Рішення

від 09.10.2020 по справі 914/971/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 справа № 914/971/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Залицайла М.С., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення

за участю представників:

від позивача: Тістик М. В. - представник;

від відповідача: П`ятковська І. П. - адвокат

Обставини розгляду справи.

23.04.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Ухвалою суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.05.2020.

21.05.2020 через канцелярію суду від Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18207/20 від 21.05.2020).

22.05.2020 через канцелярію суду від Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №18258/20 від 22.05.2020).

25.05.2020 через канцелярію суду від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (вх. №1206/20 від 25.05.2020).

Ухвалою від 25.05.2020 суд відклав підготовче засідання на 15.06.2020, витребував у позивача документи.

04.06.2020 через канцелярію суду від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшла відповідь на відзив (вх. №19104/20 від 04.06.2020).

15.06.2020 через канцелярію суду від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло клопотання про зобов`язання надати докази (вх. №19667/20 від 15.06.2020).

Ухвалою від 15.06.2020 суд прийняв до розгляду відповідь на відзив, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 06.07.2020.

22.06.2020 через канцелярію суду від Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №20150/20 від 22.06.2020).

06.07.2020 через канцелярію суду від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №21159/20 від 06.07.2020).

В підготовчому засіданні 06.07.2020 було оголошено перерву до 13.08.2020.

12.08.2020 через канцелярію суду від Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського надійшло заперечення на клопотання про долучення доказів (вх. №21156/20 від 12.08.2020).

Ухвалою від 13.08.2020 суд відклав підготовче засідання на 03.09.2020

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 03.09.2020 прийняв клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті в судовому засіданні 03.09.2020.

14.09.2020 через канцелярію суду від Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського надійшли письмові міркування щодо суті спору (вх. №26580/20 від 14.09.2020).

В судовому засідання 03.09.2020 було оголошено перерву до 14.09.2020.

В судовому засідання 14.09.2020 було оголошено перерву до 05.10.2020.

В судовому засідання 05.10.2020 було оголошено перерву до 09.10.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.06.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №З-11193-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), за яким позивач надав відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 25,3 кв.м за адресою: м Львів, вул. Виговського, 31, а відповідач зобов`язувався щомісячно сплачувати орендну плату. Проте, відповідач допустив несплату орендної плати в період з жовтня 2018 до грудня 2018, з лютого 2019 до квітня 2019 та з червня 2019 до листопада 2019. Також під час проведення перевірки орендованого майна було встановлено факт використання майна не за цільовим призначенням. Зважаючи на систематичне порушення відповідачем умов договору, позивач просив суд розірвати договір оренди та зобов`язати відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та поясненнях. Зокрема, зазначив, що заборгованість із сплати орендної плати відсутня, а доказ (довідка про заборгованість), який підтверджує факт несвоєчасної сплати є неналежним та недостовірним доказом. Також акт, яким, на думку позивача, зафіксовано нецільове використання об`єкта оренди, є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом, оскільки складений не у відповідності до вимог законодавства та умов договору, без залучення балансоутримувача, його форма не відповідає встановленому взірцю, а також його складено із порушенням процедур, які ставляться до проведення контролюючих заходів дотримання умов договору оренди.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.06.2018 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Товариство Богдана-Юрія Янівського (орендар) було укладено договір оренди №З-11193-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

За цим договором орендодавець (позивач) на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 №2695 передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП Богданівка , та розташоване за адресою м. Львів, вул. І.Виговського, 31, загальною площею 25,3 кв.м. першого поверху будівлі, з індексами приміщень 1-5 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 13.06.2014, інвентарний номер 122.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем складено акт приймання-передачі від 01.06.2018. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об`єктом оренди.

Згідно п. 2.1. договору об`єкт оренди орендар буде використовувати для створення культурно-мистецького осередку Богдана-Юрія Янівського.

Відповідно до п. 4.1. вищевказаного договору, термін дії цього договору визначений на 2 роки 364 дні з 01.06.2018 до 31.05.2021.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 №897 (із змінами та доповненнями) і складає 511,83 грн без ПДВ за перший місяць оренди.

Відповідно до договору №З-11193-18 (Д-20) від 16.04.2020 про внесення змін до договору, п. 5.1.договору доповнено новим абзацом - орендар на підставі виставлених рахунків з 01.01.2020 сплачує 90% розміру орендної плати - на рахунок управління комунальної власності департаменту економічного розвитку, 10% розміру орендної плати - на рахунок ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради .

Згідно п. 5.2. договору розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць,квартал, рік).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п. 5.6. договору орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 5.8. договору).

Відповідно до п.п. 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.2.4. договору орендодавець має право: контролювати наявність і стан, напрямки та ефективність використання об`єкта, переданого в оренду за цим договором; здійснювати контроль за станом майна через візуальне обстеження зі складанням акта обстеження (право на безперешкодний доступ до об`єкта з метою здійснення оперативного контролю за використанням оперативного контролю за використанням майна орендарями має балансоутримувач); з власної ініціативи здійснювати перевірку дотримання орендарем умов цього договору; у разі встановлення факту порушень орендарем умов цього договору орендодавець має право здійснювати перевірку на власний розсуд.

Згідно п. 6.2.5. договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, якщо орендар:

- користується майном всупереч цільовому призначенню, визначеному у пункті 2.1. договору (п. 6.2.5.1 договору);

- не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п. 6.2.5.3. договору).

У відповідності до п. 7.1. договору орендар зобов`язується використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, відповідно до п. 6.2 договору надавати безперешкодний доступ на об`єкт оренди представників орендодавця з метою перевірки його використання у відповідності до умов цього договору.

Як зазначив позивач, відповідач допустив прострочення сплати орендної плати в період з жовтня 2018 до грудня 2018 (три місяця), з лютого 2019 до квітня 2019 (три місяця) та з червня 2019 до листопада 2019 (шість місяців), що підтверджується довідкою про заборгованість №4-2302-9924 від 31.03.2020.

Під час проведення перевірки стану використання відповідачем орендованого майна позивачем було встановлено факт використання об`єкта оренди для здійснення підприємницької діяльності, яка ведеться фізичною особою-підприємцем Корецькою Роміальдою Антонівною та яка є одним із засновників ГО Товариство Богдана-Юрія Янівського , про що складено акт №69-НП/20 від 10.03.2020.

Відповідно до п. 9.1. договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно п. 9.2. договору сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п. 9.5. договору).

З огляду на факт неналежного виконання відповідачем умов договору (не внесення плати за користування майном протягом трьох місяців підряд та використання майна не за цільовим призначенням), позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору та зобов`язання відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ч. 1 ст. 773 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

У відповідності з положеннями ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 773 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 ст. 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо прострочення оплати вартості оренди, використання орендованого майна не за цільовим призначенням, призвели до істотного порушення умов договору.

Як зазначалося вище, п.п. 5.8., 6.2.5. договору передбачено, що орендодавець має право розірвати договір, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд та/або користується майном всупереч цільовому призначенню.

Матеріалами справ підтверджується факт несплати відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, а також факт використання орендованого майна не за цільовим призначенням.

Таким чином, уклавши з відповідачем договір, позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань у відповідності до умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства України, тому позовні вимоги щодо розірвання договору правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, об`єкт оренди знаходиться в користуванні останнього та орендодавцеві не повернутий.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12, позовні вимоги, пов`язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи довідки про заборгованість, виписок з банківського рахунку, за червень 2018 (614,20 грн), липень 2018 (609,90 грн) та серпень 2018 (609,90 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 1 834,00 грн.

07.09.2018 відповідачем здійснено оплату у розмірі 1 224,10 грн.

За вересень 2018 (621,48 грн), жовтень 2018 (632,05 грн), листопад 2018 (640,90 грн) та грудень 2018 (646,02 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 2 540,45 грн.

31.01.2019 відповідачем здійснено оплату у розмірі 3 156,81 грн.

За січень 2019 (652,40 грн), лютий 2019 (655,75 грн), березень 2019 (661,66 грн), квітень 2019 (668,27 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 2 638,17 грн.

20.05.2019 відповідачем здійснено оплату у розмірі 2 638,17 грн.

За травень 2019 (672,95 грн), червень 2019 (669,58 грн), липень 2019 (665,57 грн), серпень 2019 (663,56 грн), вересень 2019 (668,21 грн), жовтень 2019 (672,89 грн) та листопад 2019 (673,56 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 4 686,32 грн,

19.12.2019 відповідачем здійснено оплату у розмірі 3 164,97 грн.

За грудень 2019 (672,22 грн), січень 2020 (606,20 грн) та лютий 2020 (604,38 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 1 882,80 грн.

30.03.2020 відповідачем здійснено оплату у розмірі 3 404,15 грн.

Таким чином, відповідач неодноразово допускав прострочення сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд. Водночас, відповідачем належними та допустимими доказами протилежного не доведено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

У п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 №12 зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд..

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04.12.2019 у справі №318/433/18 зазначено, що неналежне виконання умов договорів, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахування її індексації також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Зі змісту умов договору оренди (п. 5.8.) та норм ЦК України (ч. 1 ст. 782) випливає, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. При цьому визначальним у даному випадку є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.

Безпідставним є посилання представника відповідача не необхідність надання для оплати рахунків та актів, оскільки умовами договору визначено розмір орендної плати, порядок її коригування та строк оплати. Слід також зазначити, що умовами договору до 16.04.2020 (дати укладення договору про внесення змін) не передбачалося необхідності складення рахунку, водночас, допущене відповідачем прострочення сплати орендної плати мало місце до укладення договору про внесення змін. Оскільки оренда не є послугою, цивільним законодавством не передбачено складення під час дії договору оренди актів надання послуг з оренди. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, відповідач був обізнаний із щомісячним розміром орендної плати, на що вказує відсутність звернень відповідача до позивача щодо визначення розмірів та порядку сплати орендної плати, періодичне здійснення оплати, відсутність заборгованості станом на дату розгляду даної справи. Таким чином, факт надання чи ненадання для оплати рахунків і актів в силу положень договору не звільняв позивача від обов`язку здійснити оплату орендної плати у строк, визначений договором та не змінював умов договору щодо строків здійснення оплати орендної плати.

Водночас, посилання представника позивача на обов`язковість складення таких документів в силу положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є необґрунтованими з огляду на те, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) та таке не є предметом розгляду у даній справі.

Щодо законності та правомірності складення акту №69-НП/20 від 10.03.2020, яким встановлено порушення умов договору щодо цільового використання об`єкта оренди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як зазначалося вище, умовами договору (п.п. 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.2.4. договору) позивачу, як власнику орендованого майна, надано право здійснювати контроль за переданим ним в оренду майном. Водночас, відповідач, як орендар, зобов`язувався не створювати орендодавцю перешкод у здійсненні такого контролю (п. 7.1.11. договору).

Відповідно до п.п. 1.2.2 Інструкції по проведенню перевірок об`єктів комунального майна, затвердженої наказом Управління комунальної власності №2-з від 14.01.2016, позапланові перевірки проводяться у разі звернення правоохоронних органів, фізичних та юридичних осіб та ін.

Позапланові перевірки проводяться у випадках передбачених п.1.2 на підставі направлень, які виписуються на перевірку у двох примірниках, підписуються начальником управління, або його заступниками та реєструються у спеціальному журналі (2.3. Інструкції).

Згідно п. 3.1. Інструкції результати проведеної перевірки оформляються у формі Акту, який підписується усіма членами комісії та присутніми при проведенні перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки було письмове звернення ОСББ Виговського 31 .

Як ствердив позивач та не заперечувалося відповідачем, позивач телефонним зв`язком повідомив відповідача про проведення такої перевірки. З наведеного вбачається, що відповідач був обізнаний про проведення перевірки.

В подальшому для проведення перевірки представникам позивача було видано направлення на здійснення перевірки. Проведення перевірки здійснювалося в присутності ОСОБА_1 , яка, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , є однією із засновників вказаної громадської організації.

За результатами перевірки було складено акт №69-НП/20 від 10.03.2020, який підписано представниками позивача, які здійснювали перевірку та Корецькою Р.А. вказаний акт затверджений керівником Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. До акту на підтвердження вказаних у ньому фактів долучено також фототаблиці. Водночас, відсутність в складі осіб, які здійснювали перевірку, представника балансоутримувача, не може вказувати на неправомірність дій позивача, оскільки він є єдиною особою, уповноваженою здійснювати правомочності власника майна, а тому лише він може визначати перелік осіб, які уповноважені від його імені здійснювати перевірку.

В матеріалах справи відсутні докази, представник відповідача на такі не посилався, які б вказували на неправомірність дій представників позивача під час проведення перевірки, зокрема, докази звернення до правоохоронних органів щодо незаконного (самовільного) проникнення представників позивача до приміщень, які орендуються відповідачем, перешкоджання діяльності відповідача у зв`язку із проведенням перевірки, тощо.

Таким чином, з огляду на те, що представники позивача були допущені для огляду об`єкта оренди, акт перевірки складено із дотриманням положень нормативних актів позивача та в межах його повноважень.

Водночас, доводи відповідача зводяться не до спростування факту нецільового використання орендованого майна, що відображено в акті, а до незначних недоліків в його оформленні, які не впливають на його дійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №З-11193-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.06.2018 на нежитлові приміщення загальною площею 25,3 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. І.Виговського, 31, укладений між Громадською організацією Товариство Богдана-Юрія Янівського (ідентифікаційний код 40749594) та Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625).

4. Зобов`язати Громадську організацію Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів, вул. Виговського, 3/21 (ідентифікаційний код 40749594) звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 25,3 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. І.Виговського, 31.

Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625).

5. Стягнути з Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів, вул. Виговського, 3/21 (ідентифікаційний код 40749594) на користь Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) 4 204,00 судового збору.

6. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 09.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.10.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта