Рішення

від 16.10.2020 по справі 910/20063/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2020Справа № 910/20063/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна Кабельна компанія до 1. Приватного акціонерного товариства Завод Південкабель 2. Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України провизнання недійним патенту Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Краюшкін В.В. - представник за довіреністю;

Мартін А.М. - представник за довіреністю;

від відовідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На новому розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа № 910/20063/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна кабельна компанія" (далі також - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (далі також - відповідач-1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (наразі Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, далі також - відповідач-2) про визнання повністю недійсним патенту України на винахід № 60285 "Кабель силовий", виданого Державною службою інтелектуальної власності України 10.12.2008; зобов`язання відповідача-2 внести відповідні відомості до Державного реєстру патентів України стосовно визнання недійсним патенту України на винахід № 60285 "Кабель силовий".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 на підставі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України призначено повторну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Андрєєвій Альоні Вікторівні та провадження у справі № 910/20063/17 зупинено до повернення матеріалів справи до суду після проведення експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення).

Оскільки, 19.03.2020 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов висновок № 02-02/202 від 16.03.2020 за результатами проведення повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений на підставі ухвали суду, суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі № 910/20063/17 та призначення до розгляду у судовому засіданні 29.05.2020.

15.04.2020 відповідачем-1 долучено до матеріалів справи копії рецензійних висновків експерта Прохорова-Лукіна Г.В., а 18.05.2020 подано також й відзив.

27.05.2020 через загальний відділ діловодства суду позивачем надано письмові пояснення по справі з урахуванням висновку експерта (заперечення на висновок експерта).

Крім того, 29.05.2020, напередодні судового засідання відповідач-1 заявив про судові витрати, а позивач просив суд про відкладення судового засідання, призначеного на 29.05.2020.

Позивач та відповідач-2 явку уповноважених представників у підготовче судове засідання 29.05.2020 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників відповідача-2 та позивача, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 10.07.2020.

15.06.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив відповідача-1 на заперечення позивача на висновок експерта.

08 та 09 липня 2020 позивач звернувся до суду із клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 10.07.2020 та з клопотанням про виклик експерта Андрєєвої Альони Вікторівни в судове засідання.

Представник відповідача-1 безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 10.07.2020 підтримав клопотання позивача про виклик експерта Андрєєвої А.В. та не заперечував проти відкладення слухання справи.

Позивач та відповідач-2 явку уповноважених представників у підготовче судове засідання 10.07.2020 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд звернув увагу сторін на те, що наразі у справі залишаються невирішеними, зокрема, наступні заяви та клопотання:

- клопотання позивача від 29.07.2019 про залучення спеціаліста Поліщука Євгена Григоровича;

- клопотання позивача від 13.09.2019 про виклик експертів Дорошенка О.Ф., Фої О.А., Чабанець Т.М.;

- клопотання позивача від 04.09.2019 про витребування копії "Методики проведення судової експертизи, пов`язаної з винаходами та корисними моделями" Міністерства юстиції України реєстр. № 13.3.01 від 06.02.2009.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників позивача та відповідача-2, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 14.08.2020.

27.07.2020 до суду надійшли письмові пояснення відповідача-1 на клопотання позивача щодо виклику до суду експертів з метою надання пояснень по їх висновкам.

Відповідач-2, у свою чергу, 29.07.2020 звернувся до суду із клопотанням про проведення розгляду справи без участі його уповноваженого представника.

Позивач 13.08.2020 знову подав до суду заяву про відкладення судового засідання.

Крім того, 14.08.2020, напередодні підготовчого судового засідання, позивачем заявлено клопотання про проведення повторної експертизи та надані письмові заперечення на рецензійні висновки спеціаліста Прохорова-Лукіна Г.В.

Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 14.08.2020 представник відповідача-1 заперечив проти призначення в справі повторної експертизи та проти виклику в судове засідання експертів для надання пояснень щодо складених ними висновків.

Позивач явку уповноваженого представника в підготовче судове засідання 14.08.2020 не забезпечив, пояснень стосовно не вирішених судом клопотань про виклик експертів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доводи представника відповідача-1, розглянувши заявлені позивачем клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, позивач у клопотанні від 29.07.2019 просив залучити спеціаліста Поліщука Євгена Григоровича; у клопотанні від 13.09.2019 просив про виклик експертів Дорошенка О.Ф., Фої О.А., Чабанець Т.М.; у клопотанні від 10.07.2020 просив про виклик експерта Андрєєвої Альони Вікторівни.

Однак, незважаючи на доводи суду в ухвалі від 10.07.2020 та відкладення минулого судового засідання, зокрема, з урахуванням заяви позивача, ТОВ "Інноваційна Кабельна Компанія" не надало підтверджень чи спростувань поданих ним клопотань про виклик експертів та залучення спеціалістів.

Більше того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про виклик в судове засідання експертів, висновки яких є в матеріалах справи лише з метою надання експертами пояснень чи оспорювання даних, викладених у висновках.

Всі наявні у матеріалах справи фактичні дані будуть оцінені судом під час вирішення спору по суті в їх сукупності з урахуванням внутрішнього переконання, а висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно заявленого клопотання про призначення повторної судової експертизи суд вирішив, що позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає неповність, неясність чи суперечність з іншими матеріалам справи висновку експерта Андрєєвої А.В.

Крім того, судова експертиза, проведення якої було доручено Андрєєвій А.В. також була повторною, а відводи під час обрання кандидатури експерта сторонами не заявлялися.

З огляду на те, що в судовому засіданні 14.08.2020 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, а представник відповідача-1 в даному судовому засіданні зазначив, що повідомлений про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.10.2020.

Також враховано, що суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальних дій, та відповідає завданню господарського судочинства.

15.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивоване продовженням дії карантинних заходів на території України та наміром подати заяву про залишення позову без розгляду у разі вирішення справи № 910/1255/19.

Безпосередньо в судовому засіданні 16.10.2020 представники відповідача-1 надали усні пояснення, заперечували проти задоволення позову в повному обсязі та вказували на можливість вирішення спору за відсутності представників відповідача-2 та позивача.

Відповідач-2 та позивач явку уповноважених представників у судове засідання 16.10.2020 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд.

Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17.03.2020 затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції COVID-19, зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що якщо представники сторін не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, на виконання ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд приймає до уваги припис ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює між іншого, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги введені обмеження, пов`язані із запровадженням на території Україні карантину, що значно ускладнили присутність представників сторін в судовому засіданні 16.10.2020 і враховуючи те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для повного та всебічного розгляду справи, а також з метою розгляду даної справи упродовж розумного строку та недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину та без участі представників позивача та відповідача-2.

Статтею 316 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Судом під час нового розгляду справи враховуються вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 року.

Судом було завершено з`ясування обставин та перевірку їх доказами відповідно до вимог процесуального законодавства.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 - ПрАТ "Завод Південкабель" є власником патенту на винахід № 60285 "Кабель силовий" від 10.12.2008 року (заявка 2003077178 від 30.07.2003 року).

Позивач - ТОВ "Інноваційна кабельна компанія" є підприємством, яке здійснює оптову торгівлю кабельно-провідної продукції. Для господарських цілей позивач імпортує кабельну продукцію ВАТ "ИРКУТСККАБЕЛЬ" та ТОВ "Камский Кабель" з Російської Федерації.

Як зазначає позивач, беручи до уваги наявність зареєстрованого в Україні винаходу №60285 "Кабель силовий" від 10.12.2008 року, у ТОВ "Інноваційна кабельна компанія" виникають труднощі з імпортування кабельно-провідницької продукції за кодами УКТЗЕД 8544609010 та 8544609090.

Дослідивши інформацію, яка міститься в описі патенту на винахід № 60285 "Кабель Силовий", виданий Державною службою інтелектуальної власності України 10.12.2008, позивач вважає, що такий патент повинен бути визнаний недійсним згідно зі ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі", оскільки не відповідає умовам патентоздатності передбаченим п. п. 1, 4, 7, 8 ст. 7 Закону.

Зокрема, позивачем до матеріалів справи надано аналіз відповідності патенту України на винахід № 60295 умовам патентоздатності "винахідницький рівень" та "промислова придатність", підписаний директором ТОВ "Інноваційна кабельна компанія" - Ксьондз С.А., відповідно до якого:

- винахід за патентом № 60285 "Кабель силовий" не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень";

- винахід за патентом № 60285 "Кабель силовий" не відповідає умові патентоздатності "промислова придатність".

Судом під час нового розгляду справи враховано вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 року, зокрема:

- дослідити та здійснити оцінку наданим позивачем доказам імпортування продукції, стосовно якої відповідач-1, за твердженням позивача, вчиняв дії, спрямовані на зупинення, зокрема копію витягу з митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності стосовно патенту № 60285, копії митних декларацій та товаросупровідних документів, листування з фіскальним органом з приводу імпорту продукції позивачем;

- позивач подав позов не для захисту його прав як патентовласника, а як особи, яка стверджує про непатентоздатність винаходу, запатентованого в Україні і чиї права порушуються правом власника патенту на непатентоздатний винахід забороняти використання цього винаходу, зокрема забороняти імпорт продукту із застосуванням запатентованого винаходу;

- дослідити докази, подані на підтвердження і на спростування відповідності спірного винаходу умовам патентоздатності, зокрема висновків експертів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки касаційної інстанції, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Частинами 1 та 3 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України належать, зокрема, винаходи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Згідно з ч. 1 ст. 459 Цивільного кодексу України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

Об`єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2 ст. 459 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", об`єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Відповідно до ч .ч. 1, 2 ст. 462 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на винахід засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.

Суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід є: винахідник; інші особи, які набули прав на корисну модель за договором чи законом (ст. 463 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 464 Цивільного кодексу України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід є:

1) право на використання винаходу;

2) виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (ч. 2 ст. 464 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", встановлено, що винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим , має винахідницький рівень і є промислово придатним .

Згідно з ч. 3 ст. 7 наведеного Закону винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету (ч. 4 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п`ятій цієї статті, до уваги не береться (ч. 7 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Згідно з п. 6.6.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, від 22.01.2001 № 22 (із змінами та доповненнями), суть винаходу (корисної моделі) виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель).

Відповідно до п. 7.1.1 вищенаведених Правил, формула винаходу (корисної моделі) призначена для визначення обсягу правової охорони, яка надається патентом.

Отже, обсяг правової охорони винаходу (корисної моделі) визначається за формулою винаходу, яка складається зі всіх його (її) суттєвих ознак.

Законами України про набуття та здійснення права на конкретні об`єкти інтелектуальної власності також передбачено способи захисту відповідного права.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 7 наведеного Закону, винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Таким чином, відсутність у винаходу винахідницького рівня є підставою для визнання патенту на нього недійсним у судовому порядку.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права у суспільстві. Однією із основних засад права є справедливість, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Справедливість розглядають як властивість права, зокрема, виражену в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності відповідальності вчиненому порушенню.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під поняттям "охоронюваний законом інтерес", відповідно до рішення Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004р., необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зокрема, на підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи подано копії митних декларацій, оформлених ТОВ "Інноваційна кабельна компанія", предметом яких є кабелі електричні, якими передбачено, що відправником є ТОВ "Камский кабель" / ВАТ "Иркутсккабель"; одержувачем є ТОВ "Інноваційна кабельна компанія", а також копії міжнародно-транспортних накладних та рахунків.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено копії:

- свідоцтва РФ на корисну модель № 20407 від 14.06.2001 року "Силовой кабель" заявник та патентовласник: ВАТ "Всероссийский научно-исследовательский проектно-конструкторский и технологический институт кабельной промышленности";

- патент РФ на винахід №2195729 від 27.12.2002 "Электроизоляционная композиция" заявник та патентовалсник: ВАТ "Всероссийский научно-исследовательский проектно-конструкторский и технологический институт кабельной промышленности", ВАТ "Проминвест Харьков";

- свідоцтва РФ на корисну модель №28565 від 27.03.2003 року "Кабель малогабаритный" заявник та патентоваласник: ВАТ "Всероссийский научно-исследовательский проектно-конструкторский и технологический институт кабельной промышленности";

- свідоцтва РФ на корисну модель №17654 від 10.04.2001 року "Кабель Силовой" заяник та патентоваласник: ЗАТ "АББ Москабель".

Подані докази на підтвердження договірних відносин позивача із ТОВ "Камский кабель", ВАТ "Иркутсккабель", які відповідно до митних декларацій, оформлених ТОВ "Інноваційна кабельна компанія", відправляли кабелі з Російської Федерації на територію України для подальшої їх реалізації, зокрема, копії контрактів № 01-ОД від 18.11.2014 року, № 02-ОД від 30.03.2015 року, укладених між позивачем та ВАТ "Иркутсккабель", а також контракту №UA/05/17010 від 13.03.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Камский кабель" не свідчать про невідповідність спірного патенту умовам патентоздатності, а лише підтверджують наявність охоронюваного законом права чи інтересу позивача.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд враховує те, що позивач подає даний позов не для захисту його прав як патентовласника, а як особа, яка стверджує непатентоздатність винаходу, запатентованого в Україні.

Крім того, відповідно до положень ст. 255Митного кодексу України, Митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

2. Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі, зокрема,

- призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 399 Митного кодексу України, у день прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган засобами факсимільного та/або електронного зв`язку повідомляє правовласника про факт пред`явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта - про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу правовласника. У повідомленні правовласнику зазначаються: митне оформлення яких саме товарів призупинено, їх кількість, причини та строк призупинення, найменування та адреса власника товарів, а також інша необхідна інформація.

Однак, у матеріалах справи відсутні такі повідомлення Державної фіскальної служби з огляду на які можливо було б дійти висновку про наявність порушеного права.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

У матеріалах справи наявні наступні висновки, долучені сторонами та за результатами провадження судової експертизи.

1. Висновок № 997 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/16142/14 від 30.01.2015, виконаний експертом О. Дорошенком , яким встановлено, що матеріали справи (910/16142/14) не містять відомості, які свідчать про те, що винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень", тобто випливає явно з рівні техніки.

2. Висновок експерта №с 1210 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/20063/17 від 11.06.2018, виконаний експертом О. Дорошенком , яким встановлено, що матеріали, надані позивачем суду з позовом, не містять відомості, які свідчать про те, що винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий", не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень", тобто випливає явно з рівня техніки; винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" відповідає умові патентоздатності "промислова придатність" відповідно до матеріалів, наданих позивачем до суду з позовом.

3. Висновок експертів № 047/18 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 910/20063/17 від 20.06.2018, виконаний експертами О.А. Фоєю та Т.М. Чабанець, яким встановлено, що в матеріалах справи містяться відомості, які свідчать про те, що винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень", тобто випливає явно з рівня техніки; винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" відповідає умові патентоздатності "промислова придатність" відповідно до матеріалів справи.

4. Висновок № 1 за результатами судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 910/1255/19 від 29.05.2019, виконаний експертом О. Жихаревим, яким встановлено, що матеріали, надані ТОВ "Кабельінвест" до суду з позовною заявою та з відповіддю на відзиви відповідачів, а також з заявкою на проведення експертизи від 27.03.2019 у Львівський НДІСЕ, не містять відомості, які свідчать про те, що винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень", тобто випливає явно з рівня техніки.

5. Висновок № 02-02/2020 від 16.03.2020 за результатами проведення повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений на підставі ухвали судді Господарського суду міста Києва Підченка Ю.О. у господарській справі № 910/20063/17, виконаний експертом А.В. Андрєєвою , яким встановлено, що в матеріалах справи не містяться відомості, які свідчать про те, що винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень", до дати подання заявки 30.07.2003, тобто явно випливав би з рівня техніки; винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" відповідає умові патентоздатності "промислова придатність" відповідно до матеріалів заявки.

Крім того, 15.04.2020 ПрАТ "Завод Південкабель" долучило до матеріалів справи рецензійні висновки Г.В. Прохорова-Лукіна за результатами аналітичного дослідження висновку експертів № 047/18 від 20.06.2018 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі № 910/20063/17 та за результатами аналітичного дослідження висновку експерта у сфері інтелектуальної власності № 1476 від 15.04.2019 за заявою представника ТОВ "Кабель-Інвест".

Подання до суду рецензій на висновки судових експертів, а також прийняття на їх основі рішень про призначення експертизи суперечить Конституції та законам України з огляду на наступне. Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи.

Стаття 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом для (…) захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Інститут рецензування висновків судових експертів є інструментом внутрішньої процедури перевірки якості та обґрунтованості висновків, що подаються з метою отримання та підтвердження кваліфікації судового експерта. Процедура зазначеного рецензування чітко регламентована підзаконним актом, а саме Порядком проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 № 775/5 (далі - Порядок). Метою рецензування висновків судових експертів згідно з пунктом 2 Порядку є "вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків". Отже, процедура рецензування висновків експертів не має за мету вплинути на його оцінку в судовому процесі. Порядок не передбачає надання рецензії на висновок експерта на розгляд суду чи інших учасників судового процесу.

Особа, що складає рецензії за власною ініціативою або на замовлення сторін судового процесу (позивач, відповідач, представники позивача чи відповідача, треті особи) не несе жодної відповідальності за свої міркування з приводу оцінки висновку експерта, його правильності та обґрунтованості. Рецензент, не є учасником процесу, тому не може бути викликаний в суд для надання пояснень. Не може бути також залучений як спеціаліст, оскільки відповідно до статті 71 ГПК України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів. Отже, спеціаліст не може надавати суду допомогу в оцінюванні доказів у справі.

Рецензія не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковою для суду. Рецензія на висновок експерта не може бути віднесена до письмових доказів, висновків спеціалістів тощо, оскільки: не містить даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а містить суб`єктивну думку особи щодо оцінки доказу - висновку експерта; рецензія виникає після відкриття провадження у справі, у зв`язку з ним; рецензент не має у своєму розпорядженні матеріали справи, не досліджує їх, не попереджається судом про будь-яку відповідальність за надання неправдивих рецензій; відсутні гарантії незалежності рецензента, його незаінтересованості та неупередженості, оскільки рецензії надаються на замовлення сторони; відсутність гарантій надання об`єктивної оцінки висновку експерта сторонньою особою, яка не несе будь-якої відповідальності за свою рецензію; рецензія не належить до процесуальних документів, передбачених законом; рецензент не є процесуальною особою, що може впливати на формування доказової бази; рецензія, що надається стороною до суду, має замовний характер, тобто, виникає в результаті домовленості представників сторони та рецензента про забезпечення певного результату дослідження.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (правонаступник Державної служби інтелектуальної власності України) у відзиві на позовну заяву зазначає, що експертиза заявки №2003077178 за оскаржуваним патентом №60285 була проведена закладом експертизи у повній відповідності до ст. 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" та Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 № 197. За результатами проведення експертизи заявки №2003077178 було встановлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоздатності та на нього не поширюються підстави для відмови у наданні правової охорони та видано патент України №60285.

Так, заявка відповідача-1 №2003077178 на винахід "Кабель силовий", за яким було видано оскаржуваний патент України № 60285 на винахід, була подана 30.07.2003 року.

Під час проведення експертизи у відповідності до ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" перевіряється відповідність винаходу умовам патентоздатності.

В силу п. 6.5.3.1 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 року № 197, винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин (так званим збірним прототипом), коли можливість об`єднання документів або їх частин очевидна для фахівця.

При перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня (п. 6.5.3.2 Правил).

Винахід визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності (п. 8 ст. 7 Закону).

В силу п. 6.5.1.1 Правил для встановлення промислової придатності винаходу перевіряють:

- наявність у матеріалах заявки посилання на призначення заявленого об`єкта винаходу (для нових хімічних сполук - його можливе застосування);

- наявність у первинних матеріалах заявки описаних засобів і методів, за допомогою яких можливе здійснення винаходу в тому вигляді, як він охарактеризований в будь-якому пункті формули. Якщо такі відомості в матеріалах заявки відсутні, допускається, щоб засоби і методи, на які є посилання в заявці, були описані в джерелах інформації, що стали загальнодоступними до дати пріоритету винаходу.

Крім цього, у разі здійснення винаходу за будь-яким пунктом формули, перевіряють, що реалізація вказаного заявником призначення дійсно можлива.

Якщо на дату пріоритету винаходу дотримані всі зазначені в пункті 6.5.1.1 вимоги, то охарактеризований у незалежному пункті формули винахід визнають як такий, що відповідає умові промислової придатності (6.5.1.2 Правил).

За наслідками проведення кваліфікаційної експертизи заявки №2003077178 Державним підприємством "Державний департамент інтелектуальної власності" складено висновок від 18.09.2008 року № 13703/1 про відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності, який набув статусу рішення про видачу патенту на винахід, на підставі якого видано патент України №60285. Відповідний висновок затверджений Державним департаментом інтелектуальної власності.

Таким чином, суд зазначає, що спірний патент на винахід був виданий відповідно до порядку, встановленого законодавством про охорону прав на винаходи, а тому відсутні підстави вважати, що винахід за патентом України № 60285 "Кабель силовий" не відповідає умовам патентоздатності.

Права інтелектуальної власності, зокрема, на винахід визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 469 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

В силу приписів ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 10.05.2010 у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04), Хоча пункт 1 частини 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення .

Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, результатів судової експертизи та долучених сторонами висновків експертів, пояснень сторін, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним патенту на винахід № 60285 "Кабель силовий".

Позивач також звернувся до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача-2 внести відповідні відомості до Державного реєстру патентів України стосовно визнання недійсним патенту України на винахід № 60285 "Кабель силовий".

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в чинній редакції) при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту. Згідно ст. 1 наведеного Закону термін "Установа" вживається у значенні центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 459, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 № 838 (далі - Положення) Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Згідно з пп. 64, 65, 66, 67, 72 п. 4 Положення, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань організовує в установленому порядку проведення експертизи заявок на об`єкти права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об`єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію об`єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; визначає уповноважені заклади для проведення експертизи заявок на об`єкти права інтелектуальної власності та доручає їм проведення такої експертизи; веде державні реєстри об`єктів права інтелектуальної власності; видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 2.2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 12.04.2001 № 201 (з подальшими змінами і доповненнями), у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково (абз. 14 вказаного пункту).

Згідно п. 2.3 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи підставою для внесення відомостей до реєстру визначено, зокрема, рішення судових органів.

З огляду на те, що відсутні підстави для визнання недійсним патенту на винахід № 60285 "Кабель силовий", тоді також відсутні підстави й зобов`язувати відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у справі доказів, висновків експертів, висновків викладених у Постанові Верховного Суду від 18.06.2019 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна Кабельна компанія .

Крім того, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Отже, з огляду на результати нового розгляду справи, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна Кабельна компанія до Приватного акціонерного товариства Завод Південкабель відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна Кабельна компанія до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 26.10.2020 року.

Суддя Ю.О.Підченко