Рішення

від 26.10.2020 по справі 904/3477/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3477/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки", Дніпропетровська область, с. Зоря

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кірюхова Наталя Сергіївна, м. Київ,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача П`ятихатський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дніпропетровська область, П`ятихатський район, місто П`ятихатки

про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Профатілова І.І. довіреність № 14/20-69-20 від 08.09.2020;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрокомплекс П`ятихатки" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", в якій просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 17.03.2020 за реєстровим № 542 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Наталією Сергіївною таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 03.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 30.07.2020; залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кірюхову Наталію Сергіївну; залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача П`ятихатський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

21.07.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв`язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором, станом на 07.02.2020 рахується заборгованість в сумі 69 740,89 грн., з них : 53 393,26 грн. - лізингові платежі; 1 484,50 грн. - пені; 1 397,93 грн. - 25% річних; 13 465,20 грн. - 3% штрафу згідно п.8.1. договору. Зазначена заборгованість за лізинговими платежами становить 114 днів. Керуючись умовами договору фінансового лізингу на поштову адресу боржника 20.02.2020 було направлено вимогу про погашення заборгованості за № 14/145 від 20.02.2020. У зазначеній вимозі стягувач попередив боржника, що у разі невиконання вимоги у зазначений строк, з 11 дня після направлення даної вимоги буде вчинений напис нотаріуса щодо повернення предмета лізингу. Але зазначена вимога стягувача станом на сьогоднішній день залишилась без задоволення. Беручи до уваги те, що СВК Агрокомплекс П`ятихатки систематично порушує умови договору, в частині сплати лізингових платежів (на момент вчинення виконавчого напису, на виконанні в приватного виконавця є наказ про стягнення заборгованості) Національна акціонерна компанія Украгролізинг звернулась до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, з метою повернення предмету лізингу. Заява була оформлена відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, оскільки Національною акціонерною компанією Украгролізинг була направлена вимога про необхідність погашення боргу (про що свідчить відмітка), однак протягом 11 днів не виконана, а нотаріусу були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, він правомірно з дотриманням вимог діючого законодавства вчинив виконавчий напис. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволені позовної заяви СВК Агрокомплекс П`ятихатики до Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю.

29.07.2020 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів.

29.07.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 30.07.2020 відкладено підготовче засідання на 21.08.2020.

18.08.2020 до господарського суду від Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" надійшло клопотання, в якому відповідач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 19.08.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання, в якому відповідач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.08.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 21.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 01.10.2020 включно та відкладено підготовче судове засідання на 30.09.2020.

09.09.2020 до господарського суду від Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" надійшло клопотання, в якому відповідач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 11.09.2020 відмовлено у задоволені клопотання Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 26.10.2020.

У судове засідання на 26.10.2020 з`явився представник відповідача.

Представник третьої особи-1 у судове засідання 26.10.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 09.10.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду).

Представник третьої особи-2 у судове засідання 26.10.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 08.10.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду).

У судове засідання на 26.10.2020 не з`явився представник позивача, 26.10.2020 подав клопотання про відкладення у зв`язку з захворюванням представника позивача. Належних доказів не надав.

Крім того, суд зауважує, що за приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вказує на те, що сторони надали до суду відзив на позов, відповідь на відзив. Тобто , сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті з посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх вимог.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2019 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агрокомплекс П`ятихатки" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 4-19-22 ств-фл/31 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк, не менше одного року (п. 1.1. договору).

Сторони погоджуються з тим, що специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші характеристики, вартість предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) предмета лізингу, що визначені у додатках до цього договору Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу (п. 1.2. договору).

Лізингодавець має право відмовитися від цього договору (достроково припинити його дію) та вимагати повернення простроченої заборгованості і предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів та з інших підстав, передбачених цим договором (п. 3.1.6. договору).

Лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу у строк п`яти робочих днів з дня отримання від лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу, при цьому провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу, або у разі наявності у лізингоодержувача претензій щодо якості та комплектності предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків чи претензій щодо якості чи комплектності Предмета лізингу і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмета лізингу відбулося без зауважень (п. 3.4.1 договору).

Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору (п. 3.4.3. договору).

Лізингоодержувач зобов`язаний за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу, або з інших підстав, передбачених цим договором, протягом 15 календарних днів з моменту надсилання вимоги лізингодавця, надіслану згідно з п. 9.4. цього договору (якщо інше не передбачено договором), повернути йому предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту в технічно справному та комплектному стані. В разі відсутності технічного паспорту та іншої документації, яка ідентифікує предмет лізингу, лізингоодержувач за власний рахунок в десятиденний термін поновлює та передає втрачені документи лізингодавцю. На дату повернення предмету лізингу лізингоодержувач зобов`язаний підписати акт приймання-передачі предмету лізингу та надати товарну та податкову накладні на суму залишкової вартості або на суму експертної оцінки предмету лізингу. У разі відмови повернути предмет лізингу у добровільному порядку лізингоодержувач повинен відшкодувати витрати лізингодавця, пов`язані з вчиненням виконавчого напису нотаріуса, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку. У випадку, якщо після повернення предмета лізингу вартість останнього зменшилась, лізингоодержувач зобов`язаний відшкодувати лізингодавцю різницю між залишковою вартістю предмета лізингу на дату укладення акту приймання-передачі та вартістю предмета лізингу, визначеною експертним шляхом (п. 3.4.4. договору).

Протягом 7 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 30 відсотків його вартості (включаючи ПДВ). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7% (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору;

- комісію за супроводження договору в розмірі 19 (дев`ятнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість. Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно (п. 4.3. договору).

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (п. 4.4. договору).

Загальна сума оплати за цим договором, періодичність та терміни сплати визначаються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору, розділами 4 та 8 цього договору. Зарахування та розподіл коштів, отриманих за цим договором, лізингодавець здійснює першочергово відповідно до ст. ст. 534, 625 Цивільного кодексу України (п. 4.8. договору).

Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1 цього договору, та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору (п. 5.1. договору).

Предмет лізингу протягом всього строку дії цього договору є власністю лізингодавця (п. 5.2. договору).

Вартість цього договору (розмір фінансового активу) за домовленістю і згодою Сторін складає загальну суму виплат, передбачених графіком сплати лізингових платежів і становить 817 556,69 грн. (п. 8.2 договору)

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу , та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором, якщо інше не визначено цим Договором (п. 9.1. договору).

Дострокове повернення предмета лізингоодержувачем допускається виключно за вимогою або за згодою лізингодавця (п.9.10. договору).

На виконання умов договору відповідач передав позивачу у користування предмет лізингу сівалку Рlanter 3М 500 8R.Х260L зав.№L5695, що підтверджується Актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 28.02.2019 (а.с. 83).

Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість станом на 11.11.2019 в розмірі 137 654,31 грн.

У зв`язку із викладеним Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 4-19-22 ств-фл/31 від 07.02.2019.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2019 по справі № 904/4817/19 (суддя Панна С.П.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрокомплекс П`ятихатки" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заборгованість у розмірі 167 431,50 грн., з яких: 137 654,31 грн., 25% річних в розмірі 11 906,91 грн., інфляційних втрат в розмірі 1391,05 грн., пеню в розмірі 16 030,39 грн., штраф в розмірі 448,84 грн., судовий збір в розмірі 2 511,47 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2019 по справі № 904/4817/19 набрало законної сили 03.01.2020.

03.01.2020 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2019 по справі № 904/4817/19 було видано наказ.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2019 по справі № 904/4817/19 встановлено, що заборгованість виникла станом на 11.11.2019.

Позивач зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Наталїєю Сергіївною 17.03.2020 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 542 (а.с. 15), яким вилучається та передається стягувачу (відповідачу) від лізингоодержувача (позивача) майно, а саме: пневматична причіпна точного висіву під кукурудзу сівалку Рlanter 3М 500 8R.Х260L зав.№L5695 (1 од.) загальною вартістю 641 200,00 грн. та стягується невиплачена заборгованість по договору станом на 07.02.2020 у розмірі 69 740,89 грн., з яких: 53 393,20 грн. - лізингові платежі, 1 484,50 грн. - пеня, 1 397,93 грн. - 25% річних, 13 465,20 грн. - 3% штрафу, згідно п. 8.1. договору, 9 000,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

12.05.2020 П`ятихатським районним відділом державної виконавчої служби Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62032490 щодо примусового виконання виконавчого напису № 542 від 17.03.2020.

Позивач зазначає, що виконавчий напис № 542 від 17.03.2020 в порушення вимог закону виконаний на окремому нотаріальному бланку. Позивач вказав, що копію рахунку та копію письмового повідомлення від відповідача не отримував. Також позивач не отримував від відповідача відмову від договору або пропозицію про його розірвання. Відповідно з п. 9.10. договору дострокове повернення предмета лізингоодержувачем допускається виключно за вимогою або за згодою лізингодавця. Позивач від відповідача вимогу про дострокове повернення предмету лізингу не отримував, згоду не надавав. Відповідач не звертався до позивача у відповідності до умов договору з вимогою щодо усунення порушень шляхом сплати простроченої заборгованості. З огляду на викладене, позивач вважає, що строк повернення предмета лізингу є таким, що не настав. Позивач вважає, що плата за вчинення виконавчого напису у розмірі 9 000,00 грн. не передбачена договором та нормативними актами. У зв`язку із чим позивач вважає, що відповідач не мав права здійснювати зарахування виплачених коштів нотаріусу. Така плата фактично є новою (додатковою) заборгованістю позивача та її не можна визнавати правильною. Також позивач зазначає, що предметом виконавчого напису може бути майно або грошові кошти. Законодавець не визначає можливості вчинення виконавчого напису одночасно до декількох різних об`єктів: майна та грошових коштів. Враховуючи викладене, позивач вважає, що виконавчий напис № 542 від 17.03.2020 не підлягає виконанню.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 18 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: вчиняють виконавчі написи.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України "Про нотаріат").

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 затверджено "Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі - Порядок).

Захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису (п. 1. глави 12 Розділу 1 Порядку).

Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа (п. 2. глави 12 Розділу 1 Порядку).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів (п. 1.1. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (п. 1.2. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2. глави 16 Розділу 2 Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.5. глави 16 Розділу 2 Порядку).

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом (п. 6.1. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору (п. 6.2. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 затверджено "Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - Перелік).

В п. 8. Переліку визначено документи, які необхідно надати для одержання виконавчого напису за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об`єкта лізингу. Так для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Відповідно до п. 7.1. глави 16 Розділу 2 Порядку у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (п. 7.6. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Законодавством України передбачено, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Наталїєю Сергіївною вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 542 (а.с. 15), яким вилучається та передається стягувачу (відповідачу) від лізингоодержувача (позивача) майно, а саме: пневматичну причіпну точного висіву під кукурудзу сівалку Рlanter 3М 500 8R.Х260L зав.№L5695 (1 од.) загальною вартістю 641 200,00 грн. та стягується невиплачена заборгованість по договору станом на 07.02.2020 у розмірі 69 740,89 грн., з яких: 53 393,20 грн. - лізингові платежі, 1 484,50 грн. - пеня, 1 397,93 грн. - 25% річних, 13 465,20 грн. - 3% штрафу, згідно п. 8.1. договору, 9 000,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

Господарський суд зазначає наступне.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.4.4. договору лізингоодержувач зобов`язаний за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу, або з інших підстав, передбачених цим договором, протягом 15 календарних днів з моменту надсилання вимоги лізингодавця, надіслану згідно з п. 9.4. цього договору (якщо інше не передбачено договором), повернути йому предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту в технічно справному та комплектному стані. На дату повернення предмету лізингу лізингоодержувач зобов`язаний підписати акт приймання-передачі предмету лізингу та надати товарну та податкову накладні на суму залишкової вартості або на суму експертної оцінки предмету лізингу. У разі відмови повернути предмет лізингу у добровільному порядку лізингоодержувач повинен відшкодувати витрати лізингодавця, пов`язані з вчиненням виконавчого напису нотаріуса, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку. У випадку, якщо після повернення предмета лізингу вартість останнього зменшилась, лізингоодержувач зобов`язаний відшкодувати лізингодавцю різницю між залишковою вартістю предмета лізингу на дату укладення акту приймання-передачі та вартістю предмета лізингу, визначеною експертним шляхом.

Дострокове повернення предмета лізингоодержувачем допускається виключно за вимогою або за згодою лізингодавця (п. 9.10. договору).

З аналізу наведеного вище вбачається, що зобов`язання з повернення предмету лізингу виникає у лізингоодержувача після отримання ним відповідної вимоги лізингодавця.

Відповідач зазначає, що на адресу боржника 20.02.2020 було направлено вимогу про погашення заборгованості за № 14/145 від 20.02.2020 (а.с. 68-69), в якій відповідач вимагав сплатити заборгованість у розмірі 69 740,89 грн.; зазначив, що у разі невиконання вимоги у зазначений строк (10 днів з дня отримання вимоги), лізингодавець буде вимушений вчинити дії щодо повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В якості доказу направлення на адресу позивача вказаної вимоги, відповідач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку (а.с. 72). Відповідно до наданої відповідачем роздруківки з сайту Укрпошти за результатами пошуку за присвоєним вищевказаному поштовому відправленню штрихкодовим ідентифікатором (а.с. 73), позивач отримав вимогу № 14/145 - 29.02.2020.

