Постанова

від 20.10.2020 по справі 910/18507/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 910/18507/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Горбунової М.Є.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Руденко А.О.

від відповідача: Тищенко А.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОНА ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (повний текст складено та підписано 09.06.2020) (суддя Турчин С.О.)

у справі № 910/18507/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОНА ГРУП"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТЕНКОРТ"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКОНА ГРУП" (далі - ТОВ "АСКОНА ГРУП", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, відповідач) про визнання недійсним договору поруки № 4Б14286И/П від 10.11.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки № 4Б14286И/П від 10.11.2016 укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Позивач зазначив, що для погашення зобов`язань "старих" боржників Банку в рамках реалізації Плану "трансформації" кредитного портфеля Банку, ініційованого Національним банком України (далі - НБУ), було відкрито відновлювальну кредитну лінію шляхом укладення кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.2016, а також укладено договори поруки, зокрема, спірний договір поруки № 4Б14286И/П від 10.11.2016.

4. Як вказав позивач, укладення вказаних правочинів було спрямовано ним на отримання прибутку від реалізації активів третіх осіб "старих боржників" або набуття права власності на них.

5. За твердженням позивача, ТОВ "АСКОНА ГРУП" як поручитель виконало зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків, проте відповідач в порушення умов договорів поруки не передав позивачу документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання "старих" боржників, та які б дали змогу позивачу звернути стягнення на ці активи.

6. Позивач зазначив, що Банк як недобросовісна сторона правочину, навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "ПриватБанк", ініційованої НБУ, ввів ТОВ "АСКОНА ГРУП" в оману стосовно існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями "старих боржників", у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, що призвело до укладення кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.2016 та договорів поруки, зокрема спірного договору поруки № 4Б14286И/П від 10.11.2016.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/18507/19 (суддя Турчин С.О.) у задоволенні позову ТОВ "АСКОНА ГРУП" відмовлено повністю.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мали істотне значення при укладенні спірного правочину.

9. Крім того, судом встановлено, що при укладенні спірного договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

10. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "АСКОНА ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/18507/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

11. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що:

- судом першої інстанції неправильно застосовано ст.ст. 230, 548, 553, 556, 626, 638, 639 ЦК України та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України);

- судом першої інстанції було надано невірну оцінку умовам спірного договору на наявність у ньому усіх істотних умов, визначених ЦК України для договору поруки;

- судом було порушено ст.ст. 73, 76 ГПК України, оскільки не було встановлено на підставі належних доказів існування договору для забезпечення виконання якого було укладено спірний договір.

12. За твердженням скаржника, умисел відповідача полягає в тому, щоб отримати грошові кошти за "старими" кредитними договорами; істотність значення обставин полягає в тому, що Банк запевнив позивача про те, що після погашення боргу "старих" боржників до поручителя перейде право вимоги за договорами, які забезпечують вимоги Банку; наявність обману втілилась в те, що позивач виконав грошове зобов`язання "старих" боржників, проте не набув права вимоги за договорами забезпечення до кредитного договору.

13. Обґрунтовуючи неправильне застосування місцевим господарським судом ст.ст. 626, 638, 639 ЦК України та ч. 8 ст. 181 ГК України, апелянт зазначив, що порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Враховуючи характер спірного договору, договір поруки не містить визначених законом істотних умов договору, а саме, в договорі відсутні: зміст та розмір зобов`язання, яке забезпечується порукою; предмет кредитних договорів; строк виконання кредитних договорів, термін повернення грошових коштів; предмет договорів застави та іпотеки, передбачених п. 8 спірного договору. За відсутності погоджених між сторонами усіх істотних умов договору такий договір є неукладеним.

14. В обґрунтування неправильного застосування судом першої інстанції ст.ст. 548, 553, 556 ЦК України позивач зазначив, що спірний договір було укладено за відсутності основного зобов`язання (кредитних договорів), тобто за відсутності у третьої особи грошового зобов`язання перед Банком щодо повернення грошових коштів.

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду.

Також, до апеляційної скарги додано клопотання про витребування доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

15. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 справу № 910/18507/19 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу ТОВ "АСКОНА ГРУП" залишено без руху.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 поновлено ТОВ "АСКОНА ГРУП" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/18507/19; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.10.2020 о 10 год. 15 хв.; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/18507/19 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.10.2020.

Позиції учасників справи.

18. Відповідач у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення.

19. Разом з тим, 20.10.2020, до початку судового засідання, АТ КБ "ПриватБанк" подало до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення у справі № 910/18507/19.

20. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

21. З огляду на викладене, зазначені письмові пояснення АТ КБ "ПриватБанк" залишаються судом без розгляду відповідно до приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України як такі, що подані після закінчення строку для подання пояснень, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 05.10.2020 (до 16.10.2020).

Явка представників учасників справи. Клопотання учасників справи.

22. У судове засідання, призначене на 20.10.2020, з`явилися представники позивача (скаржника) та відповідача.

23. Представник третьої особи у судове засідання 20.10.2020 не з`явився, хоча усі учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги ухвалою суду від 05.10.2020.

24. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, який призначено на 20.10.2020, до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

25. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників позивача (скаржника) та відповідача, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника третьої особи.

26. Представник позивача (скаржника) у судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "АСКОНА ГРУП" підтримав і просив суд її задовольнити.

27. Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги ТОВ "АСКОНА ГРУП" заперечував і просив суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

28. У судовому засіданні 20.10.2020 судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, додане до апеляційної скарги.

29. У зазначеному клопотанні позивач просить апеляційний господарський суд витребувати від АТ КБ "ПриватБанк": копії кредитних договорів № 4Б14286И від 29.08.2014 та № 4Б16018Д від 28.04.2016, укладених між ТОВ "БЕТЕНКОРТ" та ПАТ КБ "ПриватБанк" з додатковими угодами до них; посвідчені копії документів на переказ коштів від ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитними договорами № 4Б14286И від 29.08.2014 та № 4Б16018Д від 28.04.2016, у тому числі, але не обмежуючись, копії меморіальних ордерів; копії договорів застави та поруки, укладених між ТОВ "БЕТЕНКОРТ" та ПАТ КБ "ПриватБанк" в забезпечення зобов`язань за кредитними договорами № 4Б14286И від 29.08.2014 та № 4Б16018Д від 28.04.2016; документи, що підтверджують розмір заборгованості за кредитними договорами № 4Б14286И від 29.08.2014 та № 4Б16018Д від 28.04.2016 станом на 10.11.2016 (момент укладення договору поруки), із зазначенням, яка саме сума заборгованості наявна та яка сума заборгованості була погашена (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та ін.); у разі наявності заборгованості за кредитними договорами № 4Б14286И від 29.08.2014 та № 4Б16018Д від 28.04.2016 - надати розрахунок заборгованості; посвідчені копії документів, що підтверджують розмір сплачених грошових коштів на виконання кредитних договорів № 4Б14286И від 29.08.2014 та № 4Б16018Д від 28.04.2016; довідку про погашення заборгованості по кредитним договорам № 4Б14286И від 29.08.2014 та № 4Б16018Д від 28.04.2016; посвідчену копію рішення Правління НБУ № 323-рш/БТ від 05.10.2016 щодо виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля ПАТ КБ "ПриватБанк"; копію звіту незалежного аудитора від 31.12.2015, підготовленого ТОВ АФ "Прайсвортерхаусскуперс (аудит)"; копію незалежного аудитора від 31.12.2016, підготовленого ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги". Витребувати від НБУ посвідчену копію рішення Правління НБУ № 323-рш/БТ від 05.10.2016 щодо виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля ПАТ КБ "ПриватБанк".

30. В обґрунтування клопотання про витребування доказів позивач зазначив, що витребувані докази зможуть підтвердити або спростувати фактичні підстави позову щодо наявності умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, та наявність умислу. Рішення НБУ № 323-рш/БТ від 05.10.2016 має суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки містить відомості про обставини справи, а саме: обставини, за яких були укладені кредитний договір та договір поруки між позивачем та відповідачем; вказане рішення містить інформацію про те, що фактично НБУ зобов`язав ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити процедуру трансформації; обставини, що НБУ зобов`язав ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити заходи та погасити кредит боржника за рахунок поручителя; обставини, що позивач повинен відповідати вимогам і критеріям НБУ; обставини про те, що позивач був погоджений НБУ, в тому числі за ознаками непов`язаності з ПАТ КБ "ПриватБанк", прийнятої кредитної історії, фінансового стану, тощо.

31. Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про витребування доказів, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відхилення зазначеного клопотання, з огляду на таке.

32. Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

34. Колегія суддів звертає увагу, що витребування доказів є правом, а не обов`язком суду.

35. З оскаржуваного договору не вбачається, що він укладений в межах процедури трансформації, жодних посилань на рішення Правління НБУ № 323-рш/БТ від 05.10.2016 щодо виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля ПАТ КБ "ПриватБанк" останній не містить, отже колегія суддів не вбачає підстав для витребування вказаного рішення, оскільки зазначений доказ не є необхідним в контексті заявленої позовної вимоги.

36. Щодо решти доказів, колегія суддів зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином вказані докази можуть підтвердити твердження позивача щодо ведення останнього в оману відповідно до ст. 230 ЦК України з огляду на те, що кредитний договір № 4А16112Г від 10.11.2016 та спірний договір поруки не містять посилань на трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

37. Таким чином, позивачем не доведено, що вказані документи можуть підтвердити твердження позивача щодо ведення останнього при укладанні спірного договору поруки в оману відповідно до ст. 230 ЦК України.

38. За таких обставин, клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

39. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", найменування якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Банк), та ТОВ "АСКОНА ГРУП" (Позичальник) укладено кредитний договір № 4А16112Г, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 4 400 000 000,00 грн (т. 1, а.с. 11-14). Договір укладено в електронній формі та скріплено електронними цифровими підписами сторін. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

40. 10.11.2016 між ТОВ "АСКОНА ГРУП" (Поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційним банком "ПриватБанк", найменування якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Кредитор) укладено договір поруки № 4Б14286И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТЕНКОРТ" (далі - ТОВ "БЕТЕНКОРТ") (Боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором від 29.08.2014 № 4Б14286И (далі - Кредитний договір 1) та кредитним договором від 28.04.2016 № 4Б16018Д (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів (т. 1, а.с. 20).

41. Згідно з п. 2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника за Кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів.

42. Пунктом 4 Договору поруки погоджено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

43. У випадку невиконання Боржником п. 1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (п. 5 Договору поруки).

44. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору (п. 6 Договору поруки).

45. Згідно з п. 7 Договору поруки у випадку порушення Поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього Договору, Кредитор та Поручитель прийшли до згоди, що Кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "ПриватБанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

46. Відповідно до п. 8 Договору поруки до Поручителя, що виконав обов`язки Боржника за Кредитним договором, переходять всі права Кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

47. Пунктом 9 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Поручителем обов`язку Боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором.

48. Згідно з п. 10 Договору поруки визначено, що Кредитор зобов`язаний у випадку виконання Поручителем обов`язку Боржника за Кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки Боржника за Кредитним договором.

49. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

50. Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п. 14 Договору поруки).

51. На виконання зобов`язань за Кредитними договорами 1, 2 згідно з умовами Договору поруки позивач сплатив грошові кошти у розмірі 1 264 089 278,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 80 від 11.11.2016, № 82 від 11.11.2016 (т. 1, а.с. 66, 67).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

52. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

53. Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

54. Відповідно до ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

55. Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

56. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

57. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

58. Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

59. За змістом ч. 1 ст. 229 ЦК України, до якої відсилає стаття 230 ЦК України, істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

60. 10.11.2016 між ТОВ "АСКОНА ГРУП" (Поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", найменування якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Кредитор), укладено договір поруки № 4Б14286И/П, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "БЕТЕНКОРТ" своїх зобов`язань за кредитним договором № 4Б14286И від 29.08.2014 та кредитним договором № 4Б16018Д від 28.04.2016, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів.

61. Згідно з п. 10 Договору поруки Кредитор зобов`язаний у випадку виконання Поручителем обов`язку Боржника за Кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки Боржника за Кредитним договором.

62. Платіжними дорученнями № 80 від 11.11.2016, № 82 від 11.11.2016 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 1 264 089 278,04 грн з призначенням платежів: виконання зобов`язань за кредитними договорами № 4Б14286И від 29.08.2014, № 4Б16018Д від 28.04.2016 згідно з договором поруки № 4Б14286И/П від 10.11.2016.

63. У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

64. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №909/685/18.

65. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

66. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

67. Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

68. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст.230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

69. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

70. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

71. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 911/1382/18, від 13.02.2020 у справі № 910/2200/19.

72. Позивач наполягає на тому, що отримання кредитних коштів за кредитним договором № 4А16112Г від 10.11.2016 було з метою погашення зобов`язань "старих боржників" Банку в рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля Банку, ініційованого НБУ, оскільки розмір кредиту співпадає із розміром заборгованості, яка була погашена позивачем за зобов`язаннями "старих боржників". Укладення кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.2016 та спірного Договору поруки було направлено на отримання позивачем прибутку від реалізації активів "старих боржників" або набуття прав власності на такі активи.

73. Зі змісту кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.2016 вбачається, що позивач уклав його для фінансування поточної діяльності, а не виконання зобов`язань за договорами поруки, в тому числі і спірного договору.

74. У свою чергу, предметом договору поруки № 4Б14286И/П від 10.11.2016 є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "БЕТЕНКОРТ" (Боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором № 4Б14286И від 29.08.2014 та кредитним договором № 4Б16018Д від 28.04.2016, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів.

75. Спірний договір не містить посилань на те, що він укладений з метою отримання активів "старих боржників", та, як результат, отримання прибутку, що спростовує доводи апелянта про введення його в оману.

76. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що метою укладення кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.2016 та оспорюваного Договору поруки було отримання позивачем прибутку або отримання у власність активів "старих боржників".

77. Так само матеріали справи не містять доказів того, що Банк запевнив позивача про те, що після погашення боргу "старих" боржників до Поручителя перейде право вимоги за договорами, виражених у листах, попередніх угодах тощо.

78. Щодо виконання або невиконання відповідачем п. 10 Договору поруки, то неналежне виконання умов договору є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України, а не визнання такого правочину недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

79. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

80. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

81. Позивач належними та допустимими доказами (ст.ст. 76, 77 ГПК України) не навів та не довів суду наявності умислу з боку Банку при укладенні спірного договору. Крім того, позивачем не наведено та не доведено підстав, з якими Закон пов`язує недійсність правочину у зв`язку із введенням в оману.

82. За таких обставин, позовні вимоги є документально необґрунтованими, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

83. Щодо доводів про неукладеність спірного Договору, то зазначене не було предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не приймається та не розглядається.

84. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

85. Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

86. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

87. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

88. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

89. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/18507/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати.

91. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОНА ГРУП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/18507/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/18507/19.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.10.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська