Рішення

від 05.10.2020 по справі 922/3370/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2020Справа № 922/3370/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання протиправними дій.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Каракоця О.Р., довіреність № 4543-К-О від 23.10.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Азово-Чорноморська фін компанія звернулося до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в особі філії Харківське головне регіональне управління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним зупиненням відповідачем фінансових операцій за поточним рахунком позивача, у зв`язку з чим, позивач просить визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" та зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3370/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 справу №922/3370/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Азово-Чорноморська фін компанія до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в особі філії Харківське головне регіональне управління Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання протиправними дій передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі №922/3370/1 залишено без змін.

19.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 922/3370/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 справа № 922/3370/19 прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2019 підготовче судове засідання призначено на 27.04.2020.

02.04.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

15.04.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

24.04.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

27.04.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 27.04.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 25.05.2020.

15.05.2020 представником позивача подано відповідь на відзив.

22.05.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

25.05.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 25.05.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2019 підготовче судове засідання відкладено на 15.06.2020.

У судове засідання 15.06.2020 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 06.07.2020.

30.06.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

03.07.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 06.07.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва підготовче судове засідання відкладено на 03.08.2020.

31.07.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 03.08.2020 представником позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

11.09.2020 представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 14.09.2020 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

У судовому засіданні 14.09.2020 судом розпочато розгляд справи по суті.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.10.2020.

У судове засідання 05.10.2020 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, з огляду на подане представником позивача клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Азово-Чорноморська Фін компанія (далі - позивач, клієнт) звернулось до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач, банк) із заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (далі - Заява), згідно з якою позивач висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які знаходяться на сайті банку www.pb.ua, Тарифами Банку, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування (далі - Договір), та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору, на підставі якої позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Відповідно до п. 3.1.1.1.1 Умов та Правил клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо Банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва, ініціативні групи з проведення всеукраїнського референдуму мають право відкривати рахунки в Банку для забезпечення своєї господарської діяльності. Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності. Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу).

Згідно з п. 3.1.1.2.1 Умов та Правил банк зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію Клієнта (представника Клієнта), вивчення Клієнта та уточнення інформації про Клієнта у випадках, встановлених законом. Банк зобов`язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій верифікувати Клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому чинним законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно- правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок Клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації Банком. Банк має право витребувати, а Клієнт (особа, представник Клієнта) зобов`язаний зобов`язані подати інформацію та/або офіційні документи, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Інформація, необхідна для вивчення Клієнта, встановлюється Банком на підставі офіційних документів та/ або інформації, одержаної від Клієнта (представника Клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою). У разі ненадання Клієнтом (представником Клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, договори не укладаються, фінансові операції не здійснюються. Банк зобов`язаний провести поглиблену перевірку Клієнта в разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації, на підставі якої здійснювалась ідентифікація, верифікація та/або вивчення Клієнта, а також у інших випадках, визначених внутрішніми документами та процедурами Банку. Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У відповідності до п. 3.1.1.6.2.1 Умов та Правил банк може відмовити Клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку і Договором банківського обслуговування.

Згідно з п. 3.1.1.6.2.8 Умов та Правил банк має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання Клієнтом необхідних для вивчення Клієнтів документів чи відомостей або встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідач Листом № Е.НА.0.0.0.0/17-58 від 23.08.2019 звернувся до позивача із проханням надати письмові пояснення щодо невнесення компанії ТОВ Азово-Чорноморська фін компанія до Державного реєстру фінансових установ та відсутності відповідної ліцензії, здійснення діяльності за рахунком № 2600, а не 2650.

Листом вих. № 8 від 30.08.2019, позивач у відповідь на запит відповідача зазначив, що в черговий раз надає інформацію щодо засновників та кінцевих бенефіціарних власників, зазначив, що станом на 30.08.2019 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не надала ОСОБА_1 погодження на набуття істотної участі у професійному учаснику фондового рину, у зв`язку з чим, станом на 28.08.2019 Статут товариства у новій редакції, затверджений 27.09.2018 загальними зборами учасників товариства, протокол № 4 від 27.09.2018, не зареєстрований, в зв`язку з чим, в ЄДР містяться відомості, внесені на підставі Статут товариства в новій редакції від 13.07.2018. Позивач зазначив, що після вирішення питання щодо погодження набуття ОСОБА_1 істотної участі в товаристві, статут товариства у новій редакції обов`язково буде зареєстрований. Позивач також зазначив, що з викладеної у листі інформації, а також іх структури власності, що додається, очевидно, що кінцевим бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_1 , відомості про якого внесено до ЄДР. Також позивач зазначив, що товариство мало на меті набути статус фінансової установи та отримати ліцензії на здійснення певних видів діяльності, тому до статуту, на виконання вимог ч. 1 п. 1 розділу VI Положення про Державний реєстр фінансових установ, було включено перелік видів фінансових послуг, які товариство планувало надавати як виключний вид діяльності. Позивач зазначив, що на цей час товариство не включено до Державного реєстру фінансових установ, ліцензій на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримало, у зв`язку з чим фінансових послуг не надає і тому користується рахунком 2600, а не 2650.

Листом № Е.НА.0.0.0.0/17-63 від 09.09.2019 відповідач звернувся до позивача проханням надати інформацію/пояснення та документи, що стосуються діяльності товариства у т.ч. операцій, проведених по рахунку за період 2018-2019 роки без наявності відповідних дозвільних документів та ліцензій.

Листом вих. № 9 від 13.09.2019, позивач у відповідь на Лист відповідача зазначив, що з Листа не зрозуміло які саме документи, що стосуються діяльності товариства, запитуються на даний час та з яких підстав, та зазначив, що на час проведення товариством платежів з боку підрозділу фінансового моніторингу АТ КБ Приватбанк не було жодних зауважень щодо правомірності та законності фінансово-господарських операцій.

Листом вих. № 10 від 25.09.2019 позивач звернувся до відповідача із Листом, у якому зазначив, що 17.09.2019 із системи Клієнт-банк Приватбанк ТОВ Азово-Чорноморська фін компанія стало відомо про те, що відкритий товариством АТ КБ Приватбанк рахунок заарештовано, в зв`язку з чим, просив надати інформацію та документи на її підтвердження щодо правових підстав зупинення банком фінансових операцій за рахунком.

17.10.2019 відповідач звернувся до позивача із Листом № 20.1.0.0.0/7-191007/2415 від 11.10.2019, у якому просив надати протягом 10 робочих днів від дня надіслання цього повідомлення: опис бізнесу, з визначенням змісту та мети діяльності, позиції на ринку, наявність/відсутність штату найманих працівників, основних джерел та обсягів надходження коштів та наступної реалізації придбаних/вироблених товарів/послуг, перелік основних промислових (або торгових, складських) приміщень/потужностей, логістичне супроводження бізнесу, перелік основних контрагентів та іншу інформацію, яка визначає характер діяльності; документи фінансової звітності юридичної особи, зокрема: Балансу 9Форма ) та Звіту про фінансові результати (Форма 2) станом на останню звітну дату (затверджену печаткою та підписом керівник) з відміткою контролюючого органу України про їх отримання (для податкових резидентів України); роз шифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості по балансу в розрізі контрагентів та терміну утворення заборгованості; обґрунтування економічної суті здійснених безготівкових операцій по рахунках підпорядкованого Вам підприємства та документи, що є підставою їх проведення з основними контрагентами, в тому числі пояснення проведення платежів без ПДВ (за наявності); копія кас.книги за останні 6 місяців; обґрунтування економічної суті проведення операцій з готівкою та документи, о підтверджують цільове використання отриманих готівкових коштів (договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі, видаткові відомості, та інше) за останні 6 місяців; виписки з поточних, вкладних (депозитних) рахунків підприємства, відкритих в інших банках за останні 6 місяців (Укргазбанк, Укрсоцбанк, Таскомбанк); Договори № 238-18/237-18/БВ від 30.01.2018, № 2282-17/2281-17/БВ від 26.12.2017, № 1109-18/1108-18/БВ від 23.04.2018, № 1103-17/ДД від 29.08.2017; акти про виконання зобов`язань, документальне підтвердження оплат послуг депозитарної установи пов`язаних з переказом/списання ЦП.

22.11.2019 відповідач надіслав позивачу Повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20191112/5180 від 12.11.2019 про розірвання договорів і закриття рахунків, у якому зазначив, що банк повідомляє позивача про прийняте банком рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені Договори та закритті поточні рахунку, на підставі ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , ч. 1 ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Як зазначає позивач, що ні зі місту надісланих на адресу позивача запитів, ні з повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків від 12.11.2019, не вбачається, на підставі яких критерії та за якими алгоритму було встановлено неприйнятно високий ризик.

Позивач зазначає, що відповідач не наводить жодної ознаки наявності у банківських операціях позивача легалізації кримінальних доходів чи фінансування тероризму, при цьому, ненадання клієнтом документів на запит банку не є безумовною підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин із ним, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 520/15589/15-ц.

При цьому, позивач зазначає, що у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 204/3793/2015-ц, від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19, від 24.01.2019 у справі № 227/1534/16-ц, від 07.02.2018 у справі № 603/199/16-ц та від 08.04.2019 у справі № 263/3658/17 зазначено, що обов`язок доведення наявності у банківських операціях клієнта ознак незаконності джерел походження коштів, інших його активів або прав на такі активи, ознак відмивання доходів та інших ризиків покладається саме на банк, а не на клієнта.

Відтак, позивач зазначає, що твердження щодо наявності у позивача неприйнятно високого ризику, ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.

Також позивач зазначає, що з огляду на положення ч. 2 ст. 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та п. 91 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 417 від 26.06.2015, блокування рахунку можлива лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених наведеними Законом та Положенням.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" та зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач в свою чергу, у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, зазначає, що рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) відкритий позивачу з 2016 року, а не з липня 2019 року, в зв`язку з чим, після звернення 25.07.2019 позивач до відповідача щодо актуалізації даних, відповідач вважав необхідним здійснити поглиблену перевірку з приводу засновників, кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи та фінансових операцій позивача, що стало підставою листування між сторонами протягом декількох місяців, після чого банком було сформовано останній запит від 11.10.2019 № 20.1.0.0.0/7-191007/2415, яким витребувано у позивача ряд документів та інформації.

Як зазначає відповідач, не отримавши жодної відповіді, банк встановив, що характер, наслідки фінансових операцій клієнта, його діяльність, в сукупності можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, у зв`язку з чим, відповідач прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із товариством, про що проінформував ТОВ Азово-Чорноморська фін компанія Листом № 20.1.0.0.0/7-20191112/5180 від 12.11.2019

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положеннями ч. 1 ст. 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Законом (п. 6.2 ст.6) передбачено, що особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки з будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

За змістом п. 6.3 ст. 6 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування встановлюються в договорі, який укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

За приписами п. 10.1 глави 10 постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на рахунку/ах на підставі ст.1074 ЦК України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиваннямм) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Правовою гарантією на невтручання у право власності на кошти є рішення суду, адже згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права власності може бути засноване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені ст. 15, 16 Закону, та зобов`язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

На забезпечення реалізації вимог Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення Національним банком України було прийнято постанову №417 від 26.06.2015 Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу , якою визначено комплекс заходів, установлених внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, побудови та забезпечення функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів, надіслання інформації спеціально уповноваженому органу і порядок зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу.

За змістом п. 91 цього Положення банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції,щодо яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених ст. 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , не може перевищувати 30 робочих днів (п. 115 Положення).

Положенням, зокрема, п. 119 встановлено, що банк поновлює проведення фінансових операцій на третій робочий день із дня зупинення фінансових операцій в разі неотримання протягом строку зупинення, передбаченого ч. 1 ст.17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , або наступного робочого дня після дати закінчення такого зупинення відповідної (них) фінансової (их) операції (ій), зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідної (их) фінансової (их) операцій (ій) (видаткових фінансових операцій).

В супереч цьому, жодних доказів вчинення дій, визначених нормами Закону України Про запобігання та протидію легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму , не надано, натомість зупинено фінансові операції, що відповідачем не заперечується.

При цьому, як зазначає відповідач, підставою для витребування у позивача документів та зупинення операцій рахунку стало здійснення позивачем операції по рахунку, що мала місце у 2018 році та була проведена відповідачем без будь-яких застережень та здійснення контролю, як органу первинного фінансового моніторингу, натомість лише через рік у відповідача виникли сумніви в здійсненній операції, в зв`язку з чим відповідачем і витребувано документи.

Водночас, згідно з частиною п`ятою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Таким чином, враховуючи положення статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону, норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Так, відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

За приписами пунктів 3, 17, 18 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини дев`ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини дев`ятої статті 9 Закону суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган; ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, дані, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

За приписами статті 6 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник). Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити високий ризик, зокрема стосовно національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб, факт належності до яких клієнта або особи, що діє від їх імені, встановлений суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 584 (далі - Критерії ризику).

Підставою встановлення товариству неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта банк визначив те, що позивачем не надано запитувані відповідачем документи.

Однак, з наведеного у сукупності вбачається, що ненадання відповіді клієнтом банку, не є підставою для блокування його рахунку понад встановлені Законом строки, в свою чергу належних обґрунтувань правомірності блокування рахунку, відкритого на ім`я позивача, банком не надано, як і не надано належних та допустимих доказів звернення із заявою до спеціально уповноваженого органу про незаконні дії клієнта, про порушення позивачем вимог законодавства, за наслідками чого було б заблоковано рахунок, а отже відповідачем порушено приписи Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 лютого 2018 року у справі № 603/199/16-ц, 01 серпня 2018 року у справі № 201/15998/15, 19 вересня 2018 року у справі № 520/15589/15-ц, 24 січня 2019 року у справі № 227/1534/16-ц.

Суд також враховує, що положеннями ст. 64 Закону України Про банки і банквську діяльність банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Банк зобов`язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Органи державної влади, державні реєстратори, банки, інші юридичні особи зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Проте, відповідач своє право на витребування інформації з інших джерел документів щодо уточнення інформації про клієнта, не реалізував.

Також, відповідачем не надано доказів наявності рішення спеціально уповноваженого органу стосовно операції позивача, та дотримання банком законодавчо визначеного порядку дій банку відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

За наведених обставин, заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, щодо вимог про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Глава 29 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України). Такими способами захисту права власності можуть бути, зокрема:

- право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387);

- право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388);

- власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391);

- визнання права власності (ст. 392);

- визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, 22.11.2019 відповідач надіслав позивачу Повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20191112/5180 від 12.11.2019 про розірвання договорів і закриття рахунків, у якому зазначив, що банк повідомляє позивача про прийняте банком рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені Договори та закритті поточні рахунку, на підставі ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , ч. 1 ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Проаналізувавши дії відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем повідомленням № 20.1.0.0.0/7-20191112/5180 від 12.11.2019 вчинено в односторонньому порядку правочин, із змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - розірвання договірних правовідносин достроково, що тягне за собою припинення відповідних прав та обов`язків сторін.

Означений правочин позивачем не оспорюється та не є предметом спору, виходячи із заявлених позовних вимог, натомість заявлена позивачем вимоги про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", перебуває у причино-наслідковому зв`язку із вчиненим відповідачем одностороннім правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 (пункти 8.1 - 8.5 постанови).

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, який зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Разом з цим, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк".

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 96; ідентифікаційний код: 36816989) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.10.2020

Суддя О.А. Грєхова