Постанова

від 21.10.2020 по справі 205/7794/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8588/20 Справа № 205/7794/19 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Мазур Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу 3123 Прожектор , ОСОБА_2 , третя особа Друга Дніпропетровська держнотконтора про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за законом

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Житлово-будівельного кооперативу 3123 Прожектор , ОСОБА_2 , третя особа Друга Дніпропетровська держнотконтора, про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за законом (а.с.1-2). В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , у зв`язку із чим, вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 , але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому що квартира не зареєстрована як власність. Вказана квартира, після сплати її вартості Кооперативу Прожектор стала власністю бабусі матері позивача - ОСОБА_4 , яка заповіла її ОСОБА_3 (після шлюбу ОСОБА_3 ). ОСОБА_4 , відповідно до діючого на той момент ЗУ Про власність після повної сплати внесків за квартиру, стала її власником, оскільки на той час реєстрація права власності була не обов`язковою, то вона не зареєструвала за собою право власності на квартиру. 25.03.1985 року ОСОБА_4 вийшла із членів кооперативу, а замість неї до кооперативу вступила мати позивача - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 мати позивача також не зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 та не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а продовжувала користуватись квартирою як своєю власністю, прийнявши таким чином спадкове майно. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивач та її сестра - ОСОБА_2 . Позивач вважає, так як вона належним чином прийняла спадщину та є членом кооперативу то має право спадкування за законом на 1/2 частину вказаної квартири. На підставі викладеного та посилаючись на обґрунтування викладені у позові, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 (а.с.1-2,6-8,41-43,138-140).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу 3123 Прожектор , ОСОБА_2 , третя особа Друга Дніпропетровська держнотконтора про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за законом - відмовлено (а.с. 150-153).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері (а.с. 159-162).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.45).

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.46). Після укладення шлюбу із ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.50).

31 липня 1979 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_3 пайовий внесок в житлово-будівельному кооперативі № 123 Прожектор , що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.47).

Згідно довідки голови ЖБК №123 Прожектор вбачається, що ОСОБА_4 була членом кооперативу, якою повністю сплачено вартість квартирі АДРЕСА_1 (а.с.48).

Відповідно до ст. 15 Закону Української РСР Про власність від 07.02.1991 р., член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла (а.с.66).

З матеріалів спадкової справи №175/2016 заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори в березні 2016 року звернулась ОСОБА_3 . Свідоцтв про прав на спадщину не видавалось (а.с.95-101).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.65).

Із матеріалів спадкової справи №781/2016 заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідоцтв про право на спадщину не видавалось. Постановою державного нотаріуса ДДДНК від 20.01.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності (а.с.85-94).

В квартирі АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.56).

На загальних зборах членів ЖБК №123 Прожектор 25.11.2017 року вирішено прийняти до складу членів кооперативу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.52-54).

Згідно відомостей КП ДМБТІ ДОР від 18.03.2016 року станом на 31.12.2012 року відомості щодо реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 відсутні (а.с.92).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Суд дійшов висновку, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ОСОБА_11 звернулась лише 04.03.2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_11 як спадкоємець за заповітом, у відповідності до норм ч.ч.1,2 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, після померлої ОСОБА_4 .

Однак із вказаними висновками суду 1 інстанції погодитись не можливо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР в редакції, що діяла на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_4 , визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975 року та п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року (які були чинними на момент відкриття спадщини після ОСОБА_4 ) Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Зі справи вбачається, що 31 липня 1979 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_3 пайовий внесок в житлово-будівельному кооперативі № 123 Прожектор , що знаходиться в АДРЕСА_1 , яким, згідно довідки голови ЖБК №123 Прожектор повністю сплачено вартість квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла (а.с.66).

З матеріалів спадкової справи №175/2016 заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори в березні 2016 року звернулась ОСОБА_3 . Свідоцтв про прав на спадщину не видавалось (а.с.95-101).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що згідно виписки з протоколу загальних зборів членів ЖБК №123 Прожектор № 83 від 26.03.1985 року виключено з членів ЖБК ОСОБА_4 та прийнято в члени ЖбК №123 Прожектор ОСОБА_3 (а.с. 51,163).

Враховуючи вище викладене та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 протоколом загальних зборів членів ЖБК №123 Прожектор № 83 від 26.03.1985 року прийнято в члени ЖБК №123 Прожектор , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, то є всі законні підстави вважати, що спадкодавець ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину.

Відповідно до ст. 15 Закону Української РСР Про власність від 07.02.1991 р., член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. А відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.65), яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Із матеріалів спадкової справи №781/2016 заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є доньками померлої. Свідоцтв про право на спадщину їм не видавалось. Постановою державного нотаріуса ДДДНК від 20.01.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують права власності (а.с.85-94).

В квартирі АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.56).

На загальних зборах членів ЖБК №123 Прожектор 25.11.2017 року вирішено прийняти до складу членів кооперативу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.52-54).

Згідно відомостей КП ДМБТІ ДОР від 18.03.2016 року станом на 31.12.2012 року відомості щодо реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 відсутні (а.с.92).

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив та батьки.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними.

Зважаючи на те, що окрім позивача спадкоємцем спірної квартири є також ОСОБА_2 , яка також вчасно зверталась з заявою про прийняття спадщини, а відтак є всі підстави для визнання права власності в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 за її донькою ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Однак рішення суду 1-ї інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню на підставі п.1,2,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, з вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу 3123 Прожектор , ОСОБА_2 , третя особа Друга Дніпропетровська держнотконтора про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 32,6 кв.м., житловою площею 16,8 кв. м.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: