Постанова

від 26.10.2020 по справі 540/2539/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2539/19 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

Лук`янчук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И Л А :

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.09.2019 року №0025611305, №0025621305, №0025641305, №0025631305, рішення №0006321305 від 16.09.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 року №Ф-0002771305.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем неправомірно збільшено йому зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ, оскільки відповідно до пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України, витрати на придбання комплектуючих у 2017 році на суму 53 467,02 грн входять до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів платника податку. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно визначено завищення ОСОБА_1 витрат за 2017 рік на суму 4 873,12 грн, за 2018 рік на суму 72 973,37 грн у зв`язку із внесенням виправлень до Книги обліку доходів і витрат, оскільки такі виправлення внесені з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач також зазначив, що ним помилково до витрат включено суму сплати податку на додану вартість за сплачені послуги, що було виявлено і виправлено на момент проведення перевірки.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що полягало у занижені фізичною особо-підприємцем чистого доходу від будь-якої діяльності внаслідок віднесення до складу витрат вартість послуг сервісного обслуговування рекламних конструкцій, включення до витрат затрати на придбання основних засобів, які підлягають амортизації, віднесення до складу витрат суми сплати податку на додану вартість, внесення виправлень у книгу обліку доходів та витрат. Зазначені порушення мали вплив на формування показників податку на доходи фізичних осіб. Також, позивачем порушено вимоги податкового законодавства в частині завищення податкового кредиту. Окрім того, перевіркою встановлено, що в облікових даних ФОП ОСОБА_1 відсутня інформація про об`єкти оподаткування: рекламні конструкції, вантажні автомобілі та нежитлове приміщення. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 р. №0025631305 яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14 166,67 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3 541,67 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 р. № 0025621305 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 3 491,40 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8 72,85 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 р. № 0025611305 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 41 896,74 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 474, 18 грн.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 р. №Ф-0002771305 в частині сплати ОСОБА_1 недоїмки у сумі 51 207,16 грн.

Скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.09.2019 р. №0006321305 в частині нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 8 073,89 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, ГУ ДФС України у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що всі зафіксовані в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 порушення є доведеними.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної планової перевірки ПП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 31.07.2013 по 31.12.2018, 16.08.2019 складений акт №442/21-22-13-05/ НОМЕР_1 , яким встановлені наступні порушення :

- п. 177.2, п.177.4 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на загальну суму 46 899,24 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 215,79 грн, за 2017 рік на суму 28733,24 грн та за 2018 рік на суму 17950,21 грн;

- п.2 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 57 321,32 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 263,76 грн, за 2017 рік на суму 35118,41 грн та за 2018 рік на суму 21939,15 грн;

- п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3908,27 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 17,98 грн, за 2017 рік на суму 2394,44 грн та за 2018 рік на суму 1495,85 грн;

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 14 166,67 грн, в тому числі за лютий 2017 року на суму 6666,67 грн та за березень 2017 року на суму 7500,00 грн.;

- п.63.3. ст.63, п.1 17.1 ст. 1 17 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями - платником вчасно та в повному обсязі не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП за 2016-2018 роки.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.09.2019 року:

- ППР № 0025641305, яким позивачу нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 170,00 грн.;

- ППР № 0025631305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 14166,67 грн. та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 3541,67 грн.;

- ППР № 0025621305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 3908,27 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 977,07 грн.;

- ППР № 0025611305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 46899,24 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11724,81 грн.

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002771305 на суму 57321,32 грн.;

- рішення №0006321305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 9296,73 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків відповідача щодо виключення з витрат на придбання основних засобів витрати на придбання комплектуючих виробів у 2017 році, а саме: двигуна SPDE 76АХ та Вайнгард МТ20 зовнішній блок кондиціонера в кількості 2 шт. на загальну суму 53467,02 грн, а тому збільшення позивачу зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, нарахованого у зв`язку із збільшенням доходу за рахунок виключення зі складу витрат суми 53 467,02 грн, є неправомірним. Крім того, суд зазначив про недоведеність відповідачем наявності розбіжностей між сумами витрат, внесеними до книги обліку доходів та витрат, та даними декларації про майновий стан, що не підтверджує висновки про завищення витрат за перевіряємий період.

Суд першої інстанції також не погодився з висновками відповідача щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП "Грандбудстар", у зв`язку із чим скасував податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 року №0025631305.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України апеляційному перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, тобто в межах задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову з огляду на таке.

Питання, повязані із формування витрат платника податків, визначені ст.177 Податкового кодексу, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

На висновки контролюючого органу щодо заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 46 899,24 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 215,79 грн, за 2017 рік на суму 28 733,24 грн та за 2018 рік на суму 17 950,21 грн, вплинуло встановлення в ході перевірки завищення витрат внаслідок віднесення до них:

- у 2017 році - вартості отриманих від ПП "Грандбудстар" послуг з сервісного обслуговування, всього на суму 70 833,33 грн,

- у 2017 році вартості придбаних основних засобів, які підлягають амортизації, на загальну суму 83 958,68 грн, а саме: двигуна SPDE 76АХ в сумі 6 526,02 грн (без ПДВ), зовнішніх блоків кондиціонера Вайнгард МТ20 у кількості 2 шт. на загальну суму 46941,00 грн (без ПДВ), ноутбука ACER SF314-51 на суму 19458,33 грн. (без ПДВ), бензопили MS260-N, 40см на суму 8333,33 грн. (без ПДВ),

- у 2018 році розміру сплаченого податку на додану вартість за сплачені послуги від ТОВ "Бюро інженерних технологій" в загальному розмірі 26 750 грн,

- протягом 2016-2018 років внаслідок невідображення у податкових деклараціях про майновий стан і доходи виправлень, що були внесені позивачем до Книги обліку доходів та витрат.

З урахуванням положень п.177.4 ст.177 ПК України, П(С)БО № 7 "Основні засоби", який передбачає віднесення до витрат підприємства, зокрема, затрати на придбання сировини, матеріалів, товарів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, суд вірно зазначив, що до них можливо віднести лише придбання двигуна SPDE 76АХ (призначений для перемотування та демонстрації рекламних плакатів) та два зовнішні блоки кондиціонера Вайнгард МТ20.

Матеріали справи містять документи, що підтверджують наявність у позивача в оренді нежитлового приміщення, загальною площею 100 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, перелік рекламних конструкцій із зазначенням місцезнаходження, перелік найманих працівників за період з січня 2016 року по грудень 2018 року. Вказані документи, які отримані відповідачем в ході перевірки та в подальшому надані до суду, підтверджують необхідність використання позивачем у господарській діяльності вказаних приладів.

Контролюючим органом ані в ході перевірки, ані в ході розгляду справи в суді першої інстанції не зазначено, чому позивач, основний вид діяльності якого є рекламні агентства (КВЕД 73.11), не вправі включити до складу витрат вартість комплектуючих, використання яких безпосередньо пов`язано з отриманням доходу.

Не містить таких доводів і апеляційна скарга.

Доводи контролюючого органу про заниження витрат у 2018 році за рахунок включення до них у червні та листопаді 2018 року сум ПДВ у розмірі 1 750 грн та 25 000 грн за отримані послуги від ТОВ "Бюро інженерних технологій" (стор.17 акту перевірки) також є непідтвердженими та спростовуються дослідженими як судом першої інстанції, так і апеляційної інстанції відповідних сторінок Книги обліку доходів і витрат, з яких вбачається виправлення позивачем зазначених сум (а.с.43-44). Отже, відсутні обставини віднесення платником податків до витрат у 2018 році розміру сплаченого податку на додану вартість за послуги від ТОВ "Бюро інженерних технологій" в загальному розмірі 26 750 грн.

Судова колегія також погоджується з доводами суду в частині непідтвердження обставин завищення витрат протягом 2016-2018 внаслідок неврахування самостійно внесених коригувань у Книгу обліку доходів та витрат, що мало наслідком заниження ПДФО.

Так, з акту перевірки вбачається, що протягом 2016-2018 років до Книги обліку доходів та витрат вносилися коригування щодо самостійного виявлення помилок у понесені витрати. Проведеним перерахунком контролюючим органом встановлено завищення витрат у 2016 році - на 1 198,86 грн, у 2017 році - на загальну суму 4 837,12 грн, у 2018 році - на суму 72973,37 грн (стор. 16-19 акту перевірки).

В ході апеляційного перегляду від позивача витребувана належним чином засвідчена копія Книги обліку доходів та витрат за період 2016 - 2018 роки, з якої шляхом арифметичних підрахувань не вбачається порушення щодо формування витрат, зазначене в акті перевірки.

При цьому судова колегія враховує, що можливість внесення виправлень до Книги обліку доходів і витрат прямо передбачена п.3 ч.3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року.

Щодо віднесення позивачем до витрат у 2017 році вартості отриманих від ПП "Грандбудстар" послуг з сервісного обслуговування, всього на суму 70 833,33 грн, судова колегія погоджується з доводами суду про відсутність в діях позивача порушення п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, який не передбачає включення до складу витрат підприємця, в т.ч., документально непідтверджені витрати.

Останнє порушення також вплинуло на висновок контролюючого органу щодо завищення у лютому, березні 2017 року податкового кредиту на загальну суму 14 166,67 грн, що стало підставою для прийняття ППР № 0025631305.

Висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарської операції позивача з ПП "Грандбудстар" судова колегія вважає безпідставними та суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача щодо її реальності.

Так, з акту перевірки вбачається, що на підставі договору про надання рекламних послуг від 01.01.2017 № 3 позивач отримував від ПП "Грандбудстар" послуги із сервісного обслуговування рекламних конструкцій, за які у лютому та березні 2017 року сплатив кошти, відповідно у розмірі 40 000 грн та 45 000 грн (стор.16 акту перевірки).

Підставою для непідтвердження понесених позивачем витрат та висновків про дефектність первинних документів стала податкова інформація ГУ ДФС у Херсонській області від 17.10.2017 № 233/21-22-14-10/4039422, якою не підтверджено реального виконання господарських операцій ПП "Грандбудстар", в т.ч., по взаємовідносинам із ПП ОСОБА_1 .

В акті перевірки відповідач також посилається, що акти здачі - приймання робіт (надання послуг) складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме не конкретизовано зміст наданих послуг, відповідно до переліку, та їх обсяг.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов`язковість норм Закону №996-XIV і для податкового обліку обумовлена тим, що згідно з частиною другою статті 3 цього Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ, щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об`єкта оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі № 440/422/19 від 07 листопада 2019 року.

Підтверджуючи реальність вчинення господарських операцій за перевіряємий період, позивачем надано до контролюючого органу всі наявні первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, а саме: договір про надання рекламних послуг (сервісне обслуговування рекламних конструкцій) №3 від 01.01.2017 року (Договір) укладеного між ПП "Грандбудстар" та ФОП ОСОБА_1 , акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020, №ОУ-0000030; завдання до виконання за лютий та березень 2017 року згідно договору надання рекламних послуг №3 від 01.01.2017, в яких чітко перелічені види робіт, які повинен здійснити виконавець та відповідна сума оплати за виконані завдання.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції що недоліки актів здачі-прийняття робіт не можуть бути належним та допустимим доказом порушення позивачем податкового законодавства, якщо інформацію про обсяг виконаних робіт можливо встановити з іншої первинної документації, та виконання якої вони складені.

Крім того, зі змісту податкової інформації ГУ ДФС у Херсонській області від 17.10.2017 № 233/21-22-14-10/4039422 вбачається, що до висновку про не підтвердження господарських операцій ПП "Грандбудстар", як із контрагентами-постачальниками, так і контрагентами-покупцями, в тому числі, ПП ОСОБА_1 , контролюючий орган прийшов внаслідок неподання ПП "Грандбудстар" податкової звітності у 3 кварталі 2017 року та невідповідності номенклатури придбаних та реалізованих товарів (послуг) (а.с.78-87).

Судова колегія зазначає, що надання ПП ОСОБА_1 послуг з сервісного обслуговування рекламних конструкцій не передбачає їх отримання виконавцем ПП "Грандбудстар" від іншого контрагента-постачальника. Враховуючи наявність у ПП "Грандбудстар" власних трудових ресурсів на момент здійснення операцій з позивачем ( 6 осіб), непідтвердженими є доводи контролюючого органу про неспроможність вказаного підприємства самостійно надати послуги ПП ОСОБА_1 згідно умов договору.

Крім того, можливі порушення податкового законодавства ПП "Грандбудстар" чи правил ведення ним господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність господарської операції, та позивач не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента-постачальника за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлена обізнаність позивача про можливу неправомірну діяльність його контрагента-постачальника.

Судова колегія також враховує, що надані позивачу послуги із сервісного обслуговування рекламних конструкцій пов`язані із основним видом його діяльності - рекламні агентства (КВЕД 73.11), тому погоджується з доводами позивача, що отримані від ПП "Грандбудстар" послуги використані ним у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Враховуючи, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на даних податкової інформації щодо контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який охоплювався перевіркою, вони не є безумовною підставою для висновку про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Отже, суд обґрунтовано визнав безпідставним висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та понесених витрат у лютому - березні 2017 року, та, як наслідок, незаконність податкових повідомлень-рішень № 0025631305 в цілому та ППР № 0025611305 у відповідній частині.

Згідно акту перевірки завищення позивачем витрат протягом 2016 - 2018 років внаслідок віднесення до них вартості операцій з ПП "Грандбудстар", вартості придбаних основних засобів, які підлягають амортизації, а саме: двигуна SPDE 76АХ, зовнішніх блоків кондиціонера Вайнгард МТ20, ноутбука ACER SF314-51, бензопили MS260-N, розміру сплаченого податку на додану вартість за сплачені послуги від ТОВ "Бюро інженерних технологій", а також неврахування самостійно зроблених виправлень, що були внесені позивачем до Книги обліку доходів та витрат, вплинуло не лише на визначення ПДФО, а й на донарахування сум військового збору та єдиного внеску, внаслідок чого 16.09.2019 прийняті ППР № 0025621305 та вимога про сплату недоїмки з ЄСВ № Ф-0002771306 (стор.25-27зв, 37-37зв).

Як зазначено вище, вірними є висновки суду першої інстанції стосовно підтвердження доводів контролюючого органу стосовно завищення позивачем витрат у 2017 році за рахунок віднесення до них вартості ноутбука ACER SF314-51 та бензопили MS260-N. В іншій частині висновки акту перевірки не відповідають вимогам закону та спростовані наданими первинними документами та даними Книги обліку доходів та витрат.

Відповідно до наданого на вимогу суду першої інстанції розрахунку зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями про визначення ПДФО, військового збору та ЄСВ, підтверджене судом порушення вимог податкового законодавства вплинуло на визначення ПДФО на суму 5 002,50 грн, штрафних санкцій - 1 250,63 грн, військового збору - 416,87 грн, штрафних санкцій - 104,22 грн, ЄСВ - на суму 6 114,16 грн, штрафних санкцій - 1 222,84 грн (а.с.91-92).

Отже, за рахунок підтвердження правомірності доводів податкового органу лише в частині завищення витрат за рахунок віднесення до них вартості ноутбука та бензопили, судом першої інстанції вірно скасовані ППР лише в частині непідтверджених порушень, а саме:

- № 0025611305 про визначення ПДФО на суму основного платежу - 41 896,74 (46 899,24 - 5 002,50) грн, штрафних санкцій - 10 474,18 (11 724,81 - 1 250,63) грн,

- № 0025621305 про визначення військового збору на суму основного платежу 3 491,40 (4 885,34 - 416,87) грн, штрафних санкцій - 872,85 (977,07 - 104,22) грн,

- вимога про сплату боргу (недоїмка по ЄСВ) № Ф-0002771305 на суму основного платежу - 51 207,16 (57 321,32 - 6 114,16) грн,

- № 0006321305 про застосування штрафних санкцій за ЄСВ - 8 073,89 (9 296,73 - 1 222,84) грн,

- № 0025631306 про визначення ПДВ - у цілому.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 17 грудня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий Н.В.Вербицька

Суддя О.В.Джабурія

Суддя О.В.Лук`янчук