Постанова

від 06.10.2020 по справі 911/261/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. м.Київ Справа№ 911/261/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.10.2020 року у справі №911/261/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020, повний текст якого складено 20.07.2020

у справі №911/261/20 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Обухів

до 1.Обухівської міської ради Київської області, 2.Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, 3. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус"

про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року прокурор Київської області звернувся в інтересах держави в особі територіальної громади міста Обухів (далі-позивач) до Господарського суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі-відповідач 1), Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (далі-відповідач 2) та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" (далі-відповідач 3) про визнання недійсним рішення Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9-34-VII Про затвердження ОК ЖБК Кальміус проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1489 га, у власність для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за адресою: мікрорайон № 3, м. Обухів, Київська область , а також скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Обухівської міської ради від 04.05.2018 за індексним номером 40988791 про державну реєстрацію права власності ОК ЖБК Кальміус на земельну ділянку площею 1,1489 га з кадастровим номером 3223110100:01:015:0064.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач 3 за організаційно-правовою формою не є житлово-будівельним кооперативом, оскільки його створено без додержання вимог статті 137 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) та розділу І Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 86 (далі - Примірний статут ЖБК). Прокурор, наголосив, що спірне рішення прийнято без з`ясування правового статусу, мети та підстав створення кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, а отже з порушенням статті 41 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 позов задоволено у повному обсязі.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 3 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про те, що відповідач 3 не є житлово-будівельним кооперативом, з огляду на ст.ст.133-135, 137 ЖК УРСР та Примірний статут ЖБК, оскільки зазначенні положення ЖК УРСР та Примірний статут ЖБК суперечать іншим актам законодавства.

Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення застосував положення ч.2 ст.135 ЖК УРСР, що були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №12-р/2019 від 20.12.2019, а також проігноровано правову позицію Конституційного Суду України щодо застосування норм ЖК УРСР до правовідносин з приводу створення та діяльності ЖБК.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2020, справу №911/261/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20, а також розгляд апеляційної скарги Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 призначено на 06.10.20 о 14:15 год.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідач 2 стверджує, що надання у власність земельної ділянки відповідачу 3 відбулось з дотриманням до вимог Земельного кодексу України, Закону України Про врегулювання містобудівної діяльності , за проектом землеустрою, який пройшов державну землевпорядну експертизу.

Також відповідач 2 стверджує, що оскільки питання щодо створення і діяльності житлово-будівельних кооперативів врегульовані Законом України Про кооперацію , який є спеціальним законом, а також Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців , тому норми ст.ст.133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Теж відповідач 2 зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення застосував положення ч.2 ст.135 ЖК УРСР, що були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №12-р/2019 від 20.12.2019.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 19.08.2020, справу №911/261/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 залишено без руху, а також повідомлено Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

07.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання про усунення недоліків у відповідності до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн та направлення копії апеляційної скарги відповідачу 3.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20; розгляд апеляційної скарги Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 призначено на 06.10.2020 о 14:15 год.; об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області з апеляційною скаргою Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

05.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача 3 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначає про відсутність у прокурора в даному випадку підстав для представництва інтересів територіальної громади міста Обухів.

У зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 06.10.2020, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3634/20 від 06.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/261/20.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/261/20, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 06.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 апеляційні скарги Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., а також розгляд апеляційних скарг Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 ухвалено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 06.10.2020 об 14:15 год.

Відповідач 3 наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 06.10.2020, не з`явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення її не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача 3.

Прокуратура та відповідач 1 не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

06.10.2020 в судовому засіданні представник відповідача 1 та 2 підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

В свою чергу, прокурор заперечив проти вимог апеляційних скарг та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою Київської області за результатами здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №22019101110000061 від 17.04.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України встановлено факти порушення вимог чинного законодавства під час надання у власність земельної ділянки на території м. Обухів.

Зокрема, рішенням Обухівської міської ради від 28.02.2017 № 418/31-19- VІ, за результатами розгляду клопотання Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Кальміус (надалі ОК ЖБК Кальміус ), зарезервовано земельну ділянку площею 1,1489 га на мікрорайоні № 3 в Обухів під будівництво багатоквартирного житлового будинку задля забезпечення доступним житлом громадян України, які потребують поліпшення житлових умов і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, є учасниками антитерористичної операції на Сході України, членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції на Сході України, малозабезпечених сімей, працівників бюджетної сфери.

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що після затвердження Обухівською міською радою відкорегованого детального плану території мікрорайону № 3 м. Обухів, надати дозвіл ОК ЖБК Кальміус на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1489 га в мікрорайоні № 3 в м. Обухів для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

У подальшому, рішенням Обухівської міської ради від 22.02.2018 №75071-32-VII затверджено детальний план території для будівництва в м. Обухів, мікрорайон № 3.

Рішенням Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9-34-VII стверджено проект землеустрою та передано у власність ОК ЖБК Кальміус земельну ділянку площею 1,1489 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 3223110100:01:015:0064 за адресою: мікрорайон № 3, м. Обухів, Київська область.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором виконавчого комітету Обухівської міської ради 04.05.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,1489 га з кадастровим номером 3223110100:01:015:0064 за ОК ЖБК Кальміус (індексний номер рішення 40988791).

Прокурор вважає, що рішення Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9-34-VII про відведення у приватну власність ОК ЖБК Кальміус земельної ділянки площею 1,1489 га прийнято всупереч вимогами 41 Земельного кодексу України, ст.ст.133, 134, 135 та 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 186 від 30 квітня 1985 року, і як наслідок дане рішення підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що рішення Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9- 34-VII прийнято всупереч вимогам ст.41, ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, у зв`язку з чим воно на підставі ст.ст.21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст.21, 393 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, а рішення державного реєстратора виконавчого комітету Обухівської міської ради від 05.05.2018 за індексним номером 40988791 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,1489 га з кадастровим номером 3223110100:01:015:0064 за ОК ЖБК Кальміус підлягає скасуванню відповідно до ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.16, 21 та 393 Цивільного кодексу України.

Також, у зв`язку з відсутністю у територіальної громади міста Обухів повноважень на звернення до суду за захистом порушених прав та задля того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, а земельна ділянка була повернута у комунальну власність, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звернення Прокуратури Київської області до суду з даним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Обухів відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Щодо застосування норм ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК до відносин, пов`язаних зі створенням і діяльністю відповідача 3, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 30.06.1983 № 5465-Х було введено в дію з 01.01.1984 ЖК УРСР. Наразі цей кодекс не визнано в установленому порядку таким, що втратив чинність. Зазначений кодекс було прийнято з урахуванням існуючих соціально-економічних умов та розвитку суспільства, існуючого на той час суспільно-економічного ладу.

Главою 5 ЖК УРСР Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів і користування ними (ст.ст. 133-149), регулюються питання створення житлово-будівельних кооперативів, членство в них, користування жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів, виключення із членів житлово-будівельного кооперативу та виселення із будинку ЖБК.

Відповідно до ст.137 ЖК УРСР порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства Української РСР.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 №186 відповідно до ст.137 ЖК УРСР затверджено Примірник статут, яким деталізовано порядок створення житлово-будівельних кооператив . Цей нормативно-правовий акт за своєю юридичною силою є підзаконним.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно з пунктом першим розділу XV Перехідні положення Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Таким чином, норми ЖК УРСР та Примірного статуту мають застосовуватись лише до відносин, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України, і лише до прийняття відповідних актів законодавства України.

Однак, судом першої інстанції вказаного при прийнятті оскаржуваного судового рішення не було враховано.

Крім того, в рішенні №12-р/2019 від 20.12.2019 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Кодекс (ЖК УРСР) прийнято до набуття чинності Конституцією України, а тому ряд його положень є такими, що нівелюють сутність конституційного права кожної особи на житло, не відповідають й іншим конституційним засадам соціального, економічного розвитку Українського суспільства та держави, унеможливлюють вільне набуття кожним права приватної власності на житлові об`єкти відповідно до закону; положення преамбули Кодексу суперечать частинам першій, другій статті 15 Конституції України, згідно з якими суспільне життя, в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов`язкова, тож їх слід привести у відповідність з вимогами Основного Закону України. Цим рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.2 ст.135 ЖК УРСР.

Проте, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не звернув уваги на зазначене рішення Конституційного Суду України та вказану в його мотивувальній частині юридичну позицію, натомість навів посилання на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 по справі №922/2495/17, яка розглядалась до ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення.

За змістом ст.ст.133-137 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов.

До членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу, приймаються до членів організовуваного кооперативу в порядку черговості.

Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Відповідно до п.п.2-4, 7-9 Примірного статуту ЖБК житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

До кооперативів, що організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, приймаються громадяни, які перебувають у відповідному виконавчому комітеті на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою).

До кооперативів, що організуються при підприємствах, установах, організаціях, приймаються працівники цих підприємств, установ, організацій, які перебувають на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою), а також інші громадяни у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. У порядку доукомплектування до зазначених кооперативів за направленням виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів можуть бути прийняті громадяни, зазначені в абзаці третьому цього пункту.

При підприємстві, установі, організації з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів може організовуватися кооператив для працівників кількох підприємств, установ, організацій, розташованих у даному населеному пункті.

Число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів або адміністрація підприємства, установи, організації чи орган кооперативної або іншої громадської організації і профспілковий комітет на підставі заяв громадян, які перебувають на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою), з додержанням установленої черговості складають списки громадян, які вступають до даного кооперативу, і членів їх сімей та проводять загальні збори громадян, на яких приймається рішення про організацію кооперативу.

Громадяни приймаються до членів житлово-будівельного кооперативу після досягнення ними вісімнадцятирічного віку, а ті, що одружилися або влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на , роботу. Неповнолітній спадкоємець члена кооперативу, який проживає разом з ним. може бути прийнятий до членів кооперативу з тим, щоб до досягнення ним повноліття його права і обов`язки здійснював опікун (піклувальник).

До членів молодіжних житлово-будівельних кооперативів приймаються особи віком до 30 років.

До членів кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені у пункті 37, абзаці першому пункту 43 і абзаці першому пункту 55 цього Примірного статуту.

Громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу, приймаються до членів організовуваного кооперативу в порядку черговості.

Як випливає з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції саме вказані вище положення застосував при його ухваленні.

Проте, правовідносини у сфері кооперації врегульовано Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України Про кооперацію та іншими новітніми актами законодавства України.

Так, відповідно до ч.1 ст.94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Спеціальним законом, що регулює діяльність кооперативів, є Закон України Про кооперацію . Відповідно до його преамбули цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

За змістом ст.ст.2, 5, 7, 10, 11 Закону України Про кооперацію кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Зі змісту наведених норм, які стосуються однієї і тієї ж сфери суспільних правовідносин, вбачається, що вони їх регулюють інакше, ніж зазначені вище норми ЖК УРСР і Примірного статуту, тобто вказане свідчить про наявність колізії норм права.

Обираючи норму права, яка підлягає застосуванню для вирішення вищевказаних існуючих колізій, слід виходити з того, що закон, як джерело права та нормативно-правовий акт приймається органом законодавчої влади - Верховною Радою України та наділений вищою юридичною силою в системі чинних нормативно-правових актів і саме закон визначає структуру сукупності актів, юридичну силу кожного з них, ієрархію та субординацію актів по відношенню один до одного.

Основу системи нормативно-правових актів складає Основний закон держави - Конституція України, всі інші закони приймаються на підставі та у відповідності до Конституції України та не можуть їй суперечити. В свою чергу, підзаконні нормативно-правові акти приймаються на підставі та у відповідності до законів України.

Жодний підзаконний нормативно-правовий акт (указ, постанова, розпорядження, тощо) незалежно від джерела та органу його походження не може суперечити законодавчому регулюванню суспільних відносин, в даному випадку, кооперативних. Такий підзаконний акт підлягає приведенню у відповідність до закону або підлягає негайному скасуванню, а відповідно без виконання цих вимог не може застосуватися як правовий акт для регулювання певних відносин поряд із законами України.

В частині 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судами різних інстанції вже розглядались питання співвідношення норм ЖК УРСР і Примірного статуту з нормами законів України.

Так, зокрема постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 і постановою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017, у справі №826/15758/16 адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Поляна до Кабінету Міністрів України, треті особи: Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Калина , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Квангум , Обслуговуючий кооператив Житлово- будівельний кооператив Резиденція . Обслуговуючий кооператив Житлово- будівельний кооператив Сонячне містечко , Обслуговуючий кооператив Житлово- будівельний кооператив Слайс , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Спартак , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Вправний господар , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Фортеця , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Еревія , Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Батумський , задоволено та визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не підготовки та неподання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення ЖК УРСР у відповідність де Закону України Про кооперацію , а також приведення Примірного Статуту ЖБК у відповідність до Закону, а також зобов`язано Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення ЖК УРСР у відповідність до Закону України Про кооперацію та привести Примірний статут ЖБК у відповідність до Закону України Про кооперацію .

