня 2017 року у справі №826/11082/14.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить закрити касаційне провадження огляду на безпідставні посилання Відповідача на позиції, висловлені Верховного Суду та Верховного Суду України. У випадку не закриття провадження Позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення- без змін.

4. Оцінка Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту 1 частини першої цієї ж статті підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

Так, касаційне провадження відкрито з підстав неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування положень пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, викладених у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2019 року у справі №826/19975/15 за позовом ПП Техноізол .

З аналізу наведеного судового рішення слідує , що суд касаційної інстанції погодився із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій про правомірність збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі оскаржуваних у справі податкових повідомлень-рішень. Суд касаційної інстанції вважав правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які встановивши безтоварність операцій між ПП Техноізол та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат.

Такий висновок Верховного Суду у справі №826/19975/15 ґрунтується на тому, що ПП Техноізол не надано доказів на підтвердження наявності у його контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціям, наявність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи наявність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб, як і не надано й доказів на підтвердження реального надання вказаних робіт, зокрема, витягів з журналів відвідувань (на підтвердження проходження представників контрагентів для надання відповідних послуг та виконання робіт), листування з контрагентами, не конкретизовано засобів передачі інформації та матеріалів, необхідних для надання послуг та виконання робіт.

Постановляючи рішення у цій справі, надавши правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувавши характер та зміст спірних операцій між Позивачем та його контрагентом, дослідивши договір, укладений з останнім, а також усі первинні документи, пов`язані з його виконанням, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про фактичне здійснення господарських операцій, наслідки яких відображені в податковому обліку.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зміст ухвалених у справі судових рішень, не дає підстав для висновку про те, що правовідносини у цій справі та справі №826/19975/15 є подібними.

Фактичні обставини у справі не є схожими, судами за результатами оцінки різних доказів зроблені протилежні висновки щодо сутті відповідних операцій між суб`єктами господарювання та впливу на такі операції наявність вироку щодо посадових осіб контрагентів, яким підтверджено фіктивність останніх.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено положеннями процесуального законодавства, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин справи, дослідження та переоцінки доказів.

Отже, аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2019 року у справі №826/19975/15, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, зроблені судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі і саме залежно від установлених обставин суди застосували відповідні норми процесуального права.

Також в касаційній скарзі Відповідач посилається на постанову Верховного Суду України від 29 березня 2017 року №826/11082/14.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

Таким чином, постанови Верховного Суду України, не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості прийняти до уваги посилання скаржника в обґрунтування підстав касаційного оскарження на постанову Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 339 § 2 "Відкриття касаційного провадження" глави 2 "Касаційне провадження" КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

За наведеного правового регулювання, мотивів, наведених у касаційній скарзі, відзиві на касаційну скаргу, це касаційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ

Закрити касаційне провадження №К/9901/16481/20 за скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №808/4123/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх