Рішення
від 30.09.2020 по справі 220/331/19
ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/331/19

Номер провадження № 2/220/334/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Яненко Г.М.,

за участю секретаря Черняєвої С.П.,

представника позивача Король Т.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

встановив:

ОСОБА_3 , в особі представника, адвоката Король Т.В. звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору емфітевзісу.

Вимоги позивача мотивовано наявністю в неї такого права, що передбачено ч.2 ст. 408 ЦК України та спірним договором.

В усних поясненнях даних в судовому засіданні відповідач, його представник проти позову заперечили, посилаючись на недотримання процедури розірвання договору, відсутність повноважень для розірвання договору, у т.ч. особою, яка не є стороною в договорі, а також те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

19.05.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (а.с. 14,15),

Відповідно до змісту договору ОСОБА_4 передав в безстрокове користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,7913 га., кадастровий номер 1421280800:01:001:0491, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області., за плату в розмірі 30000 гривень.

Спірний договір підписано сторонами 19.05.2014 року та цього ж дня зареєєстровано державним реєстратором Великоновосілківськоого управління юстиції Ніколабай І.М. номер запису про інше речове право 5696352 ( а.с. 14) .

Пунктом 5в) договору передбачено право сторін відмовитись від договору після попередження про це іншої сторони не менш, як за один рік.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Як вбачається зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 серпня 2015 року, належну спадкодавцю земельну ділянку площею 3,7913 га., кадастровий номер 1421280800:01:001:0491, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, успадкувала його донька ОСОБА_3 (позивач у справі).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 25 серпня 2015 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,7913 га., кадастровий номер 1421280800:01:001:0491, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області(а.с.13).

Листом б/н, б/д направленим кур`єрською доставкою за адресою вказаною в договорі емфітевзису 15 січня 2016 року позивач повідомляла землекористувача про зміну власника земельної ділянки та своє волевиявлення на розірвання договору(а.с.39-40).

Лист було повернуто без вручення адресату через закінчення терміну зберігання.

На замовлення позивача у Великоновосілківській суспільно-політичній газеті Сільський край № 99 (11176) від 28.12.2017 року було розміщено повідомлення про намір припинити дію договору емфітевзису, укладеного 19.05.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 21).

Серед іншого, оглошення містить інформацію про кадастровий номер, місце розташування та площі земельної ділянки, прізвище, ім`я, по батькові нового власника, місце проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси.

19 грудня 2018 року уповноваженим представником на адресу відповідача було направлено примірники угоди про розірвання договору про встановлення сервітуту від 19 травня 2014 року, акта приймання-передачі земельної ділянки, документи, що підтверджують повноваження представника власника (а.с. 16-20).

Лист повернуто на адресу відправника без вручення за закінченням терміну зберігання (а.с.18).

На пропозиції власника емфітевт жодним чином не відреагував, договір в позасудовому порядку не розірвано, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відновлення його порушених (невизнаних) прав.

Судом також з`ясовано, що 15 серпня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання за адресою АДРЕСА_1 . У період з 07 жовтня 1998 року по 15 серпня 2018 року місце реєстрації проживання ОСОБА_1 було АДРЕСА_2 .

Відомості щодо повідомлення власника земельної ділянки про зміну місця проживання орендарем, матеріали справи не містять.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи учасників процесу, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Цивільні відносини щодо розірвання правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, іншими актами законодавства.

Як передбачено частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст.ст. 1216-1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і неприпинилися внаслідок його смерті.

В силу ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Приписами ст. 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

В порядку ч.3 ст. 148-1 ЗК України, особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки (ч.4 ст. 148-1 ЗК України).

Змістом ч. 1 ст. 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік (ч. 2 ст. 408 ЦК України).

Відмова від правочину, у відповідності до приписів ч.3 ст. 214 ЦК України, вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Згідно з ч. 2 ст. 412 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Приписами ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За правилами ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав, до яких віднесено, серед іншого, судові рішення, що набрали законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

При цьому, за ч.2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що реєстрація припинення права користування земельною ділянкою без оформленого у встановленому порядку розірвання договору, чи постановлення з цього приводу судового рішення є неможливим.

З огляду на це, суд критично оцінює посилання відповідача на невірно обраний позивачем спосіб захисту.

Не заслуговує на увагу і посилання відповідача на можливість повідомлення орендаря про розірвання договору в інший спосіб, зокрема за місцем його роботи, оскільки жодних відомостей про місце роботи відповідача матеріали справи не містять, і такий порядок а ні договором, а ні іншим правовим актом не передбачений.

Оскільки, як зазначалось вище, в порядку ч.4 ст. 148-1 ЗК України, внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави є правом сторін, а не обовязком, і такі зміни можуть бути внесені із зазначенням нового власника земельної ділянки лише за згодою сторін, зважаючи на ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції, направленої йому за місцем реєстрації та місцем проживання вказаним в спірному договорі, посилання відповідача на відсутність у орендодавця повноважень на розірвання договору, без внесення змін в договір про заміну сторони, не відповідачає приписам закону та договору, від-так, не може бути підставою для відмови в позові

В свою чергу, позивачем вжито всіх можливих заходів для завчасного повідомлення користувача про нового власника земельної ділянки та намір до розірвання договору, а тому суд вважає що вимоги позивача про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є правомірними.

Розподіл судових витрат між сторонами суд вважає за необхідне вирішити у відповідності ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладений 19.05.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 3,7913 га., кадастровий номер 1421280800:01:001:0491 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрованного за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати його постановлення.

дата підписання 23 жовтня 2020 року.

суддя Г.М.Яненко

СудВеликоновосілківський районний суд Донецької області
Дата ухвалення рішення30.09.2020
Оприлюднено25.10.2020
Номер документу92386559
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —220/331/19

Постанова від 10.03.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Принцевська В. П.

Постанова від 10.03.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Принцевська В. П.

Ухвала від 24.02.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Принцевська В. П.

Ухвала від 11.02.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Принцевська В. П.

Ухвала від 28.01.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Принцевська В. П.

Ухвала від 23.12.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Принцевська В. П.

Рішення від 30.09.2020

Цивільне

Великоновосілківський районний суд Донецької області

Яненко Г. М.

Рішення від 30.09.2020

Цивільне

Великоновосілківський районний суд Донецької області

Яненко Г. М.

Ухвала від 17.02.2020

Цивільне

Великоновосілківський районний суд Донецької області

Яненко Г. М.

Ухвала від 28.11.2019

Цивільне

Великоновосілківський районний суд Донецької області

Яненко Г. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні