Постанова

від 20.10.2020 по справі 540/1296/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 540/1296/19

адміністративне провадження № К/9901/35904/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого суді Берназюка Я.О.,

суддів: Желєзного І.В. , Коваленко Н.В.,

при секретарі судового засідання Грабовській Т.О.,

за участю:

представника відповідача Корнелюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №540/1296/19

за позовом Державної служби геології та надр України

до Комунального підприємства Олешки Цюрупинської районної ради

про анулювання спеціального дозволу на користування надрами

за касаційною скаргою Комунального підприємства Олешки Цюрупинської районної ради

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Бездрабка О.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бойка А.В., суддів Федусика А.Г., Шевчук О.А.) ,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

6 червня 2019 року Державна служба геології та надр України (далі також - позивач, Держгеонадра) звернулася з позовом до Комунального підприємства "Олешки" Цюрупинської районної ради (далі також - відповідач), в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 20 березня 2012 року №5496.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в ході проведення планової перевірки органом Держгеонадра було виявлено ряд порушень відповідача, в тому числі невиконання підпункту 5.3 Угоди про умови користування надрами від 23 грудня 2015 року №5496, невиконання вимог Програми в частині внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами; невиконання вимог Угоди щодо щорічного надання до Держгеонадр інформації про стан виконання Програми робіт; невиконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами в частині погодження щорічних планів розвитку гірничих робіт з органами Держгірпромнагляду, ведення маркшейдерських робіт відповідно до нормативних документів та виконання вимог чинного законодавства про надра, встановлено відсутність планів розвитку гірничих робіт на 2017 та 2018 роки, погоджених у встановленому порядку, маркшейдерського обслуговування та маркшейдерської документації.

Вказані порушення також не були усунені відповідачем у визначені позивачем строки, доказів наявності поважних причин неможливості усунути вказані порушення відповідачем до суду також не надані, хоча як встановлено судами, відповідачу надавався значний строк для вчинення дій на усунення порушень.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову Державної служби геології та надр України до Комунального підприємства Олешки Цюрупинської районної ради про анулювання спеціального дозволу на користування надрами .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди позбавлені повноважень анульовувати спеціальні дозволи на користування надрами.

Також відповідач вказує, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачу направлялося повідомлення про висловлення позиції щодо надання згоди/незгоди на припинення права користування надрами відповідно до спеціального дозволу від 20 березня 2012 року №5496.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги його заяву про порушення позивачем строків при зверненні до суду з цим позовом.

Позиція інших учасників справи

26 лютого 2020 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 23 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 5 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №540/1296/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 20 жовтня 2020 року на 14.00 год. з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Державною службою геології та надр 20 березня 2012 року було надано комунальному підприємству "Олешки" Цюрупинської районної ради спеціальний дозвіл на користування надрами №5496 з метою видобування пісків, придатних в якості компонента в`яжучого щільних силікатних бетонів, для рекультивації, благоустрою та планування, на родовищі "Саги".

23 грудня 2015 року між Держгеонадра та КП "Олешки" Цюрупинської районної ради було укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин та затверджено Програму робіт з видобування будівельних пісків родовища "Саги", які є додатками до спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою видобування будівельних пісків родовища "Саги".

Наказом Держгеонадра від 8 червня 2018 року №207 Департаменту державного геологічного контролю доручено провести планові перевірки надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у липні 2018 року.

На підставі вказаного наказу, 12 липня 2018 року Азово-Чорноморським міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України було проведено перевірку КП "Олешки" Цюрупинської районної ради з питань дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, за наслідками якої складено акт №28/5496-Х.

За результатами проведення перевірки були встановлені наступні порушення, допущені КП "Олешки" Цюрупинської районної ради:

- не виконуються вимоги підпункту 5.3 Угоди про умови користування надрами від 23 грудня 2015 року №5496 щодо: проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт; дотримуватися вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов`язаних з користуванням надрами; дотримуватися вимог, передбачених Дозволом та Угодою;

- не виконується: пункт 1 Програми робіт - внесення змін до спеціального дозволу та програми робіт на користування надрами. Строк проведення робіт - ІV кв. 2015 року. Не внесені зміни до спеціального дозволу; пункт 3 Програми робіт - складання проекту земельного відводу і відвід. Строк проведення робіт - ІІ кв. 2016 року. Відсутній земельний відвід; пункт 4 Програми робіт - підготовка родовища до розробки (проходка в`їзних, розрізних траншей та утворення площадок першочергової відробки, проходження гірничих виробок, буріння та облаштування свердловин). Строк проведення робіт - І кв. 2017 року - ІІ кв. 2017 року. Роботи на родовищі не проводяться;

- не внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами у разі зміни особливих умов та інших умов, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами та угоди про умови користування надрами щодо скасування обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 року №42;

- не виконуються вимоги підпункту 7.1 Угоди про умови користування надрами від 12 квітня 2016 року щодо щорічного надання до Держгеонадр інформації про стан виконання Програми робіт;

- не виконується пункт 1 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами від 20 березня 2012 року №5496: виконання умов Держгірпромнагляду України від 31 січня 2012 року №757/3.1-6/12 щодо погодження щорічних планів розвитку гірничих робіт з органами Держгірпромнагляду, ведення маркшейдерських робіт відповідно до нормативних документів та виконання вимог чинного законодавства про надра. Відсутні плани розвитку гірничих робіт на 2017 та 2018 роки, погоджені у встановленому порядку, та відсутні маркшейдерське обслуговування та маркшейдерська документація.

Також з матеріалів справи встановлено, що на підставі акта перевірки Азово-Чорноморським міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено припис від 12 липня 2018 року №229-14/01, яким відповідачу надано строк до 13 серпня 2018 року для усунення порушень законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

Наказом Державної служби геології та надр України від 31 жовтня 2018 року №405 було зупинено дію наданого КП "Олешки" Цюрупинської районної ради дозволу від 20 березня 2012 року №5496 та надано надрокористувачу 30 календарних днів для усунення порушень.

Про прийняття вищевказаного наказу відповідача повідомлено листом від 8 листопада 2018 року за №22416/03/14-18, направленим на адресу КП "Олешки" - м. Олешки, вул. Гвардійська. 2, кв. 76. Вказаний лист був повернутий на адресу відправника у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

У зв`язку з не усуненням причин зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №5496 від 20 березня 2012 року, за результатами розгляду питання щодо подальшої дії зазначеного спеціального дозволу, 19 березня 2019 року Державною службою геології та надр України було направлено КП "Олешки" Цюрупинської районної ради лист за №5148/03/14-19 щодо надання згоди/незгоди на припинення права користування надрами у 15-денний строк.

Оскільки інформації щодо згоди на анулювання спеціального дозволу на користування надрами до Держгеонадра не надходило, позивач звернувся з позовною заявою до суду про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 20 березня 2019 року №5496.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно зі статтею 2 Кодексу України про надра його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 11 Кодексу України про надра Державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно із підпунктом 9 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Відповідно до підпунктів 10, 12 пункту 4 Положення №1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань: зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення; здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Згідно з частиною першою статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення позивача з позовом про анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 20 березня 2012 року №5496, наданого Комунальному підприємству "Олешки", став факт виявлення порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр та невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не заперечував наявність порушень, вказаних в акті перевірки від 12 липня 2018 року №28/5496. Так, зокрема, з інформаційної довідки, яка є додатком до поданої відповідачем до Держгеонадра заяви від 7 червня 2019 року №28 (а.с.69-73), встановлено, що КП "Олешки" Цюрупинської районної ради підтверджує неусунення тих порушень, які вказано у приписі від 12 липня 2018 року № 229-14/01, та які в подальшому стали підставою для прийняття наказу від 31 жовтня 2018 року №405 про зупинення дії дозволу на користування надрами від 20 березня 2012 року №5496.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені в приписі порушення не були усунені відповідачем у визначені позивачем строки, доказів наявності поважних причин неможливості усунути вказані порушення відповідачем до суду також не надані, хоча як вірно встановлено судами, відповідачу надавався значний строк для вчинення дій на усунення порушень.

Відповідно до частини другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку .

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №615).

Підпунктами 1, 4 пункту 21 Порядку № 615 визначено, що дія дозволу зупиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди, центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України "Про нафту і газ" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 6 вересня 2005 року №2806-IV дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суди позбавлені повноважень анульовувати спеціальні дозволи на користування надрами.

Крім того, як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів , - у судовому порядку.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачу направлялося повідомлення про висловлення позиції щодо надання згоди/незгоди на припинення права користування надрами відповідно до спеціального дозволу від 20 березня 2012 року №5496, однак такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом, направленим Державною службою геології та надр України на адресу КП "Олешки" Цюрупинської районної ради за №5148/03/14-19 щодо надання згоди/незгоди на припинення права користування надрами у 15-денний строк (а.с. 44).

Тому, твердження відповідача про недотримання позивачем порядку звернення до суду з позовом про припинення права користування надрами відповідно до спеціального дозволу від 20 березня 2012 року №5496 є безпідставними, та фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, що судами не прийнято до уваги його заяву про порушення позивачем строків при зверненні до суду з даним позовом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вказана заява відповідача вирішувалася, та цей суд не знайшов підстав для її задоволення. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (а.с. 113) та перевірялося судом апеляційної інстанції, що вбачається із змісту оскаржуваної постанови цього суду від 4 грудня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову Державної служби геології та надр України до Комунального підприємства Олешки Цюрупинської районної ради про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, а доводи касаційної скарги зазначених у цій справі висновків судів не спростовують.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр, є особливо суворими.

Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Крім того, Закон України Про судоустрій і статус суддів (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України Про міжнародні договори України встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, установлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року; далі - Конвенція) Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, передбачені цією Конвенцією.

Як закріплено у статті 32 Конвенції, її положення тлумачаться і конкретизуються в рішеннях Європейського суду з прав людини ( Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд).

Відповідно до статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно з Указом від 14 квітня 1986 року № 2077-XI) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору; для цілей тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, преамбулу й додатки; поряд з контекстом враховуються, зокрема, наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на необхідності врахування приписів чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практики тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018 року № 3-р/2018, абзац перший пункту 2.8 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

Законом України Про внесення змін до Конституції України від 7 лютого 2019 року Основний Закон України (Преамбула, статті 85, 102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України.

Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зважаючи на зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини .

Так, Європейським судом з прав людини (далі також - Суд) у справі "Промислово-фінансовий Консорціум "Інвестиційно-металургійний Союз" проти України" (рішення від 26 червня 2018 року, заява №10640/05) було зазначено, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції включає в себе три норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає, що держави мають право, серед іншого, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Друга і третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого першою нормою (пункт 184).

Суд також зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту надає право на позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (пункт 185).

Крім того, Суд наголосив, що будь-яке втручання у здійснення права чи свободи, визнаних Конвенцією, має переслідувати законну ціль. Принцип "справедливого балансу", притаманний статті 1 Першого протоколу до Конвенції, сам по собі передбачає існування загального суспільного інтересу. До того ж, слід нагадати, що різні норми, закріплені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не є окремими, тобто не пов`язаними між собою, та що друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків. Одним із наслідків цього є те, що існування "суспільного інтересу", яке вимагається відповідно до другого речення, або "загального інтересу", посилання на яке міститься у другому пункті, випливає з принципу, встановленого у першому реченні, а отже втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (пункт 187).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Олешки Цюрупинської районної ради залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко