Ухвала

від 30.11.2018 по справі 467/878/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.11.18

22-ц/4812/56/18

Провадження №22-ц/4812/56/18

Категорія 27

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №467/878/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення , яке постановив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Гуденко Ольги Андріївни у приміщенні цього суду 19 квітня 2018 року, повний текст якого складено 27 квітня 2018 року,за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , ОСОБА_3 про захист порушених прав споживача, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними ,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК , правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК (далі - АТ КБ ПРИВАТБАНК , Банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що згідно кредитного договору № NKN0GK04040015 від 28 березня 2007 р. (далі - Договір), укладеним між Банком та ОСОБА_1 , остання отримала кредит в іноземній валюті у сумі 53 616 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 27 березня 2020 р.

Крім того, позивач зазначав, що в забезпечення виконання умов кредитного договору № NKN0GK04040015 від 28 березня 2007 р. позичальницею ОСОБА_1 15 серпня 2014 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 02/ДЗ, за умовами якого, кредитний договір забезпечено порукою у розмірі 1000 грн., які позивач також просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 0 8 квітня 2015 р. утворилась заборгованість по сплаті кредиту у загальному розмірі 40 423,88 доларів США, з яких 32 627,50 доларів США - заборгованість за кредитом, 5 610,86 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 145,96 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1 039,56 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з неї вказану суму заборгованості та судові витрати, а з ОСОБА_3 - 1000 грн. заборгованості.

Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 9 червня 2015 р. позов ПАТ КБ ПРИВАТБАНК задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 948 961 грн. 18 коп. та судовий збір в сумі 3 644 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 1000 грн. та судовий збір у розмірі 10 грн.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2015 р. вказане заочне рішення скасоване.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2015 р. за клопотанням відповідача ОСОБА_1 справу передано за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2015 р. справу прийнято до провадження суддею Гуденко О.А.

Перед початком судового засідання, від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, яка протокольною ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2016 р. прийнята та об`єднана в одне провадження з первісним позовом ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилалася на порушення при укладенні кредитного договору ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , в тому числі на відсутність встановленої річної відсоткової ставки , невидачу всієї суми кредиту у розмірі 53 616 доларів США, відсутність детального розпису сукупної вартості кредиту, на те, що кредитний договір містить несправедливі умови, в тому числі щодо зобов`язання позичальника передати частину отриманого кредиту для сплати винагород в подальшому самому ж банку у розмірі 5 616 доларів, отже не відповідає вимогам закону та актів цивільного законодавства. Щодо договору поруки, то цей договір також суперечить вимогам ч.1 ст. 2013 ЦК України та відповідно до ст. 215 ЦК України є недійсним, оскільки укладений значно пізніше, на незначну суму і без згоди і повідомлення самого позичальника.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2018 р. позов ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 37 830,14 долари США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32 627,50 доларів США, по сплаті відсотків - в сумі 4 056,68 долари США , за комісією - 1 145,96 доларів США, пені у розмірі 18 105, 66 грн., та сплачений судовий збір в сумі 3 644 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 1000 грн. та сплачений судовий збір в сумі 10 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 28 березня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк , правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір № NKN0GK04040015, за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 53616 доларів США. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка підлягає стягненню. Частково задовольнивши первісний позов, суд виходив з доведеності визначеного позивачем розміру заборгованості за кредитом - 32627,50 доларів США (в тому числі 1999,25 доларів США, сплачених позивачем страхових платежів). Також суд вважав, що банком не доведено правомірність збільшення визначеної договором процентної ставки та провів розрахунок заборгованості за процентами, виходячи з 12% річних, та, відповідно, зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 19 105, 66 грн., а також стягнувкомісію - 1 145,96 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову , суд виходив з того, що аргументи ОСОБА_1 щодо невідповідності кредитного договору змісту актам законодавства України, порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів вчинення кредитного договору під впливом обману, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а оскільки наявність згоди позичальника на укладення договору поруки з кредитором не передбачена положеннями параграфу 3 Глави 49 ЦК України, також немає і підстав вважати цей договір таким, що не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Також суд не прийняв до уваги заперечення представника позивача за зустрічним позовом про те, що банк не може бути належним позивачем у справі, оскільки 13 грудня 2016 р. відбулася перереєстрація договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання цього кредитного договору з ПАТ КБ ПриватБанк на ТОВ ТРАКСЕЛЛІНГ ( а.с. 187 Т.1), оскільки ні сторонами по справі, ні вжитими судом заходами не вдалося визначити правові підстави проведення такої перереєстрації, а на час розгляду справи іпотекодержателем є позивач за первісним позовом, наявність договору про переуступку права вимоги ПАТ КБ ПРИВАТБАНК заперечує і доказів тому не надано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права й просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги наступні обставини: що позивачем за первісним позовом не надано документ на підтвердження факту передачі кредитором позичальнику у власність кредитних коштів у визначеній договором сумі, а саме - первинні документи з особистим підписом позичальника, що банк самовільно збільшив розмір основного боргу на 1 999,25 доларів США, суд не дав належної оцінки доводам зустрічного позову, зокрема, щодо незаконності положень п. 7.1 та п. 3.11 кредитного договору щодо сплати комісії, стягнувши заборгованість за договором в іноземній валюті суд вийшов за межі позовних вимог, неправильно визначив розмір заборгованості в цілому та за процентами і не врахував, що ПАТ КБ ПРИВАТБАНК є неналежним позивачем по справі у зв`язку із відступленням прав вимоги за кредитним договором.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 заявлено клопотання про витребування у позивача додаткових доказів, а саме - розрахунку заборгованості з урахуванням заперечень ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню із таких підстав.

В силу вимог частин 3-5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Згідно із вимогами ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В силу положень частин 1-3 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ухвалюючи рішення по справі, суд встановив, що Банком при нарахуванні процентів застосовувались ставки, не передбачені умовами кредитного договору від 28 березня 2007 р. (14,04 %, 34,2 % ), належних доказів повідомлення відповідача про їх зміну матеріали справи не містять. За такого суд вважав за необхідне при проведенні розрахунку заборгованості за договором виходити з визначених Договором ставок.

Так, сторони при укладенні кредитного договору дійшли згоди про те, що ставки: за користування кредитом становить 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та на суму непогашеної у строк заборгованості - 2,51 % у місяць.

Позивач апеляційну скаргу на рішення суду не подавав, ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, такі і в апеляційній скарзі наполягала саме на застосуванні визначених Договором ставок по сплаті процентів за користування кредитом.

В матеріалах справи відсутній проведений, виходячи з умов Договору щодо визначення ставок сплати процентів за користування кредитом, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за період з дня укладення договору.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на обставини справи, зміст заявлених вимог та характер спірних правовідносин, відсутність в матеріалах справи розрахунку заборгованості з врахуванням заперечень ОСОБА_1 , тоді як такі відомості мають суттєве значення для вирішення даної справи, та не роз`яснив учасникам справи їх прав щодо надання та витребування таких доказів.

За такогосуд першої інстанції не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, азазначені у клопотанні обставини щодо розміру заробітної плати позивача мають суттєве значення для повного та всебічного з`ясування обставин спору, іншим шляхом не можливо отримати зазначені відомості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення такого клопотання та витребування зазначених доказів.

Керуючись ст.ст. 83, 367 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів задовольнити.

Витребувати у Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № NKN0GK04040015 від 28 березня 2007 року станом на 08 квітня 2015 року, виходячи з визначеної вказаним договором ставки: за користування кредитом в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та в розмірі 2,51 % у місяць на суму непогашеної у строк заборгованості.

Вказані документи надіслати до Миколаївського апеляційного суду терміново.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді:

Повний текст ухвали складений 03 грудня 2018 року