Однак, господарський суд зауважує, що направлена на адресу позивача вимога про погашення заборгованості за № 14/145 від 20.02.2020 не містить в собі вимоги щодо повернення предмету лізингу. Так у вищезазначеній вимозі № 14/145 від 20.02.2020 (а.с. 68-69) міститься фраза: …буде вимушений вчинити дії щодо повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості… . При цьому належні докази направлення на адресу позивача вимоги саме про повернення предмету лізингу в матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що направляв лише вищевказану вимогу № 14/145 від 20.02.2020 (а.с. 68-69), повідомлення про відмову від договору, вимогу про повернення предмета лізингу згідно з п.3.4.4. окремо не направляв, вважаючи, що зазначена фраза …буде вимушений вчинити дії щодо повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості… і була вимогою або сплатити кошти, або повернути предмет лізингу.

Суд звертає увагу, що конструкція п.3.4.4.договору передбачає наступне:

- факт несплати частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів;

- надсилання вимоги лізингодавця, згідно з п. 9.4. цього договору (в якій у свою чергу йде мова про дострокове припинення дії договору зі сплатою усіх лізингових платежів);

- обов`язок лізингоодержувача повернути протягом 15 календарних днів з моменту надсилання вимоги лізингодавця предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце;

- у разі відмови повернути предмет лізингу у добровільному порядку лізингоодержувач повинен відшкодувати витрати лізингодавця, пов`язані з вчиненням виконавчого напису нотаріуса.

У листі № 14/145 від 20.02.2020 відповідач, окрім п.3.4.4., посилається також на п.3.1.6. договору.

Так, відповідно до п.3.1.6. договору лізингодавець має право відмовитися від цього договору (достроково припинити його дію) та вимагати повернення простроченої заборгованості і предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів та з інших підстав, передбачених цим договором (п. 3.1.6. договору).

Конструкція п.3.1.6 договору також передбачає відмову від договору.

Однак докази направлення повідомлення про відмову від договору та вимоги (відповідно до п.3.4.4 та п.9.4.) про повернення предмета лізингу в матеріалах справи відсутні.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. (ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 902/522/19 вказав, що право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса закріплене у ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" за наявності прострочення лізингоодержувачем здійснення лізингових платежів більш ніж на 30 днів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у вищезазначеній постанові йде мова про те,що позивачу було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якій зазначено про наявну заборгованість відповідача, про відмову від договору про фінансовий лізинг та необхідність повернути на користь … об`єкт лізингу впродовж … робочих днів з дня доставки цього повідомлення .

Наведене узгоджується як з положеннями ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", так і частини 3 наведеної статті, яка передбачає, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість (п. 5.1. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (п. 5.2. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій (п. 5.3. глави 16 Розділу 2 Порядку).

Спірний виконавчий напис вчинено нотаріусом на окремому нотаріальному бланку, а не на оригіналі чи дублікаті документа, що встановлює заборгованість.

Також, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", яка кореспондується із положеннями п. 1.1. глави 16 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

З викладеного вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування майна від боржника.

Тобто виконавчий напис може посвідчувати право стягувача або на стягнення грошових сум, або на витребування майна.

Одночасне посвідчення виконавчим написом права стягувача на стягнення грошових коштів та на витребування майна не передбачено.

Враховуючи усе вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 102,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи: договір №6 про надання правової допомоги від 02.03.2020, ордер серія ДП № 208/020 від 26.06.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1439 від 26.09.2008, акт виконаних робіт від 28.07.2020, квитанція до прибуткового касового ордера від 07.08.2020 на суму 4500,00грн., опис виконаних робіт по договору №6.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідачем не було подано.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 4500,00грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати виконавчий напис, вчинений 17.03.2020 за реєстровим № 542 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Наталією Сергіївною таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А, ідентифікаційний код 30401456) на користь Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрокомплекс П`ятихатки" (52119, Дніпропетровська область, П`ятихатський р-н, с. Зоря Комунізму(п), вул. Шкільна, буд. 18, ідентифікаційний код 39985177) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн ., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00грн. , про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 26.10.2020

Суддя І.В. Мілєва