Мотивуючи вказане судове рішення, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначив, що вимоги Примірного статуту та ст. 137 ЖК УРСР щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом Ради народних депутатів не відповідають приписам ст.7 Закону України Про кооперацію який набув чинності пізніше і, відповідно, підлягає застосуванню.

Пункт 3 Примірного статуту прямо суперечить Закону України Про кооперацію в частині визначення кількості членів кооперативу (не менше п`яти осіб), оскільки ч.5 ст.7 Закону України Про кооперацію передбачається, що членів кооперативу не може бути менше ніж три особи.

На підставі викладеного адміністративні суди дійшли висновку, що за таких умов застарілі приписи Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту створюють для суб`єктів даних правовідносин обмеження щодо участі в ЖБК, що прямо суперечить вимогам Конституції України та Закону України Про кооперацію .

Однак наразі рішення адміністративного суду у цій справі Кабінетом Міністрів України не виконане.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до положень ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

З огляду на що, норми Примірного статуту слід застосовувати лише до відносин, не врегульованих законами України і якщо вони не суперечать законодавству України, а норми ЖК УРСР - застосовувати до відносин в сфері кооперації лише, якщо вони не суперечать Конституції У країни та законам України, зокрема, Закону України Про кооперацію .

Проте, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не врахував вищевикладене, внаслідок чого неправильно застосував положення ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК.

Висновки суду першої інтенції, які відображені в оскаржуваному судовому рішенні, зокрема про те, що його засновники (члени) не перебували на квартирному обліку в м.Обухів і не потребували поліпшення житлових умов, свідчить про застосування судом ч.2 ст.135 ЖК УРСР. Ця норма встановлювала, що до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлене законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які погребують поліпшення житлових умов або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу. Проте, рішенням №12-р/2019 від 20.12.2019 Конституційний Суд України положення ч.2 ст.135 ЖК УРСР визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Однак, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення вказаного не врахував та застосував норму матеріального права, яка визнана неконституційною та втратила чинність.

Що стосується організаційно-правової форми та правового статусу відповідача 3, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з викладеного вище, при визначенні правової природи та організаційно-правової форми відповідача 3 необхідно виходити не з норм ЖК УРСР і Примірного статуту, а Закону України Про кооперацію , в якому визначений зовсім інший порядок їх створення, аніж в ст.ст.137, 138 ЖК УРСР і Примірному статуті ЖБК.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України Про кооперацію відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Відповідач 3, як випливає з його статуту, за типом є обслуговуючим кооперативом, а за напрямом діяльності - житлово-будівельним.

З огляду на що, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач 3 є обслуговуючим кооперативом і не являється житлово-будівельним, свідчить про неправильне застосування положень ч.2 ст.6 Закону України Про кооперацію .

Крім того, термін житлово-будівельний кооператив використовується не лише в ЖК УРСР і Законі України Про кооперацію , а й інших законах, зокрема, ст.41 Земельного кодексу України, ст.384 Цивільного кодексу України. При цьому, під житлово-будівельним кооперативом, що використовується в актах законодавства, слід розуміти не організаційно-правову форму юридичної особи (суб`єкта господарювання), а напрямок її діяльності.

Державний класифікатор України ДК 002:2004 Класифікація організаційно-правових форм господарювання , який прийнято наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 №97 (зі змінами), передбачає, зокрема, такі організаційно-правові форми юридичних осіб: обслуговуючий кооператив (код 320), Житлово-будівельний кооператив * *) (код 321).

При цьому, зазначений класифікатор містить таку примітку **) державна реєстрація нових юридичних осіб з такими організаційно-правовими формами не передбачається.

Отже, утворення юридичної особи в організаційно-правовій формі Житлово-будівельний кооператив чинним законодавством не передбачається.

В той же час, чинне законодавство Україні не встановлює будь-яких вимог до статутного капіталу кооперативів. Більше того, Закон України Про кооперацію взагалі не передбачає формування статутного капіталу кооперативу. Натомість ст.20 цього Закону встановлено, що для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

З огляду на що, необгрунтованим є посилання суду в оскаржуваному судовому рішенні на те, що ...розмір внесків засновників кооперативу та розмір статутного капіталу становить 0,00 грн . При цьому, в оскаржуваному судовому рішенні суд не робить жодних прямих висновків з цієї обставини.

Крім того, відповідно до п.2.1 статуту відповідача 3, затвердженого загальними зборами його членів 19.01.2017, протокол №4, метою діяльності Кооперативу є задоволення соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків)... за власні кошти кооперативу.

Більше того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом діяльності відповідача 3, зокрема, визначено організація будівництва будівель та будівництво житлових і нежитлових будівель.

Таким чином, в основі мети діяльності відповідача 3 лежить забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будівників) за рахунок коштів кооперативу і на її досягнення спрямована вся діяльність кооперативу.

Як свідчать матеріали справи, протягом 2017-2019 років відповідач 3 для досягнення статутної мети і завдань витратив 1 196 861,00 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою про рух коштів на його рахунках, а також фінансовою звітністю за 2017-2019 роки. Безпосередньо для будівництва багатоквартирних будинків кооперативом отримані вихідні дані для проектування - технічні умови і містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (затверджені наказом відділу розвитку, інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради від 22.12.2018 № 37). ТОВ НВФ Геолого-геодезичний сервіс на замовлення ОК ЖБК Кальміус відповідно до договору на виконання робіт від 04.01.2019 № 130 провело інженерно-геологічні вишукування, необхідні для проектування багатоквартирного житлового будинку. Крім того, відповідач 3 уклав з ТОВ А2 проект договір на розробку проектно-кошторисної продукції від 30.08.2018 № 1-2018. Відповідно до цього договору проектант розробив проектну документацію стадія П об`єкту Житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою мікрорайоні №3, місто, Київська область, м. Обухів, III мікрорайон, вул. Каштанова І черга. Також на замовлення відповідач 3 відповідно до договору на виконання проектних робіт від 11.11.2019 №ВП191111/2 ТОВ ВАН ПРОДЖЕКТ розробило розділ Енергоефективність та енергетичний паспорт проекту будівництва. Відповідний проект будівництва отримав позитивний висновок комплексної експертизи, що була проведена ТОВ Перша будівельна експертиза на підставі договору на виконання експертизи проекту будівництва від 15.07.2019 № 190712-1.

Зазначене свідчить про те, що відповідач 3 здійснює заходи для досягнення визначеної в статуті мети його діяльності, які мають реальний характер, а саме спрямовані на будівництво багатоквартирного житлового будинку (будинків) для його членів і членів їх сімей.

Не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції про те, що на момент відведення у власність земельної ділянки членами кооперативу являлось лише 4 фізичні особи, оскільки як свідчить наявна копія реєстру членів відповідача, станом на 17.02.2018 його членами було 212 осіб (а.с.16 т.2).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від деяких інших організаційно-правових форм юридичних осіб, персональний склад членів кооперативу не підлягає внесенню до його статуту, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки відповідно до ч.3 ст.10 Закону України Про кооперацію кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Крім того, в статуті кооперативу і в Єдиному державному реєстрі вказуються лише склад його засновників (ч.2 ст.8 ЗУ Про кооперацію ).

Стосовно повноважень органів місцевого самоврядування щодо створення та контролю за ЖБК, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.ст.137, 138 ЖК УРСР, а також п.п.2-6 та інших Примірного положення закріплюють повноваження застарілих структур місцевого управління - виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів у сфері створення та контролю за житлово-будівельними кооперативами.

Однак починаючи з 12.06.1997 виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР, з дня набрання чинності яким втратив чинність Закон Української РСР Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве і регіональне самоврядування від 07.12.1990 № 533-ХІІ.

Отже, сьогодні не існує як місцевих Рад народних депутатів, так і їх виконавчих комітетів. Натомість Конституцією України та іншими законами визнається та гарантується місцеве самоврядування в Україні, яке здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селиш, міст (ч. 2 ст. 2 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ).

Виходячи із положень Закону Україна Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування в Україні не є правонаступниками Рад народних депутатів Української РСР та їх виконавчих комітетів, тому автоматичного набуття прав та обов`язків від Рад народних депутатів Української РСР і їх виконавчих комітетів до органів місцевого самоврядування не відбулося.

Згідно з п.9 ч.2 ст.42 Закону УРСР Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування до повноважень виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів відносилось, зокрема, прийняття рішень про організацію житлово-будівельних кооперативів, здійснення контролю за їх діяльністю. Такі повноважень виконавчим органам місцевого самоврядування Законом України Про місцеве самоврядування в Україні не надано.

Встановивши право юридичних та фізичних осіб добровільно об`єднуватись без будь-яких обмежень для створення усіх видів кооперативів, у тому числі житлово-будівельних (статті 2, 7, 11), а також визначивши принципи, на яких базується кооперація (ст.4), Закон України Про кооперацію не передбачив участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування у створені та діяльності кооперативних організацій, а навпаки заборонив таке втручання цих органів у фінансово-господарську та іншу діяльність кооперативних організацій (ст.37).

Таким чином, згідно з Законом України Про кооперацію та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчі органи місцевих рад позбавлені повноважень організовувати та створювати житлово-будівельні кооперативи, у будь-який інший спосіб впливати на цей порядок, і також контролювати їх діяльність. Гарантії дотримання зазначених положень визначені ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також статтею 8 Конституції України, яка визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Оскільки будь-якій кооператив є юридичною особою (ч.3 ст.6 Закону України Про кооперацію ) на правовідносини, пов`язані з реєстрацією кооперативів, у т.ч. ЖБК, поширюється закон, який регулює порядок здійснення державної реєстрації усіх юридичних осіб, а саме Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV (зі змінами та доповненнями).

Так, відповідно до ч.1 ст.3 зазначеного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та під підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п.3 розділу VIII Прикінцеві положення Закону №755-IV, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Законом №755-ІV, передбачені основні принципи державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі й житлово-будівельних кооперативів, зокрема обов`язковість державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі (ст. 4), встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб здійснюється державним реєстратором, нотаріусом, які приймають документи для проведення реєстрації, перевіряють їх, проводять реєстраційну дію шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Реєстрація юридичної особи в Єдиному державному реєстрі передбачена також статтями 87 та 89 Цивільного кодексу України, згідно з якими юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст.87), юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ст. 89).

Реєстрацію установчих документів юридичної особи в органах місцевого самоврядування Цивільним кодексом України і Законом №755-IV не передбачено.

Статті 137, 138 ЖК УРСР та пункти 4, 5 Примірного статуту, встановлюючи вимогу про те, що житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих рад, які складають списки громадян, що вступають до даного кооперативу, і членів їх сімей та проводять загальні збори громадян, на яких приймається рішення про організацію кооперативу, а списки членів ЖБК та рішення членів житлово-будівельного кооперативу про створення ЖБК затверджуються рішенням виконавчого комітету, визначають процедуру створення ЖБК в інший спосіб, ніж визначений Законом України Про кооперацію , а тому прямо йому суперечать, а також суперечать Закону України Про місцеве самоврядування .

Обмеження участі виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування (відсутність повноважень) в організації, створені та діяльності ЖБК вищевказаними законами стало наслідком виконання положень статті 143 Конституції України, за якою територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування утворюють, реорганізовують та ліквідують виключно комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю, що знайшло своє відображення у статтях 17, 26, 29 Закону України Про місцеве самоврядування .

Пункт 5 Примірного статуту містить положення про те, що статут житлово-будівельного кооперативу та зміни до нього реєструються у виконавчому комітеті, що прямо суперечить ст.ст. 87, 89 Цивільного кодексу України та Закону № 755-IV, за якими встановлено обов`язковість державної реєстрації юридичних осіб саме у Єдиному державному реєстрі, яка здійснюється державним реєстратором ти нотаріусом.

За таких обставин, у відповідності до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону №755-IV ЖБК буде вважатися створеним і набуде цивільно-правової дієздатності тільки з моменту його державної реєстрації державним реєстратором (нотаріусом), а не у виконавчому комітеті місцевих Рад народних депутатів, як це передбачено у статтях 137 та 138 ЖК УРСР.

З огляду на що, будь-які органи місцевого самоврядування, зокрема, Обухівська міськрада та її виконавчий комітет, як на момент утворення відповідача 3, так при виділенні йому у власність земельної ділянки, не були наділені будь-якими повноваженнями щодо утворення й реєстрації ЖБК, що вказані в ЖК УРСР та Примірному статуті, у т.ч. затверджувати рішення про створення відповідача 3 (протокол загальних зборів від 13.05.2016 №1).

При цьому, положення ст.ст. 137 та 138 ЖК УРСР, а також п.п.2-6 та інші (в яких вказуються повноваження виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів) Примірного положення не підлягають застосуванню з наведених вище міркувань, адже суперечать Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про кооперацію і Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Щодо виділення відповідачу 3 земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Таким чином, при виділенні земельної ділянки відповідачу 3 Обухівська міськрада повинна була перевірити чи підпадає зазначена юридична особа під поняття житлово-будівельний кооператив . Як вказувалось вище, відповідач 3 однозначно є житлово-будівельним кооперативом, що прямо випливає з порядку його утворення та діяльності, а також змісту його статуту, тому Обухівська міська рада мала всі передбачені чинним законодавством підстави для виділення йому у власність відповідної ділянки.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону Україні Про регулювання містобудівної діяльності встановлена заборона передачі (надання) у власність земельних ділянок до затвердження відповідної містобудівної документації.

При цьому, законодавство України не забороняє органам місцевого самоврядування надавати дозволи на розроблення проектів землеустрою за відсутності містобудівної документації, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.

Більше того, у відповідності ст. 118 Земельного кодексу України в окремих випадках особи, які подали клопотання про виділення їм земельної ділянки, вправі самі замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу органом місцевого самоврядування за принципом мовчазної згоди .

Зважаючи на викладене вище та обставина, що проект із землеустрою щодо відведення відповідачу 3 земельної ділянки площею 1,1489 га з кадастровим номером 3223110100:01:015:0064 розроблений до затвердження детального плану території мікрорайону №3 м. Обухів, не свідчить про порушення Обухівською міськрадою положень ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності при виділенні земельної ділянки. Крім того, до затвердження цього проекту землеустрою (саме з цією обставиною закон повзує виділення земельної ділянки із земель комунальної власності фізичній чи юридичній особі) Обухівською міською радою був затверджений детальний план території (рішенням Обухівської міської ради від 22.02.2018 №75071-32-VII), що охоплював відповідну земельну ділянку. Таким чином, Обухівська міська рада не виділяла відповідачу 3 у власність земельну ділянку до затвердження відповідної містобудівної документації - детального плану території.

Викладене вище свідчить про те, що надання у власність земельної ділянки відповідачу 3 відбулось відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та за проектом землеустрою, який пройшов державну землевпорядну експертизу.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується висновків суду першої інстанції та тверджень прокурора про наявність підстав для звернення Прокуратури Київської області до суду з даним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Обухів, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор мотивуючи своє звернення до суду з даним позовом тим, що оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту та вибула з власності територіальної громади без її волі та з порушенням вимог чинного законодавства, проте остання не наділена повноваженнями щодо самостійного звернення з позовом до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч.2 ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що територіальні громади мають декілька правових інструментів волевиявлення, а саме: місцеві референдуми (ст. 7), загальні збори громадян (ст. 8), місцеві ініціативи (ст. 9).

Спірна земельна ділянка належить до комунальної власності і є об`єктом розпорядження територіальної громади в особі Обухівської міськради (ст.12 ЗК України та ст.ст.26, 60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Обухівська міськрада зверталась до органів прокуратури.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність претензій жителів міста Обухів щодо існування факту порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з даним позовом.

В той же час, внаслідок задоволення даного позову буде порушено права членів кооперативу, які також є частиною відповідної територіальної громади і мають право на земельну ділянку і на житло.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає наявності фактів порушення інтересів територіальної громади міста Обухів, що є додатковою підставою для визнання позовних вимог безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на прокуратуру.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційні скарги Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/261/20 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Прокуратуру Київської області.

4. Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; код - 02909996) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" (08703, Київська обл., Обухівський р-н, місто Обухів, вулиця Каштанова, 15, кв. 109; код - 40502589) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306,00 грн (шість тисяч триста шість гривень нуль копійок).

5.Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; код - 02909996) на користь Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська обл., Обухівський р-н, місто Обухів, вулиця Київська, 10, код 04362680) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306,00 грн (шість тисяч триста шість гривень нуль копійок).

6.Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №911/261/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 26.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 07.10.2020 по 24.10.2020 у відпустці.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала