Постанова

від 15.02.2021 по справі 922/3370/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа№ 922/3370/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 (повний текст рішення складено 26.10.2020)

у справі № 922/3370/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним зупиненням відповідачем фінансових операцій за поточним рахунком позивача, у зв`язку з чим, позивач просив визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" та зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 справа № 922/3370/19 прийнята до провадження за підсудністю.

Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк". Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921, 00 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", суд вказав, що відповідачем порушено приписи Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", оскільки ненадання відповіді клієнтом банку, не є підставою для блокування його рахунку понад встановлені Законом строки. Крім того, суд зазначив, що відповідач не надав належних обґрунтувань правомірності блокування рахунку, відкритого на ім`я позивача, та не надав доказів звернення із заявою до спеціально уповноваженого органу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, який зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не встановив дату зупинення та конкретний строк зупинення, що унеможливлює встановлення порушення порядку дій з боку АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", зокрема щодо "блокування рахунку понад встановлені Законом строки".

Щодо надання доказів звернення із заявою до спеціально уповноваженого органу скаржник вказує, що АТ КБ "Приватбанк", як суб`єкт фінансового моніторингу, обмежений в розголошенні інформації, що стосується фінансового моніторингу відносно його клієнтів, в тому числі, ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія".

Скаржник стверджує, що не отримавши від товариства відповіді на запит, АТ КБ "ПриватБанк", керуючись положеннями законодавства про фінансовий моніторинг, встановив, що характер, наслідки фінансових операцій клієнта, його діяльність, в сукупності можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, у зв`язку із чим, банк прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія", про що проінформував останнього листом №20.1.0.0.0/7- 20191112/5180 від 12.11.2019.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 справу № 922/3370/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 922/3370/19, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 25.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 922/3370/19 та розгляд справи відкладено на 15.02.2021.

Явка представників сторін

Позивач у судове засідання, призначене на 15.02.2021, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

25.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" (клієнт) звернулось до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (банк) із заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (далі - заява про приєднання).

Згідно із заявою про приєднання клієнт висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які знаходяться на сайті банку www.pb.ua, тарифами банку, які разом із заявою про приєднання складають договір банківського обслуговування (далі - договір), та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору, на підставі якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" відкрито рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Відповідно до п. 3.1.1.1.1 Умов та Правил клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва, ініціативні групи з проведення всеукраїнського референдуму мають право відкривати рахунки в банку для забезпечення своєї господарської діяльності. Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності. Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу).

Згідно з п. 3.1.1.2.1 Умов та Правил банк зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом. Банк зобов`язаний на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому чинним законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно- правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації банком. Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний подати інформацію та/або офіційні документи, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюється банком на підставі офіційних документів та/ або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою). У разі ненадання клієнтом (представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, договори не укладаються, фінансові операції не здійснюються. Банк зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта в разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації, на підставі якої здійснювалась ідентифікація, верифікація та/або вивчення клієнта, а також у інших випадках, визначених внутрішніми документами та процедурами банку. Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У відповідності до п. 3.1.1.6.2.1 Умов та Правил банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку і договором банківського обслуговування.

Згідно з п. 3.1.1.6.2.8 Умов та Правил банк має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до позивача з листом №Е.НА.0.0.0.0/17-58 від 23.08.2019, в якому просило надати письмові пояснення щодо причин невнесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" до Державного реєстру фінансових установ, відсутності ліцензії та здійснення діяльності за рахунком № НОМЕР_3 , а не за рахунком № НОМЕР_4 .

01.09.2019 ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" направило відповідачу лист-відповідь вих. №8 від 30.08.2019, в якому вказало, що станом на 30.08.2019 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не надала ОСОБА_1 погодження на набуття істотної участі у професійному учаснику фондового ринку. Тому, статут товариства у новій редакції, затверджений 27.09.2018 загальними зборами учасників товариства, протокол № 4 від 27.09.2018, не зареєстрований. У зв`язку з чим, в ЄДР містяться відомості, внесені на підставі статуту товариства в редакції від 13.07.2018. Позивач зазначив, що після вирішення питання щодо погодження набуття ОСОБА_1 істотної участі в товаристві, статут товариства у новій редакції буде зареєстрований. Позивач також вказав, що кінцевим бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_1 , відомості про якого внесено до ЄДР. Щодо здійснення діяльності за рахунком №2600, а не за рахунком №2650 позивач вказав, що, на цей час, товариство не включено до Державного реєстру фінансових установ, ліцензій на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримало, у зв`язку з чим фінансових послуг не надає, а тому користується рахунком №2600.

11.09.2019 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з листом № Е.НА.0.0.0.0/17-63 від 09.09.2019 до позивача щодо надання інформації/пояснення та документів, що стосуються діяльності товариства у т.ч. операцій, проведених по рахунку за період 2018-2019 без наявності відповідних дозвільних документів та ліцензій.

У свою чергу, у листі-відповіді вих. № 9 від 13.09.2019 позивач вказав, що з листа № Е.НА.0.0.0.0/17-63 від 09.09.2019 не зрозуміло, які документи запитуються банком та з яких підстав. Крім того, зазначив, що на час проведення товариством платежів з боку підрозділу фінансового моніторингу АТ КБ "Приватбанк" не було жодних зауважень щодо правомірності та законності фінансово-господарських операцій.

25.09.2019 ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" направило до банку лист вих. № 10 від 25.09.2019, в якому зазначило, що 17.09.2019 із системи "Клієнт-банк Приватбанк" ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" стало відомо про те, що відкритий товариством АТ КБ "Приватбанк" рахунок заарештовано. У зв`язку з чим, просило надати інформацію та документи на її підтвердження щодо правових підстав зупинення банком фінансових операцій за рахунком.

У листі № 20.1.0.0.0/7-191007/2415 від 11.10.201917.10.2019 банк просив ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" надати протягом 10 робочих днів від дня надіслання цього повідомлення, а саме:

опис бізнесу, з визначенням змісту та мети діяльності, позиції на ринку, наявність/відсутність штату найманих працівників, основних джерел та обсягів надходження коштів та наступної реалізації придбаних/вироблених товарів/послуг, перелік основних промислових (або торгових, складських) приміщень/потужностей, логістичне супроводження бізнесу, перелік основних контрагентів та іншу інформацію, яка визначає характер діяльності;

документи фінансової звітності юридичної особи, зокрема: балансу (форма 1) та звіту про фінансові результати (форма 2) станом на останню звітну дату (затверджену печаткою та підписом керівник) з відміткою контролюючого органу України про їх отримання (для податкових резидентів України);

розшифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості по балансу в розрізі контрагентів та терміну утворення заборгованості;

обґрунтування економічної суті здійснених безготівкових операцій по рахунках підпорядкованого підприємства та документи, що є підставою їх проведення з основними контрагентами, в тому числі пояснення проведення платежів без ПДВ (за наявності);

копії касової книги за останні 6 місяців;

обґрунтування економічної суті проведення операцій з готівкою та документи, що підтверджують цільове використання отриманих готівкових коштів (договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі, видаткові відомості, та інше) за останні 6 місяців;

виписки з поточних, вкладних (депозитних) рахунків підприємства, відкритих в інших банках за останні 6 місяців (Укргазбанк, Укрсоцбанк, Таскомбанк);

договори № 238-18/237-18/БВ від 30.01.2018, № 2282-17/2281-17/БВ від 26.12.2017, № 1109-18/1108-18/БВ від 23.04.2018, № 1103-17/ДД від 29.08.2017;

акти про виконання зобов`язань, документальне підтвердження оплат послуг депозитарної установи пов`язаних з переказом/списання ЦП.

22.11.2019 банк надіслав позивачу повідомлення №20.1.0.0.0/7-20191112/5180 від 12.11.2019 про розірвання договорів і закриття рахунків, в якому зазначив, що банк повідомляє позивача про прийняте банком рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені договори та закритті поточні рахунки, на підставі ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Звертаючись з позовною заявою позивач послався на безпідставне зупинення відповідачем фінансових операцій за поточним рахунком товариства, оскільки відповідач не навів ознак наявності у банківських операціях позивача легалізації кримінальних доходів чи фінансування тероризму. Крім того, позивач вказав, що ненадання клієнтом документів на запит банку не є безумовною підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин із ним. У зв`язку з чим, позивач просив визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" та зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №922/3370/19 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк".

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки у будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб (пункт 6.2 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно з пунктом 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування встановлюються в договорі, який укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

За приписами пункту 10.1 глави 10 постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на рахунку/ах на підставі ст. 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Отже, випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Правовою гарантією на невтручання у право власності на кошти є рішення суду, адже згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені ст. 15, 16 Закону, та зобов`язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

На забезпечення реалізації вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" Національним банком України було прийнято постанову №417 від 26.06.2015 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", якою визначено комплекс заходів, установлених внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, побудови та забезпечення функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів, надіслання інформації спеціально уповноваженому органу і порядок зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу.

За змістом пункту 91 цього Положення банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції щодо яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених ст. 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", не може перевищувати 30 робочих днів (п. 115 Положення).

У пункті 119 Положення встановлено, що банк поновлює проведення фінансових операцій на третій робочий день із дня зупинення фінансових операцій в разі неотримання протягом строку зупинення, передбаченого ч. 1 ст. 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", або наступного робочого дня після дати закінчення такого зупинення відповідної (них) фінансової (их) операції (ій), зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідної (их) фінансової (их) операцій (ій) (видаткових фінансових операцій).

В супереч цьому, з 17.09.2019 грошові кошти на поточному рахунку № НОМЕР_1 є арештованими. Банком не надано жодних доказів вчинення дій, визначених нормами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму", натомість зупинено фінансові операції, що відповідачем не заперечується.

При цьому, у своїх пояснення банк вказав, що підставою для витребування у позивача документів та зупинення операцій рахунку стало здійснення товариством операції по рахунку, що мала місце у 2018 році та була проведена відповідачем без будь-яких застережень та здійснення контролю, як органу первинного фінансового моніторингу. Проте, лише через рік у відповідача виникли сумніви в здійсненній операції, у зв`язку з чим, банком витребувано документи.

Водночас, згідно з частиною 5 статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Отже, враховуючи положення статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Так, відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

За приписами пунктів 3, 17, 18 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини дев`ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону.

Пунктом 3 частини дев`ятої статті 9 вказаного Закону визначено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган; ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, дані, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

Оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків (частина 2 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").

Відповідно до статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник). Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити високий ризик, зокрема стосовно національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб, факт належності до яких клієнта або особи, що діє від їх імені, встановлений суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 584 (далі - Критерії ризику).

Підставою встановлення товариству неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта банк визначив те, що позивачем не надано запитувані відповідачем документи.

Проте, з наведеного у сукупності вбачається, що ненадання відповіді клієнтом банку, не є підставою для блокування його рахунку понад встановлені Законом строки. У свою чергу, належних обґрунтувань правомірності блокування рахунку, відкритого на ім`я позивача, банком не надано, як і не надано належних та допустимих доказів звернення із заявою до спеціально уповноваженого органу про незаконні дії клієнта, про порушення позивачем вимог законодавства, за наслідками чого було б заблоковано рахунок, а отже банком порушено приписи Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 лютого 2018 року у справі № 603/199/16-ц, 01 серпня 2018 року у справі № 201/15998/15, 19 вересня 2018 року у справі № 520/15589/15-ц, 24 січня 2019 року у справі № 227/1534/16-ц.

Слід також вказати, що положеннями ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Банк зобов`язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Органи державної влади, державні реєстратори, банки, інші юридичні особи зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Однак, відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав для огляду доказів витребування інформації з інших джерел документів щодо уточнення інформації про клієнта, а також не надав для огляду доказів наявності рішення спеціально уповноваженого органу стосовно операції позивача, та дотримання банком законодавчо визначеного порядку дій банку відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк".

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 922/3370/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 922/3370/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 922/3370/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 922/3370/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

4. Матеріали справи №922/3370/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.02.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун