Рішення

від 22.10.2020 по справі 660/1466/18

НОВОВОРОНЦОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 660/1466/18

Номер провадження 2/954/1/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 рокусмт Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Каневського В.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоїд Т.В.,

представника позивача Бурлая Д.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника позивача адвоката Бурлая Дмитра Валерійовича в інтересах позивача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Бурлай Дмитро Валерійович в інтересах позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позов обґрунтований там, що позивач є власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015. Відповідач є власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6524155100:01:001:0181. Влітку 2018 року відповідач без узгодження з позивачем, самочинно побудував огорожу з бетонних плит та металевих труб на земельній ділянці позивача. На заяву позивача щодо врегулювання спору, Нововоронцовська селищна рада дала відповідь про те, що комісія встановила розташування бетонних плит на земельній ділянці позивача. Врегулювати мирно з відповідачем указаний спір позивач не змогла, тому просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом покладення на ОСОБА_1 обов`язку звільнити зазначену земельну ділянку та за власні кошти знести огорожу з бетонних плит та металевих труб, знести бетонний фундамент під металевими трубами та надати ОСОБА_3 безперешкодний доступ до належної їй зазначеної земельної ділянки; стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надав відзив, за яким стверджував, що паркан - бетонні плити ним були встановленні у відповідності до Акту погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 з власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 , який був складений у 2017 року. Однак всупереч вказаного акту, позивачем було встановлено нові межові знаки у 2018 році, тому відповідач відмовився від підписання Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.08.2020 року. Оскільки за п.3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, межові знаки не можуть встановлюватися у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки, тому відповідач, вважаючи, що зафіксовані у 2017 році межі земельних ділянок у вигляді паркану з бетонних плит є законним, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначав, що в ході розгляду справи було проведено експертизу, за висновком якої позовні вимоги позивача знайшли своє доведення, та ОСОБА_1 дійсно використовує земельну ділянку позивача, оскільки огорожа з бетонних плит та металевих труб знаходиться в межах земельної ділянки, кадастровий номер 6524155100:01:001:0015, власником якої є ОСОБА_3 . Також земельна ділянка ОСОБА_1 фактично накладається на земельну ділянку ОСОБА_3 у вигляді трапеції зі сторонами 0,35 м та 0,20 м. Щодо відзиву відповідача зазначав, що комісією Нововоронцовської селищної ради було встановлено факт наявності огорожі на земельній ділянці позивача. Оскільки сторони не досягли згоди у позасудовому порядку, просив вимоги задовольнити. Також, враховуючи понесені позивачем витрати на проведення судової експертизи, просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі витрат на проведення експертизи та сплаченої суми судового збору.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечувала, та пояснила, що позивач та відповідач зверталися до Нововоронцовської селищної ради щодо врегулювання спору стосовно меж земельних ділянок. З відповіді вбачається, що між земельними ділянками сторін є два види фіксації межі: 1) встановлена у 2017 році ОСОБА_1 у виді огорожі з бетонних плит; 2) встановлена у 2018 році ОСОБА_3 у виді межових знаків. Межові знаки, які встановленні за ініціативою позивача, не узгодженні з відповідачем, останній від підпису в акті приймання-передачі від 16.08.2018 року відмовився через їх невідповідність межам, встановленим у 2017 році. Також, представник відповідача щодо висновку експерта зазначала, що вказаний доказ не може бути єдиним та беззаперечним доказом користування ОСОБА_1 земельною ділянкою ОСОБА_3 . Разом з тим, з висновку експерта вбачається, що висхідними даними, які взяті експертом, є межі земельних ділянок з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015 та з кадастровим номером 6524155100:01:001:0181 за останнім актом прийомки передачі межових знаків від 16.08.2018 року. Попереднє погодження меж експертом до уваги не взято. Також експерт користувалася технічною документацією із землеустрою виключно земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , без дослідження технічної документації земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 . Тому, з огляду на неповноту висхідних даних, за якими проведена експертиза, враховуючи можливо-допустиму середню квадратну похибку при визначенні меж земельної ділянки (для селища 0,2 м, для села 0,3 м), приймаючи до уваги, що вимірювання експерт здійснювала рулеткою, яка може провисати чи бути покладена під кутом, відсутність відомостей про дату сертифікації вимірювального приладу, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити, за недоведеністю вимог.

Відповідач у судовому засіданні підтримав позицію свого представника, просив у позові відмовити.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які представник позивач посилалася, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015 на праві власності належить ОСОБА_3 (а.с.5). Указані обставини також підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №148320100 від 06.12.2018 року (а.с.7).

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3094146 від 29.04.2013 року, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015 на праві власності належить ОСОБА_3 ; підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності, серія та номер № НОМЕР_2 , видане 29.04.2013 року (а.с.6).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002382122018 від 23.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6524155100:01:001:0181, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

За актом погодження меж земельної ділянки від 2017 року, вбачається, що межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , погодженні, у тому числі з власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с.82).

За актом прийомки передачі межових знаків від 16.08.2018 року вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га, та надана ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками (вид третій) згідно з Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 зі змінами та доповненнями у кількості 7 шт. Акт підписаний ОСОБА_3 , представником МПП Агро-Експерт ОСОБА_4 , представником Нововоронцовської селищної ради Пелих Т.В., власниками/користувачами суміжних земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . За вказаним актом також вбачається, що ОСОБА_1 , як власник/користувач суміжної земельної ділянки від підпису відмовився (а.с.12).

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.10 статті 123 ЗК України , рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

За змістом пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 , закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

За п.3.8 вказаної інструкції, межові знаки не можуть встановлюватися у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки.

Відповідно до частин першої, другої статті 198 ЗК України , кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України (частина друга статті 50 Закону України Про землеустрій ).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Тобто, погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність. Указана позиція також зазначена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що межі земельних ділянок з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015 та з кадастровим номером 6524155100:01:001:0181 за останнім актом прийомки передачі межових знаків від 16.08.2018 року - не погодженні. Сторони не заперечували про наявність попереднього акту прийомки передачі межових знаків, виготовленого у 2017 році, що узгоджений між сторонами, тому встановити ідентичність меж земельних ділянок із суміжними власники (користувачами) за актами 2017 року, 2018 року, що є обов`язковим при вирішенні вказаного спору, є неможливим.

Щодо надання оцінки наявного у справі доказу - висновку №45/19 від 12.02.2020 року судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, суд враховує, що висхідними даними, які взяті експертом, є межі земельних ділянок з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015 та з кадастровим номером 6524155100:01:001:0181 за останнім актом прийомки передачі межових знаків від 16.08.2018 року. Тому, враховуючи, що вказані межі можуть не співпадати з межами, встановленими попередньо, суд приходить до висновку, що вказаний висновок не є беззаперечним доказом знаходження огорожі з бетонних плит та металевих труб ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6524155100:01:001:0015, власником якої є ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд враховує п.3.10 Наказу від 18.05.2010 року №376 Державного комітету України із земельних ресурсів Про затвердження Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, згідно якої може бути допустима похибка в розмірі 30 см у селах та 20 см у містах та селищах, і таке накладання ділянок є допустимим.

Отже, у ході судового розгляду представник позивача на підтвердження позовних вимог посилався на висновок експерта, який проведений без урахування погоджених попередньо меж земельної ділянки, документації із землеустрою обох сусідніх ділянок (по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 ). Тому, враховуючи, що експертиза проведена без повних даних, зокрема без врахування акту прийомки передачі межових знаків, виготовленого у 2017 році, зважаючи, що межі, встановленні у 2018 році, можуть не співпадати з межами, встановленими попередньо, а також, беручи до уваги, можливу допустиму похибку щодо закріплення межових знаків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє доведення під час розгляду справи, тому у позові слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суму судових витрат суд, керуючись ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, відмовляє у її задоволенні.

Керуючись ст..ст.12, 13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У позові представника позивача ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) в інтересах позивача ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) до відповідача ОСОБА_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_5 ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області.

Повне рішення виготовлено 23.10.2020 року.

СуддяВ.О. Каневський