Постанова

від 02.03.2021 по справі 911/261/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/261/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.

представники учасників справи:

прокуратури - Шекшеєва В. С.,

відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Обухова

до Обухівської міської ради Київської області, виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус"

про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2020 року прокурор Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі територіальної громади міста Обухова звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі - Обухівська міська рада), виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (далі - виконком Обухівської міської ради) та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кальміус" (далі - ОК "ЖБК "Кальміус") про:

- визнання недійсним рішення Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9-34-VІІ "Про затвердження ОК "ЖБК "Кальміус" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1489 га у власність для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: мікрорайон № 3, м. Обухів, Київська область" (далі - спірне рішення від 27.04.2018);

- скасування рішення державного реєстратора виконкому Обухівської міської ради від 04.05.2018 за індексним номером 40988791 про державну реєстрацію права власності ОК "ЖБК "Кальміус" на земельну ділянку площею 1,1489 га, кадастровий номер 3223110100:01:015:0064.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 16, 21, 373, 391, 393, 396 Цивільного кодексу України, статей 80, 123, 125, 126, 152, 153 Земельного Кодексу України, статей 134, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, а також примірного статуту Житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 (далі - Примірний статут ЖБК), обґрунтовані тим, що ОК "ЖБК "Кальміус" згідно з його статутом, затвердженим установчими зборами засновників (членів) від 13.05.2016 № 1, за своєю правовою формою є обслуговуючим, а засновниками кооперативу є три особи.

Отже, прокурор наголошував, що земельну ділянку у власність ОК "ЖБК "Кальміус" на підставі статті 41 Земельного кодексу України згідно зі спірним рішенням від 27.04.2018 передано незаконно, з порушенням вимог статей 116 та 134 Земельного кодексу України поза процедурою земельних торгів.

Прокурор акцентував увагу на тому, що статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, а розпорядження Обухівською міською радою земельною ділянкою всупереч вимогам законодавства не може вважатися вираженням волі територіальної громади, тому з метою захисту інтересів держави прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

1.3. ОК "ЖБК "Кальміус" у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що при визначенні правової природи та організаційно-правової форми ОК "ЖБК "Кальміус" необхідно виходити не з норм Житлового кодексу Української РСР і Примірного статуту, а з положень Закону України "Про кооперацію", в якому визначений інший порядок створення кооперативу, аніж у статтях 137, 138 Житлового кодексу Української РСР. Теза прокурора про те, що ОК "ЖБК "Кальміус" є обслуговуючим, а не житлово-будівельним кооперативом, суперечить статті 6 Закону України "Про кооперацію".

ОК "ЖБК "Кальміус" акцентував увагу на тому, що є житлово-будівельним кооперативом, що прямо випливає з порядку його створення та діяльності, а також зі змісту статуту кооперативу, тому Обухівська міська рада мала всі передбачені чинним законодавством підстави для виділення у власність ОК "ЖБК "Кальміус" земельної ділянки.

1.4. Обухівська міська рада та виконком Обухівської міської ради у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказували на безпідставність та недоведеність вимог прокурора.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2020 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9-34-VII, скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Обухівської міської ради від 04.05.2018 за індексним номером 40988791 про державну реєстрацію права власності ОК "ЖБК "Кальміус" на земельну ділянку площею 1,1489 га з кадастровим номером 3223110100:01:015:0064.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення Обухівської міської ради від 27.04.2018 прийняте всупереч вимогам статті 41, частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, у зв`язку з чим таке рішення на підставі статей 21, 152, 155 Земельного кодексу України та статей 21, 393 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, а рішення державного реєстратора виконавчого комітету Обухівської міської ради від 05.05.2018 підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідачів про те, що норми статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та положення Примірного статуту ЖБК не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки Житловий кодекс Української РСР та Примірний статут ЖБК є чинними, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами, про що зазначено, зокрема у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОК "ЖБК "Кальміус" однозначно є житлово-будівельним кооперативом, що випливає з порядку його утворення та діяльності, а також змісту його статуту, тому Обухівська міська рада мала всі передбачені чинним законодавством підстави для виділення йому у власність відповідної земельної ділянки. При цьому надання у власність ОК "ЖБК "Кальміус" земельної ділянки відбулось відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за проєктом землеустрою, який пройшов державну землевпорядну експертизу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави подання касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та застосуванням судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків Верховного Суду.

3.1.1. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального права (статей 2, 3, 73, 74, 76- 79, 86, 236, 237, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України), а також з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права - статей 41, 116, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 133 - 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту ЖБК, частин 3, 4 статті 24 закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15, постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 у справі № 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16, від 11.03.2020 у справі № 922/651/17, від 17.06.2020 у справі № 638/13219/15-ц щодо норм законодавства, які підлягають застосуванню при створенні, державній реєстрації та функціонуванні житлово-будівельного кооперативу.

Так, норми Житлового кодексу Української РСР мають пріоритет як спеціальні норми над нормами Закону України "Про кооперацію", які є загальними. Саме норми Житлового кодексу Української РСР визначають такий вид кооперативу, як житловий. Мету, порядок (включаючи вимоги для цього) створення, суб`єктний склад, у той час як з преамбули Закону України "Про кооперацію" убачається, що цей Закон визначає лише правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Тобто зазначений Закон визначає загальні умови до кооперації як такої, проте такі вимоги не можуть бути застосовані всупереч вимогам спеціального законодавства щодо конкретного кооперативу, який в цьому випадку є Житловий кодекс Української РСР в силу змісту статті 5 Закону України "Про кооперацію".

У численних постановах Верховного Суду України та Верховного Суду зверталася увага на те, що норми Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

За змістом статті 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність саме житлово-будівельному кооперативу для здійснення житлового будівництва для забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом, а не обслуговуючому кооперативу.

Проте відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОК "ЖБК "Кальміус" за організаційно-правовою формою належить саме до обслуговуючого кооперативу.

Згідно зі статутом ОК "ЖБК "Кальміус", затвердженого установчими зборами засновників (членів) від 13.05.2016 № 1, кооператив за своєю правовою формою є обслуговуючим, а метою діяльності є задоволення соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділ між ними витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління, забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокового жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу. Проте у статуті не визначено кількість квартир, які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить його меті, а також не зазначено відомостей щодо перебування засновників (членів) кооперативу на квартирному обліку, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб розмір внесків засновників кооперативу та розмір статутного капіталу ОК "ЖБК "Кальміус" становить 0,00 грн, що свідчить про відсутність у нього можливості здійснювати будівництво багатоквартирного жилого будинку.

Ураховуючи відсутність підстав для надання ОК "ЖБК "Кальміус" безоплатно у власність земельної ділянки на підставі статті 41 Земельного кодексу України, таке відведення повинно здійснюватися з урахуванням вимог частини 1 статті 116 та статті 134 зазначеного Кодексу шляхом проведення земельних торгів.

3.1.2. Прокурор у касаційній скарзі звернув увагу на залишенні поза увагою судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.12.2019 у справі № 814/1274/17 з питань дії рішення Конституційного Суду України в часі, наголошуючи, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2019 № 12-р/2019 у справі № 1-26/2018 (2572/17) положення частини 2 статті 135 Житлового кодексу Української РСР визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, положення частини 22 статті 135 Житлового кодексу Української РСР втратили чинність з 20.12.2019 та зворотної сили не мають. Ураховуючи викладене, Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки спірні правовідносини виникли до існування цього Рішення.

3.1.3. Прокурор також вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 щодо представництва прокурором інтересів держави в особі територіальної громади, акцентуючи увагу на тому, що розпорядження Обухівською міською радою земельною ділянкою всупереч вимогам земельного законодавства не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

3.2. ОК "ЖБК "Кальміус" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 - без змін, акцентуючи увагу на помилковості доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Житлового Кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК, оскільки судами різних інстанцій вже розглядалося питання щодо співвідношення норм Житлового Кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу з нормами законів України.

Так, в адміністративній справі № 826/15758/16 суди дійшли висновку, що застарілі приписи Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК створюють для суб`єктів таких правовідносин обмеження щодо участі в житлово-будівельному кооперативі, що суперечить Конституції України та Закону України "Про кооперацію".

Посилання прокурора у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду (справи № 922/2751/16, № 922/651/17, № 638/13219/15-ц) безпідставні, оскільки висновки у цих справах зроблено або до прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності частини 2 статті 135 Житлового кодексу Української РСР, або без урахування рішення Конституційного Суду України.

3.3. Виконавчий комітет Обухівської міської ради у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наголошуючи на правомірності надання земельної ділянки ОК "ЖБК "Кальміус" як житлово-будівельному кооперативу, який створено та зареєстровано згідно з нормами чинного законодавства; неврахуванням судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України, згідно з яким визнано неконституційною частину 2 статті 135 Житлового кодексу Української РСР; наявність в Обухівської міської ради повноважень щодо передачі ОК "ЖБК "Кальміус" земельної ділянки; відсутністю належного обґрунтування прокуратурою державного інтересу, а отже підстав для звернення до суду з позовом.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, здійснивши розгляд справи у межах розумних строків, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, прокуратурою Київської області за результатами здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 17.04.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України встановлено факти порушення вимог чинного законодавства під час надання у власність земельної ділянки на території міста Обухова.

Зокрема, рішенням Обухівської міської ради від 28.02.2017 № 418/31-19- VІ за результатами розгляду клопотання ОК "ЖБК "Кальміус" зарезервовано земельну ділянку площею 1,1489 га в мікрорайоні № 3 в місті Обухові під будівництво багатоквартирного житлового будинку з метою забезпечення доступним житлом громадян України, які потребують поліпшення житлових умов і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, є учасниками антитерористичної операції на Сході України, членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції на Сході України, малозабезпечених сімей, працівників бюджетної сфери.

У пункті 2 цього рішення зазначено, що після затвердження Обухівською міською радою відкоригованого детального плану території мікрорайону № 3 в місті Обухові вирішено надати дозвіл ОК "ЖБК "Кальміус" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1489 га в мікрорайоні № 3 в місті Обухові для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями.

У подальшому рішенням Обухівської міської ради від 22.02.2018 № 75071-32-VII затверджено детальний план території будівництва території для будівництва в місті Обухові, мікрорайон № 3.

Рішенням Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9-34-VII затверджено проект землеустрою та передано у власність ОК "ЖБК "Кальміус" земельну ділянку площею 1,1489 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 3223110100:01:015:0064, розташовану за адресою: мікрорайон № 3, м. Обухів, Київська область.

На підставі зазначеного рішення державним реєстратором виконкому Обухівської міської ради 04.05.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,1489 га з кадастровим номером 3223110100:01:015:0064 за ОК "ЖБК "Кальміус" (індексний номер рішення 40988791).

4.3. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади міста Обухова про визнання недійсним рішення Обухівської міської ради від 27.04.2018 № 804/9-34-VІІ та скасування рішення державного реєстратора виконкому Обухівської міської ради від 04.05.2018 про реєстрацію права власності на земельну ділянку всупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133- 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК, у зв`язку із неможливістю отримання ОК "ЖБК "Кальміус", який є обслуговуючим, не житлово-будівельним кооперативом, земельної ділянки у власність без дотримання вимог статей 116, 134 Земельного кодексу України.

4.4. Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста Обухова з позовом про визнання недійсними рішень міської ради та скасування реєстрації права власності, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту та вибула з власності територіальної громади без її волі та з порушенням вимог чинного законодавства, проте остання не наділена повноваженнями щодо самостійного звернення з позовом до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до положень частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Суд першої інстанції установив, що правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Обухівська міська рада.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.5. Суд першої інстанції установив, що територіальна громада міста Обухова, як власник спірної земельної ділянки делегує Обухівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Отже, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади. Розпорядження Обухівською міською радою земельною ділянкою всупереч вимогам законодавства не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Водночас територіальна громада міста Обухова не є окремою зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою, як наслідок, в останньої відсутні повноваження на звернення до суду за захистом порушених прав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою недопущення залишення незахищеними інтересів держави та повернення земельної ділянки у комунальну власність у зв`язку з відсутністю у територіальної громади міста Обухова повноважень на звернення до суду за захистом порушених прав та оскільки незаконне вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності у приватну становить суспільний інтерес, прокурор відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду.

Суд апеляційної інстанції установив, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності та є об`єктом розпорядження територіальної громади в особі Обухівської міської ради.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про звернення Обухівської міської ради до органів прокуратури, а також докази на підтвердження наявності претензій жителів міста Обухова щодо існування факту порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з цим позовом.

У той же час суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок задоволення позову прокурора буде порушено права членів кооперативу, які також є частиною відповідної територіальної громади і мають право на земельну ділянку і на житло, у зв`язку з чим суд зазначив, що не вбачає наявності фактів порушення інтересів територіальної громади міста Обухова і це є додатковою підставою для відмови у позові.

4.6. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, на незастосування правового висновку в якій наголошував заявник касаційної скарги, зазначено, що відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" ( Menchinskaya v. Russia) , заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У пункті 6.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для звернення прокурора з метою захисту державних інтересів з вимогами, зокрема, до органу місцевого самоврядування у зв`язку із порушенням цим органом вимог земельного законодавства, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Проте суд апеляційної інстанції під час розгляду справи № 911/261/20 зазначених висновків не врахував, дійшовши помилкового висновку про недоведеність прокурором існування факту порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з цим позовом, та порушення у разі задоволення позову прав членів кооперативу, які також є частиною територіальної громади і мають право на земельну ділянку і на житло.

4.7. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Здійснюючи судовий розгляд справи, суд першої інстанції установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що за наслідками прийняття оспорюваного рішення міської ради, земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Обухова та була безоплатно передана у приватну власність ОК "ЖБК "Кальміус".

Відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно з положеннями частини 1 статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу Української РСР та прийнятого на його виконання Примірного статуту ЖБК (зі змінами) згідно з якими громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством) і потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень. До членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що безоплатне надання у власність житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу. При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу.

Тобто житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України.

Такий висновок закріплений, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19.04.2017 № 922/4401/15 та від 17.06.2014 № 21-195а14, на які посилався скаржник у касаційній скарзі.

4.8. Як свідчать матеріали справи, згідно зі статутом ОК "ЖБК "Кальміус" (як у редакції 2016 року, так і у новій редакції 2017 року) кооператив є обслуговуючим, створеним за погодженням між громадянами та юридичними особами, його засновниками на добровільних засадах, базуючись на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, на підставі Закону України "Про кооперацію" та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооператив є за типом обслуговуючим, а за напрямами діяльності - житлово-будівельним (пункт 1.6 статуту).

За змістом пункту 2.1 статуту ОК "ЖБК "Кальміус" (у редакціях 2016 і 2017 років) метою діяльності (основна діяльність) кооперативу є задоволення соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків). А у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу.

Засновниками ОК "ЖБК "Кальміус" згідно з пунктом 1.7 статуту (у редакції 2017 року) є громадяни України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , зареєстровані у Київській області, м. Українка.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОК "ЖБК "Кальміус" зареєстровано 24.05.2016 з визначенням організаційно-правової форми кооперативу - обслуговуючий кооператив.

Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

При цьому безоплатне надання у власність житлово-будівельного кооперативу земельних ділянок зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу.

Згідно зі статтями 133, 134, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, Житловим кодексом Української РСР та Примірним статутом ЖБК. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту ЖБК загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Пунктом 1 Примірного статуту ЖБК встановлено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до пункту 3 Примірного статуту ЖБК число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (частина 6 статті 137 Житлового кодексу Української РСР та абзац 2 пункту 4 Примірного статуту ЖБК).

Статут житлово-будівельного кооперативу реєструється у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу (пункт 5 Примітного статуту ЖБК).

Із системного аналізу наведених норм слідує, що статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени - громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.

За змістом частини 1 статті 41 Земельного кодексу України місцевій раді надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельним кооперативам, які створені відповідно до статті 133, 134, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту ЖБК, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам.

При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема, потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК. Тобто саме житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України.

На теперішній час Житловий кодекс УРСР та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами (постанова Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 922/651/17).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, від 05.06.2018 у справі № 925/972/16, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 № 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16.

4.9. Проте суд апеляційної інстанції, зазначивши, що положення статей 137 та 138 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК не підлягають застосуванню, адже суперечать Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про кооперацію" і Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зазначені вище висновки Верховного Суду України та Верховного Суду не врахував; висновків суду першої інстанції про чинність положень Житлового кодексу УРСР та положень Примірного статуту ЖБК не спростував, обмежившись посиланням на те, що ОК "ЖБК "Кальміус" однозначно є житлово-будівельним кооперативом.

При цьому посилання ОК "ЖБК "Кальміус" у відзиві на касаційну скаргу на судові рішення в адміністративній справі № 826/15758/16, в якій постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, задоволено адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України стосовно непідготування та неподання на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP та Примірного статуту ЖБК у відповідність до Закону України "Про кооперацію", зобов`язання Кабінету Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP та Примірного статуту ЖБК у відповідність до зазначеного Закону, не спростовує висновків Верховного Суду щодо чинності Житлового кодексу Української РСР та постанови Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК та обов`язковості до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

4.10. Щодо посилань суду апеляційної інстанції на те, що Рішенням від 20.12.2019 № 12-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 2 статті 135 Житлового кодексу Української РСР, а тому суд першої інстанції при прийнятті судового рішення застосував норму матеріального права, яка визнана неконституційною та втратила чинність, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням (пункт 19 постанови Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 814/1274/17).

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли з часу прийняття Обухівською міською радою оспорюваного рішення від 27.04.2018 та державної реєстрації права власності ОК "ЖБК "Кальміус" на земельну ділянку, яка відбулася 04.05.2018.

4.11. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ураховуючи викладене та положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора у цій справі, заявлених з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади щодо повернення до комунальної власності земельної ділянки, переданої у приватну власність відповідачеві з порушенням вимог законодавства, та дійшов передчасного висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 41 Земельного кодексу України, статей 133- 135, 137, 138 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, а також правового висновку, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15 та Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, від 05.06.2018 у справі № 925/972/16, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 № 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 11.03.2020 у справі № 922/651/17, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16, натомість місцевий суд ухвалив рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням відповідних правових висновків.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про доведення скаржником підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 через незастосування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а отже, і про наявність підстав для її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для задоволення позовних вимог і які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 необхідно скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури задовольнити .

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 911/261/20 скасувати, рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2020 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак