Постанова

від 19.10.2020 по справі 503/674/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 503/674/18

провадження № 61-6594 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - приватний нотаріус Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Неля Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного нотаріуса Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Нелі Анатоліївни на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року у складі судді Журавльова О. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Н. А. (далі - приватний нотаріус Линюк Н. А.) про визнання договору міни земельної ділянки недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2016 року між нею та відповідачем був укладений договір міни, згідно з яким вона набула у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,005 га, кадастровий номер 5122581600:01:002:0609, що розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, в обмін на належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 2,2588 га, кадастровий номер 5122581600:01:002:0130, що розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вважала, що договір укладено з порушенням пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір міни земельних ділянок від 08 листопада 2016 року; скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,2588 га, кадастровий номер 5122581600:01:002:0130, що розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року у складі судді Сердюка Б. С. відкрито провадженняу даній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, приватний нотаріус Линюк Н. А. оскаржила її в апеляційному порядку, посилаючись на недотримання судом правил підсудності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням десятиденного строку з дня отримання ухвали суду для подачі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та доказів сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Н. А. на ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на виконання вищевказаної ухвали до суду надійшли докази сплати судового збору та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка не містить взагалі ніяких доводів з посиланням на докази поважних підстав щодо поновлення строку. Крім того, вказана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить підпису приватного нотаріуса Линюк Н. А.

Апеляційним судом враховано, що копію оскаржуваної ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року надіслано судом першої інстанції за адресою приватного нотаріуса Линюк Н. А. та отримано нею особисто 07 вересня 2018 року особисто, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, в матеріалах справи містяться докази участі приватного нотаріуса Линюк Н. А. у розгляді справи, зокрема, отримання судових повісток, надання пояснень по справі, заяви про відвід судді. Отже правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення відсутні, тому апеляційна скарга підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року приватний нотаріус Линюк Н. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 503/674/18 із Кодимського районного суду Одеської області.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував, що вимоги ухвали суду від 05 листопада 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху нею виконано, а саме: сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі та зазначено, що оскаржувану ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року вона не отримувала, що є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали. Вказувала, що їй не відомо, хто саме отримав копію оскаржуваної ухвали від 03 серпня 2018 року, про наявність вказаної ухвали вона дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень, а апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, достатньо не перевірив факт отримання саме нею копії вказаної ухвали суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2018 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Н. А. залишено без руху та надано строк - десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків, а саме: сплати судового збору та надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року із зазначенням поважних причин пропуску такого строку (а. с. 40, т. 2).

26 листопада 2018 року, на виконання вимог вказаної ухвали суду, приватний нотаріус Линюк Н. А. надала докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Проте заява не містила взагалі ніяких доводів з посиланням на докази поважних підстав щодо поновлення строку. Крім того, вказана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не містила підпису Линюк Н. А. (а. с. 47, т. 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що копія ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року була надіслана судом першої інстанції за адресою приватного нотаріуса Линюк Н. А.: АДРЕСА_1 та отримана особисто Линюк Н. А. 07 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 26, т. 1).

Також апеляційним судом враховано докази участі приватного нотаріуса Линюк Н. А. у розгляді справи, зокрема, отримання судових повісток, надання пояснень по справі, заяви про відвід судді (а. с. 49-50, 98-107, т. 1). Тому правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження не вбачав. Причин, що перешкоджали вчасному апеляційному оскарженню, на вимогу суду заявник не надав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга приватного нотаріуса Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Н. А. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У частині другій статті 354 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року приватний нотаріус Линюк Н. А. отримала 07 вересня 2018 року, проте з апеляційною скаргою на вказане судове рішення звернулася 31 жовтня 2018 року, тобто з пропуском п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, при цьому зазначивши в апеляційній скарзі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надала доказів поважності причин пропуску строку.

Відповідно до частин другої, третьої і четвертої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та зазначено, що особі, яка подала апеляційну скаргу, необхідно надати суду заяву, в якій вказати на підстави, які підтверджують поважність причини пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження, та докази сплати судового збору у розмірі 352,40 грн.

26 листопада 2018 року, на виконання вимог ухвали, до суду надійшли докази сплати судового збору та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року. При цьому заявник не вказала ніяких причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали та не надала доказів пропуску такого строку з поважних причин. Крім того, вказана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не містила підпису приватного нотаріуса Линюк Н. А.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі Мушта проти України право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги приватного нотаріуса Линюк Н. А на підставі статті 357 ЦПК України, оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року останньою було пропущено без поважних причин.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 369/11885/15 (провадження 61-45862св18).

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції достатньо не перевірено факт отримання саме приватним нотаріусом Линюк Н. А. копії ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 03 серпня 2018 року про відкриття провадження у справі, є безпідставними, ураховуючи той факт, що інші наявні у матеріалах справи докази, яким апеляційним судом надана належна оцінка, свідчать про пропуск заявником строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, причин поважності пропуску якого на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху заявником не надано.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Нелі Анатоліївни залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара