Постанова
від 13.05.2021 по справі 914/971/20
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа №914/971/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І.

суддів: Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

За участю представників від:

позивача: Тістик М.В. ( діє в поряду самопредставництва);

відповідача: П`ятковська І.П. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів б/н від 17.11.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2020 (повне рішення - 19.10.2020, суддя Мазовіта А.Б.)

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.06.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №З-11193-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), за яким позивач надав відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 25,3 кв.м за адресою: м Львів, вул. Виговського, 31, а відповідач зобов`язувався щомісячно сплачувати орендну плату. Проте, відповідач допустив несплату орендної плати в період з жовтня 2018 до грудня 2018, з лютого 2019 до квітня 2019 та з червня 2019 до листопада 2019. Також під час проведення перевірки орендованого майна було встановлено факт використання майна не за цільовим призначенням. Зважаючи на систематичне порушення відповідачем умов договору, позивач просив суд розірвати договір оренди та зобов`язати відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2020 позов задоволено. Розірвано договір оренди №З-11193-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.06.2018 на нежитлові приміщення загальною площею 25,3 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. І.Виговського, 31, укладений між Громадською організацією Товариство Богдана-Юрія Янівського та Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради; зобов`язано Громадську організацію Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 25,3 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. І. Виговського, 31.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неодноразово допускав прострочення сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд. При цьому, з покликанням на практику Верховного Суду місцевий господарський суд зазначив, що неналежне виконання умов договорів, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахування її індексації також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість. Крім цього, рішення суду обґрунтоване тим, що орендоване майно використовується не за призначенням.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так апелянт покликається на такі обставини:

- суд здійснив втручання у процес змагання сторін та прийнято докази із порушенням строків на подання доказів;

- суд безпідставно застосував концепцію негативного доказу, оскільки відповідачем не подано доказів на спростування існування фактів прострочення із сплати орендної плати;

- звернення до суду з вимогою щодо розірвання договору можливе лише у випадку істотного порушення умов договору, наприклад, за наявності існуючого боргу саме на момент звернення до суду з позовом;

- на момент подання позову до суду заборгованості у відповідача перед позивачем не існувало;

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєчасного направлення та погодження відповідачем первинних документів (актів), які б підтверджували факт своєчасного надання послуги з оренди майна, на підставі яких останній повинен був здійснювати орендні платежі;

- враховуючи те, що орендоване майно було передане відповідачу його балансоутримувачем, проведення перевірки повинно відбуватися одночасно за присутності представників орендодавця та балансоутримувача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує такими обставинами.

- у договорі відсутній обов`язок у орендодавця надсилати рахунки орендарю, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов`язку сплати орендних платежів, оскільки такий обов`язок виникає в силу умов договору;

- відсутність оплат у повному обсязі та у встановлені терміни не спростовані відповідачем;

- законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, а отже факт прострочення оплати орендної плати понад три місяці у апелянта є однозначною підставою для розірвання договору;

- проведення перевірок на предмет дотримання умов договору є прямим правом та обов`язком Управління комунальної власності як розпорядника майна територіальної громади м. Львова та сторони договору оренди, а відтак присутність балансоутримувача не є обов`язковим.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.06.2018 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Товариство Богдана-Юрія Янівського (орендар) укладено договір оренди №З-11193-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

За цим договором орендодавець (позивач) на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 №2695 передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП Богданівка , та розташоване за адресою м. Львів, вул. І.Виговського, 31, загальною площею 25,3 кв.м. першого поверху будівлі, з індексами приміщень 1-5 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 13.06.2014, інвентарний номер 122.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем складено акт приймання-передачі від 01.06.2018. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об`єктом оренди.

Згідно п.п. 2.1, 4.1,5.1-5.4,5.6,5.8 договору об`єкт оренди орендар буде використовувати для створення культурно-мистецького осередку Богдана-Юрія Янівського.

Термін дії цього договору визначений на 2 роки 364 дні з 01.06.2018 до 31.05.2021.

Розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 №897 (із змінами та доповненнями) і складає 511,83 грн без ПДВ за перший місяць оренди.

Орендар на підставі виставлених рахунків з 01.01.2020 сплачує 90% розміру орендної плати - на рахунок управління комунальної власності департаменту економічного розвитку, 10% розміру орендної плати - на рахунок ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради .

Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць,квартал, рік).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Відповідно до п.п. 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.2.4. договору орендодавець має право: контролювати наявність і стан, напрямки та ефективність використання об`єкта, переданого в оренду за цим договором; здійснювати контроль за станом майна через візуальне обстеження зі складанням акта обстеження (право на безперешкодний доступ до об`єкта з метою здійснення оперативного контролю за використанням оперативного контролю за використанням майна орендарями має балансоутримувач); з власної ініціативи здійснювати перевірку дотримання орендарем умов цього договору; у разі встановлення факту порушень орендарем умов цього договору орендодавець має право здійснювати перевірку на власний розсуд.

Згідно п. 6.2.5. договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, якщо орендар:

- користується майном всупереч цільовому призначенню, визначеному у пункті 2.1. договору (п. 6.2.5.1 договору);

- не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п. 6.2.5.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору орендар зобов`язується використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, відповідно до п. 6.2 договору надавати безперешкодний доступ на об`єкт оренди представників орендодавця з метою перевірки його використання у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2, 9.3,9.5 договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди.

Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач допустив прострочення сплати орендної плати в період з жовтня 2018 до грудня 2018 (три місяця), з лютого 2019 до квітня 2019 (три місяця) та з червня 2019 до листопада 2019 (шість місяців), що підтверджується довідкою про заборгованість №4-2302-9924 від 31.03.2020.

Під час проведення перевірки стану використання відповідачем орендованого майна позивачем було встановлено факт використання об`єкта оренди для здійснення підприємницької діяльності, яка ведеться фізичною особою-підприємцем Корецькою Роміальдою Антонівною та яка є одним із засновників ГО Товариство Богдана-Юрія Янівського , про що складено акт №69-НП/20 від 10.03.2020.

З огляду на факт неналежного виконання відповідачем умов договору (невнесення плати за користування майном протягом трьох місяців підряд та використання майна не за цільовим призначенням), позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору та зобов`язання відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Оцінка суду.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договірних зобов`язань у орендних відносинах.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст.ст. 525 , 651 ЦК України , яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За змістом статей 18 , 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату встановлено у пункті 7.1 договору.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

При цьому порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження відповідних коштів з орендної плати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку.

У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується довідкою про заборгованість, виписок з банківського рахунку, за червень 2018 (614,20 грн), липень 2018 (609,90 грн) та серпень 2018 (609,90 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 1 834,00 грн.

07.09.2018 відповідачем здійснено оплату у розмірі 1 224,10 грн.

За вересень 2018 (621,48 грн), жовтень 2018 (632,05 грн), листопад 2018 (640,90 грн) та грудень 2018 (646,02 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 2 540,45 грн.

31.01.2019 відповідачем здійснено оплату у розмірі 3 156,81 грн.

За січень 2019 (652,40 грн), лютий 2019 (655,75 грн), березень 2019 (661,66 грн), квітень 2019 (668,27 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 2638,17грн.

20.05.2019 відповідачем здійснено оплату у розмірі 2 638,17 грн.

За травень 2019 (672,95 грн), червень 2019 (669,58 грн), липень 2019 (665,57 грн), серпень 2019 (663,56 грн), вересень 2019 (668,21 грн), жовтень 2019 (672,89 грн) та листопад 2019 (673,56 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 4 686,32 грн,

19.12.2019 відповідачем здійснено оплату у розмірі 3 164,97 грн.

За грудень 2019 (672,22 грн), січень 2020 (606,20 грн) та лютий 2020 (604,38 грн) відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 1 882,80 грн.

30.03.2020 відповідачем здійснено оплату у розмірі 3 404,15 грн.

Таким чином, відповідач неодноразово допускав прострочення сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд. Водночас відповідачем належними та допустимими доказами протилежного не доведено.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч.1 ст.782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Неналежне виконання умов договорів, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахування її індексації також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №318/433/18).

Отже, з огляду на вищевикладене та враховуючи п. 5.8 договору та норми ст. 782 ЦК України випливає, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. При цьому визначальним у даному випадку є не наявність заборгованості чи її відсутність на момент подання позову до суду, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивачем доведено наявність факту невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Щодо покликань апелянта на необхідність надання для оплати рахунків та актів, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Умовами договору визначено розмір орендної плати, порядок її коригування та строк оплати. При цьому, оренда не є наданням послуги чи виконання роботи у розумінні Цивільного кодексу України, а тому не передбачено складення під час дії договору оренди актів надання послуг з оренди.

Таким чином, факт надання чи ненадання для оплати рахунків і актів в силу положень договору не звільняв позивача від обов`язку здійснити оплату орендної плати у строк, визначений договором та не змінював умов договору щодо строків здійснення оплати орендної плати.

Щодо законності та правомірності складення акту №69-НП/20 від 10.03.2020, яким встановлено порушення умов договору щодо цільового використання об`єкта оренди, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, згідно умов договору позивачу, як власнику орендованого майна, надано право здійснювати контроль за переданим ним в оренду майном.

Відповідно до п.п. 1.2.2, 2.3, 3.1 Інструкції по проведенню перевірок об`єктів комунального майна, затвердженої наказом Управління комунальної власності №2-з від 14.01.2016, позапланові перевірки проводяться у разі звернення правоохоронних органів, фізичних та юридичних осіб та ін.

Позапланові перевірки проводяться у випадках передбачених п.1.2 на підставі направлень, які виписуються на перевірку у двох примірниках, підписуються начальником управління, або його заступниками та реєструються у спеціальному журналі.

Результати проведеної перевірки оформляються у формі акту, який підписується усіма членами комісії та присутніми при проведенні перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки було письмове звернення ОСББ Виговського 31 .

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач був обізнаний про проведення перевірки.

В подальшому для проведення перевірки представникам позивача було видано направлення на здійснення перевірки. Проведення перевірки здійснювалося в присутності ОСОБА_1 , яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є однією із засновників громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського .

За результатами перевірки було складено акт №69-НП/20 від 10.03.2020, який підписано представниками позивача, які здійснювали перевірку, та ОСОБА_1 . Вказаний акт затверджений керівником Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,. До акту на підтвердження вказаних у ньому фактів долучено також фототаблиці.

Водночас покликання скаржник на відсутність в складі осіб, які здійснювали перевірку, представника балансоутримувача, не може вказувати на неправомірність дій позивача, оскільки він є єдиною особою, уповноваженою здійснювати правомочності власника майна, а тому лише він може визначати перелік осіб, які уповноважені від його імені здійснювати перевірку.

Щодо покликань апелянта на те, що Корецька Р.А. є членом громадської організації відповідача, однак не наділена діяти в інтересах відповідача, то такі є безпідставними, з огляду на те, що ОСОБА_1 є однією із засновників громадської організації та своїм підписом не вчиняла юридично значимих дій, а підтвердила факт присутності при складанні акту перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що акт перевірки складено із дотриманням положень нормативних актів позивача та в межах його повноважень, а доводи відповідача зводяться не до спростування факту нецільового використання орендованого майна, що відображено в акті, а до незначних недоліків в його оформленні, які не впливають на його дійсність.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Водночас, ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі Проніна проти України ).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11 , 13 , 74 , 129 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281- 284 ГПК України ,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2020 у справі №914/971/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Громадської організації Товариство Богдана-Юрія Янівського , м. Львів - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України ).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанову підписано 25.05.2021.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. Матущак

Судді О.В. Зварич

Г.Г. Якімець

СудЗахідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.05.2021
Оприлюднено26.05.2021
Номер документу97131961
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/971/20

Постанова від 13.05.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Матущак Олег Іванович

Ухвала від 31.03.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Матущак Олег Іванович

Ухвала від 24.02.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 13.01.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 08.12.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 25.11.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Рішення від 09.10.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 03.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 13.08.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 15.06.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні